Постанова № 86369588, 16.12.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19830/19

Провадження № 3/161/5060/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., за участі потерпілої – ОСОБА_1 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луцьку Волинської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, не судимого, до адміністративної відповідальності раніше не притягався, працюючого, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

12.11.2019 року близько 22.00 год., ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 , яке виразилося в нанесенні тілесних ушкоджень.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вищевказаному правопорушенні не визнав, суду пояснив, що 12.11.2019 року він повернувся з роботи додому, де у нього виникла сварка з дружиною на тлі ревнощів останньої відносно іншої жінки. Під час сварки ОСОБА_1 попросила їхнього десятирічного сина викликати працівників поліції. Згодом, по прибуттю патрульних поліцейських, він повідомив їх, що домашнього насильства він не вчиняв.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що 12.11.2019 року між нею та її чоловіком виник конфлікт по причині її ревнощів. В ході конфлікту вона покликала малолітнього сина та попросила його викликати поліцію, при цьому, будь-яких вказівок щодо фактів, які необхідно було б повідомити співробітників поліції, не вказувала. Зазначила, що їй невідомо про ту обставину, чому її дитина повідомила на службі «102» про те, що ОСОБА_2 застосував відносно неї фізичну силу. На наступний після вказаний подій день, 13.11.2018 року вона написала заяву про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності по факту вчинення відносно себе домашнього насильства психологічного та фізичного характеру, а також надала відповідні письмові пояснення. Надалі, 10.12.2019 року нею було подано заяву про припинення розгляду справи щодо події, яка мала місце 12.11.2019 року. Така заява була поданою нею після отримання судової повістки про виклик до суду.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпілої, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачається адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення

Аналізуючи вищевказану норму законодавства, слід зробити висновок, що відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП наступає за вчинення домашнього насильства будь-якого характеру (фізичного, психологічного чи економічного) як в його сукупності, так і за вчинення будь-якого окремо.

Статтею 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» закріплено зазначення термінів, які вживаються у даному Законі.

Домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повністю підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме:

-рапортом помічника чергового Луцького ВП ГУНП у Волинській області Волощук А.В. від 12.11.2019 року з якого слідує, що 12.11.2019 року о 22:14 год. на службу «101» надійшло повідомлення від дитини, яка повідомила, що в АДРЕСА_1 , її батько б`є матір. По прибутті за вказаною адресою ОСОБА_1 повідомила, що її чоловік ОСОБА_2 вчиняв щодо неї насильство фізичного характеру (а.с. 3);

-заявою ОСОБА_1 від 12.11.2019 року, адресованої начальнику Луцького ВП ГУНП у Волинській області, відповідно до якої вона просить притягнути її чоловіка ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності по факту вчинення відносно неї домашнього насильства психологічного та фізичного характеру (а.с. 4);

-поясненнями ОСОБА_1 , наданими 13.11.2019 року ДОП Луцького ВП ГУНП у Волинській області, у яких вона зазначила, що в цей день її чоловік прийшов додому в стані алкогольного сп`яніння та вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, яке полягало у в образах нецензурною лайкою, погрозах та нанесенні тілесних ушкоджень (а.с. 5).

Об`єктивних підстав ставити під сумнів досліджені судом докази, які надані органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, у суду не має.

Невизнання своєї вини ОСОБА_2 суд розцінює як обраний ним спосіб захисту, який має ціллю уникнути відповідальності за вчинене.

Разом з тим, 10.12.2019 року ОСОБА_1 було надано через канцелярію суду заяву, яка була поданою нею 10.12.2019 року (датована 06.12.2019 року) на ім`я начальника Луцького ВП ГУНП у Волинській області, з проханням припинити розгляд її звернення по факту вчинення 12.11.2019 року відносно неї її чоловіком домашнього насильства, у зв`язку з наданням нею неправдивих показів проти ОСОБА_2 , з метою притягнення його до адміністративної відповідальності (а.с. 14-15).

Однак, вищевказана заява та надані в судовому засіданні показання потерпілої ОСОБА_1 судом не приймається до уваги виходячи з наступного.

Так, ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Статтею 4 Закону визначені основні засади запобігання та протидії домашньому насильству, серед яких, зокрема, належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а також визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону, - державна політика у сфері запобігання та протидії домашньому насильству спрямована на забезпечення комплексного інтегрованого підходу до подолання домашнього насильства, надання всебічної допомоги постраждалим особам та утвердження ненасильницького характеру приватних стосунків.

Відповідно до ст. 18 Закону, - до завдань у сфері запобігання домашньому насильству належать: 1) визначення стану, причин і передумов поширення домашнього насильства; 2) підвищення рівня поінформованості населення про форми, прояви, причини і наслідки домашнього насильства; 3) сприяння розумінню суспільством природи домашнього насильства, його непропорційного впливу на жінок і чоловіків, зокрема на осіб з інвалідністю, вагітних жінок, дітей, недієздатних осіб, осіб похилого віку; 4) формування в суспільстві нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед постраждалих дітей, усвідомлення домашнього насильства як порушення прав людини; 5) викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються; 6) заохочення всіх членів суспільства, насамперед чоловіків і хлопців, до активного сприяння запобіганню домашньому насильству.

Із аналізу вищезазначених норм чинного законодавства у своєму взаємозв`язку слід зробити висновок, що заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, здійснює держава з метою забезпечення комплексного інтегрованого підходу до подолання домашнього насильства, починаючи з його визначення стану, причин і передумов та до повного викорінення домашнього насильства.

Так, у даній категорії правопорушень державою визначається організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

На переконання суду, відмова ОСОБА_1 від наданих нею 13.11.2019 року пояснень (вони були наданні відразу після події, яка мала місце 12.11.2019 року) та стосувалася неправомірних дій ОСОБА_2 відносно неї, спричинена примиренням потерпілої з останнім, а відтак розцінюється як спроба допомоги ОСОБА_2 уникнути передбаченої законом відповідальності за скоєне.

Суд також звертає увагу й на ту обставину, що виклик, який надійшов на службу «102» стосувався саме повідомлення про вчинення ОСОБА_2 фізичного насильства відносно ОСОБА_1 , а по прибутті працівників поліції на місце події, ОСОБА_1 особисто підтвердила, що її чоловік ОСОБА_2 вчиняв щодо неї насильство фізичного характеру.

На думку суду, хоча й вчинення домашнього насильства у кожному випадку має індивідуальний характер, проте приховування потерпілими фактів вчинення відносно них такого насильства суперечить державній політиці у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а відтак й формуванню в суспільстві нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед постраждалих дітей, усвідомлення домашнього насильства як порушення прав людини.

Тому, суд оцінює критично показання потерпілої ОСОБА_1 і розцінює їх як спробу допомоги ОСОБА_2 уникнути передбаченої законом відповідальності за вчинення домашнього насильства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

При накладенні стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_2 судом не вбачаються.

Враховуючи всі обставини справи, особу правопорушника, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що до ОСОБА_2 слід застосувати адміністративне стягненняу вигляді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дана міра адміністративного стягнення, на думку суду, буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від скоєння нових адміністративних правопорушень.

На підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_2 слід також стягнути судовий збір у сумі 384 грн. 20 коп.

На підставі ст. 173-2 КУпАП, керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у розмірі 10 (десяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп., за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний Волинської області суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська