Рішення № 86355063, 16.12.2019, Шевченківський районний суд Харківської області

16.12.2019

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2019 року с.м.т. Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області

у складі:головуючого судді - Тордія Е.Н. секретар судових засідань - Сергієнко В.С.

номер справи №637/882/19 (2/637/240/19)

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1

представник відповідачів - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в с. м. т. Шевченкове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зменшення обов`язок частки у спадщині,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 у вересні 2019 року , звернулась до Шевченківського районного суду Харківської області з вищевказаним позовом .

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та прохала їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог пояснила , що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_5 . Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки розміром 9 .2081 га розташованої на території Борівської сільської ради Шевченківського району Харківської області. За своє життя ОСОБА_5 залишив заповіт , посвідчений секретарем виконавчого комітету Борівської сільської ради Шевченківського району Харківської області від 9 вересня 2013 року, згідно якого заповідав все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось і взагалі все , те що буде належить йому та на то ,що він за законом буде мати право на її ім`я . Звернувшись в встановлений законом строк за для оформленням спадщини вони дізналась, що були подані заяви про прийняття спадщини за законом дружиною ОСОБА_3 , та сином ОСОБА_4 . Оскільки вони є непрацездатними за віком (пенсіонерами) то мають право на обов`язкову частку у спадщині, проте наявні підстави для її зменшення.

З 1962 року її батько ОСОБА_5 та мати ОСОБА_6 перебували у цивільного шлюбі, проживали однією родиною та вели спільне господарство. Від їх спільного життя ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась позич по справі. З дружиною шлюб припинений не був , проте мав лише формальний характер. Припинення шлюбних відносин з ОСОБА_3 було свідомим вибором померлого.

За цей час ОСОБА_5 створив нову родинку, у шлюбі народились двоє дітей, онуки, правнуки. За життя батьки не розповідав ані про те, що у нього є офіційна дружина дружину , ані про сина. Про відсутність реєстрації шлюбу позивач дізналась в дорослому віці . При цьому ніхто ніколи не надавав цьому значення , оскільки батьки прожили разом все життя як чоловік та дружина. Після смерті матері батько почав себе погано почувати, мав низку тяжких хронічних захворювань зокрема часто хворів на запалення легенів , що привело до неможливості самостійно обслуговувати себе, останній, фактично перебував в безпорадному стані. Внаслідок захворювань та похилого віку , батько майже весь час лежав , не міг самостійно приготувати їжу , виконувати хатню роботу. Всім цим займалась вона та її родина. Як донька вона намагалась забезпечити батькові гідну старість.

За цей час ОСОБА_4 один раз свідомо появився у них вдома десь в 70 роках , провів час у них удома, йому ніхто не заперечував проти спілкування з батьком,більш того були раді привітати . Після цього, жодного разу ОСОБА_4 не відвідав батька , хоча знав його адресу проживання. Будь - якої допомоги як матеріальної , так і моральної не надавав.

Життя батька пройшло на її очах , і вона достеменно знає ,що батько не зустрічався, не відвідував, не спілкувався, і не намагався спілкуватися та розшукувати сина та дружину, як і вони його.

За рік до своєї смерті батько виявив бажання знайти ОСОБА_4 Він попрохав онука в соціальних сітях знайти ОСОБА_4 . Проте і після того , як знайшли його телефон, батько спілкувався тільки з ОСОБА_3 в телефонному режимі ані з сином , ані з онуком спілкування не відбувалось.

Як, зазначалось вище батько мав низку захворювань. Весь час вона забезпечувала належне його лікування. Сім`я потребувала значних коштів, вагома сума з пенсії витрачалася на те, щоб, як можливо триваліше і якісніше складалося життя батька, щоб він мав гідну старість і нічого не потребував. Батько на той час було майже 80 років.

Після смерті матері у 2012 році він сумував , хотів побачити сина, онука щоб він приїхав але цього не сталось. Будь - якої матеріальної допомоги , від відшуканої родини не надходило . Після смерті батька вона та її родина здійснили поховання.

Таким чином ,близько 60 років взагалі було відступне спілкування батька зі спадкоємцями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,зауважила , що і останні не мали бажання спілкуватися .Враховуючи , що відповідач ОСОБА_4 є пенсіонером за вислугою років , ОСОБА_3 за віком , мають встановлену пенсію, окрім того ОСОБА_3 має у власності земельну ділянку , якою може розпоряджатися на свій розсуд вважає , що їх частка може бути зменшена до 1/100 кожному.

Відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, прохали відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідачів адвокат Хачатурова І.О. підтримала заперечення відповідачів . Пояснила, що відповідачі зустрічались з померлим, мали добрі стосунки , підгримували його морально, надавали потрібну допомогу , будь яких негативних наслідків не відбувалось. Враховуючи викладене вважає позовні вимоги такими ,що не підлягають задоволенню.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі

13 серпня 2019 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідачів було постановлено ухвалу про відкриття провадження та розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 27 серпня 2019 року. Також , запропоновано відповідачам подати до суду відзив на позов в строк до 27 серпня 2019 року. 12 серпня 2019 року від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву. Ухвалою від 19 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду , задоволено клопотання щодо витребування інформації зі спадкового реєстру щодо наявності заповітів та інших спадкоємців; інформації про належність ОСОБА_3 власності в вигляді земельної ділянки; інформацію з Магдаленівський державній податкової інспекції Лівобережного управління ГУ ДФС Дніпропетровської області щодо отримання доходів ОСОБА_3 .

Фактичні обставини, встановлені судом .

Згідно свідоцтва про народження (серія НОМЕР_1 , виданого 17 січня 2018 року Волосько - Балаклійської сільської ради Шевченківського району Харківської області), свідоцтва про укладення шлюбу ( серія НОМЕР_2 виданого 5 травня 1972 року Волосько Балаклійської сільської ради Шевченківського району Харківської області ОСОБА_7 є донькою ОСОБА_5 .

Свідоцтва про смерть ( серія НОМЕР_3 видане Борівською сільською радою Шевченківського району Харківської області від 18 вересня 2017 року) засвідчує факт смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

4 вересня 2013 року ОСОБА_5 склав заповіт, який завірений секретарем Борівською сільською радою Шевченківського району Харківської області і відповідно до якого, заповідав все майно , де б воно не було ,та з чого б не складалось і , взагалі, все те ,що буде йому належить, та на що за законом має право заповідав - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки, розміром 9.2081 га ,що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ( серія ХР, № 9104737 виданого 30 серпня 2001 року) та розташована на території Борівською сільською радою Шевченківського району Харківської області.

З відповіді №401 приватного нотаріуса Шевченківського районного нотаріального округу Томчука С.М. від 30 вересня 2019 року вбачається ,що після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявами про прийняття спадщини звернулись : ОСОБА_1 за всіма підставами спадкування, ОСОБА_3 , за всіма підставами спадкування, має право на обов`язкову частку(за законом); ОСОБА_4 , як спадкоємець першої черги,має обов`язкову частку(за законом).

Позивач просить суд, ухвалити рішення відповідно до якого зменшити частку відповідачів у спадщині до 1/100 кожному, враховуючи той факт , що відповідачі тривалий час не спілкувалися ці спадкодавцем , жодної участі у його житті не приймали, з`явилися лише за для отримання спадщини.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 помер у віці 80 років.

Постійно мешкав на території Борівської сільської ради,мав низку хронічних захворювань, отримував пенсію за віком, склав заповіт відносно належному йому майна на ім`я своєї доньки ОСОБА_1 .

Допитані в судовому засіданні свідки з боку позивача по справі, а саме: ОСОБА_8 зазначила , що ОСОБА_5 знала з 1998 році , вони працює у ФАПі, надавала останньому , медичну допомогу. Зауважила, що будь - яких відомостей що ОСОБА_5 має іншу родину вона не має. Весь час ним опікувалась дружина , а після її смерті донька та її родина. ОСОБА_5 мав низку захворювань , потребував сторонньої допомоги та догляду, який йому надавався донькою. Про інших осіб які б опікувались померлим їй не відомо.

ОСОБА_9 допитана у якості свідка в судовому засіданні пояснила ,що вона дружина брата ОСОБА_5 вони мешкали в одному селі. Знала ,що у ОСОБА_5 , була інша жінка ще коли він в Михайлівському жив, син є. Пояснила ,що пожив з ними він не довго та зійшовся з ОСОБА_10 , з якою народив двох дітей. Мешкав з нею до її смерті. Працював на фермі трактористом , а потім коровам корма розвозив, працював з ранку до вечора. За цей час за межі села не виїжджав, окрім своєї родини інших родичів вона не бачила. Після смерті дружина за батьком доглядала донька , онук жив поруч зі своєю дружиною. Жили дружно ніхто нікого не ображав. Після смерті ОСОБА_5 родина ОСОБА_11 його поховала .

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні зазначила ,що ОСОБА_5 знала більше 30 років . Вони разом працювали на фермі. ОСОБА_5 був відповідальною людиною, жодного разу не взяв вихідного і з села не відлучався . Знала його родину жінку , яка померла, доньку позивача по справі онука, який працює також на фермі. Про те що є інша родина до смерті ОСОБА_5 взагалі не знала, він ніколи про це не згадував, як не чула і про те ,що він мав намір переїхати. Був домосідом , відкритим чоловіком . Як би він їздив до сина або той приїжджав, то все село б знало про це.

ОСОБА_13 допитана в судовому засіданні засвідчила ,що вона є секретарем Борівської сільської ради. Родину ОСОБА_14 знає тривалий час . До смерті ОСОБА_15 взагалі не знала , що вони не одружені. В селі всі знають один одного. Як би, виявилась інша родина ОСОБА_5 все б про це знали. ОСОБА_5 був відкритим чоловіком, часто приходив до сільради в різних підстав, показника газового лічильника передавав, тощо. У 2013 році складав заповіт. Власноручно його підписував, все заповідав своєї доньки ,яка за ним доглядала, допомогла. Вирішував питання щоб його поховали біля дружини . Жодного разу не висловив бажання переїхати в інше місце. Взагалі вона ніколи не чула , що у нього є інша родина, і ніколи не бачила інших родичів, крім тих з ким він жив.

Допитані свідки з боку відповідачів засвідчили про таке.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила,що ОСОБА_4 її двоюрідний брат. Його батьки розійшлись. Десь у 90-х роках батько приїзжає у м. Чкаловське на електричці зустрічався з ОСОБА_17 , вони спілкувалися, брат допомагав батьку грошима.

ОСОБА_18 в судовому засіданні у якості свідка пояснила , що знала ОСОБА_5 , який приїжджав до м. Чкаловське у червні 2014 року . Приїжджав у день не надовго на електричці . В 1998-1999 році вони приїжджали до с. Старовірівка ОСОБА_4 спілкувався з батьком.

Свідок ОСОБА_19 , пояснив в судовому засіданні ,що він є онуком ОСОБА_5 ,

зі слів батька знає ,що той приїздив бо свого батька запрошував його на проводи до армії, потім на весілля, але той не приїхав ,бо його родина була проти. Зі слів свого батька знає,що вони спілкувалися. Також зазначив ,що після того як їх знайшла в 2016 році дружина іншого онука , дідусь тісно в телефонному режимі спілкувався з бабусею та мав намір переїхати до них. Вони йому присилали ліки. Також зазначив що він особисто з дідусем не спілкувався.

ОСОБА_20 допитаний в судовому засіданні у якості свідка пояснив , що він адвокат до нього в 2017 році з приводу переводу пенсії звертався ОСОБА_4 . Зазначив ,що ОСОБА_4 при ньому набирав номер телефону , і на голосному наборі він пояснив літньому чоловіку , як перевезти пенсії в інше місце проживання. ОСОБА_4 називав літню особою батьком, достеменно сказати с ким саме спілкувався не зміг.

Позиція суду, щодо наданих сторонами доказів. Норми права,що підлягають застосуванню.

За статтею 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом чи за законом.

Статтею 1222 Ццивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1241 Цивільного кодексу України передбачено, що неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдовець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

З довідки № 236 /0229 від 3 червня 2019 року Борівської сільської ради Шевченківського району Харківської області вбачається ,що ОСОБА_5 на день своє смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 мав наступний склад родини: ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_4 - онука; ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_5 -дружина онука; ОСОБА_23 - ІНФОРМАЦІЯ_6 правнучка.

Довідка № 236/02-20 від 3 червня 2019 року засвідчує факт того що , відповідно до посгосподарського обліку Борівської сільської ради 1961-2015 років громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з 1961 року проживав спільно однією родиною з громадянкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Частиною 1 статті 76 Цивільно- процесуального екодексу України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Цивільно- процесуального екодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 3 ст. 12, 81 Цивільно- процесуального екодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 89 Цивільно- процесуального екодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

В судовому засіданні представник відповідача, відповідачі та свідки з боку відповідача давали свідчення про те , що ОСОБА_5 спілкувався з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 протягом життя , вони мали добрі стосунки. Образ один на одного не мали.

Проте, таки свідчення у сукупності з іншими доказами не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Позивачем не заперечується той факт , що ОСОБА_4 приїздив до батька в 70-х роках, запрошуючи його на проводи до армії та весілля . Більш детально коли і де він зустрічався з батьком в період з 1990 по 2016 рік, як вони домовлялись про зустріч , яку допомогу надавав , вмотивовано пояснити не міг. Допитані свідки: ОСОБА_16 померлого бачила один раз у 90 -х роках, коли саме не згадала, зі слів знає що він приїздив до м. Чкаловське , де він зустрічався з ОСОБА_4 як і коли це відбулось пояснювала розпливчато та не впевнено. ОСОБА_18 в своїх поясненнях також не могла чітко зазначити, як померлий зв`язувався з ОСОБА_4 , як часто вони зустрічались, яку останній надавав допомогу.

