увійти
УКР
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
при секретарі: Бойченко Ю.П.,
за участю представників:
від позивача - Сергієчка А.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Каменеобробний завод «Омфал» на рішення Господарського суду Донецької області від 22.02.2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2005 року по справі № 41/533а за позовом ТОВ «Каменеобробний завод «Омфал» до Шахтарської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правову оцінку обставин у справі, колегія
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Господарського суду Донецької області від 22 лютого 2005 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21 березня 2005 року, в задоволені позовних вимог ТОВ «Каменеобробний завод «Омфал» до Шахтарської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішенняНОМЕР_4 - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 11.04.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 14.11.2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.09.2006 року позивачу поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені судові рішення та прийняте нове - про задоволення їх вимог з огляду на те, що суду першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та вважає, що судові рішення є незаконними, оскільки при їх прийнятті були порушені та неправильно застосовані норми матеріального права.
Касаційна скарга ТОВ «Каменеобробний завод «Омфал» підлягає задоволенню, судові рішення - скасуванню з постановленням нового - про задоволення вимог позивача з огляду на наступне.
Судами було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, зареєстрований виконкомом Шахтарської міської ради 01.10.2004р., включений до ЄДРПОУ за кодом 30721174. Відповідно до п. 1.1. свого статуту, створений шляхом перетворення Дочірнього підприємства «Каменеобробний завод «Омфал» у товариство з обмеженою відповідальністю. Перебуває на податковому обліку у Шахтарській ОДПІ, є платником ПДВ (свідоцтво № 06800419 від 13.10.2004р.).
В період з 07.12.2004 року по 16.12.2004 року відповідачем була проведена документальна перевірка ДП «Каменеобробний завод «Омфал»з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.06.2003 року по 30.07.2004 року, тобто за період до перетворення позивача у товариство з обмеженою відповідальністю.
За результатами перевірки відповідачем винесено акт № 35/26-111/30721174 від 16.12.2004р., в якому зроблені висновки про порушення позивачем пп. 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у завищенні податкового кредиту у розмірі 7067 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на таку ж суму.
На підставі зазначеного акту з посиланням на пп. «б» п. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до пп. 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 17.1.3. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Шахтарською ОДПІ складено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000162640/0 від 16.12.2004р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 10601,00 грн., яка складається з суми основного платежу в розмірі 7067,00 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3534,00 грн.
Зокрема, актом перевірки визначено, що позивачем до складу податкового кредиту квітня 2004 року, червня 2004 року, липня 2004 року віднесено суму податку на додану вартість, відповідно у розмірах 4874,93 грн., 1081,16 грн., 1111,67 грн. за податковими накладними НОМЕР_1,НОМЕР_2, НОМЕР_3, отриманими від СПД ОСОБА_1
При цьому, в ході перевірки встановлено, що рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 12.10.2004р. по справі 2-4766/2004 визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію СПД ОСОБА_1та його свідоцтво платника ПДВ від 23.04.2004р. з моменту державної реєстрації.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог ТОВ «Каменеобробний завод «Омфал», суд виходив з того, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми за податковими накладними контрагента, установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість якого визнані в судовому порядку недійсними.
З такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи податкове повідомлення рішення, відповідач порушив наведене конституційне положення. Його рішення не ґрунтується на законі. Воно є наслідком помилкового висновку про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими СПДОСОБА_1за результатами господарських операцій у квітні 2004 року, червні 2004 року та липня 2004 року, у зв'язку з тим, що прийнятим в жовтні 2004 року рішенням міськрайонного суду були визнані недійсними установчі документи суб'єкта підприємницької діяльності та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Відповідач не посилався, а суди не встановили що позивача був обізнаний щодо обставин державної реєстрації його контрагента, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків, чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах.
Таким чином, видані позивачу належно оформлені податкові накладні НОМЕР_1 на суму 4874,93 грн.,НОМЕР_2 на суму 1081,16 грн. та НОМЕР_3 на суму 1111,67 грн. суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, що знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.
Позивачем податковий кредит сформовано з урахуванням положень п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та вимог п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення, колегія вважає необхідним скасувати їх та постановити нове рішення, яким позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Шахтарської ОДПІ НОМЕР_4 задовольнити.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 229, 232 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -
П О С Т А Н О В И Л А :
Касаційну скаргу ТОВ «Каменеобробний завод «Омфал» задовольнити.
Рішення Господарського суду Донецької області від 22.02.2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2005 року - скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги ТОВ «Каменеобробний завод «Омфал» до Шахтарської ОДПІ задовольнити, визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Шахтарської ОДПІ НОМЕР_4.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
