Ухвала суду № 86366273, 09.12.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1608/19

Провадження № 1-кп/496/259/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Бурана В.М.,

за участю:

секретаря - Дигуляр А.С.,

прокурора - Кириліна Є.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - Попова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Біляївський районний суд Одеської області розглядає вказане кримінальне провадження.

13 грудня 2019 року спливає двомісячний термін тримання ОСОБА_1 під вартою.

Прокурором до суду подано клопотання про продовження щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінального з, передбаченого злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, посилаючись на наявність достатньої кількості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від суду, а також може вчинити нове кримінальне правопорушення, зазначені ризики на цей час не відпали, що виключає застосування більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченому.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник просили суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та захисника, вивчивши матеріали що додані до клопотання, суд дійшов до наступного:

ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину.

Приймаючи рішення про можливість продовження строку тримання під вартою суд приймає до уваги, що відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Прецедентне право Конвенції розробило чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти:

ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення не з`явиться на суді /справа Stogmuller проти Austria/;

ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення у випадку звільнення прийме дії, направлені на перешкоджання відправленню правосуддя /справа Stogmuller проти Austria/;

ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення, здійснить подальші правопорушення /справа Matznetter проти Austria/;

ризик, що особа порушить громадський порядок /справа Letellier проти France/.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано в тому випадку, якщо існують конкретні ознаки того, що це дійсно вимагається виходячи з інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги особистої свободи /справа W. проти Switzerland, судове рішення від 26 січня 1993 року § 30/.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - спливає 13.12.2019 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_1 , його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, суд враховує тяжкість інкримінованого йому злочину, останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі та те, що злочин було вчинено обвинуваченим у період іспитового строку, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення, а також з метою недопущення незаконно впливати на свідків та потерпілого, враховуючи те, що інші характеризуючи данні ніж зібрані досудовим слідством, що можуть мати значення, стороною захисту не надані, а також те, що особа обґрунтовано обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину проти життя особи, враховуючі інші зібрані досудовим слідством матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, та вважає необхідним продовжити ізоляцію ОСОБА_1 від суспільства, оскільки зазначені фактори виправдовують тримання даної особи під вартою.

Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.

Суд звертає увагу, що обставини які можуть вважатись судом як істотні для зміни запобіжного заходу на більш м`який на час прийняття рішення обвинуваченим або його захисником, суду не надані, і судовим розглядом не встановлені, тому суд приходить до висновку залишити без задоволення клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м`який.

Суд вважає, що заслуговують на увагу доводи прокурора, про існування ризиків того, що перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду.

Інших доводів, які мають бути враховані судом, і які об`єктивно вказують на зміну тих обставин, що були підставою для обрання та подальшого продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту чи обвинуваченими не надано.

Приймаючи до уваги викладені обставини та встановлені в судовому засіданні ризики, суд приходить до висновку про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому продовження раніше обраного під час досудового розслідування запобіжного заходу зазначеній особі, у вигляді тримання під вартою в ДУ ОСІ в Одеській області, є виправданим.

З огляду на вищезазначене керуючись ст. ст. 23, 177, 178, 184, 331, 395 КПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені усного клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області Кириліна Є.Ю. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, а саме з 09 грудня 2019 року по 06 лютого 2020 року, включно.

Утримання обвинуваченого проводити в ДУ ОСІ.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі начальнику ДУ ОСІ.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом 7 днів з дня її проголошення відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 справа № 3-208/2018.

Повний текст ухвали оголошено 17 грудня 2019 року о 09:00 годині.

Суддя Буран В.М.