Пояснення ОСОБА_4 про те , що нова родина заперечувала проти його спілкування з батьком також підтвердження в судовому засіданні не знайшли.

ОСОБА_1 підтвердила факт того , що дійсно ОСОБА_4 приїжджав до них ще коли вона була малою дитиною, ночував у них вдома, мати його привітала та не заперечувала проти їх спілкування. Але його після цього не відбувалось. Також зазначила , що її мати померла в 2012 році. І з того часу ніхто не заважав їм спілкуватися . Батько вже був хворів, потребував як матеріальної , так і моральної підтримки, все це лягло на неї. Посилання відповідачів на те що вони присилали ліки є неправдивим. Дійсно вони отримували посилку , в якій була закваска а ні ліки для серця. Як би , було як вказує відповідач , батько не написав заповіт в 2013 році тільки на її ім`я. Більш того він , після того як знайшлась родина міг його змінити тощо але цього не зробив.

Зазначила , що батько не мав наміру переїжджати , як вказує ОСОБА_4 . Він любив свій дім та хотів бути похованим разом з її матір`ю.

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_24 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , безпосередні мешканці села, з якими померлий проживав та спілкувався засвідчили факт тривалою відсутності будь - якого спілкування з іншою родиною ОСОБА_5 як з його боку, так і з їхнього.

Інших, допустимих та належних доказів на підтвердження спілкування та підтримання ОСОБА_5 відповідачами надано не було.

Відповідно до норм статей 1217, 1218, 1223 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1261 Цивільного кодексу України України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За положеннями ст. 1241 Цивільного кодексу України право на обов`язкову частку в спадщині мають право: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Рішенням Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року (справа № 1-1/2014) у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_25 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 ЦК України встановленом зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти» що використовується в абзаці першому частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України щодо права на обов`язкову частку у спадщині, ґрунтується на положеннях ч. 3 ст. 75 Сімейного кодексу України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III груп, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний».

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 Цивільного кодексу України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Тлумачення абзацу другого частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України свідчить, що зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині можливе з урахуванням (а) характеру відносин між спадкоємцями і спадкодавцем; (б) наявності інших обставин, що мають істотне значення. Позбавлення особи права на обов`язкову частку судом Цивільного кодексу України не передбачено, хоча особа, яка має право на обов`язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 Цивільного кодексу України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Розмір обов`язкової частки у спадщині відповідно до ч.1 ст. 1241 Цивільного кодексу України може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення

Зазначене також передбачено і у п. 5.14. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

З усталеної судової практики вбачається, що підставами для зменшення обов`язкової частки у спадщині можуть бути не підтримання спадкоємцем зв`язків зі спадкодавцем, незважаючи на потребу останнього в цьому; погане поводження із ним; нездійснення належного догляду; надання заздалегідь неправдивих свідчень у суді проти спадкодавця; звинувачення спадкодавця у вчиненні тяжкого злочину; неповідомлення про те, що готується замах на життя спадкодавця; не надання спадкодавцеві допомоги, коли той перебував у небезпеці; аморальна поведінка обов`язкового спадкоємця не лише щодо спадкодавця, а й щодо інших спадкоємців, зокрема й тих, хто має право на обов`язкову частку; виокремлення спадкоємцю певної частки майна ще за життя спадкодавця.

Надаючи правову оцінку зібраним по справі доказам, суд переконався, про відсутність між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 будь-яких взаємовідносин протягом тривалого часу. Фактичне створення ОСОБА_5 іншої родини , складання заповіту саме на ім`я позивача, відсутність тривалого спілкування має істотне значення при визначенні розміру обов`язкової частки у спадщині.

Проте, суд не може погодитися з визначеною позивачем часткою для кожного спадкоємця, і вважає за можливим задовольнити позовні вимоги частково, виходячи з наступного.

Враховуючи загальний розмір спадкового майна , який згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку становить 9.2081 га , моральні аспекти даної цивільної справи , матеріальне утримання відповідачів, суд приходить до висновку що зменшення обов`язком частки до 1/10 , є виваженим , справедливим та таким що зможе задовольнити , та забезпечити спадкоємців за законом можливістю отримання спадщини в реальному вигляді.

Судові витрати.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільно - процесуального кодексу України суд розподіляє пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 11, 12 ,77-81,141,258,265, Цивільно - процесуального кодексу України , ст. 1217, 1218,1223, 1241, 1268 Цивільного кодексу України , п. 5.14. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зменшення обов`язкової частки у спадщині -задовольнити частково.

Зменшити розмір обов`язкової частки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , після смерті ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_10 з 1/6 частки до 1/10 частки кожному .

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи,зазначений строк обчислюється з часу виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження.

СУДДЯ