Рішення № 86367113, 05.12.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1065/19

РІШЕННЯ

Іменем України

05.12.2019 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,

секретар Манюк Л.В.,

за участі: представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Вінницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про розстрочення сплати заборгованості з аліментів,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 14.09.2009 рішенням Вінницького районного суду Вінницької області з нього на користь ОСОБА_3 на утримання синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , присуджено стягувати аліменти у розмірі 600 грн щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття на обох дітей. Позивач вказує, що дане рішення суду він виконував в розмірі 600 грн. щомісяця, однак не завжди виходило сплачувати по 600 грн, оскільки з 29.12.2009 він уклав шлюб з ОСОБА_6 , в якому в нього народилося ще двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Та на даний час позивач не працює та в нього на утриманні знаходяться непрацююча дружина та двоє неповнолітніх дітей. За його зверненням заборгованість зі сплати аліментів була перерахована і склала: 47 435 грн, але без врахування декількох наданих позивачем чеків та розписки.

Позивач зазначає, що його матеріальне становище не дозволяє сплатити заборгованість, а тому він звернувся до Вінницького міського суду Вінницького області з позовом про зменшення заборгованості та розстрочку, в задоволенні якого йому було відмовлено. Станом на 01.10.2018 державним виконавцем Вінницького районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області заборгованість була перерахована та становила 42 422, 82 грн. Вказує, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з його вини, оскільки він сплачував аліменти відповідно до рішення суду, а про те, що йому потрібно було платити більше, не знав, про заборгованість його не повідомляли ні державний виконавець, ні відповідачка. Крім того, в нього на утриманні знаходяться четверо осіб, його заробітна плата є мінімальною і для нього сума в розмірі 42 422, 82 грн. є занадто великою, яку сплатити одним платежем не має можливості.

За вказаних обставин позивач просить суд розстрочити заборгованість по сплаті аліментів з 42 422, 82 грн. на 36 місяців по 1 178, 41 грн. щомісяця.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, а також витребувано з Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Ухвалу виконано належним чином.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 29.08.2019 закрито підготовче провадження в справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Представник позивача ОСОБА_1 , в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити, суду пояснила, що позивач не має постійного заробітку, через що перебуває у скрутному матеріальному становищі. Стверджує, що позивач не знав про необхідність сплати аліментів більш ніж 600 грн за місяць. Крім того, представник позивача зазначила, що позивач не відмовляється сплачувати борг, а на момент розгляду справи аліменти сплачує вчасно, просить суд розстрочити заборгованість по сплаті аліментів.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, згідно якої заперечує проти задоволення позову, просить суд здійснити розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, до суду також не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, адвоката Самородової О.П., дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14.09.2009, яке набуло законної сили 25.09.2009, присуджено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн щомісячно починаючи з 16.07.2009 року, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття (а.с. 5).

19.11.2010 Вінницьким районним судом Вінницької області на підставі вказаного вище рішення суду від 14.09.2009 було видано виконавчий лист №2-1292/10 (а.с. 40).

16.12.2010 постановою державного виконавця ВДВС Вінницького районного управління юстиції відкрито виконавче провадження №23332124 за вказаним виконавчим листом (а.с. 41).

Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів державного виконавця Шардакової А.О., заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів за період з 16.07.2009 по 01.10.2018 по виконавчому провадженню № 23332124 згідно виконавчого листа №2-1292/10 від 19.11.2010, виданого Вінницьким районним судом, де боржником є ОСОБА_2 та стягувачем ОСОБА_3 становить 43 424, 82 грн. (а.с. 173 - 177).

Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів державного виконавця Сичука В.Є., загальна заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 01.07.2019 по виконавчому провадженню № 23332124 згідно виконавчого листа № 2-1292/10 від 19.11.2010, виданого Вінницьким районним судом, де боржником є ОСОБА_2 та стягувачем ОСОБА_3 становить 57 459, 32 грн. (а.с. 180 - 181).

Окрім цього, судом встановлено, що 29.12.2009 ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1 (а.с. 6).

Під час даного шлюбу в позивача народилося двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження відповідно серія НОМЕР_2 від 21.07.2010 та серія НОМЕР_3 від 13.05.2014 (а.с. 11, 12).

Відповідно до копії довідки № 660 від 27.09.2018 вбачається, що в будинку за адресою: АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані: ОСОБА_6 (дружина), ОСОБА_2 (власник), ОСОБА_7 (син), ОСОБА_8 (дочка) (а.с. 9).

Копією довідки № 1730 від 14.05.2014, виданої дружині позивача – ОСОБА_6 . Управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації підтверджено, що сім`ї « ОСОБА_10 » надано статус «Багатодітної сім`ї» з 13.05.2014 по 08.12.2017 (а.с. 10).

Позивач ОСОБА_2 дійсно звертався до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за участю третьої особи ОСОБА_3 , про зменшення заборгованості зі сплати аліментів та розстрочення її сплати, та позов ОСОБА_2 залишено без задоволення (а.с.7 - 8).

На виконання ухвали суду Вінницьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області суду надано копії матеріалів виконавчого провадження № 233332124 (а.с. 38 - 181).

В межах даного виконавчого провадження позивач неодноразово викликався до державного виконавця для вирішення питання щодо сплати аліментів (а.с. 47, 48), 29.01.2015 позивач подав до державної виконавчої служби письмове пояснення про неспалту аліментів в зв`язку зі скрутним матеріальним становищем (а.с. 57, 94), та аліменти сплачувалися позивачем шляхом грошових переказів на користь відповідача (а.с. 52 - 56, 98 - 112, 149, 179), що враховано при розрахунку суми заборгованості зі сплати аліментів. З місця роботи позивач був звільнений 10.07.2018 за власним бажанням (а.с. 162, 163).

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183-1 КпАП України, відносно ОСОБА_2 було закрито в зв`язку з тим, що період заборгованості, за який він притягувався до адмінітсртивної відповідальності, є таким, що виник до набрання чинності ст. 183-1 КпАП України, в такому випадку зазначена норма не має зворотної сили в часі (а.с. 136 - 137).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою ВРУ від 27.02.1991 № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору – судом.

Частиною 1 ст. 197 СК України передбачено, що з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісячно.

Згідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно зі ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Так, суд звертає увагу, що позивач ОСОБА_2 був присутній 14.09.2009 в судовому засіданні при постановленні рішення Вінницького районного суду Вінницької області, яким присуджено стягнення з позивача аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, крім того позивач позовні вимоги визнав повністю та не заперечував проти задоволення позову, що підтверджується копією відповідного рішення (а.с. 5). За таких обставин, суд оцінює критично посилання позивача на його необізнаність із розміром присуджених аліментів та що такий розмір визначено не виключно в розмірі 600 грн.

Згідно рішення суду про стягнення аліментів, ОСОБА_2 зобов`язаний до сплати аліментів на утримання дітей в мінімально допустимому розмірі та матеріали виконавчого провадження вказують на те, що він був обізнаний з примусовим стягненням з нього аліментів та сплачував аліменти не за нарахованими до сплати сумами, а за власним вибором, здійснюючи грошові перекази на ім`я стягувача за виконавчим провадженням, хоча міг і повинен був пересвідчитися у відповідності сплати ним аліментів існуючому розрахунку заборгованості.

Поява у позивача ще двох дітей, яких він зобов`язаний утримувати, не має істотного значення для звільнення його від обов`язку забезпечити мінімально допустимий розмір утримання для своїх інших неповнолітніх дітей протягом примусового виконання рішення суду.

Доказів перебування у позивача на утриманні також інших осіб, крім його дітей, суду не надано, оскільки відомості про непрацезадність дружини чи інші обставини, за яких відповідач зобов`язаний утримувати свою дружину, в матеріалах справи відсутні.

Суд враховує, що позивач є працездатною особою, доказів наявності будь-яких перешкод для належного виконання рішення суду, а й відповідно недопущення такого розміру заборгованості, суду не надано, в тому числі перешкод для офіційного працевлаштування, вживання заходів для такого працевлаштування, відсутність інших доходів чи майна, на яке можливо звернути стягнення, суду не надано.

Рішення суду про стягнення аліментів перебуває на примусовому виконанні з грудня 2010 року, позивач одружений вдруге з 29.12.2009, протягом 2010 - 2014 років в нього народилося ще двоє дітей, протягом примусового виконання рішення відповідач офіційно був працевлаштований в ТОВ "Комфортбудплюс", яким протягом двох місяців здійснювалося відрахування на виконання рішення суду, при цьому позивач звільнився з роботи за власним бажанням 10.07.2018, тобто самостійно змінив своє матеріальне становище, за які доходи він на даний час утримує себе та своїх дітей позивачем не обгрунтовано, відповідно реальне матеріальне становище позивача суду не доведено, з огляду на викладене, позивачем не доведено існування об`єктивних перешкод для сплати ним існуючої заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою ВРУ від 27.02.1991 № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Враховуючи викладене та перш за все інтереси дітей, їхнє право на належний рівень життя, а також враховуючи те, що позивач не довів належними й допустимими доказами наявність в нього такого майнового та сімейного стану, що унеможливлює з об`єктивних причин сплату ним заборгованості зі сплати аліментів, в тому числі враховуючи допущення такої заборгованості діями позивача, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати позивача залишаються за позивачем, тому судом не вирішується питання про їх стягнення.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 180, 195, 197 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Вінницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про розстрочення сплати заборгованості з аліментів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особа: Вінницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, місцезнаходження: вул. Винниченка, 29, м. Вінниця, поштовий індекс: 21050, код ЄДРПОУ 35003932.

Повний текст рішення складено 16.12.2019.

Суддя: