Рішення № 86368775, 12.12.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6763/19

Провадження № 2/522/5565/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Стогнієнко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства «Агенство державної реєстрації» Кушнерової Римми В`ячеславівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування рішення про державну реєстрацію та усунення перешкод, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до державного реєстратора комунального підприємства «Агенство державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-коллект», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправними дій та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності, усунунення перешкоди та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реєстрація права власності на спірну квартиру, в якості позасудового стягнення на предмет іпотеки було здійснено з численним порушенням вимог діючого законодавства України, зокрема: Закону України «Про іпотеку» Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", Закону України«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Незаконність отримання права власності іпотекодержателем на іпотечне майно та незаконність реєстрації права власності, на думку позивача, є підставою для скасування такої реєстрації.

Зокрема, позивач вказує на порушення порядку здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно та на те, що що між Позивачем та Банком та/або між позивачем та ТОВ «Кек-Колект» не укладалося та не укладено жодних окремих договорів про задоволення вимог Іпотекодержателя.Також в обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачами прав малолітньої дитини, яка зареєстрована та проживала у даній квартирі. Позивач також зазначає про те, що представниками відповідача ТОВ «Кей-колект» 10.04.2019 року вчинені протиправні дії щодо порушення права проживання в квартирі, в якій зареєстрований позивач, треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , а також малолітня дитина ОСОБА_8 - 2018 року народження.

Ухвалою суду від 15.05.2019 року відкрито провадження по справі та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 03.07.2019 р.

Ухвалою суду від 15.05.2019 частково задоволено клопотання позивача про забезпечення позову: накладено арешт на об`єкт нерухомого майна квартиру загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею – 38,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано за ТзОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968).

Ухвалою суду від 03.07.2019 року за заявою позивача було витребувано у державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації, Одеська обл. - Кушнерової Римми Вячеславівни та з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірені копії документів (паперову та електронну складову реєстраційної справи) на підставі яких було здійснено дерджавну реєстрацію правла власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ- КОЛЕКТ» (ЄДРПОУ: 37825968) на квартиру загальною площею (кв.м): 63,8, житловою площею (кв.м): 38.9, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

22.11.2019 року суду були надані докази на виконання ухвали суду від 03.07.2019 року, а саме завірені копії документів, наявних у реєстраційній справі, які стали підставою для прийняття державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації, Одеська обл. - Кушнерової Римми Вячеславівни рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46349980 від 08.04.2019 року 11:47:56, якою за ТОВ «Кей-Колект» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості майна: квартиру АДРЕСА_1 .

02.07.2019 року позивачем надано уточнену позовну заяву, яка прийнята судом.

Ухвалою суду від 26.11.2019 року було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник Позивача та треті особи надали до суду заяви, згідно яких просили розглядати справу за їх відсутності. Позвні вимоги підтримують в овному обсязі та просять їх задовольни з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідачі до судового засідання не з`явилися, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомили. Своїм процесуальним правом відповідачі не скористалися та відзиву на позов до суду не надали.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачів, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що «17» березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11316082000 відповідно до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в іноземній валюті в сумі 40 000,00 тисяч доларів США. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 202 000,00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору.

У забезпечення виконання умов Договору про надання споживчого кредиту «17» березня 2008 року було укладено Договір іпотеки (нерухомого майна) зареєстрованого в реєстрі за № 1121 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В.

Відповідно до Договору іпотеки, Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею – 38,9 кв.м.

Відповідно Договору сторони узгодили наступні положення договору іпотеки: звернення стягнення здійснюється на підставі: - або рішення суду; або виконавчого напису нотаріуса; - або застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя; - або за договором між іпотекодавцями та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя ( п.4,2 ).

Сторони, також, досягли згоди на можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, відповідно до застереження, що міститься у п. 5 цього договору. Застереження визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України « Про іпотеку»; отримання Іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»».

Предмет іпотеки не придбавався на кредитні кошти, а є власністю Іпотекодавця на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Управлінням житлово – комунального господарства та паливно – енергетичного комплексу Одеської міської ради 03.03.2008 року за р.№ 8-21788, зареєстрованого в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в книзі № 676пр,на стор. № 180, номер запису 770, в Єдиному реєстрі за реєстраційним № 22457712, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 18090708, виданим Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості «14» березня 2008 р.

