Рішення № 86355084, 16.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2019 року № 640/14158/19

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі суді Мазур А.С., при секретарі судового засідання Моренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання протиправними та скасування постанов

за участю представників сторін:

від позивача: Бабич О.М.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просив суд: визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лебедєвої Л.Ю. від 27.07.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 89373,21 грн. №51695292; визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лебедєвої Л.Ю. від 19.12.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП №57942296 з примусового виконання постанови державного виконавця по ВП 51695292 про стягнення з боржника виконавчого збору на користь держави в розмірі 89 373, 21 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2019 позовну заяву повернуто.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2019, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не отримував копії постанови про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з цим не міг добровільно виконати постанову в установлений виконавцем строк. Також, позивач посилався на те, що виконавчий збір стягується позивачем у сумі 10% від суми, що фактично стягнута та/або повернута, однак, враховуючи те, що державним виконавцем не було вчинено жодних дій, спрямованих на виконання судового рішення та стягнення грошових коштів, то оскаржувана постанова є передчасною та протиправною.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, з огляду на те, що останнім відправлялась постанова від 19.12.2018 ВП №57942296 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови № ВП 57942296, однак, остання повернулася відповідачу за закінченням терміну зберігання, що підтверджується доданим конвертом із відміткою. Крім того, відповідачем не було виконано вимоги ухвали суду та не надано витребувані матеріали виконавчого провадження, у зв`язку з чим, суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.07.2008 між ОСОБА_2 та ПАТ «Універсал Банк» укладено іпотечний договір та договір поруки від 15.07.2008.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №2-1097/2012 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» кошти у сумі 89 3732, 08 грн.

На виконання вказаного рішення, Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист №2-1097/2012, який в подальшому було пред`явлено до виконання.

На виконання даного рішення державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва 14.03.2015 відкрито виконавче провадження №51695292.

22.11.2018 між ОСОБА_2 та ПАТ «Універсал Банк» підписано договір про розірвання Договору іпотеки, згідно якого були припинені всі права та обов`язки сторін що виникли з Договору Іпотеки від 15.07.2008 .

22.11.2018 між ОСОБА_2 та ПАТ «Універсал Банк» укладено додаткову угоду, згідно якої було розірвано договір поруки від 15.07.2008 та припинено всі права та обов`язки згідно договору поруки.

11.12.2018 головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого листа без виконання від 05.12.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання та закінчено виконавче провадження №51695292 згідно вимог ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

20.12.2018 головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови № 51695292 від 27.07.2016 Солом`янського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 89373,21 грн., ВП № 57942296.

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено ОСОБА_1 за адресою, зазначеною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , вихідний № 121522, однак, постанова повернута «за закінченням терміну зберігання».

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою ст.5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст.3 Закону № 1404-VIII визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 40 Закону 1404-VIII передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. (ч. 4 ст. 42 Закону 1404-VIII).

Статтею 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, виконавчий збір за своєю суттю є штрафною санкцією, яка застосовується до боржників за невиконання в добровільному порядку вимог виконавчих документів та як наслідок вчинення органом Державної виконавчої служби примусового виконання рішення.

Крім того, системний аналіз положень статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави вважати, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення; вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Аналогічний висновок, викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 15.02. 2018 року по справі №910/1587/13.

Так, заходами примусового виконання рішень у розумінні ст. 10 Закону № 1404-VIII є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Таким чином, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду.

З матеріалів виконавчого провадження, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що державним виконавцем не було здійснено заходи, передбачені ст. 10 Закону № 1404-VIII .

Таким чином, суд дійшов висновку, що виконавцем не вчинено дій спрямованих на примусове виконання рішення суду, а відтак постанова про стягнення збору виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, ст. 28 Закону №1404 визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, з вищевказаної норми Закону вбачається, що боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, в тому числі щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору. Боржник вважається належним чином повідомленим, якщо постанова надіслана йому за адресою, зазначеною у виконавчому документі рекомендованим поштовим відправленням, тобто із повідомленням про вручення.

Аналіз норм ст. 28 Закону №1404 дає підстави для висновку, що Закон встановлює обов`язок державного виконавця не тільки направити боржнику вказану постанову, а й перевірити факт її вручення.

Так, відповідачем було надано суду докази щодо направлення на адресу позивача постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору, однак, не додано доказів щодо направлення постанови від 27.07.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 89373,21 грн. №51695292, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідач не перевірив факт її вручення боржнику.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено визначений ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденний строк на звернення до суду, оскільки доказів вручення оскаржуваної постанови матеріали справи не містять, тому процесуальний строк слід обраховувати саме з моменту, коли позивачу стало відомо про наявність вказаної постанови, тобто, з 16.07.2019, як вказав останній у позовній заяві. Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 27.07.2016 ВП №51695292 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 89 373,21 грн.;

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 19.12.2018 ВП №57942296 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови державного виконавця по ВП №51695292 про стягнення з боржника виконавчого збору на користь держави в розмірі 89 373, 21 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві понесені судові витрати у сумі 1536 (тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя А.С. Мазур