Рішення № 86350279, 07.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року Справа № 160/4945/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮхно І. В. при секретаріГончаровій В.Г. за участі: представника позивача пердставника відповідача Чіняєвої О.М. Каціонової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200072/2, прийняте 03.04.2019 року Дніпропетровською митницею ДФС.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки вважає його таким, що прийняте з порушенням вимог діючого законодавства з наступних підстав:

- позивачем заявлено до митного оформлення в режимі імпорту придбаний позивачем у Федеративній Республіці Німеччина автомобіль Volkswagen Golf, у зв`язку з чим подана митна декларація № UA110150/2019/216701 із зазначенням на рівні митної вартості 6500 євро;

- прийнявши оскаржуване рішення, митний орган не зазначив, що виявлена хоча б одна з підстав, за яких посадова особа митниці мала право вимагати подання додаткових документів із застосуванням ч.3 та ч.4 ст. 53 Митного кодексу України;

- оплата за товар здійснена готівкою продавцю, у зв`язку з чим фізично не можуть існувати банківські платіжні документи в даному випадку, адже сам інвойс виконує функції документа, що підтверджує факт повної оплати та відсутності заборгованості позивача перед продавцем;

- оскаржуване рішення містить інформацію про те, що відповідач взяв за основу митну вартість з митної декларації Волинської митниці ДФС від 18.02.2019 року № UA205090/2019/26845, проте в рішенні не зазначено який саме автомобіль з якими характеристиками оформлений Волинською митницею ДФС;

- рішення не містить посилання на те, що відповідач звертався до наявної в митного органу інформації, що міститься в АСМО «Інспектор», що така інформація призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, хоча це передбачено п.2 ч.2 ст. 55 Митного кодексу України.

На думку позивача, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.

11.06.2019 року на виконання вищевказаної ухвали позивачем надано до суду квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.07.2019 року.

09.07.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому Дніпропетровська митниця ДФС позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на таке:

- позивачем до документів митного оформлення на підтвердження вартості автомобіля надано інвойс від 19.03.2019 № 74. Зазначений інвойс не містить інформації щодо умов оплати та умов поставки товару. Також відсутні дані щодо показнику одометру (пробігу авто, що є важливою ознакою для формування ціни); відсутні дані щодо року виготовлення; об`єму двигуна; кольору та інших індивідуальних характеристик (стан авто);

- у зв`язку з тим, що у наданому інвойсі відсутні будь-які посилання на відстрочку оплати за товар, декларант, повинен був надати до митниці платіжні (або банківські) документи, що свідчать про факт оплати товару;

- транспортні документи (договір на перевезення та похідні документи або калькуляція транспортних витрат з підтверджуючими документами) до митного оформлення не надавались;

- відповідно до акту митного огляду від 25.03.2019 року №UA209020/2019/16139 складеному у зоні діяльності Львівської митниці ДФС, показник одометру дорівнює 167 404 км, в той час, як у гр.31 ЕМД від 01.04.2019 року № UA110150/2019/216701, наданої до митного оформлення у Дніпропетровській митниці ДФС показник одометру (пробігу) дорівнює 167 500 км. Отже, різниця складає 96 км, при цьому відстань Львів - Дніпро складає приблизно 1034 км.;

- зазначене викликало у посадової особи митниці обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявлених даних, з огляду на зазначене, відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення.

З метою надання часу для ознайомлення з відзивом позивачу, в судовому засіданні було оголошено перерву до 23.07.2019 року.

23.07.2019 року представником відповідача надані суду письмові пояснення, в обгрунтування яких зазначено, що відповідачем не може бути надано копію митної декларації від 18.02.2019 року № UA205090/2019/26845, оскільки копії митних декларацій є документами з обмеженим доступом та не можуть бути надані до матеріалів справи у звичайному порядку. Відтак, представником відповідача надано суду електронний інвойс за МД від 18.02.2019 року № UA205090/2019/26845 з необхідними характеристиками автомобіля.

В судовому засіданні 23.07.2019 року було відкладено розгляд справи до 01.08.2019 року, у зв`язку з клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи.

01.08.2019 року представником позивача надано суду відповідь на відзив, в обгрунтування якої зазначено, що свідоме ненадання відповідачем копії МД №UA205090/2019/26845 унеможливлює перевірку законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, адже у суду відсутні відомості про те, в якому технічному стані знаходився оформлений за митною декларацією №UA205090/2019/26845 автомобіль. Наданий відповідачем витяг з АСМО «Інспектор» є неповним та містить відомості лише щодо 4 автомобілів, розділ «умови запиту» у витягу згорнутий, через що неможливо встановити, які саме параметри були введені в цього посадовою особою відповідача для формування витягу. Законом не встановлена форма документу, яким повинна підтверджуватись вартість транспортування автомобіля, що переміщується своїм ходом як товар.

01.08.2019 року представником відповідача надані письмові заперечення на відповідь на відзив з викладенням правової позиції, аналогічної доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 01.08.2019 року судом оголошено перерву до 07.08.2019 року для надання представнику позивача можливості ознайомитись з поясненнями та запереченнями у справі.

В судовому засіданні 07.08.2019 року представники сторін підтримали раніше обрані правові позиції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

01.04.2019 року позивачем подано до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення в режимі імпорту придбаного у США автомобіля марки «VOLKSWAGEN», модель GOLF, номер кузова VIN-НОМЕР_2, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 1598 куб. см., потужність - 81 кВт, показник одометра - 167500 км, екологічна норма - не нижче рівня ЄВРО-2, дата виготовлення - 01.09.2014, реєстраційний номер - ES 248 С, колір - сірий. Торговельна марка - VOLKSWAGEN, країна виробництва - Німеччина.

Автомобіль заявлено до митного оформлення шляхом подання електронної митної декларації №UA110150/2019/216701 із зазначенням митної вартості в розмірі 6500 євро, в тому числі транспортні витрати у розмірі 100 євро.

За результатами перевірки документів, які надані для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом встановлено наступне:

- позивачем до документів митного оформлення на підтвердження вартості автомобіля надано інвойс від 19.03.2019 № 74. Зазначений інвойс не містить інформації щодо умов оплати та умов поставки товару. Також відсутні дані щодо показнику одометру (пробігу авто, що є важливою ознакою для формування ціни); відсутні дані щодо року виготовлення; об`єму двигуна; кольору та інших індивідуальних характеристик (стан авто);

- у зв`язку з тим, що у наданому інвойсі відсутні будь-які посилання на відстрочку оплати за товар, декларант, повинен був надати до митниці платіжні (або банківські) документи, що свідчать про факт оплати товару;

- транспортні документи (договір на перевезення та похідні документи або калькуляція транспортних витрат з підтверджуючими документами) до митного оформлення не надавались;

- відповідно до акту митного огляду від 25.03.2019 року №UA209020/2019/16139 складеному у зоні діяльності Львівської митниці ДФС, показник одометру дорівнює 167 404 км, в той час, як у гр.31 ЕМД від 01.04.2019 року № UA110150/2019/216701, наданої до митного оформлення у Дніпропетровській митниці ДФС показник одометру (пробігу) дорівнює 167 500 км. Отже, різниця складає 96 км, при цьому відстань Львів - Дніпро складає приблизно 1034 км.

Згідно п 6. ст.53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у відповідності вимог п.2-3 ст. 53 МК України, декларанта зобов`язано протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи.

У складі електронного повідомлення листом від 03.04.2019 «Лист №030401» у відповідь на повідомлення митниці проінформовано митницю про відмову від надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

За результатом розгляду наданих документів до митного оформлення відповідачем було обрано другорядний метод визначення митної вартості - 2г - резервний метод, у зв`язку з чим заявлена митна вартість товару скоригована, про що митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200072/2 від 03.04.2019 року, відповідно до якого митна вартість скоригована на рівні 8600 євро.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень частин 2, 4, 8, 9 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до частин 1-4 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини 1, 2, 3, 5 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 статті 54 Митного Кодексу України).

Відповідно до частини 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно частини 1, 7, 8, 9 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Відповідно до частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24 травня 2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до пункту 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до пункту 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (пункти 2.4, 2.5 Правил).

Матеріалами справи встановлено, що рішенням про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200072/2 від 03.04.2019 року митна вартість товару визначена за резервним методом.

З матеріалів справи відомо, що позивачем до документів митного оформлення на підтвердження вартості автомобіля надано інвойс від 19.03.2019 № 74.

Відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України рахунок-фактура (інвойс) є обов`язковим документом, який подається декларантом на підтвердження заявленого рівня митної вартості.

Інвойс - (анг. INVOIC) - це документ в міжнародній комерційній діяльності, що надається продавцем іноземному покупцеві. В інвойсі обов`язково повинно бути зазначено назва та юридична адреса організації - експортера, назва і адреса компанії-покупця, найменування товару, його кількість, ціна та умови поставки, характеристика товару (колір, вага і т.п.)

Судом встановлено, що наданий позивачем інвойс не містить інформації щодо умов оплати та умов поставки товару. Також відсутні дані щодо показнику одометру (пробігу авто, що є важливою ознакою для формування ціни); відсутні дані щодо року виготовлення; об`єму двигуна; кольору та інших індивідуальних характеристик (стан авто).

У зв`язку з тим, що у наданому інвойсі відсутні будь-які посилання на відстрочку оплати за товар, позивач повинен був надати до митниці платіжні (або банківські) документи, що свідчать про факт оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст.53 МК України документами, що підтверджують факт оплати за товар є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Таким чином, позивач повинен був надати до митного оформлення банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Серед наданих до митного оформлення документів платіжні (або банківські) документи, що підтверджують факт оплати оцінюваного транспортного засоби (будь-які чеки, що свідчать про оплату задекларованої суми вартості) відсутні.

Отже, позивач був повідомлений про необхідність надання касового або товарного чеку (квитанції, іншого еквівалентного по змісту документа, який підтверджує сплачену за товар суму), проте покладеного на нього п.2.ч.2 ст. 52 МК України обов`язку не виконав.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що оплата за товар здійснювалась готівкою, у зв`язку з чим банківські платіжні документи в даному випадку не існували, а функцію документу, що підтверджує оплату товару за товар виконує інвойс.

