Рішення № 86352520, 16.12.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 р. Справа № 480/4954/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.

представника відповідача Куц О.В., представника 3-ї особи Кошеленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, третя особа - Головне управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - відповідач, Охтирський ВДВС), 3-тя особа ГУ ДПС в Сумській області, в якому просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №ВП 57496703 від 23.10.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що вимога податкового органу від 02.05.2018 №Ф-15-23 (далі - вимога від 02.05.2018) відповідно до заповненого балкового формату не могла бути заповнена, оскільки наказ Мінфіну України №469 «Про внесення змін до Інструкції про порядок нарахування і сплатити єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» датований 04.05.2018, зареєстрований в Мінюсті України 30.05.2018 за №645/32097, набрав чинності 26.06.2018. Вимога від 02.05.2018 містить інформацію про дату набрання чинності 04.10.2018, надіслана до виконавця із перевищенням строків пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Податковим органом було надіслано вимогу у строк понад 10 робочих днів, з порушенням 3-місячного строку пред`явлення виконавчого документу на примусове виконання. Державний виконавець отримав вимогу 23.10.2018, і 23.10.2018 відкрив виконавче провадження, при цьому строк пред`явлення вимоги пропущено більше ніж на 5 календарних річних місяців.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначала, що позивач пропустила строк звернення до суду. Крім того, виконавче провадження було відкрито правомірно, оскільки податковий орган у вимозі зазначив, що дата набрання законної сили такої вимоги є 04.10.2018, а до примусового виконання вимогу надано 23.10.2018, виконавче провадження відкрито також 23.10.2018.

Представник 3-ї особи проти позову заперечувала, зазначала, що у державного виконавця відсутні підстави для перевірки дати набрання чинності вимоги. Враховуючи те, що податковим органом було зазначено, що дата набрання чинності 04.10.2018, то до виконавчої служби було пред`явлено виконавчий документ - вимогу про сплату боргу в тримісячний строк, як передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Позивач чи представник позивача в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином у відповідності до вимог ст. 268 КАС України. Слід зазначити, що дана справа розглядається із урахуванням особливостей, передбачених ст. 287 КАС України, відповідно до вимог ст. 269 КАС України у даній категорії спорів заявами по суті справи є позов та відзив, а тому клопотання представника позивача щодо відкладення розгляду справи та встановлення строків для надання відповіді на відзив не підлягають задоволенню. Враховуючи те, що в матеріалах справи є позовна заява, відзив на позов, докази направлення позивачу поштовим зв`язком копії відзиву з додатками, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 02.12..2019 прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом та поновлено строк звернення до суду, залучено до участі у справі 3-ю особою ГУ ДПС в Сумській області, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження із урахуванням особливостей, передбачених ст. 287 КАС України. Ухвалою суду від 16.12.2019 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що ГУ ДФС в Сумській області направило на адресу відповідача лист від 19.10.2018 №18932/10/18-28-1703-21 щодо розгляду питання відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.05.2018 №Ф-15-23-У в сумі 6035,29 грн. Додатком до даного листа зазначено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15-23-У від 02.05.2018, завірена ксерокопія корінця вимоги та повідомлення про вручення.

Зазначений лист Охтирське МР ВДВС отримало 23.10.2019.

Постановою державного виконавця від 23.10.2018 було відкрито виконавче провадження ВП№57496703 про примусове виконання вимоги №Ф-15-23У від 02.05.2018.

На думку суду, спірна постанова прийнята відповідачем без врахування того, що у державного виконавця були всі правові підстави для повернення виконавчого документу за названою вимогою податкового органу, оскільки строк пред`явлення вимоги до виконання закінчився, враховуючи наступні обставини.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" ( далі - Закон) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до п. 4 -5 Розділу VI « Порядок стягнення заборгованості з платників» Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затв. Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. ( в редакції чинні на час прийняття спірної вимоги) ( далі - Інструкція) вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою): фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному чи уповноваженому представникові чи надіслано рекомендованим листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення.

Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції, у разі надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги.

У разі коли неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Протягом десяти календарних днів з дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з фіскальним органом, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену в результаті оскарження суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення фіскального органу або суду), фіскальний орган протягом десяти робочих днів надсилає в порядку, встановленому Законом, до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Матеріалами справи підтверджено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.05.2018 №Ф-15-23 була направлена на адресу позивача 16.05.2018, що підтверджується поштовим повідомленням, при цьому згідно відмітки поштового відділення адресат відмовився від отримання такої вимоги, а тому із врахуванням вимог зазначеної Інструкції вважається такою, що вручена належним чином, в даному випадку 05.07.2018 згідно відмітки податкового органу на корінці вимоги від 02.05.2018.

Таким чином, починаючи з 05.07.2018 податковий орган повинен відрахувати 10 календарних днів для добровільної сплати суму недоїмки боржником, тобто до 16.07.2019, а тому тримісячний строк пред`явлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) спливає 16.10.2018 року.

Слід зазначити, що висновки суду щодо строків набрання чинності вимоги про сплату недоїмки (боргу) та направлення її до примусового виконання як виконавчий документ узгоджується із правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 07.02.2018 по справі № 826/352/16 провадження №К/9901/1807/18 №826/352/16.

Разом із тим, у вимозі від 02.05.2018, що було направлено на примусове виконання податковим органом зазначено дата набрання чинності вимоги - 04.10.2018.

В судовому засіданні представником 3-ї особи - ГУ ДПС в Сумській області не обґрунтовано правових підстав зазначення дати набрання чинності 04.10.2018, не надано жодних доказів правомірності зазначення такої дати при направленні до примусового виконання вимоги від 02.05.2018. Доказів оскарження вимоги від 02.05.2018 в адміністративному чи судовому порядку податковим органом не надано, в матеріалах справи відсутні.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" ( далі - Закон).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 вказаного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Пунктом 8 частини другої статті 17 Закону передбачає, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Реквізити виконавчого документу передбачено ст. 18 Закону.

Так, в матеріалах справи наявна копія вимоги від 02.05.2018 в якій містяться необхідні реквізити, визначені статті 18 Закону .

Разом із тим, податковий орган не у відповідності до вимог чинного законодавства направив до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки, не у строки визначені ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", доказів наявності обставин, визначених даною нормою, податковим органом не було дотримано.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що вимога підлягає зверненню до примусового виконання протягом десяти календарних днів з дня надходження такої вимоги до боржника чи дати відмови у отриманні поштового відправлення, зазначеної поштовим відділенням.

Відповідно до ч. 1 -2 ст. 12 Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців, які встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили

З оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що податковим органом зазначено дату набуття чинності 04.10.2018, при цьому тримісячний строк пред`явлення до примусового виконання у строки, визначені ст. 12 Закону, закінчилися 16.10.2018.

Враховуючи те, що податковий орган пред`явив виконавчий документ до відповідача понад строки, не до закінчення тримісячного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, встановленого частиною першою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 57496703.

Ч. 4 ст. 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При розгляді даної справи, суд не може погодитися із позицією як відповідача так і податкового органу щодо відсутності правових підстав ставити під сумнів дату набрання 04.10.2018 чинності вимоги від 02.05.2018.

Державний виконавець, приймаючи спірну постанову про відкриття виконавчого провадження 23.10.2018, повинен був враховувати приписи чинного законодавства при дослідженні питання дотримання строків пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Всі документи, на підставі яких дата набрання чинності не відповідає 04.10.2018, була у володінні державного виконавця, оскільки як корінець вимоги від 02.05.2018 так і поштове повідомлення про вручення поштового відправлення було надано податковим органом разом із заявою від 19.10.2018, про що зазначено в додатках до заяви та містяться в матеріалах виконавчого провадження. Зазначення будь-яких відомостей стягувачем, що суперечать чинному законодавству, в т.ч. і щодо строків пред`явлення виконавчого документу для примусового виконання, не може бути безумовною підставою для визнання судом таких даних правомірними.

Враховуючи викладене, а також дослідивши спірну постанову на відповідність ст. 2 КАС України, суд зазначає, що спірна постанова від 23.10.2018 про відкриття виконавчого провадження є такою, що прийнята державним виконавцем не на підставі та не в межах повноважень, наданих Законом України "Про виконавче провадження", а тому зазначена постанова підлягає скасуванню, оскільки подана до примусового виконання із порушенням строку пред`явлення, а тому підлягає скасуванню.

Щодо клопотання позивача про винесення окремої ухвали, суд відмовляє в задоволенні, з огляду на те, що позовні вимоги задоволені, а для постановлення окремої ухвали необхідним є встановлення під час розгляду справи порушення закону, якщо такі порушення не усуваються судовим рішенням по суті спору, і є правом суду, а не його обов`язком.

Враховуючи задоволення позовних вимог, позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 768,40 грн. судового збору

Щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Зокрема, згідно ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Нежевело В.В. та копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги.

Так, на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, наданої протягом розгляду справи в суді , позивачем до позову надано договір про надання правничої допомоги від 07.11.2019 №812, розрахункова квитанція на 3500 грн., акт примання-передачі за договором про надання правничої допомоги (детальний опис) від 07.11.2019.

Відповідно до акта виконаних робіт від 07.11.2019 року клієнт (позивач у справі) отримав правову допомогу у формі : - консультативної роботи та юридично - правової допомоги при підготовці та поданні позовної заяви, - підготовки договору про правничу допомогу, який буде реалізовано при підготовки та поданні позовної заяви, - ознайомлення із матеріалами та визначенням правової позиції позивача; - правнича допомога при підготовці позовної заяви; - правове супроводження з надання правничої допомоги при розгляді справи. Вартість однієї години за домовленістю сторін - 500,00 грн.

Загальна вартість виконаних робіт складає станом на 07.11.2019 становить 6год. 30хв, сума становить 3150 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Суд зазначає, що підготовка договору про правничу допомогу, який буде реалізовано при підготовки та поданні позовної заяви (00.40 год.), не може вважатися часом витраченим для надання правової допомоги по справі, оскільки він є підставою надання такої правової допомоги, виключно після його укладення. Крім того, суд враховує те, що надані документи про правничу допомогу складені також для обґрунтуванні позовних вимог щодо скасування вимоги від 02.05.2018 №Ф-15-23-У, яка не може бути розглянута в межах даного провадження, оскільки норми ст. 287 КАС України не передбачають можливість такого провадження, а тому ухвалою суду від 02.12.2019 виділені в окреме провадження.

Враховуючи те, що при розгляді справи адвокат у судові засідання не з`являвся, суд вважає розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

З огляду на викладене, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховує предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок відповідача витрати на надання правничої допомоги в розмірі 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 287 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, 3-тя особа ГУ ДПС в Сумській області, про скасування постанови - задовольнити .

Скасувати постанову Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції про відкриття виконавчого провадження № ВП 57496703 від 23.10.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (м.Охтирка, вул..Снайпера,3,і.к. 34802639) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 768,40 грн., а також 1000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2019.

Суддя С.М. Гелета