Рішення № 86355118, 16.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/449

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2019 року № 640/13198/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженої відповідальністю «ФОСАГРО-УКРАЇНА»

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправною та скасування податкового-повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОСАГРО-УКРАЇНА» (надалі - позивач), адреса: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11, корпус А, офіс 1108 до Офісу великих платників податків ДПС (надалі - відповідач), адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002104102 від 05.04.2019 р. про нарахування штрафу у розмірі 469 356,55 грн. за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, прийнятого Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі Акту про результати камеральної перевірки ТОВ «ФОСАГРО-УКРАЇНА» з питань несвоєчасної сплати податку на прибуток за І півріччя 2018 р. № 671/28-10-41-02/33542675 від 13.03.2019 р. (надалі - ППР).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

06.08.2019 р. представником позивача через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши зазначене клопотання, Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 09.08.2019 р. клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишив без задоволення.

15.08.2019 р. представником позивача через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши зазначене клопотання, Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 20.08.2019 р. клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишив без задоволення.

25.09.2019 р. представником позивача через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва подано клопотання про заміну відповідача в порядку правонаступництва, в якій останній просив замінити відповідача Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби на його правонаступника Офіс великих платників податків Державної податкової служби України.

В обґрунтування поданого клопотання представник позивача послався на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 р. № 1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 227 затверджено положення про Державну податкову службу України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 682-р «Питання Державної податкової служби» визначено, що забезпечення здійснення Державною податковою службою повноважень і функцій, покладених на неї Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 227 можливе.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 р. № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком № 1 серед яких у тому числі Офіс великих платників податків Державної податкової служби, а згідно з додатком № 2 до вказаної Постанови, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби реорганізовано шляхом приєднання до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, який з 21.08.2019 р. почав виконувати функції з реалізації державної податкової політики.

Крім того, у клопотанні представник позивача зазначає, що 30.07.2019 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про реєстрацію Офісу великих платників податків Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 43141471), а 05.09.2019 р. внесено запис про перебування Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в стані припинення (код ЄДРПОУ 39440996).

Розглянувши зазначене клопотання, Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 07.10.2019 р. постановив клопотання про заміну відповідача в порядку правонаступництва задовольнити, замінити відповідача Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби у адміністративній справі № 640/13198/19 його правонаступником - Офісом великих платників податків Державної податкової служби (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, код ЄДРПОУ 43141471).

21.10.2019 р. представником позивача через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва подана заява про виправлення описок в ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2019 р. у справі № 640/13198/19.

В обґрунтування поданої заяви, представник позивача зазначає, що при ознайомленні із текстом ухвали, були виявлені описки в абзацах 5 та 9 описової частини ухвали, а саме: замість «Офіс великих платників податків ДПС» зазначено «Офіс великих платників податків Державної податкової служби». Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, назвою реорганізованого податкового органу як юридичної особи, що є відповідачем у справі, є «Офіс великих платників податків ДПС».

Розглянувши зазначену заяву, Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 28.10.2019 р. внесено виправлення в ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2019 р. в адміністративній справі № 640/13198/19, зазначивши правильним найменування відповідача у мотивувальній частині та другому пункті резолютивної частини, як «Офіс великих платників податків ДПС» у відповідному відмінку.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти доводів позивача та просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідачем було проведено камеральну перевірку Позивача на предмет своєчасності перерахування до бюджету узгодженого податкового зобов`язання Позивача, визначеного податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2018 року.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено Акт про результати камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОСАГРО-Україна» (код 33542675) з питань несвоєчасної сплати податку на прибуток за І півріччя 2018 р. № 671/28-10-41-02/33542675 від 13.03.2019 р. (надалі - Акт).

Згідно змісту Акту, перевіркою встановлено наступне.

Позивач в податкові декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2018 р. (№ 9165516141 від 09.08.2018 р.) визначено податок до сплати в розмірі 2 350 905,00 грн.

Відповідно до абз. 1 п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платник податків самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Граничний термін сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2018 р. 19.08.2018 р.

Станом на 19.08.2018 р. в картці особового рахунку з податок на прибуток код платежу 11020300 рахувалась переплата в сумі 4 122,25 грн.

Суму недоплати було погашено за рахунок податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2018 р. (№ 9234759802 від 26.10.2018 р.) із затримкою у 69 днів.

Таким чином, позивач в порушення п. 57.1. ст. 57 ПК України несвоєчасно сплачено самостійно визначене грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2018 р. у сумі 2 350 905,00 грн., кількість днів затримки - 69.

Не погодившись із висновками, викладеними відповідачем в Акті, позивач 22.03.2019 р. подав відповідачу заперечення до Акту перевірки № 641 від 19.03.2019 р. У зазначеному запереченні позивач зазначив про наявність обставин форс-мажору, що належним чином підтверджені Сертифікатом № 8219, які є єдиною та прямою причиною неможливості виконання позивачем свого податкового обов`язку щодо сплати задекларованої позивачем суми податку на прибуток підприємств за І півріччя 2018 р.

Незважаючи на подане позивачем заперечення на Акт, відповідач на підставі Акту прийняв ППР, згідно якого позивачу нараховано штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу в сумі 469 356,55 грн. на підставі ст. 126 ПК України.

Позивач направив до ДФС України скаргу на ППР № 650 від 24.04.2019 р., яка рішенням ДФС України № 28273/6/99-99-11-06-01-25 від 20.06.2019 р. залишена без розгляду у зв`язку із порушенням строку її подання.

Не погоджуючись із винесеними відповідачем ППР та вважаючи його таким, що винесено відповідачем в порушення ПК України позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач прийняв ППР, які позивач вважає протиправними, у зв`язку із чим оскаржив його до суду.

Щодо таких дій відповідача позивач у своєму позові та відповіді на відзив, поданий через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 13.09.2019 р. посилається на наступні факти та обставини.

Щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до позивача.

Указом Президента України № 126/2018 від 14.05.2018 р. введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) від 02.05.2018 р.

Відповідно до п.п. 2 п.1 зазначеного рішення РНБО та п.718 Додатку 2 до нього, до позивача строком на 3 роки застосовано обмежувальні заходи у вигляді, між інших, блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном та зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

У зв`язку із цими обставинами, позивач зазначає, що він повністю позбавлений можливості здійснювати будь-які фінансові операції та розпоряджатися належним йому майном, зокрема, грошовими коштами, що належать йому та розміщені на рахунках позивача, відкритих в установах банків.

Позивач інформує, що незважаючи на застосування до нього санкцій, він намагався здійснювати оплату окремих податків та інших обов`язкових платежів до бюджету.

В підтвердження такого свого намагання позивач зазначає наступне та подає підтверджуючі документи.

Так, 01.06.2018 р. позивач подав до ПАТ «Альфа-Банк», у якому обслуговується, платіжні доручення №№ 277-282 про оплату єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб та військового збору. Зазначені платіжні доручення повернуті банком без виконання із посиланням на постанову Правління НБУ № 654 від 01.10.2015 р. «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у зв`язку із неможливістю їх виконання відповідно до законодавства України, що підтверджується відомостями з електронної системи «Клієнт-банк».

Також листами № 43812-29 -223506 від 29.05.2018 р. та № 46451-29-б/б від 05.06.2018 р. ПАТ «Альфа-Банк» повідомив позивача про те, що жодні операції щодо списання або зарахування коштів позивача не можуть здійснюватися банком у зв`язку із застосуванням д нього санкцій.

22.04.2019 р. позивач повторно подав до ПАТ «Альфа-Банк» платіжне доручення № 283 про сплату грошових зобов`язань за актом перевірки № 671/28-10-41/02/33542675 від 13.03.2019 р., що було повернуто банком без виконання із посиланням на Закон України «Про санкції» та ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення».

На думку позивача, зазначені обставини підтверджують, що він із незалежних від нього підстав не має змоги виконувати свої зобов`язання перед третіми особами, зокрема, щодо сплати податків та інших обов`язкових платежів.

У зв`язку із цим, позивач зазначає, що починаючи з 19.05.2018 р. він у зв`язку із застосуванням до нього санкцій повністю позбавлений можливості розпоряджатися належним йому майном (зокрема грошовими коштами) та позбавлений можливості належним чином виконувати його фінансові зобов`язання та здійснювати будь-які обов`язкові платежі до державного бюджету України із незалежних від нього причин, а саме через дію застосованих до позивача санкцій, що триватимуть до травня 2021 року.

Вказані обставини унеможливлюють сплату позивачем своїх податкових зобов`язань із податку на прибуток підприємств не тільки в установлені законодавством строки, а й взагалі протягом 3-х років з моменту застосування до нього санкцій.

Щодо намагання позивача отримати податкові консультації щодо порядку сплати податків під час застосування до нього санкційного режиму.

Позивач зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача із запитами в порядку ст. 52 ПК України з метою отримання податкових консультацій щодо порядку сплати податків під час застосування до нього санаційного режиму. Однак, надані позивачу індивідуальні податкові консультації № 2921/ІПК/28-10-01-03-11 від 02.07.2018 р., № 5312/ІПК/28-10-27-01-11 від 13.12.2018 р. та № 819/ІПК/28-10-27-01-11 від 25.02.2019 р. не містили відповіді на поставлені питання, а лише констатували наявність відповідності за порушення встановленого ПК України порядку сплати податкових зобов`язань.

На додаткове звернення до Державної фіскальної служби України щодо надання інформації позивач отримав відповідь № 23125/6/99-99-15-01-01-15 від 10.07.2018 р. яким зазначений орган повідомив, що не має у своєму розпорядженні роз`яснювальних документів, які б роз`яснювали порядок сплати податків підсанкційними компаніями, мали б загальний характер та перебували у відкритому доступі, а також не здійснює розробку будь-яких проектів, наказів, розпоряджень, листів або актів роз`яснювального характеру щодо порядку застосування положень ПК України у частині реалізації Закону України «Про санкції».

У зв`язку із наведеним, позивач робить висновок про те, що він отримав підтвердження від Державної фіскальної служби України про відсутність будь-яких роз`яснень з приводу виконання податкових зобов`язань платником податків, активи якого заблоковано за рішенням РНБО в порядку, передбаченому Законом України «Про санкції».

Щодо декларування позивачем сум податку на прибуток підприємств та податкової вимоги.

09.08.2018 р. позивачем із використанням засобів електронного зв`язку подано податкову декларація з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2018 р., прийняття якої відповідачем підтверджується квитанціями № 1 та № 2 від 09.08.2018 р.

Згідно декларації за І півріччя позивачем було самостійно визначено суму податкових зобов`язань позивача з податку на прибуток підприємств, що становила 2 350 905,00 грн.

Граничний строк сплати задекларованих податкових зобов`язань позивача з податку на прибуток підприємств встановлений по 19.08.2018 р.

Відповідно, позивач вважає, що він належним чином та у повному обсязі виконав покладені на нього обов`язки щодо декларування сум податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та не мав наміру ухилятися від сплати суми таких зобов`язань у встановлений ПК України строк.

Однак, позивач зазначає, що у зв`язку із відсутністю у нього можливості безперешкодно здійснювати будь-які платежі до державного бюджету України (у тому числі щодо сплати податку на прибуток підприємств) через дію застосованих до нього санкцій, у позивача виник податковий борг.

Незважаючи на такі обставини, відповідач вручив позивачу податкову вимогу № 801-17 від 21.08.2018 р., в якій зазначено, що станом на 20.08.2018 р. сума податкового боргу позивача становить 2 346 782, 75 грн. Ця податкова вимога винесена відповідачем у зв`язку із несплатою у встановлені законом строки податкових зобов`язань, самостійно визначених позивачем у податковій декларації за 1 півріччя 2018 р.

Щодо наявності форс-мажорних обставин, що унеможливили виконання податкових зобов`язань.

У зв`язку із обставинами, у яких опинився позивач, останній звернувся до Торгово-промислової палати України із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин.

У відповідь за зазначену заяву, Торгово-промислова палата України видала позивачу Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 8219 від 27.08.2018 р.

Зазначеним Сертифікатом засвідчені наступні форс-мажорні обставини: санкції, застосовані до позивача, що настали 19.05.2018 р. та тривали станом на 27.08.2018 р. (дата видачі Сертифікату) та унеможливили виконання обов`язку позивача по сплаті податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2018 р. у термін до 19.08.2019 р.

Крім того, 11.04.2019 р. позивач повторно звернувся до Торгово-промислової палати України із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин. У відповідь на зазначену заяву, Торгово-промислова палата України видала позивачу Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3100-19-0175 від 02.05.2019 р.

Зазначеним Сертифікатом засвідчені наступні форс-мажорні обставини: санкції, застосовані до позивача, що настали 19.05.2018 р. та тривали станом на 02.05.2019 р. (дата видачі Сертифікату) та унеможливили виконання обов`язку позивача щодо перерахування податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2018 р. з 09.08.2018 р. у термін до 19.08.2018 р.

У зв`язку із цим, позивач звертає увагу суду на те, що ним були вжиті всі необхідні та можливі заходи з метою підтвердження того, що застосовані до нього санкції є обставинами непереборної сили (форм-мажор), тобто надзвичайними та невідворотними обставинами, виникнення яких жодним чином не залежало від волі позивача та не могло бути ним передбачено, що унеможливлює виконання позивачем його податкових зобов`язань з податок на прибуток підприємств, передбачених ПК України.

Щодо заяви позивача про списання безнадійного боргу.

Враховуючи обставини, в яких опинився позивач, останній звернувся до відповідача із заявою про списання безнадійного податкового боргу № 607 від 29.08.2018 р. з проханням визнати безнадійним та списати податковий борг позивача (у тому числі пеню та штрафні санкції, нараховані за податковий борг) щодо сплати податку на прибуток підприємств, сума якого визначена у податкові вимозі (2 346 782,75 грн.), як такий, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини).

Правовою підставою для списання податкового боргу позивач зазначив норми п. 101.1 та пп. 101.2.4. п. 101.2 ст. 101 ПК України, а також Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений Міністерством доходів і зборів України № 577 від 10.10.2013 р.

Листом № 40321/10/28-10-17-01-10 від 27.09.2018р. відповідач відмови у списанні безнадійного податкового боргу позивача.

Щодо погашення суми податкових зобов`язань.

26.10.2018 р. позивач із використанням засобів електронного зв`язку подав податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2018 р., прийняття якої відповідачем підтверджується квитанціями № 1 та № 2 від 26.10.2018р.

Згідно декларації за ІІІ квартал, позивачем самостійно визначено суму від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку) з податку на прибуток підприємств у розмірі 3 729 600,00 грн.

У зв`язку із цим, позивач зазначає, що його зобов`язання щодо сплати податку на прибуток підприємств, визначені ним на підставі декларації за І півріччя в сумі 2 350 905,00 грн. вважалися погашеними з 26.10.2018 р. (дата подання декларації за ІІІ квартал).

У своєму відзиві на адміністративний позов, поданий через канцелярію суду 29.08.2019 р. відповідач вдається до переліку норм ПК України, що регулюють обов`язки платника податку по сплаті податків та зборів, а саме.

Згідно з пп.16.1.4 п. 16.1. ст. 16 ПК України платник податку зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (ч.4. ст. 36 ПК України).

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (ч. 5. ст. 36 ПК України).

Відповідно до ст. 19 ПК України платник податків веде справи, пов`язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

У відповідності до п.126.1. ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зі змісту відзиву на позив вбачається, що відповідач жодним чином не заперечує будь-яке твердження позивача та наведені ним у позові обставини, що говорить про те, що у відповідача відсутні заперечення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

НОРМИ ПРАВА

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є ПК України.

Згідно з п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 цього Кодексу передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні строки сплати податкових зобов`язань містить і п. 203.2 ст. 203 ПК України яким визначено, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації, а саме: податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд зазначає, що податкове зобов`язання з податку на додану вартість, визначене платником податку у податкових деклараціях, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Між тим, строк для сплати сум податкових зобов`язань (недоплати), задекларований в уточнюючих розрахунках до податкових декларацій визначений у п. 50.1 ст. 50 ПК України.

Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Разом з тим, відповідно до абз. 3 п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час згідно з пп. 14.1.39 і 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна (фінансова) санкція, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є складовою грошового зобов`язання, яке, у свою чергу визначається у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.

Пунктом 58.1 ст. 58, п. 86.8 ст. 86 ПК України визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), - тобто, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Крім цього, відповідно до п. 36.1. ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46.1. ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 49.2. ст. 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в порушення п. 57.1. ст. 57 ПК України несвоєчасно сплатив самостійно визначене грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2018 р. у сумі 2 350 905,00 грн., кількість днів затримки - 69.

Невиконання позивачем передбаченого чинним законодавством України обов`язку платника податків по сплаті податків та зборів обумовлено застосуванням до нього строком на 3 роки обмежувальних заходів у вигляді блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном та зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань на виконання вимог Указу Президента України № 126/2018 від 14.05.2018 р. введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) від 02.05.2018 р.

Судом встановлено, що відповідно до п. 718 Додатку 2 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 р, введеного в дію Указом Президента України № 126/2018, до позивача терміном на 3 роки застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), внесені Кабінетом Міністрів України, Службою безпекою України та Національним банком України, введеного в дію, а саме:

1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) обмеження торговельних операцій;

3) запобігання виведенню капіталів за межі України;

4) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

5) заборона здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також державних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з Законом.

Зі змісту Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 р. вбачається та є очевидним, що позивач позбавлений можливості належним чином виконувати свої фінансові зобов`язання та здійснювати будь-які обов`язкові платежі до державного бюджету України із незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Тобто, з наведених норм закону слідує, що виключно наявність податкового правопорушення є підставою для застосування передбачених ПК України заходів відповідальності. В той же час із визначення поняття «податкового правопорушення», що наведене в ст. 109 ПК України, ключовою ознакою правопорушення є саме протиправність діяння платників податків. Тобто обставини, що не залежать від волі платника, не знаходяться під його контролем та не пов`язані з його протиправною поведінкою, не можуть бути підставою для застосування до такого платника заходів відповідальності, незалежно від наслідків, до яких вони призвели.

Відтак, судом встановлено, що єдиною причиною нездійснення позивачем належної оплати у встановлений строк задекларованих ним зобов`язань з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2018 р., є необхідність дотримання позивачем вимог санкцій, що застосовані до нього безпосередньо державою України.

Разом з цим, відповідно до п.п.4.1.4., 4.1.10 ст. 4 ПК України основними принципами, на яких ґрунтується податкове законодавство України, серед інших, є:

-рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

-презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Очевидно, що Закон України «Про санкції» та ПК України по різному визначають обов`язок позивача щодо сплати податків, адже ПК України визначає сплату податків як обов`язкову, а Закон України «Про санкції» прямо забороняє позивачу виконання будь-яких економічних та фінансових зобов`язань, до яких безспірно відносяться і зобов`язання щодо сплати податків. Відтак, положення Закону України «Про санкції» мають пріоритет і унеможливлюють притягнення позивача до відповідальності за невиконання податкових зобов`язань, які він не міг виконати через законодавчу заборону.

Пункт 17.1. ст. 17 ПК України визначає, що платник податків має право безоплатно отримувати у контролюючих органах, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов`язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю.

Незважаючи на те, що ПК України прямо встановлює право позивача отримувати від контролюючих органів інформацію про порядок сплати податків і зборів, на жоден із запитів та звернень позивача, і це підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а ні відповідач а ні Державна фіскальна служба України не надали відповіді щодо порядку сплати позивачем податкових зобов`язань в умовах застосування до нього санкцій, чим прямо порушили права позивача та не надали йому можливості все ж виконати відповідні податкові зобов`язання.

Санкції на підставі рішення РНБО були застосовані до позивача з 19.05.2018 р., продовжували діяти безперервно протягом усього строку сплати податку на прибуток підприємств, визначеного на підставі Декларації за 1 півріччя, діяли під час відповідачем ППР, що оскаржується, та тривають і досі.

У зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що вже на момент виникнення у позивача відповідного податкового обов`язку, позивач був позбавлений можливості розпоряджатися належними йому грошовими коштами та іншим майном, та можливості виконання своїх податкових зобов`язань. Передбачити або уникнути будь-яким чином невиконання свого податкового обов`язку позивач не міг.

Із викладеного вбачається, що у даному випадку не мало місце а ні винне діяння позивача, а ні винна бездіяльність, адже позивач належним чином задекларував суми податкових зобов`язань та всіма можливими способами намагався віднайти шляхи для сплати податкових зобов`язань, навіть декілька разів вчиняв спроби здійснити оплати, що підтверджується матеріалами справи, однак такі платежі блокувалися банком, в якому позивач обслуговується та позивачу відмовляли у здійсненні оплати.

Відповідачем нараховано позивачу штраф на підставі ст. 126 ПК України, яка встановлює, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Очевидно, що основною підставою для притягнення платника податків до відповідальності на підставі зазначеної статті є, як визначено ст. 109 ПК України, винна протиправна бездіяльність такого платника податків у вигляді не сплати суми податкового зобов`язання. Однак, позивач такої винної протиправної бездіяльності не вчиняв, а відтак і підстави для притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу відсутні.

Відповідачем жодним чином не доведено та необґрунтовано наявність у діях позивача ознак податкового правопорушення.

Стаття 8 Конституції України визначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення доведеності вини.

Приписи наведених правових норм визначають, що притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог податкового законодавства України можливе виключно за умови наявності та доведеності вини позивача у такому порушенні. Однак, подані позивачем докази, серед інших, Сертифікати № 82919 та Сертифікат № 3100-19-0175, видані Торгово-промислової палатою України, підтверджують дію у відношенні позивача форс - мажорних обставин, що стали єдиною причиною неможливості виконання позивачем своїх податкових обов`язків, в частині сплати позивачем податку на прибуток підприємств за І півріччя 2018 р.

Тобто, судом встановлено, що вина позивача у порушенні податкового обов`язку відсутня, а відтак і відсутня протиправність діяння позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем не доведено законність прийняття ППР.

Таким чином, дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття ППР, а вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1. ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 7 040,36 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 7 040,36 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОСАГРО-УКРАЇНА» до Офісу великих платників податків ДПС задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002104102 від 05.04.2019 р.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОСАГРО-УКРАЇНА» адреса: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11, корпус А, офіс 1108, ідентифікаційний код 33542675 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 040,36 грн. (сім тисяч сорок гривень, тридцять шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з Офісу великих платників податків ДПС (адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, ідентифікаційний код 39440996).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова