Вирок № 86364632, 13.12.2019, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

гСправа № 187/381/17 Провадження №1-кп/0187/17/19

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2019 року смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Неймак М.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження № 12013040520001024 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мокиївка Чорнухинського району Полтавської області, українець, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, неодруженого, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за участю прокурора Чабаненко Н.І., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

13.09.2013 приблизно о 20 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «MAN-18.224» із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , належним ОСОБА_2 , здійснював рух по асфальтованій дорозі вул. Центральної с. Лобойківка, Петриківського району Дніпропетровської області, збоку м. Дніпропетровська в напрямку смт. Царичанка.

Під час руху водій ОСОБА_1 , не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, не переконавшись в безпеці подальшого руху та проявляючи крайню неуважність щодо дорожньої обстановки, завчасно виявивши пішохода ОСОБА_3 , що рухався в попутному йому напрямку по правому узбіччі ближче до краю проїжджої частини дороги, на смузі руху автомобіля «MAN-18.224», в порушення вимог п. 4.1. Правил дорожнього руху України, введених в дію з 01.01.2002 року постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, де вказано: п. 4.1. «Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку. Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше.

ОСОБА_1 не вжив своєчасно заходів щодо зниження швидкості вказаного автомобіля або безпечного об`їзду пішохода, при цьому маючи на те технічну можливість, в наслідок чого правим дзеркалом заднього виду автомобіля «MAN-18.224» відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_3 .

Своїми діями ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п. 12.3. Правил дорожнього руху України, введених в дію з 01.01.2002 року постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, де вказано:

п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», що знаходиться, в причинному зв`язку із настанням вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Невиконання ОСОБА_1 вищевказаного п. 12.3. Правил дорожнього руху України, призвело до настання даної дорожньо-транспортної пригоди в результаті якої, пішоходу ОСОБА_3 заподіяні тілесні ушкодження, у вигляді: забою головного мозку, садна, гематоми голови, садна правої кисті, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, що зумовили тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, фактичні обставини справи не оспорював та погоджується з їх кваліфікацією. Пояснив, що 13.09.2013 приблизно о 20 год. 30 хв. керуючи автомобілем «MAN» здійснюючи рух по асфальтованій дорозі вул. Центральної с. Лобойківка, Петриківського району збоку м. Дніпропетровська в напрямку смт. Царичанка він допустив зіткнення з пішоходом ОСОБА_3 , який рухався по його смузі руху тримаючись за велосипед. Далі він зупинився та підійшов до потерпілого в якого на голові була кров. Пояснив, що не мав можливості прибути в судове засідання в зв`язку зі складним матеріальним становищем.

Щиро розкаюється у вчиненому.

Крім визнавальних показів, вина ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення за обставин, визнаних судом доведеними, підтверджується сукупністю досліджених та оцінених в судовому засіданні доказів, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, а її сукупність - з точки зору достатності, для ухвалення даного обвинувального вироку.

Так, місце ДТП з описом дорожнього покриття і міцезнаходження, розташування транспортного засобу на місці події та виявлені на ньому пошкодження відображено в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.09.2013 з фототаблицями та схемою.

За висновком судового експерта № 44/27-78 від 12.12.2013 ОСОБА_1 своїми діями грубо порушив вимоги п. 12.3. Правил дорожнього руху України, введених в дію з 01.01.2002 постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, де вказано: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», що знаходиться, в причинному зв`язку із настанням вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновку судового експерта № 110-Е від 01.11.2013 ОСОБА_3 заподіяні тілесні ушкодження, у вигляді: забою головного мозку, садна, гематоми голови, садна правої кисті, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, що зумовили тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).

При проведенні слідчого експерименту за участю потерпілого та свідка ОСОБА_4 вони вказали їх розташування на проїзній частині дороги під час ДТП та напрямок руху автомобіля, що відповідає схемі ДТП та показам обвинуваченого щодо йо руху, а саме: по правому узбіччі ближче до краю проїжджої частини дороги, на смузі руху автомобіля.

Судом враховано позиція ЄСПЛ щодо розуміння доведеності вини поза розумним сумнівом сформованим в рішенн «Коробов проти України», 2011 рік п. 65, де зазначено, що суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. А також в рішенні «Авшар проти Туреччини», де зазначено таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Таким чином, оцінивши всі надані сторонами докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності, кожен окремо та в їх сукупності, суд приходить до висновку, про доведеність винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні злочину, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому.

У суду відсутні будь-які сумніви в достовірності зафіксованих в процесуальних документах, складених за результатами проведених слідчих дій, фактів, оскільки вони послідовні та узгоджується між собою, отримані в порядку визначеному КПК України та без порушень основних прав і свобод закріплених в Конвенції.

Вирішуючи питання про призначення покарання суд керуючись загальними засадами призначення покарання закріпленими в ст. 65 КК України через які реалізовано принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на досягнення мети покарання пов`язаної з виправленням засудженого, а також запобігання вчиненню ним та іншими особами нових злочинів (ст. 50 КК України). При цьому суд бере до уваги роз`яснення надані Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» N 7 від 24.10.2003 та позицію ЄСПЛ сформовану ним, зокрема, в рішенні Швидка проти України щодо покарання як заходу примусу необхідного у демократичному суспільстві для досягнення його мети.

Судом враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, інші обставини, зокрема дії обвинуваченого після вчинення злочину.

Так, підсудний ОСОБА_1 має середню освіту, не одружений та утриманців не має, не має постійного місця роботи, не перебуває на обліку у лікаря нарколога чи психіатра, попередньо не судимий, досяг пенсійного віку.

Як обставину, що пом`якшує покарання суд враховує щире каяття, так як підсудним усвідомлено та критично оцінено свою протиправну поведінку.

Обставин, які в силу статті 67 КК України обтяжують покарання підсудному, судом не встановлено.

Суд враховує суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_1 злочину та ступінь його тяжкості, який є необережним та згідно ст. 12 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості.

З урахування особи обвинуваченого, обставин справи, тяжкості вчиненого злочину, суд вважає можливим призначити йому покарання в межах санкції статті закону, визначеної за вчинений злочин, у виді штрафу, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, тобто, буде пропорційним легітимній цілі, яка переслідується таким покаранням. Підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією статті чи звільнення підсудного від покарання чи його відбування, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про можливість призначення додаткового покарання суд враховуючи, що ОСОБА_1 має посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій «А», «В», «С», «D», «Е», беручи до уваги думку учасників кримінального провадження та враховуючи обставини правопорушення, суд вважає за доцільне позбавити підсудного права керувати транспортними засобами.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи на загальну суму 917 грн 70 коп, відповідно до ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 124 КПК України, необхідно стягнути з обвинуваченого на рахунок держави.

Розглядаючи заявлений по справі цивільний позов, суд зазначає наступне.

Потерпілий ОСОБА_3 подавши позов просить стягнути з цивільного відповідача ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»» на його користь 6 571 грн 60 коп матеріальної шкоди, пов`язаної з витратами на лікування, 4 300 грн. матеріальної шкоди, в якості страхового відшкодування за пошкоджене та знищене майно та 2550 грн моральної шкоди. Крім того, потерпілий просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь 97 450 грн. моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я та знищенням його майна. Стягнути з відповідачів у солідарному порядку судові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги.

При цьому потерпілий посилається на те, що на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала автомобілем «MAN-18.224» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто ОСОБА_1 , на підставі п.п.4 п. 8 Полісу № АВ/2076456 була застрахована в ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»».

Термін дії полісу з 06.11.2012 по 05.11.2013. Страхова сума за полісом: 100000,00 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю та 50 000,00 грн. за шкоду, заподіяну майну третіх осіб. Франшиза - частина збитку, що не відшкодовується страховиком - 0 грн.

ОСОБА_3 наполягає на відшкодуванні матеріальних збитків за пошкоджені речі: спортивний костюм вартістю - 1000 грн., жилетки - 400 грн., кросівки - 700 грн., знищене майно - мобільний телефон «САМСУНГ » - 2 200 грн., загальна вартість яких складає - 4300 грн.

Крім того, він наполягає на відшкодуванні витрат у зв`язку заподіянням тілесних ушкоджень, що пояснює тим, що тривалий час він перебував на стаціонарному лікуванні. Близько 3 тижнів знаходився у реанімаційному відділенні та потім на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. За час перебування на лікуванні він витратив на придбання медикаментів - 3 771 грн. 60 коп. та проходив 2-чі обстеження МРТ - 1 300 грн. А також понесено витрати на проїзд на транспорті з Лобойківки до медичного закладу м. Дніпродзержинська - 1500 грн. А взагалі: 6 571 грн. 60 коп.

Наявність моральної шкоди ОСОБА_3 обґрунтовує фізичним болем та стражданнями, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я. У зв`язку з травмою голови, струсом головного мозку, перебуванням на лікуванні, було порушено процес його навчання. Він продовжує страждати на головний біль, безсоння, погіршення пам`яті. Він не відчував більш року почуттів смаку та запаху. Погіршення стану його здоров`я вплинуло на життєвий уклад. Його засмучувала та обставина, що фізичні вади перешкоджати надавати допомогу батькам по господарству, оскільки лікарі заборонили йому фізичні навантаження. Душевними стражданнями пережитими ним, у зв`язку із самим фактом знищення та пошкодження належного йому майна. Відповідач ніяким чином не намагався надати йому допомогу. Заподіяну моральну шкоду ОСОБА_3 оцінює у розмірі 100 000 грн.

Таким чином посилаючись на п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ОСОБА_3 просить стягнути з ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»» моральні збитки у розмірі 2 550 грн а з ОСОБА_1 решту суму, в яку оцінено моральну шкоду - 97450 грн.

ОСОБА_1 в судовому засіданні цивільний позов визнав частково та не заперечує проти відшкодування потерпілому моральної шкоди в розмірі 30000 грн.

Цивільний відповідач ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»» надав до суду заперечення проти позову де вважає позов частково обґрунтованим.

Зокрема, позовні вимоги про відшкодування ОСОБА_3 матеріальних збитків за пошкоджені речі загальна вартість 4300 грн. вважає безпідставними оскільки вони не доведені належними доказами.

Визнають витрати на лікування в розмірі 3771,60 грн понесені на придбання медикаментів та 1300 грн. витрачених на МРТ, вразі підтверджуючих чеків/направлення лікаря.

Посилаючись на положення ст. 26.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за яким страховик відшкодовує моральну шкоду що становить 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції чинній на час виникнення правовідносин між сторонами, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи . При цьому шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. (ст.ст. 22, 23).

Враховуючи позицію ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»», яка не заперечує факту страхування цивільної відповідальності ОСОБА_1 як особи яка керувала «MAN-18.224» та обов`язку по відшкодуванню матеріальних збитків, в тому числі збитків здоров`ю та моральної шкоди суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог потерпілого про відшкодування йому витрат, пов`язаних з лікуванням та безпідставність вимог про відшкодування матеріальних збитків, пов`язаних з пошкодженням майна.

Дослідивши матеріали справи суд вважає безпідставними, тобто, такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами вимоги потерпілого по відшкодування матеріальних збитків за пошкоджені речі загальна вартість 4300 грн.

За вказаного, з матеріалів справи суд вважає обґрунтованими вимоги про відшкодування витрат на лікування в розмірі 3771,60 грн, що понесені потерпілим на придбання медикаментів та 1300 грн. витрачених на МРТ.

Згідно ст. 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції чинній на час виникнення правовідносин між сторонами страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Таким чином, враховуючи встановлений судом розмір шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілого - 5071,60, суд обґрунтованим вимоги про стягнення з ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»» на користь потерпілого 253 грн 58 коп, що становить 5 відсотків від розміру відшкодування за шкоду здоров`ю.

На підставі статтей 23, 1167 ЦК України та керуючись роз`ясненнями наданими в постанові Пленуму Верховного суду N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», враховуючи порушення потерпілим беручи до уваги об`єм моральних страждань потерпілого пов`язаних зі спричиненням йому тілесних ушкоджень та фізичного болю, в результаті злочинних дій обвинуваченого, не вжиття останнім жодних дій для добровільного відшкодування шкоди, з урахуванням події та характеру злочину, принципів розумності та справедливості, суд вважає позовні вимоги

ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 97450 грн. частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню. Отже, з обвинуваченого слід стягнути 30000 грн. в рахунок завданої потерпілому моральної шкоди.

Згідно ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, до яких відповідно до ст. 118 та 120 КПК України відноситься витрати на правову допомогу.

Оскільки, згідно угоди № 94 від 25.05.2017 про представництво клієнта адвокатом з юридичних питань та квитанції, потерпілим було витрачено 1000 грн на надання йому юридичної допомоги, суд вважає такі витрати стягнути з обвинуваченого в повному розмірі. Відомостей про наявність інших процесуальних витрат сторонами до суду не подано.

На підставі викладеного та керуючись статтями 368-370 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. (вісім тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) на користь держави з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»» задовольнити частково та стягнути з ПАТ «Українська Страхова Компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; ЕДРПОУ 24175269) на його користь матеріальні збитки, понесені на лікування в сумі 5071,60 грн. та моральну шкоду в розмірі 253,58 грн, а всього 5325,18 грн (п`ять тисяч триста двадцять п`ять грн 18 коп).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути з останнього на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн (тридцять тисяч грн 00 коп).

Процесуальні витрати понесені потерпілим на оплату допомоги представника в розмір 1000 грн. (одна тисяча грн 00 коп) - стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 .

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи на суму 917,70 грн (дев`ятсот сімнадцять грн 70 коп) стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Петриківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: В. О. Говоруха