Рішення № 86352552, 10.12.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2443/19

10 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гусятинського районного військового комісаріату Районної призовної комісії при Гусятинському районному військовому комісаріаті про визнання дій протиправними та визнання протиправним і скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Гусятинського районного військового комісаріату, Районної призовної комісії при Гусятинському районному військовому комісаріаті про визнання дій протиправними та визнання протиправним і скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.07.2010 року після ретельного вивчення Біблії, позивач прийняв рішення стати членом Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні та прийняв водне хрещення. Після свого хрещення і до цього часу позивач щомісяця бере участь у проповідуванні доброї новини про Царство Бога разом з місцевою релігійною громадою Свідків Єгови. Відповідно до особистих релігійних переконань позивача, його навчене по Біблії сумління не дозволяє йому користуватися зброєю та виконувати військовий обов`язок. З огляду на це, позивач бажав скористатися своїм правом на заміну строкової військової служби альтернативною. Натомість, відповідачем Гусятинським районним військовим комісаріатом виписано та вручено ОСОБА_1 , 1997 р. н ., повістки про його призов на строкову військову службу, зарахування у команду № 65/9557 та явку на 24 жовтня 2017 року о 8:00 годині для відправлення на збірний пункт, дії вчинено 13 жовтня 2017 року. А районною призовною комісією при Гусятинському районному військовому комісаріаті (протокол № 12 від 17 жовтня 2017 року) прийнято рішення про призов ОСОБА_1 , 1997 р .н., на строкову військову службу.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії Гусятинського районного військового комісаріату по виписці та врученню ОСОБА_1 , 1997 р.н., повістки про його призов на строкову військову службу, зарахування у команду № 65/9557 та явку на 24 жовтня 2017 року о 8:00 годині для відправлення на збірний пункт, вчинені 13 жовтня 2017 року. Визнати протиправним та скасувати рішення районної призовної комісії при Гусятинському районному військовому комісаріаті (протокол № 12 від 17 жовтня 2017 року) про призов ОСОБА_1 , 1997 р.н., на строкову військову службу.

Ухвалою суду від 26.10.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 14 листопада 2019 року. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У визначений судом термін представники відповідачів відзивів на адміністративний позов не подали.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 14.11.2019 відкладено розгляд справи на 10.12.2019 о 11:45 год., у зв`язку із неявкою відповідачів в судове засідання.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, подавши до суду клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримують повністю.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час, дату і місце розгляду справи. Причини неявки су3д не повідомили.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, з огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи за їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також враховуючи неявку в судове засідання відповідачів, та відповідну заяву позивача та його представника про розгляд справи без його участі, - суд, у відповідності до положень частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за доцільне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

10 липня 2010 року Позивач, після ретельного вивчення Біблії, прийняв рішення стати членом Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні та прийняв водне хрещення. Після свого хрещення і до цього часу Позивач щомісяця бере участь у проповідуванні доброї новини про Царство Бога разом з місцевою релігійною громадою Свідків Єгови. Ці факт підтверджується Довідкою Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» № 1445 від 1 серпня 2019 року.

Відповідно до особистих релігійних переконань Позивача, його навчене по Біблії сумління не дозволяє йому користуватися зброєю та виконувати військовий обов`язок. З огляду на це, Позивач бажав скористатися гарантованим йому правом на заміну строкової військової служби альтернативною (невійськовою) службою.

Так, 18 лютого 2014 року Позивач став на військовий облік у Гусятинському РВК. Під час проходження приписки до призовної дільниці він повідомив про те, що він є Свідком Єгови і що за своїми релігійними переконаннями він не може погодитись на проходження строкової військової служби, а тому бажає скористатися правом на проходження альтернативної (невійськової) служби. У зв`язку із цим комісія з приписки до призовної дільниці у обліковій картці призовника Позивача зробила відмітку в Розділі І «Загальні відомості», графі 8 «Бажання проходити альтернативну службу»: «бажає (релігійна організація Свідка Єгови)».

По досягненню Позивачем призовного віку, рішенням районної призовної комісії (протокол № 5 від 07 квітня 2015 року) йому було надано відстрочку від призову на строкову військову службу, у зв`язку із навчанням до 30 червня 2017 року.

Судом встановлено, що після закінчення наданої відстрочки, 22 вересня 2017 року, Позивач згідно отриманої ним повістки на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, прибув до Гусятинського РВК. Він пройшов медичне обстеження та знову повідомив, що є Свідком Єгови і за своїми релігійними переконаннями бажає скористатися правом на проходження альтернативної (невійськової) служби замість строкової військової служби. У відповідь Позивачу було вперше роз`яснено порядок подання заяви про альтернативну (невійськову) службу та повторно вручено повістку на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії на 13 жовтня 2017 року.

Діючи відповідно до отриманих від Гусятинського РВК роз`яснень, 09 жовтня 2017 року Позивач звернувся до комісії у справах альтернативної (невійськової) служби при Гусятинській районній державній адміністрації із заявою про направлення на альтернативну (невійськову) службу.

Так, 13 жовтня 2017 року Позивач, згідно з отриманою повісткою, з`явився до Гусятинського РВК. Військовий комісар Гусятинського РВК Гладій В.Я. у присутності ще двох членів районної призовної комісії повідомив Позивачу, що за станом здоров`я він придатний до строкової військової служби і та запропонував йому отримати вже виписану на той момент на його ім`я повістку, в якій було зазначено: «Згідно із Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Ви призвані на строкову військову службу і зараховані у команду № 65/9557. Пропоную Вам 24 жовтня 2017року о 8:00 годині з`явитися для відправлення на збірний пункт за адресою: смт. Гусятин, вул. Б. Лепкого, тел. 2-26-56. Військовий комісар Гусятинського РВК підполковник (підпис) В. Я. Гладій».

Позивач повторно повідомив присутніх осіб, що він є Свідком Єгови, бажає проходити альтернативну (невійськову) службу та не може у зв`язку із своїми релігійними переконаннями погодитись на строкову військову службу, і з огляду на це відмовився отримувати вказану повістку.

24 жовтня 2017 року Позивач не з`явився до Гусятинського РВК, оскільки розумів, що у разі явки він буде відправлений на обласний збірний пункт, а звідти - до військової частини, на що він погодитись не міг з огляду на свої релігійні переконання.

Судом встановлено, що у листопаді 2017 року Гусятинський РВК надіслав до Гусятинського відділу поліції «Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ст. 335 КК України», звинувативши Позивача в умисному ухиленні від строкової військової служби. 06 листопада 2019 року відомості, викладені у повідомленні Гусятинського РВК було внесено до ЄРДР за № 12017210070000307.

20 листопада 2017 року прокурором було затверджено та направлено до Гусятинського районного суду Тернопільської області обвинувальний акт відносно Позивача, який містив наступний виклад фактичних обставин, які прокурор вважав встановленими: «Так, 13.10.2017 року, працівником Гусятинського районного комісаріату, ОСОБА_1 , 1997 року народження, жителеві АДРЕСА_1 , повідомлено про призов на строкову військову службу та роз`яснено про те, що він зобов`язується прибути 24 жовтня 2017 року в Гусятинський РВК на збірний пункт для відправки в Збройні Сили України та вручено військову повістку, в якій була вказана інформація про дату прибуття на збірний пункт для відправки, проте останній до Гусятинського РВК в зазначену дату не з 'явився».

Як видно з матеріалів справи, судовий розгляд вказаного обвинувачення в Гусятинському районному суді Тернопільської області (кримінальна справа № 596/1913/17) на даний час триває, жодного судового рішення відносно Позивача на даний час не винесено, що підтверджується роздруківкою з сайту Судової влади України.

В ході даного кримінального провадження 28 червня 2019 р. адвокат Бакалейко Н.В., діючи в інтересах Позивача, подала до Гусятинського районного військового комісаріату адвокатський запит про надання інформації щодо рішень, які приймалися відносно Позивача та належним чином засвідчених копій витягів з облікової картки призовника Позивача.

У відповідь на цей адвокатський запит листом від 07 серпня 2019 року № 1418 Гусятинський районний військовий комісаріат надав копію облікової картки призовника ОСОБА_1 , з якої Позивачу і стало відомо про ознаки протиправності як оскаржуваного рішення, так і оскаржуваних дій, а саме про те, що: на момент вчинення оскаржуваних дій (виписки та вручення Позивачу повістки про зарахування до команди та явку для відправки до обласного збірного пункту), які були вчинені Гусятинським районним військовим комісаріатом 13 жовтня 2017 року, ще не було прийнято оскаржуване рішення районною призивною комісією при Гусятинському районному військовому комісаріаті про призов на строкову військову службу позивача, яке датоване лише 17 жовтня 2017 року, тобто лише через 4 дні після вчинення оскаржуваних дій (згідно з відомостями Розділу V Облікової картки призовника, остання колонка графи «Рішення призової комісії», протокол № 12); а також те, що рішення призовної комісії про його призов на строкову військову службу (протокол № 12 від 17 жовтня 2019 року) було прийнято не повним складом призовної комісії, а саме: за відсутності трьох членів призовної комісії: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , чиї підписи відсутні у обліковій картці призовника під відповідним рішенням, та, ймовірно, за відсутності голови призовної комісії Галябарди Н.В., оскільки наявний у обліковій картці призовника під відповідним рішенням підпис від її імені очевидно відрізняється від двох інших її підписів, наявних у обліковій картці призовника під рішеннями призовної комісії від 7 квітня 2015 року (протокол № 5) та від серпня 2018 року (протокол № 1), а також від її підпису на Протоколі № 8 комісії у справах альтернативної (невійськової) служби від 16 серпня 2019 року про направлення Позивача на альтернативну (невійськову) службу.

Потім, Позивач подав доГусятинського районного військового комісаріату районної призовної комісії запит на інформацію, в якому попросив надати йому належним чином засвідчені копії витягів з книги протоколів засідань Гусятинської районної призовної комісії щодо усіх рішень, які були прийняті Гусятинською районною призовною комісією відносно нього протягом осіннього призову 2017 року.

І листом від 23 серпня 2019 року № 1538, у відповідь на вказаний запит Позивача, Гусятинський РВК надав йому Витяг з книги протоколів засідань призовної комісії, відповідно до якого рішення призовної комісії про призов Позивача (протокол № 12) дійсно було винесено лише 17 жовтня 2017 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» порядок організації підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу визначається цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

На виконання вказаної норми, постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 352 (з подальшими змінами та доповненнями), було затверджено Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом (далі - Положення № 352).

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 19 Основного Закону України, Відповідач-1, здійснюючи дії по підготовці та проведенню призову Позивача на строкову військову службу, був зобов`язаний діяти лише на підставі, що передбачена Конституцією України, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням № 352.

13 жовтня 2017 року Гусятинський районний військовий комісаріат вчинив відносно Позивача оскаржувані дії, а саме: дії по виписці на ім`я Позивача повістки про прибуття до Гусятинського РВК для відправлення на обласний збірний пункт (за формою згідно додатку № 18 до Положення № 352) та по врученню Позивачу цієї повістки. Те, що оскаржувані дії було вчинено саме 13 жовтня 2017 року, підтверджується відповідним актом Відповідача-1, рапортом головного спеціаліста відділення комплектування ОСОБА_7, протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та обвинувальним актом.

Підстави для вчинення військовим комісаріатом зазначених дій (виписки та вручення призовникам повістки про прибуття до районного військового комісаріату для відправлення на обласний збірний пункт) чітко передбачені абзацами 1 та 2 пункту 90 Положення № 352, де вказано: «Згідно з рішенням районної призовної комісії начальник другого відділення районного військового комісаріату повинен провести оформлення документів у такому порядку: на громадян, призваних на строкову військову службу, яким під час призову було встановлено конкретний термін прибуття до районного військового комісаріату для відправлення на обласний збірний пункт, виписати повістки і вручити їх цим громадянам не пізніше ніж за 5 діб до відправлення».

