Ухвала суду № 86355100, 16.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

16 грудня 2019 року м. Київ № 320/6271/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н.М., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Як зазначено вище, позивач просить стягнути середній заробіток, за час вимушеного прогулу.

Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 30.01.2019 № 910/4518/16 зазначила, що пільга сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у редакціях до 01.09.2015 встановлено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин. Зазначена норма у редакції Закону від 01.09.2015 та подальших, визначає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У поточній редакції відсутнє зазначення про звільнення від сплати судового збору за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин. Зазначеною зміною законодавець вносить ясність щодо визначення категорій спорів, до яких необхідно застосовувати передбачену п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» пільгу.

Даний висновок ґрунтується на тому, що поняття «заробітна плата» та «середній заробіток» відрізняються як за структурою, так і порядком розрахунку, з огляду на що не є тотожними.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру оплати праці, яка складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці»).

Згаданий вище порядок затверджений постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 (Порядок № 100).

Згідно п. 1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

У даному випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абз. 3 п. 2 Порядку № 100).

Пунктом 3 Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Із наведених вище норм убачається, що заробітна плата відрізняється від середньої заробітної плати за структурою та порядком розрахунку, з огляду на що, вимога про стягнення середнього заробітку є «іншою вимогою, що випливає із трудових спорів» у розумінні Закону України «Про судовий збір». Водночас, у чинній редакції згаданого закону, вимоги, що випливають із трудових спорів, окрім вимог щодо стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, є об`єктом справляння судового збору, на які не розповсюджуються пільги, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, позивачу необхідно надати докази сплати судового збору за подання заяви майнового характеру у розмірі 768,00 грн, сплативши судовий збір за наступними реквізитами:

Отримувач коштів - УК у Печерському р-ні м. Києва;

Код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897;

Рахунок отримувача - UA988999980000034310206084021;

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);

Код банку отримувача - 899998;

Код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Крім того, частинами 1, 2 та 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У позовній заяві позивач просить суд визнати неправомірними та скасувати накази Одеського державного університету внутрішніх справ від 07.08.2019 №246 о/с в частині відрахування з первинної професійної підготовки поліцейських, яких вперше прийнято на службу в поліції з 01.10.2019 рядового ОСОБА_1 оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Києво-Святошинського відділу поліції та наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №492 о/с від 20.09.2019 в частині звільнення рядового поліції ОСОБА_1 .

Позивачем в позовній заяві зазначається, що оскаржуваний наказ №492 о/с від 20.09.2019 про звільнення та трудову книжку він отримав 02 жовтня 2019 року, а оскаржуваний наказ від 07.08.2019 №246 о/с в частині відрахування з первинної професійної підготовки поліцейських взагалі не отримував, а дізнався про існування такого вже з самого наказу про звільнення, разом з тим, жодних доказів на підтвердження вказаного позивачем суду не надано.

Адміністративний позов до Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 направлено рекомендованим листом 02.11.2019.

Отже, позивачем пропущено місячний строк на звернення до суду.

Таким чином, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду із зазначеним позовом позивачем не надано належних і достатніх доказів, які надавали б підстави вважати причини поважними.

Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення недоліків позову. Позивачу необхідно усунути названі недоліки позову та привести позовну заяву у відповідність з приписами ст. 160 КАС України.

Керуючись статтями 160, 169, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

1.Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2.Установити позивачу п`ятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.

3.Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4.Роз`яснити позивачу, що залишення позовної заяви без руху не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.М. Шевченко