У вищевказаній квартирі зареєстроване місце проживання 6-х осіб позивача ОСОБА_1 (1979 р.н.), ОСОБА_3 (1954 р.н.), ОСОБА_9 (1955 р.н.), ОСОБА_10 (1972 р.н.), ОСОБА_4 (1976 р.н.) та малолітня дитина ОСОБА_11 (2018 р.н.), що підтверджується Довідкою про місце проживання від 11.04.2019 року аз № 510.

У подальшому між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ» укладено Договір факторингу від 13.02.2012 № 2 та Договір відступлення прав вимоги за договором від 13.02.2012 року.

05.04.2019 року державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації, Одеська обл. - Кушнерова Римма Вячеславівна здійснила державну реєстрацію права власності за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на предмет іпотеки: нерухоме майно, квартиру, загальною площею (кв.м): 63,8, житловою площею (кв.м): 38.9, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер: 162716139.

Підставою виникнення права власності вказано: вимога , серія та номер 735744/03/09/2018, виданий 03.09.2018, видавник: ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ»; договір відступлення прав вимоги, серія та номер: 649-650, виданий 13.02.2012, видавник: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального коругу Саєнко Е. В.; лист повідомлення, серія та номер: 07/03/19/735744, виданий 07.03.20019, видавник ТОВ «КЕЙ – КОЛЕКТ»; рекомендоване повідомлення, серія та номер: 0300113212731, виданий 03.09.2018, видавник: Укрпошта; договір іпотеки, серія та номер: 1121, виданий 17.03.2008, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дєордієва І. В.; договір факторингу, серія та номер: 2, виданий 13.02.2012 року, видавник ПАТ «Укрсиббанк»; рекомендоване повідомлення, серія та номер: 0300121532115, виданий 03.09.2018, видавник: Укрпошта, рекомендоване повідомлення, серія та номер: 0300113212725, виданий 03.09.2018, видавник: Укрпошта; рекомендоване повідомлення, серія та номер: 0300113212722, виданий 03.09.2018, видавник: Укрпошта; рекомендоване повідомлення, серія та номер: 0300113212726, виданий 03.09.2018, видавник: Укрпошта

Для реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, до державного реєстратора має звернутись належна особа-іпотекодержатель, та надати документи, які підтверджують:

- наявність в договорі іпотеки застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (або окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя);

- направлення та вручення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень;

- сплив 30-денного терміну з моменту отримання іпотекодавцем вимоги про усунення порушень;

- у разі переходу прав на нерухоме майно - документ, що підтверджує перехід.

В наданій суду реєстраційній справі на спірну квартиру відсутні Додаткові угоди до договору іпотеки за № 1121 від 17.03.2008 року.

Також у матеріалах реєстраційної справи відсутні відомості про здійснення на момент звернення стягнення на предмет іпотеки оцінки нерухомого майна.

Вказане свідчить про те, що встановлена іпотечним договором та законом умова застосування іпотечного застереження відповідачами виконана не була.

Дана позиція підтверджується Постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року по справі № 638/20000/16-ц.

Частиною 7 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно ч.1 ст.33 ст.37, Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

В Іпотечному договорі від 17.03.2008 року, міститься Іпотечне застереження (Розділ 5 Договору), на підставі якого ТОВ «Кей-Колект» звернувся до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації, Одеська обл. - Кушнерова Римма Вячеславівна щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки в рахунок задоволення вимог іпотекодержателя.

Однак, державний реєстратор, в порушення вимог діючого законодавства, не перевірив, чи були права іпотекодержателя у ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ» саме щодо спірної квартири.

Зокрема, реєстраційна справа, надана Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради на виконання Ухвали Приморського районного суду від 03.07.2019 року року, містить копію Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 17.03.2008 року, укладеного між ПАТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» - але не у повному обсязі, а лише на 3-х аркушах.

Згідно з пунктом 1.1. цього договору Цедент (Банк) передає, а Цесіонарій (ТОВ «Кей-Колект») приймає права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у Додатку 1 до цього Договору.