Таким чином, підставою для вчинення Відповідачем Гусятинським районним військовим комісаріатом відносно Позивача оскаржуваних дій могло бути виключно вже прийняте на той момент рішення районної призовної комісії про призов Позивача на строкову військову службу з встановленням у цьому рішенні конкретного терміну прибуття до районного військового комісаріату для відправлення на обласний збірний пункт.

Однак, рішення районної призовної комісії про призов Позивача на строкову військову службу було прийнято лише 17 жовтня 2017 року (протокол № 12), що підтверджується відомостями з облікової картки призовника Позивача та витягом з книги протоколів рішень призовної комісії.

Таким чинам, суд зазначає, що станом на 13 жовтня 2017 року, тобто на день вчинення Гусятинським районним військовим комісаріатом оскаржуваних дій, не існувало передбачених законом підстав для їх вчинення, оскільки на той момент не існувало рішення районної призовної комісії про призов Позивача на строкову військову службу з встановленням у цьому рішенні конкретного терміну прибуття до РВК для відправлення на обласний збірний пункт. З огляду на це, оскаржувані дії були вчинені Відповідачем-1 не на підставі, що передбачені законом, а тому є протиправними.

Також, спосіб прийняття рішень районною призовною комісією встановлений Положенням № 352, яка містить, зокрема, наступні положення: «Присутність усіх членів під час роботи районної призовної комісії є обов`язковою» (абз. 3 п. 75 Положення № 352). «Районною призовною комісією приймається відповідне рішення, яке заноситься до книги протоколів засідань районної призовної комісії. Це рішення оголошується призовнику головою комісії» (абз. 3 п. 75 Положення № 352).

Оскаржуване рішення було прийнято з порушення цих імперативних вимог щодо способу його прийняття, оскільки під час прийняття оскаржуваного рішення були відсутні принаймні 3 з 8 членів комісії: ОСОБА_3 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , а також, ймовірно, і голова комісії ОСОБА_11 , що підтверджується відомостями з облікової картки призовника Позивача; оскаржуване рішення не було оголошено Позивачу, оскільки воно приймалося за його відсутності.

Таким чином, оскільки Відповідачем-2 під час прийняття оскаржуваного рішення було істотно порушено встановлений законом порядок його прийняття, і воно було прийнято за відсутності Позивача, воно було прийнято не у спосіб, що передбачений законом та без врахування права Позивача на участь у процесі його прийняття, а тому є протиправним.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вимогами ст. 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

При цьому ч. 4 ст. 35 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Отже, встановлений ст. 65 Конституції України обов`язок громадянина захищати свою державу кореспондується зі встановленим ст. 35 Конституції України обов`язком держави замінювати виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою громадянину, який має несумісні з військовою службою релігійні переконання.

Чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, також установлено, що право держави зобов`язувати своїх громадян проходити військову службу не є абсолютним. Воно обмежується правом громадянина на відмову від несення військової служби з міркувань совісті і релігії. Це право закріплено у ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому право на відмову від несення військової служби на підставі релігійних переконань має абсолютний характер. Тому держава не може накладати обмеження на свободу совісті та релігії, посилаючись на обов`язковість військової служби.

Так, п. 1 ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу сповідувати свою релігію або переконання; передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» Конвенція є частиною національного законодавства України і застосовується в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що Свідки Єгови належать до відомої християнської конфесії, що з моменту свого виникнення активно діють у багатьох країнах світу, в тому числі в усіх європейських країнах-членах Ради Європи, є релігійною групою, що дотримується принципів пацифізму, та їхнє віровчення не дозволяє її членам проходити військову службу, носити військову форму або брати в руки зброю. З іншого боку, Свідки Єгови погоджуються здійснювати альтернативну цивільну службу за умови, що вона не пов`язана з військовими організаціями («Свідки Єгови м. Москви та інші проти Росії», від 10.06.2010, заява № 302/02, п.п. 150, 155).

У свою чергу, розглядаючи справу Свідка Єгови, засудженого у кримінальному порядку за відмову від проходження військової служби через релігійні переконання, ЄСПЛ у п. 110 рішення у справі «Баятян проти Вірменії» від 07.07.2011 року (заява № 23459/03) зауважив, що несприйняття військової служби - коли мотивом такого несприйняття є серйозний і нездоланний конфлікт між обов`язком служити в армії та переконаннями конкретної особи або її глибокими і невдаваними релігійними чи іншими поглядами - є переконанням або поглядом настільки незаперечним, серйозним, послідовним та значущим, що на нього поширюються гарантії ст. 9 Конвенції.

Отже, ЄСПЛ установлено, що право Свідків Єгови, до яких належить позивач, на відмову від проходження військової служби за релігійними переконаннями гарантовано п. 1 ст. 9 Конвенції. Незабезпечення таким особам можливості реалізувати їх право на альтернативну (невійськову) службу є втручанням у їх свободу сповідувати свою релігію.

Підстави і порядок направлення на альтернативну (невійськову) службу визначені Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 року № 987-XII (далі - Закон № 987-XII) та Положенням про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби, затвердженим постановою КМУ від 10.11.1999 року № 2066 (далі - Положення № 2066).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1975-XII ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

Статтею 2 Закону № 1975-XII передбачено, що право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно із законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

Релігійна організація «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» відповідно до постанови КМУ від 10.11.1999 року № 2066 належить до переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1975-XII на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу та особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань і стосовно яких прийнято відповідні рішення.

На підставі ст. 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права та обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов`язки громадян, не доведені до відома населення в порядку, встановленому законом, є нечинними.

Позивач, ще до вчинення оскаржуваних дій та прийняття оскаржуваного рішення, звернувся до відповідного структурного підрозділу Гусятинської РДА із заявою про направлення на альтернативну (невійськову) службу.

Як Відповідач-1 на момент вчинення оскаржуваних дій, так і Відповідач-2 на момент прийняття оскаржуваного рішення, були обізнані про наявність у Позивача релігійних переконань, які унеможливлюють проходження ним строкової військової служби, про його бажання проходити альтернативну (невійськову) службу та про подання ним до відповідного структурного підрозділу Гусятинської РДА відповідної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1975-XII і п. 4 Положення № 2066 для вирішення питання про направлення на альтернативну службу громадяни, зазначені у ст. 2 цього Закону, після взяття на військовий облік, але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду проведення призову на строкову військову службу, особисто подають до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації за місцем проживання мотивовану письмову заяву. Початок проведення призову громадян на строкову військову службу встановлюється на підставі Указу Президента України.

Згідно з ч. 6 ст. 15 Закону № 2232-XII строки проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу визначаються Указом Президента України. Такий указ публікується в засобах масової інформації не пізніш як за місяць до закінчення року, що передує року призову (призовів) громадян України на строкову військову службу, крім указу про призов (призови) громадян України на строкову військову службу в особливий період, який публікується не пізніш як за місяць до початку проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу.

Враховуючи викладене, строки проведення чергових призовів на строкову військову службу визначаються виключно Указом Президента України. Отже, громадяни України, які мають право звертатися з мотивованою письмовою заявою щодо вирішення питання про направлення на альтернативну (невійськову) службу, можуть визначити кінцевий термін подання такої заяви (в контексті строку, встановленого ч. 1 ст. 9 Закону України від 12.12.1991 № 1975-XII та п. 4 Положення № 2066), спираючись лише на відповідний Указ Президента України.

Президент України 30 січня 2019 року видав Указ № 22/2019 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2019 році», відповідно до ст. 2 якого визначено на 2019 рік такі строки проведення чергових призовів громадян України на строкову військову службу: 1) квітень - червень; 2) жовтень - грудень. Згідно зі ст. 3 цього указу призвано на строкову військову службу придатних за станом здоров`я до військової служби громадян України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 20 років, і старших осіб, які не досягли 27-річного віку та не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу: 1) у квітні - червні 2019 року; 2) у жовтні - грудні 2019 року.

Відповідно до ст. 7 Указу Президента України від 30.01.2019 року № 22/2019 він набрав чинності з дня його опублікування, тобто 02 лютого 2019 року (газета «Урядовий кур`єр» від 02.02.2019, № 22), крім п. 1 ст. 3, яким визначено дату початку періоду проведення чергового призову на строкову військову службу, що набрав чинності з 01 березня 2019 року.

Отже, Указом Президента України від 30.01.2019 року № 22/2019 законодавчо встановлено початок періоду проведення чергового призову на строкову військову службу з 01 квітня 2019 року, проте цей указ опублікований і набрав чинності менше, ніж за 2 місяці до зазначеної дати - 02 лютого 2019 року.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України від 12.12.1991 № 1975-XII та п. 14 Положення № 2066 однією з підстав для відмови громадянину в направленні на альтернативну службу є несвоєчасне подання заяви про направлення на альтернативну службу.

Враховуючи дату опублікування Указу Президента України від 30.01.2019 року № 22/2019 суд зазначає, що станом на 31.01.2019 року позивач не знав та не міг знати про те, що це є останній день строку на подання заяви про направлення на альтернативну (невійськову) службу.

Суд зазначає, що в даному випадку наявна колізія у строкові подання заяви про проходження альтернативної (невійськової) служби, передбаченим ч. 1 ст. 9 Закону № 1975-XII і п. 4 Положення № 2066, та датою набрання чинності Указу Президента України від 30.01.2019 року № 22/2019 - 02 лютого 2019 року, менш ніж за два місяці до призову на строкову військову службу. Тобто, у позивача об`єктивно була відсутня можливість чітко визначити часові межі, під час яких він мав право подати заяву про проходження ним альтернативної (невійськової) служби.

Аналогічні положення містить п. 2 ст. 9 Конвенції, згідно з якою свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав та свобод інших осіб.

Надаючи тлумачення цим положенням, ЄСПЛ у п.п. 137, 138 рішення у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» від 14.06.2007 (заява №77703/01) зазначив таке: «Лише переконливі і нездоланні причини можуть виправдати запровадження таких обмежень. Будь-які такі обмеження мають відповідати «нагальній суспільній потребі» та бути «пропорційними легітимній меті, яку вони переслідують»... Причини, наведені органами державної влади на виправдання вказаного втручання, [повинні бути] «належними та достатніми».

Відповідачами жодним чином не обґрунтовується, що пропуск позивачем строку на подання заяви про направлення на альтернативну (невійськову) службу посягає на громадську безпеку і порядок, життя, здоров`я та моральність населення, як на права і свободи інших людей.

З огляду на це, обмеження, накладене відповідачами на право позивача сповідувати свою релігію, є необґрунтованим, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Гусятинського районного військового комісаріату по виписці та врученню ОСОБА_1 , 1997 р.н., повістки про його призов на строкову військову службу, зарахування у команду № 65/9557 та явку на 24 жовтня 2017 року о 8:00 годині для відправлення на збірний пункт, вчинені 13 жовтня 2017 року. Визнати протиправним та скасувати рішення районної призовної комісії при Гусятинському районному військовому комісаріаті (протокол № 12 від 17 жовтня 2017 року) про призов ОСОБА_1 , 1997 р.н., на строкову військову службу.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачами, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Гусятинського районного військового комісаріату (місцезнаходження: вул. Лепкого 73, смт.Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область, 48200, ЄДРПОУ / ІПН:09829355) щодо виписки та вручення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ / ІПН: НОМЕР_1 ) повістки про призов на строкову військову службу, зарахування у команду № 65/9557 та явку позивача на 24 жовтня 2017 року о 08:00 годині для відправлення на збірний пункт.

Визнати протиправним та скасувати рішення районної призовної комісії при Гусятинському районному військовому комісаріаті (місцезнаходження: вул. Лепкого 73, смт.Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область, 48200, ЄДРПОУ / ІПН:09829355) (протокол № 12 від 17 жовтня 2017 року) про призов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ / ІПН: НОМЕР_1 ) на строкову військову службу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ / ІПН: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Гусятинського районного військового комісаріату (місцезнаходження: вул. Лепкого 73, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область, 48200, ЄДРПОУ / ІПН:09829355) сплачений судовий збір в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок, відповідно до квитанції № 0.0.1500457810.1 від 21.10.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.