Ухвала суду № 86368689, 17.12.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №520/5829/14-ц

Провадження №2-п/521/192/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

при секретарі – Феслер О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 11 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі квартири у власність, усунення перешкод у користування власністю,

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2014 року Малиновським районним судом міста Одеси ухвалено рішення у справі № 520/5829/14-ц, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі у власність, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності було задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) за кредитним договором № 11060135000 від 19.10.2006 р. у розмірі 65 256,86 дол. США (шістдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят дол. США 86 центів), що згідно курсу НБУ станом і 11.11.2014 складає 1 029 185,52 грн. (один мільйон двадцять дев`ять тисяч сто вісімдесят п`ять гривень 52 копійки), перед Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (Код ЄДРПОУ: 34047020, адреса місця знаходження: 01001, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36. корп. Б), звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно - двокімнатну квартиру під АДРЕСА_2 , шляхом передачі іпотекодержателю Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» вказаного предмета іпотеки у власність. Визнано за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (Код ЄДРПОУ: 340470 адреса місця знаходження: 01001, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36, корп. Б) право власності нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру під АДРЕСА_2 . Виселено та знято з реєстрації місце проживання та перебування Відповідача, яким є - ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та проживають за адреса: АДРЕСА_3 , дані про яких внесенні до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи. Зобов`язано ОСОБА_1 передати ПАТ «Дельта Банк» правовстановлюючі документи на предмет іпотеки (свідоцтво про право власності, дер: акт), ключі від вхідних дверей (дублікати ключів), документи, що характеризують нерухомості (технічний паспорт на будинок), та інші документи передбачені Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно». Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (р/р № НОМЕР_2 , МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) суму на сплату судового збору у розмірі 3 654,00 грн. (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири ) гривні 00 копійок.

Представник ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення суду, посилаючись на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, справу було розглянуто у його відсутності, судові повістки та рішення суду він не отримував. Представник ОСОБА_1 зазначає, що відповідач з рішенням суду не згоден, оскільки згідно з квитанціями про сплату за вказаним споживчим кредитом ним протягом певного часу до 24.03.2014 року сплачувалися кошти у розмірі 50-400 доларів США кожного місяця, що разом склало суму у розмірі – 27650, 86 доларів США, що станом на цей час дорівнює 686 017 гривень 84 копійок. Окрім цього в проміжок часу коли приймалося рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки 11.11.2014 року вже було прийнято ЗУ № 1304-VII « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким на час дії цього закону зупиняється виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є єдине житло позичальника.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 заяву про перегляд заочного рішення підтримала з підстав викладених у заяві, додатково пояснивши що у квартирі, яка судом була передана у власність банку проживають та зареєстровані окрім відповідача, його дружина – ОСОБА_2 та двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , 2011 року народження з 28.09.2011 року та ОСОБА_4 , 2003 року народження з 20.05.2009 року. На адресу проживання сім`ї ОСОБА_1 та за адресою реєстрації на надходило жодного листа з вимогами про усунення порушень за кредитними зобов`язаннями.

Представник АТ «Дельта Банк» в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про скасування заочного рішення, оскільки вважає що відповідач мав об`єктивну можливість дізнатися про прийняття судом заочного рішення, яке було розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 27.11.2014 року.

Суд, вислухавши позиції учасників, які приймали участь в судовому засіданні, ознайомившись з документами поданими до заяви про перегляд заочного рішення, вважає, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії заочного рішення.

Відповідно до матеріалів справи копію заочного рішення представник відповідача отримала 04.11.2019 року, заяву про перегляд подано 08.11.2019 року. Враховуючи вищевикладене пропущений строк підлягає поновленню.

Зі змісту статті 288 ЦПК України випливає, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається мають істотне значення для правильного вирішення спору.

В матеріалах справи знаходяться конверти з відмітками поштового відділення про неможливість вручення ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 судових повісток та ухвал суду у зв`язку з тим, що « адресат не проживает».

З цих підстав суд робить висновок про те, що є підстави вважати доведеним неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

В контексті даної статті наявність однієї з підстав, зазначених у частині ч.1 статті 288 ЦПК України не спричиняє скасування заочного рішення. Лише у своєї сукупності названі обставини спричиняють скасування заочного рішення. Наявність лише однієї з них не приносить відповідачеві позитивного результату, внаслідок чого він зберігає можливість оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

В заяві про перегляд заочного рішення відповідач посилається на докази, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, а саме на дію ЗУ № 1304-VII « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який забороняє на час дії закону примусове відчуження майна що знаходиться в іпотеці Банку. Що стосується тверджень представника ОСОБА_1 щодо того,що фактично відбулося примусове відчуження права власності на предмет іпотеки без згоди власника майна у період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», то суд знаходить їх слушними, виходячи з наступного.

Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Разом з тим 7 червня 2014 року набув чинностіЗакон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується, як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави). Крім того, згідно з пунктом 4 вказаного Закону протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Суд зауважує, що право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання на час дії Закону не підлягає реалізації.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, судом встановлені підстави для перегляду заочного рішення.

Приймаючи ухвалу про задоволення заяви про скасування заочного рішення суд враховує, що у двокімнатній квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані та проживають неповнолітні діти: ОСОБА_3 , 2011 року народження з 28.09.2011 року та ОСОБА_4 , 2003 року народження з 20.05.2009 року.

Керуючись ст.ст. 260, 286, 287, 288 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 11.11.2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі квартири у власність, усунення перешкод у користування власністю – задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 11 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі квартири у власність, усунення перешкод у користування власністю.

Скасувати заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 11 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі квартири у власність, усунення перешкод у користування власністю.

Справу призначити до судового розгляду на 12.02.2020 року на 11 годину.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.О. Поліщук