Однак, жодного Додатка до вказаного договору, з якого би вбачалось, що ТОВ «Кей-колект» дійсно набув прав іпотекодержателя саме щодо оспорюваної квартири квартири АДРЕСА_2 ,, матеріали реєстраційної справи не містять, та відповідачем до суду не надавались.

Таким чином, реєстрація права власності відбувалась за відсутності такого документу, який би підтверджував будь-які права Відповідача ТОВ «Кей-Колект» щодо предмету іпотеки.

При цьому Відповідач -державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації, Одеська обл. - Кушнерова Римма Вячеславівна вказала цей договір без додатка до нього як підставу для здійснення реєстрації права власності.

Згідно Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першої статті 10 Закону № 1952-IVвизначено, що державним реєстратором є, окрім інших, громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом статті 18 Закону № 1952-IVперелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Також судом встановлено, що Відповідачем-1 порушені права неповнолітньої дитини при здійсненні реєстраційної дії щодо квартири, в якій дитина зареєстрована.

Згідно довідки № 510 від 11.04.2019 по склад сім`ї та прописку у квартирі Позивача на момент скасування права власності на квартиру проживала зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_12 , 2018 року народження.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Як встановлено у Преамбулі Декларації прав дитини 1959 року, дитина внаслідок фізичної та розумової незрілості потребує спеціальної охорони і турботи, у тому числі й належного правового захисту.

Відповідно до статті 16 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в її право на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або посягання на її честь та гідність.

Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 р. № 296/5 встановлено, що з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагаєподання йомудовідки просклад сім`ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання. У разі виявлення з поданих відчужувачем документів, що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні чи неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Отже, в силу приписів статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 177 Сімейного кодексу України правочини щодо майнових прав малолітньої дитини потребують дозволу органу опіки та піклування.

В матеріалах реєстраційної справи такий дозвіл органу опіки відсутній, тобто що свідчить про порушення Відповідачами прав дитини при реєстрації права власності за на квартиру, де мешкає та має право проживати дитина, та про порушення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами та ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 р. по справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.

У постанові Великої Палати верховного Суду від 20.03.2019 року по справі №306/2053/16ц, провадження №14-22цс19, визначено, що позовні вимоги мають розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав є похідними від спору щодо права на майно, як передбачено у частині першій статті 19 ЦПК України. Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цього майна. Такий спір має приватноправовий характер.

Також Велика палата у даної Постанові погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки, на момент звернення стягнення, є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, сформованої під час розгляду справи № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та викладеної у постанові від 14 листопада 2018р., однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного

Володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем...

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст.ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини пов`язані із зверненням стягнення на іпотечне майно та захистом права власності врегульовані Цивільним кодексом України від 2003 року № 435-IV ( далі ЦК ) та Законом України « Про іпотеку» 2003 року № 898-IV ( далі Закон 898-ІV).

Частинами першою та другою статті 16 ЦК визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ч.1,2 ст. 368 ЦК держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) ( ч.1 ст. 572 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч.1-3ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена,а також в інших випадках,передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин,які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи,які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1952-ІУ, в разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , підтвердження їх наявними в матеріалах справи належними доказами, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 15-16 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 2, 313, 30,44, 49, 64, 76, 81,95, 133, 141, 223, 241, 247, 256, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства «Агенство державної реєстрації» Кушнерової Римми В`ячеславівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування рішення про державну реєстрацію та усунення перешкод, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер: 46349980 від 08.04.2019 року 11:47:56 прийняте державним реєстратором Комунального підприємства « Агенція державної реєстрації» - Кушнерова Римма Вячеславівна про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею – 38,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю « Кей-Колект» код ЄДРПОУ 37825968.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за № 31065446 від 05.04.2019 року 17:20:57, Товариства з обмеженою відповідальністю « Кей-Колект» ( код ЄДРПОУ 37825968) стосовно квартири загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею -38,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Усунути перешкоди з боку Товариства з обмеженою відповідальністю « Кей-Колект» ( ЄДРПОУ 37825968) в користуванні ОСОБА_1 квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 до цієї квартири.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду виготовлений 17.12.2019 року .

Суддя: Р.Д. Абухін

12.12.19