Рішення № 86355075, 16.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2019 року № 826/8834/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Енергорішення» про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, -

В С Т А Н О В И В :

Обставини справи:

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - позивач, ГУ ДФС у місті Києві) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Енергорішення» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «НВП «Енергорішення»), в якому просить суд прийняти рішення про застосування арешту коштів на рахунках ТОВ «НВП «Енергорішення», а також на рахунках, які можуть бути відкриті у період дії арешту.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем не допущено посадових осіб ГУ ДФС у місті Києві до проведення перевірки на підставі наказу № 6260 від 11.07.2017 року, зазначене стало підставою, відповідно до 94 Податкового кодексу України, для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 07.09.2017 року відкрито провадження в даній справі.

Ухвалою суду від 05.12.2017 року зупинено провадження по даній справі до набрання законної сили судовим рішенням за результатом розгляду справи № 826/8810/17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2019 року поновлено провадження у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Обставини, встановлені судом:

ГУ ДФС у м. Києві прийнято Наказ № 6260 від 11.07.2017 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Енергорішення» (код 21540309).

Контролюючим органом оформлені направлення на перевірку від 12.07.2017 року №700/26-15-14-04-03 та №701/26-15-14-04-03 з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

Як зазначено податковим органом у позовній заяві, 12.07.2017 року з метою вручення наказу ГУ ДФС у м. Києві про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Енергорішення» від № 6260 від 11.07.2017 року та подальшого проведення перевірки ТОВ «НВП «Енергорішення», посадовими особами позивача здійснено вихід за податковою адресою відповідача, а саме: м. Київ, вул. Софіївська, 10/4.

При цьому, ТОВ «НВП «Енергорішення» відмовилося допустити співробітників ГУ ДФС у м. Києві до проведення планової виїзної перевірки.

Зазначене підтверджується актом № 615/26-15-14-04-03 від 12.07.2017 року про недопуску до документальної планової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Енергорішення» відповідно до наказу № 6260 від 11.07.2017 року (а.с.12-13).

Також, в зазначеному акті містяться зауваження та заперечення до акту № 615/26-15-14-04-03 від 12.07.2017 року про недопуску до документальної планової виїзної перевірки представника ТОВ «НВП «Енергорішення» Семенова І.В.

Так, представником ТОВ «НВП «Енергорішення» Семеновим І.В. зазначено, що посадових осіб недопущено до проведення перевірки, у зв`язку із відсутністю підстав її призначення та проведення, відповідно до норм чинного законодавства.

Крім того, представником наголошено, що ТОВ «НВП «Енергорішення» надано контролюючому органу відповідь в належній формі та в повному обсязі на запит останнього щодо контрагентів позивача.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України).

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 ПК України, у відповідності до пункту 94.2 якої арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас чинне законодавство розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 ПК України, згідно з якою арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу.

При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України . Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 ПК України . Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Загальна процедура застосування адміністративного арешту майна платника податків регулюється Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №568 від 10.10.2013 року (далі - Порядок, в редакції чинній на момент винесення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 7.1 Порядку арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п. 7.3 Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Тобто, арешт коштів платника податків які знаходяться на рахунках у банках з метою забезпечення виконання платником податків його обов`язків визначених законом здійснюється після прийняття рішення керівника (його заступника) органу державної податкової служби про накладення адміністративного арешту майна платника податків.

При цьому, визначальним при вирішенні питання щодо наявності підстав для арешту коштів є з`ясування наявності законних підстав для проведення документальної перевірки платника податків.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 81.2 статті 81 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Як зазначено вище, податковим органом складено акт № 615/26-15-14-04-03 від 12.07.2017 року про недопуску до документальної планової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Енергорішення» відповідно до наказу № 6260 від 11.07.2017 року (а.с.12-13).

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року в справі № 826/8810/17 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Енергорішення» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 6260 від 11.07.2017 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Енергорішення» (код 21540309).

Зазначене рішення суду набрало законної сили 02.10.2019 року після постановлення Шостим апеляційним адміністративним судом ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 325 КАС України, Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Отже, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року в справі № 826/8810/17 набрало законної сили 02.10.2019 року.

З огляду на викладене, суд вважає, відсутніми підстави для задоволення позову та застосування адміністративного арешту ТОВ «НВП «Енергорішення» (код 21540309).

Крім того, враховуючи вимоги ст. 94 Податкового кодексу України, Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 7 листопада 2011 року, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Доказів застосування арешту майна відповідача та підтвердження у судовому порядку обґрунтованості такого арешту згідно з п. 94.10 ст. 94 ПК України позивачем не надано, отже підстави для застосування арешту коштів на відкритих рахунках товариства відсутні, оскільки такий арешт є лише складовою загального арешту майна.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог підстави, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України для розподілу судових витрат, відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Енергорішення» про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

Відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда