Ухвала суду № 86366845, 13.12.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/30453/19

Провадження № 2/947/6657/19

УХВАЛА

13.12.2019 року

Суддя Київського районного суду м. Одеси Калашнікова О.І. розглянула заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позову,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 12 грудня 2019 року звернулася до Київського районного суду м. Одеси з заявою про забезпечення позову в порядку п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України - до пред`явлення позову, шляхом заборони вчиняти певні дії.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на наступне:

21 листопада 2019 року о 7 год.30 хв. представники ТОВ «Кей-Коллект» насильницьким шляхом (виламали вхідні двері) увійшли до її - ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , виселили її з квартири, а квартиру поставили під охорону. Працівникам поліції, які прибули на виклик ОСОБА_1 , представники ТОВ «Кей-Колект» пояснили, що квартира АДРЕСА_1 перейшла у власність товариства за борги ОСОБА_1 .

Заявниця вважає дії представників ТОВ «Кей-Колект» незаконним і такими, що порушують її право власності, її право на житло і звернулась з відповідною заявою до правоохоронних органів (копію витягу з ЄРДР додано до заяви).

ОСОБА_1 також стверджує, що дії ТОВ «Кей-Колект» щодо переоформлення права власності на квартиру не відповідають вимогам ЗУ «Про іпотеку» та умовам договору іпотеки, укладеному 09.10.2006 року з АКІБ «УкрСибБанк». На думку заявника незаконні дії представників ТОВ «Кей-Колект» направлені не тільки на незаконне заволодіння належним їй - ОСОБА_1 нерухомим та рухомим (те, що знаходиться в квартирі) майном, але і на подальше розпорядження цим майном. Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просить суд:

заборонити особам, які діють в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», в рамках укладених угод чи інших правочинів, будь-яким чином обмежувати ОСОБА_1 право користування та володіння нерухомим майном у вигляді квартири, що розташована адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішення за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про витребування майна з чужого незаконного володіння;

заборонити особам, які діють в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ»: перебувати чи надавати третім особам право перебування у квартирі що розташована за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішення за позовом ОСОБА_1 до Товарного товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про витребування майна з чужого незаконного володіння;

Накласти арешт на квартиру що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони укладати угоди про віджучення стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію до вирішення справи судом.

Дослідивши надані до заяви письмові докази і наведені доводи, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Пунктами 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується в т.ч. і забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає цілу низку справ за участю ТОВ «Кей-Колект», коли товариство здійснило відчуження отриманого у аналогічний спосіб майна.

З огляду на викладене суд вважає, що ОСОБА_1 навела обґрунтовані підстави для застосування заходів забезпечення позову, надано належні та допустимі докази, а тому суд дійшов висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд вбачає підстави для накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1 шляхом заборони ТОВ «Кей-Колект» укладати угоди про віджучення квартири, проводити реєстрацію та перереєстрацію квартири до вирішення судом справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект» про витребування майна з чужого незаконного володіння та заборони особам, які діють в інтересах ТОВ «Кей-Колект»: перебувати чи надавати третім особам право перебування у квартирі АДРЕСА_1 до вирішення судом справи за позовом ОСОБА_1 до Товарного товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Суд вважає, що зустрічне забезпечення у даному випадку не підлягає застосуванню, тому як заявлений позивачем вид заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним в рамках даної справи та співмірним із заявленими вимогами.

Суд роз`яснює заявнику, що відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен предявити позов протягом десяти днів.

Керуючись ст. 151-154 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 шляхом:

заборони ТОВ «Кей-Колект» укладати угоди про віджучення квартири, проводити реєстрацію та перереєстрацію квартири до вирішення судом справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект» про витребування майна з чужого незаконного володіння;

заборони особам, які діють в інтересах ТОВ «Кей-Колект» перебувати чи надавати третім особам право перебування у квартирі АДРЕСА_1 до вирішення судом справи за позовом ОСОБА_1 до Товарного товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зустрічне забезпечення не застосовувати.

Копію ухвали направити до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції для виконання, відповідачу для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню, що не перешкоджає її оскарженню до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня її складення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Калашнікова О. І.