Рішення № 86353090, 16.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 грудня 2019 р. № 520/12175/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд:

- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10 червня 2019 року щодо вирішення питання по суті з приводу перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року по справі 520/166/19 протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію розмір якої обчислений з усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу відповідно до наказу Міноборони від 27.08.2008 р. № 377, наказу Міноборони від 27.11.2013 №814, здійснити виплату суми перерахунку протиправно своєчасно не виплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою починаючи з 01.09.2008, з 01.01.2014 з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.09.2008 р. і з 01.01.2014 розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати"; подати протягом 15 днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, звіт про виконання судового рішення що передбачено ч. 1 ст. 382 КАСУ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді викладача штурмана наведення кафедри бойового керування авіацією льотного факультету Харківського університету Повітряних Сил України та був звільнений у запас та виключений із списку особового складу з 31.08.2005 року.

Позивач перебуває на пенсійному обліку у ГУПФУ (пенсійна справа № ФХ - 114164), має право на перерахунок пенсії у зв`язку зі збільшенням розміру грошового забезпечення працюючого на відповідній посаді військово службовця за датами набрання чинності наказами Міністерства оборони України від 28.07.2008 р. №377, від 27.11.2013 р. №814.

Відповідач своєчасно не здійснив перерахунок розміру пенсії позивачу у зв`язку із набранням чинності наказів Міноборони від 27.08.2008 р. № 377, наказу Міноборони від 27.11.2013 № 814.

Зазначену бездіяльність ГУПФУ позивач оскаржив до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року по справі № 520/166/19 позовні вимоги задоволено частково, зокрема: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу не прийняття рішення про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі наказів Міністерства оборони України від 27.07.2008 р. № 377, від 27.11.2013 р. № 814. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вирішити по суті питання з приводу перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі наказів Міністерства оборони України від 27.07.2008 р. № 377, від 27.11.2013 р. № 814 з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 03.05.2018 р. по справі по справі №638/13960/17 провадження № К/9901/6258/17). У решті вимог позов залишено без задоволення.

Зазначене рішення суду в силу ст. 255 КАСУ набрало законної сили.

На виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.06.2019 року прийнято рішення, та відповідно до якого підстав щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України вирішити питання по суті стосовно проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до наказів Міністерства оборони України від 27.07.2008 р. № 377, від 27.11.2013 р. № 814 не має. Таким чином, зазначена бездіяльність відповідача триває. Зазначену бездіяльність ГУПФУ позивач вважає протиправною.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви та відкриття спрощеного провадження у справі від 18.11.2019 року була надіслана позивачу та отримана ним 21.11.2019 року.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви та відкриття спрощеного провадження у справі від 18.11.2019 року була надіслана відповідачу та отримана ним 21.11.2019 року.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що на теперішній час накази Міністра оборони України № 377, № 814 та № 94 є нечинними, вказані накази приймались відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 з урахуванням змін, внесених Постановами Кабінету Міністрів України № 1052 від 27.12.2017, № 103 від 21.02.2018, підстави для здійснення перерахунку у відповідача відсутні. Окрім цього, оскільки на цей час між сторонами існує спір щодо перерахунку пенсії, заборгованість по пенсії не нараховувалась та не виплачувалась, відповідно, компенсація не могла бути нарахована та виплачена. Таким чином, позовні вимоги щодо компенсації втрати частини доходу є передчасними та не підлягають задоволенню.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Так, з огляду на те, що згідно положень ст. 258 КАС України передбачено, що даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАСУ справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 р. по справі №820/2623/18, яке набрало законної сили, вбачається наступне.

Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді викладача штурмана наведення кафедри бойового керування авіацією льотного факультету Харківського університету Повітряних Сил Збройних Сил України.

Позивач звільнений з військової служби наказом Генерального штабу - Головнокомандуючого Збройних сил України по особовому складу № 321 від 25.08.2005 року та виключений із списків особового складу 31.08.2005 року.

ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 01.09.2005 року.

Наказом Міністра оборони України № 377 від 28.07.2008 року "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.08.2008 року за № 761/15452 (далі по тексту - Наказ № 377) затверджено схему розмірів посадових окладів за основними типовими посадами керівного та наукового складу офіцерів військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України.

Крім того, 30.12.2013 року набув чинності Наказ Міноборони № 814 від 27.11.2013 року "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України (далі по тексту - Наказ № 814).

Наказом № 814, окрім іншого, з метою впорядкування розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) та наукових установ Збройних Сил України було також затверджено нові схеми розмірів їхніх посадових окладів.

Отже, Наказ № 814 є тотожним з наказом Міністра оборони України від 28.07.2008 № 377 та є підставою для перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2014 року.

Тобто, втрата чинності Наказу № 377 з 30.12.2013 не є підставою для втрати права позивача на перерахунок пенсії, якій не був проведений органом Пенсійного фонду та зменшення розміру пенсії позивачу.

Міноброни своїм листом 20.11.2014 року № 248/6/С/2025 повідомило Пенсійний фонд України про необхідність підготовки Головними управліннями Пенсійного фонду списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку у зв`язку з набуттям чинності наказу Міноборони від 27 листопада 2013 року № 814.

Таким чином, Пенсійний фонд України повинен був направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомлення про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, на підставі наказів Міноборони № 377 від 28.07.2008 року та № 814 від 27.11.2013 року.

Проте, Пенсійним фондом України не вчинено вищевказаних дій, чим допущено протиправну бездіяльність.

За наслідками розгляду справи №820/2623/18, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх), Харківського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 08166355, 61052, м. Харків, вул. Кацарська, 56), Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 00035323, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 9) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо не реалізації права ОСОБА_1 на перерахунок пенсії з дати виникнення права на нього без обмеження строком, а саме не повідомлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області про необхідність підготовки списку стосовно ОСОБА_1 в зв`язку з набуттям чинності наказу Міністерства оборони України від 28.07.2008 № 377 з 01.09.2008 року та наказу Міністерства оборони України від 27.11.2013 року №814 з 01.01.2014 року.

Зобов`язано Пенсійний фонд України надати повідомлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області про підстави для проведення перерахунку пенсії та про необхідність підготовки списку для перерахунку пенсії стосовно ОСОБА_1 в зв`язку з набуттям чинності наказу Міністерства оборони України від 28.07.2008 року № 377 та наказу Міноборони від 27.11.2013 року № 814.

Як встановлено судовим рішення по справі № 520/166/19 від 07 лютого 2019 року до ГУ ПФУ в Харківській області від Харківського обласного військового комісаріату 15.11.2018р. надійшли довідки про розмір грошового забезпечення військовослужбовця за прирівняною посадою.

Рішенням по справі № 520/166/19 від 07 лютого 2019 року позов - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу не прийняття рішення про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі наказів Міністерства оборони України від 27.07.2008р. № 377, від 27.11.2013р. №814.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх; ідентифікаційний код - 14099344) вирішити по суті питання з приводу перерахунку пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на підставі наказів Міністерства оборони України від 27.07.2008р. № 377, від 27.11.2013р. №814 з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 03.05.2018 р. по справі №638/13960/17 (провадження №К/9901/6258/17).

Рішенням відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області стосовно вирішення питання по суті з приводу перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року по справі №520/166/19 від 10 червня 2019 року позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії (а.с.10).

Зазначене рішення позивач вважає протиправним та звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи відповідність закону оскарженого діяння владного суб`єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу соціального захисту громадянина у формі пенсійного забезпечення унормовані як приписами загальних норм права, до яких належать положення ст.46 Конституції України, ст.25 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", так і спеціальних норм права, до яких у даному випадку відносяться положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Так, відповідно до ч.3 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній з 01.01.2017 року) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Вказаною нормою, в редакції, чинній до 01.01.2017 року, було передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

На розвиток ч.3 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" КМУ було видано постанову від 13.02.2008р. №45, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Порядок №45).

За змістом п.п.1 і 2 Порядку №45 запроваджена наступна послідовність (черговість) управлінських дій учасників процедури перерахунку пенсії: 1) Міністерство оборони України повідомляє Пенсійний фонд України про підстави перерахунку пенсій; 2) Пенсійний фонд України повідомляє головні управління в областях про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку; 3) Головні управління складають відповідні списки таких осіб та подають їх органам, які уповноважені видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії - органам, з яких особи були звільнені із служби; 4) органи проходження служби (органи фінансового забезпечення чи органи видачі довідок) складають і подають до терорганів ПФУ регіонального рівня довідки про розмір грошового забезпечення військовослужбовця за прирівняною посадою після настання події збільшення розміру оплати праці; 5) тероргани ПФУ регіонального рівня на підставі довідок реалізують управлінську функцію у межах дискреційних повноважень з приводу визначення нового розміру пенсії.

У спірних правовідносинах право позивача на перерахунок розміру пенсії на підставі наказів Міністерства оборони України від 27.07.2008р. № 377 та від 27.11.2013р. №814 підтверджено як рішеннями Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2018р. по справі №820/2623/18, від 07.02.2019 р. по справі №520/166/19, так і правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.05.2018 р. по справі №638/13960/17 (провадження №К/9901/6258/17).

З огляду на приписи ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" згадане рішення Верховного суду є обов`язковим для відповідача як владного суб`єкта при застосуванні ч.3 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і наказів Міністерства оборони України від 27.07.2008р. № 377, від 27.11.2013р. №814.

Проте, рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10 червня 2019 року, доказів урахування його позицій матеріали справи не містить.

З огляду на вищевикладене на викладене вимога позивача про визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10 червня 2019 року щодо вирішення питання по суті з приводу перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року по справі 520/166/19 протиправними підлягає задоволенню.

Водночас, суд на підставі ч. 2 ст. 9 КАСУ для поновлення та повного захисту прав позивача вирішив вийти за межі позовних вимог в частині скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10 червня 2019 року щодо вирішення питання по суті з приводу перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року по справі 520/166/19.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію розмір якої обчислений з усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу відповідно до наказу Міноборони від 27.08.2008 р. № 377, наказу Міноборони від 27.11.2013 №814, здійснити виплату суми перерахунку протиправно своєчасно не виплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою починаючи з 01.09.2008, з 01.01.2014 з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.09.2008 р. і з 01.01.2014 розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати", суд зазначає наступне.

У постанові Верховного суду від 06.03.2019 року по справі № 1640/2594/18 судом зазначено, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З документів, наявних у матеріалах справи судом встановлено, що у суб`єкта владних повноважень була можливість вирішити по суті питання з приводу перерахунку пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на підставі наказів Міністерства оборони України від 27.07.2008р. № 377, від 27.11.2013р. №814 з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 03.05.2018 р. по справі №638/13960/17 (провадження №К/9901/6258/17).

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 (далі - Порядок), № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з п. 3 Порядку № 195, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу вищезазначених норм права, встановлено, що компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п. 3 Порядку, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.

Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.

Суд зазначає, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що вказана у постанові від 11 липня 2018 року по справі за № 487/6923/16-а.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Стосовно позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми перерахунку протиправно своєчасно не виплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою починаючи з 01.09.2008, з 01.01.2014, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.

Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

У зв`язку з чим позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вимога позивача підлягає задоволенню в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію розмір якої обчислений з усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу відповідно до наказу Міноборони від 27.08.2008 р. № 377, наказу Міноборони від 27.11.2013 №814, здійснити виплату суми перерахунку основного розміру пенсії однією сумою починаючи з 01.09.2008, з 01.01.2014.

Відносно вимоги позивача щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нараховувати ОСОБА_1 пенсію розмір якої обчислений з усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу відповідно до наказу Міноборони від 27.08.2008 р. № 377, наказу Міноборони від 27.11.2013 № 814, суд відзначає, що то суд відмовляє в її задоволенні, оскільки вказана вимога спрямована на майбутнє, а задоволення попередньої частини позовних вимог є дотриманням гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Стосовно вимоги про встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду.

В своєму ж позові про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів, та не надав доказів того, що прийняте рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись. Тому дана вимога позивача не підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10 червня 2019 року щодо вирішення питання по суті з приводу перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року по справі 520/166/19.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) пенсію, розмір якої обчислений з усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу відповідно до наказу Міноборони від 27.08.2008 р. № 377, наказу Міноборони від 27.11.2013 №814, здійснити виплату суми перерахунку основного розміру пенсії однією сумою починаючи з 01.09.2008 р. та з 01.01.2014 р.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) суму сплаченого судового збору у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривень 20 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 16 грудня 2019 року.

Суддя Бадюков Ю.В.