Ухвала суду № 86355060, 16.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

16 грудня 2019 року м. Київ № 640/24632/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипро визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДР: 00015622), в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виконання постанови від 16.05.2012 по справі № 2а-1957/19/2670 за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2013 № 2а-1957/12/2670;

2) зобов`язати відповідача на підставі ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» винести постанову про накладення штрафу на боржника - Міністерство юстиції України та встановити новий строк виконання, а в разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин - накласти на нього штраф у подвійному розмірі та звернутись до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи, зокрема, відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з ч. 1 ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається, зокрема, за органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Так, позивачем у позовній заяві визначено відповідача - Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та зазначено код ЄДР: 00015622.

В той же час, вказаний код належить Міністерству юстиції України та не містить згадки про належність цього коду Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Тобто позивач у справі визначає в якості відповідача певну особу, правоздатність якої позивачем не підтверджена, зокрема, відомостями з ЄДР, та не зазначено код з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначеної особи. У той же час, відносно відповідача зазначено код ЄДР особи, яка не зазначена як відповідач у справі.

Більш того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2006 № 1622 «Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби» установлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби.

При цьому, згідно з ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Таким чином, зважаючи на викладене, позивачу слід усунути недоліки щодо визначення відповідача у справі та його коду з ЄДР, шляхом подання відповідної заяви до суду із зазначенням особи відповідача та його коду з ЄДР, як того вимагають вимоги п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В порушення вказаних вимог позивачем не надано доказів сплати судового збору у належному розмірі.

В той же час, позивачем заявлено клопотання про звільнення її від сплати судового збору на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 5 та п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», яке обґрунтовано тим, що вказаний спір стосується захисту її трудових прав.

Разом з тим, суд зазначає, що клопотання позивача про звільнення її від сплати судового збору задоволенню не підлягає, оскільки предметом даного позову є, на думку позивача, допущення державним виконавцем бездіяльності щодо невчинення в межах виконавчого провадження заходів по виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-1957/12/2670, виданого судом 26.12.2013.

Натомість суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», яка передбачає відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Таким чином, для звільнення позивача від сплати судового збору, останній необхідно надати докази незадовільного майнового стану за попередній календарний рік (довідку про доходи за 2018 рік або декларацію про майновий стан позивача за 2018 рік).

В той же час з матеріалів справи видно, що позивачем заявлено 2 (дві) вимоги немайнового характеру.

Так, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2019 - 1921,00 грн.

Отже, за звернення до суду з даним позовом позивачу слід сплатити судовий збір у загальному розмірі 1536,80 грн.

Також, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, ч.ч. 1, 2 ст. 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Тобто, для звернення до суду з даним позовом встановлюється десятиденний строк звернення до суду, з дня коли особи дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів.

Як вже було зазначено судом позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання постанови від 16.05.2012 по справі № 2а 1957/19/2670 за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2013 № 2а-1957/12/2670;

Суд звертає увагу, що 22.07.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Генадієм Івановичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 59604739 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2013 по справі № 2а-1957/12/2670.

У постанові від 22.07.2019 зобов`язано боржника - Міністерство юстиції України негайно виконати рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 63 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Зважаючи на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження було прийнято 22.07.2019, виконання такої постанови державний виконавець зобов`язаний був перевірити 25.07.2019 та, у разі невиконання такого рішення без поважних причин накласти штраф.

Відтак, беручи до уваги, що, на думку позивача, державним виконавцем допущено бездіяльність щодо не накладання штрафу на боржника, позивач мав звернутися до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності протягом 10 днів з дня коли дізвнався про порушення своїх прав.

Натомість до суду з даним позовом позивач звернулася лише 09.12.2019, що підтверджується штампом відправлення поштової кореспонденції АТ «Укрпошта», проставлено на конверті, в якому надійшла така позовна заява.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем пропущений десятиденний строк звернення до суду, передбачений ст. 287 КАС України.

При цьому, заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду позовна заява не містить, а також доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску суду також не надано.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

В порушення вказаних вимог позивачем до матеріалів позовної заяви не надано доказів, на які позивач посилається у позовній заяві, зокрема, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду та постанову Верховного Суду та заяви, з якими позивач зверталась до Президента України та Прем`єр-Міністра України.

Також, положеннями ст. 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Аналогічні положення визначені Національним стандартом України «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003., що затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55.

Так, пункт 5.27 даного стандарту визначає, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту.

Як видно з доданих до позовної заяви документів, останні не засвідчені належним чином у визначеному законодавством порядку.

Наведене вище у сукупності свідчить про недотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду (вул. Болбочана Петра, 8, корп. 1, блок А, м. Київ, 01601) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:

1) уточненої позовної заяви із визначенням належного відповідача та зазначенням його коду з ЄДР, як того вимагають вимоги п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, або ж зазначення коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відносно Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

2) оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду у розмірі 1536,80 грн. або доказів, які підтверджують незадовільний майновий стан ОСОБА_1 (довідки про доходи за 2018 рік або декларацію про майновий стан за 2018 рік);

3) заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду позовна заява не містить, а також доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску суду також не надано;

4) всіх доказів, на які позивач посилається у позовній заяві;

5) оригіналів або належним чином засвідчених копій доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача/

Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

4. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Відповідно до положень ст. 169 та ч. 1 ст. 294 КАС України ухвала про залишення позову без руху не оскаржується.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя О.А. Кармазін