Рішення № 86369612, 02.12.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14200/18

Провадження № 2/161/929/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2019 року

м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мельничук Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 04 вересня 2018 року звернулось до Луцького міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним. 24 червня 2008 року між позичальником ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено договір про надання кредитної лінії № CrL-SME А02/078/2008 (надалі по тексту – кредитний договір). Так, у відповідності до зазначеного договору ОСОБА_1 добровільно передала в іпотеку банківській установі власне майно, а саме будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, як заставу за ОСОБА_2 , про що свідчить договір іпотеки № PM-SME А02/078/2008 від 24.06.2008 року (надалі по тексту - договір іпотеки).

29 квітня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та TOB «ОТП Факторинг Україна» було укладено Договір про відступлення права вимоги, згідно якого Клієнт (ПАТ «ОТП Банк») передав та відступив Фактору (TOB «ОТП Факторинг Україна») сукупність прав, належних клієнту за договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно, в тому числі і за вищевказаними Кредитним договором та Договором іпотеки.

07.12.2010 року Луцьким міськрайонним судом було винесено рішення за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № CrL-SME А02/078/2008, позов було задоволено. Рішення суду набрало законної сили.

Однак, станом, на 21.05.2018 року заборгованість так і не погашена. У зв`язку з чим, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» змушене було звернутись до Луцького міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно 04.09.2018 року

Представник позивача подав заяву, в якій просить справу розглядати справу за його відсутності. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, у тому числі, у зв`язку з пропуском строку позовної давності, про що було подано відповідну заяву, яка міститься в матеріалах справи.

Третя особа, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд вважає за можливе розглядати справу за її відсутності.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, та подані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог і заперечень, суд установив таке.

24 червня 2008 року між позичальником ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено договір про надання кредитної лінії № CrL-SME А02/078/2008 (надалі по тексту – кредитний договір). Так, у відповідності до зазначеного договору ОСОБА_1 добровільно передала в іпотеку банківській установі власне майно, а саме будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, як заставу за ОСОБА_2 , про що свідчить договір іпотеки № PM-SME А02/078/2008 від 24.06.2008 року (надалі по тексту - договір іпотеки).

У пункті 2.1 договору іпотеки сторони узгодили, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов`язань за кредитним договором у розмірі, валюті, порядку та у строк, які встановлені в кредитному договорі з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну дії.

Умовами укладеного кредитного договору передбачено дату остаточного повернення кредиту – 23 червня 2017 року.

Разом з тим, сторони узгодили право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній банком частині (пункт 1.10).

При цьому сторони передбачили, що зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути виконане позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання відповідної вимоги (пункт 1.10.1).

Досудова вимога щодо погашення заборгованості отримана відповідачем 19.11.2009 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У зазначеній вимозі ПАТ «ОТП Банк», посилаючись на пункт 1.10 кредитного договору, вимагало достроково, через 30 днів із моменту одержання повідомлення, виконати всі боргові зобов`язання в повному обсязі.

Пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору, змінив строк виконання основного зобов`язання.

Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.

При цьому таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання.

З огляду на викладене, позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі).

Таким чином, банк, пред`явивши 16 вересня 2009 року боржнику і поручителю досудову вимогу про дострокове повернення всього боргу за кредитним договором та посилаючись на пункт 1.10 кредитного договору, вимагав достроково, через 30 днів із моменту одержання повідомлення, виконати всі боргові зобов`язання в повному обсязі, змінив строк виконання основного зобов`язання.

А відтак, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі – 20 листопада 2009 року) протягом трьох років (до 20 листопада 2012 року), проте до суду звернувся з позовом у вересні 2018 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Позовна давність відповідно до статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253–255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Представником відповідача вказана заява була подана 24.10.2019 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме – обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум.

Пред`явлення позову до суду – це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.

За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків – до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Однією із підстав переривання позовної давності є пред`явлення особою позову до одного із боржників.

Указаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц (провадження 61-3872св18) а також у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц (провадження № 61-36495св18).

У вказаних справах Верховний Суд звертає увагу, що позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення.

У зв`язку із цим, звернувшись до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості ще у 2010 році, який розглянутий судом по суті, а саме 07.12.2010 року, банк перервав строк позовної давності у спорі з відповідачем щодо погашення останньою спірної кредитної заборгованості, а тому при зверненні у вересні 2018 року до суду із позовом у цій справі, але шляхом вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач пропустив строк позовної давності

Таким чином, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно слід відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Оскільки рішення ухвалено не на користь позивача, тому судові витрати у справі суд покладає на позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 141, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. 257, 261, 267, 589, 590, 592, 1050 ЦК України, ст. 7, 33 Закону України «Про іпотеку», суд-

ухвалив:

В задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (03150, м.Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, код ЄДРПОУ 36789421)

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Івасюта Л.В.