Суд не погоджується з таким твердженням позивача з огляду на таке.

Будь-які операції з купівлі-продажу повинні проводитися офіційним платежем та підтверджуватись відповідними платіжними документами (квитанції, чеки, платіжні доручення, виписки банку тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Відповідно до п. 2 ст. 53 МК України документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Отже, законодавець не робить виключень щодо оплати готівкою. Більш того, платіжні документи, як ст. 53 МК України, так і ст. 368 МК України віднесені до переліку обов`язкових документів, які подаються декларантом на підтвердження заявленої митної вартості.

Платіжні документи позивачем до митного оформлення не надано, а отже ним не підтверджено фактурну вартість заявленого до митного оформлення товару.

Відповідно до відомостей про транспортні витрати, згідно наданої до митного оформлення ЕМД позивача, вказано, що на доставлення товару декларантом понесено витрати у розмірі 100 євро, однак документально зазначена вартість доставки не підтверджена.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованих Міністерством юстиції України 18.06.2012 за N 984/21296 (далі - Правила 599), та ч. 2 ст. 53 МК України на підтвердження транспортних витрат декларантом подаються:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури;

- калькуляція - транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється ,3' використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Транспортні документи (договір на перевезення та похідні документи або калькуляція транспортних витрат з підтверджуючими документами) до митного оформлення не надавались.

Відповідно до акту митного огляду від 25.03.2019 року №UA209020/2019/16139, складеному у зоні діяльності Львівської митниці ДФС, показник одометру дорівнює 167 404 км, в той час, як у гр.31 ЕМД від 01.04.2019 року № UA110150/2019/216701, наданої до митного оформлення у Дніпропетровській митниці ДФС показник одометру (пробігу) дорівнює 167 500 км.

Отже, різниця складає 96 км, при цьому відстань Львів - Дніпро складає приблизно 1034 км.

Вказана невідповідність позивачем не пояснена, відтак, у митного органу правомірно виник сумнів щодо достовірності заявлених даних.

У відповідності до ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів подаються митному органу українською мовою.

Відповідно до п.2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 N 631 (далі-Порядок), правильність перекладу документів, що надаються декларантом відповідно до статті 254 Кодексу, засвідчується шляхом вчинення напису "Перекладено вірно", проставлянням особистого підпису особи, яка здійснила переклад, та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад.

До митного оформлення не надано переклад документів складених іноземною мовою, в тому числі документ купівлі-продажу. Вище наведене відображено в рішенні про коригування митної вартості від 03.04.2019 № UA110000/2019/200072/2.

Суд зазначає, що позивачем до суду також не було надано жодного документу, складеного українською мовою або перекладеного на українську мову в порушення ст. 254 МК України.

За встановлених розбіжностей в товаросупровідних документах із задекларованими даними, суд вважає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартість транспортного засобу за МД № UA110150/2019/216701 від 01.04.2019 року.

Отже, документи, надані позивачем до митної декларації МД №UA110150/2019/216701 від 01.04.2019 року, містять суттєві розбіжності щодо заявленої вартості, а відтак, дії відповідача щодо коригування митної вартості є цілком правомірними.

Відтак, відповідачем правомірно митна вартість товару скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МК України та ґрунтується на відомостях інформаційних ресурсів митних органів за ЕМД від 18.02.2019 № UA205090/2019/26845 та розраховується на рівні 8 850 EUR/од.

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного, прийнято рішення про коригування митної вартості від 03.04.2019 № UA110000/2019/200072/2.

При цьому, посадовою особою Дніпропетровської митниці у графі 33 рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Також, посадовою особою митниці зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Митного кодексу України та здійснено відповідний розрахунок.

Отже, відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів наведено обґрунтування неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та необхідності визначення митної вартості товару саме за методом №2ґ (резервним), тобто дотримане правило послідовності застосування методів, визначене Митним кодексом України, що спростовує твердження позивача про необгрунтування застосування вказаного методу визначення митної вартості.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства.

Щодо твердження представника позивача про неподання декларації від 18.02.2019 року № UA205090/2019/26845, на підставі якої здійснено коригування митної вартості автомобіля, що було заявлено до митного оформлення позивачем, то суд зазначає, що представником відповідача було надано суду інвойс до МД від 18.02.2019 року № UA205090/2019/26845, з якого встановлено необхідні характеристики автомобіля для порівняння з автомобілем позивача.

Суд зазначає, що з огляду на неподання позивачем необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митницею правомірно здійснено коригування митної вартості автомобіля позивача із застосуванням контролю співставлення з МД від 18.02.2019 року № UA205090/2019/26845.

Твердження позивача про неправомірність здійсненого митницею контролю співставлення з МД від 18.02.2019 року № UA205090/2019/26845 з підстав невідповідності країни відправлення та умов поставки є необґрунтованими, оскільки декларантом позивача у гр. 20 МД від 01.04.2019 року № UA110150/2019/216701 умови поставки взагалі не визначені.

Представник позивача в обгрунтування своєї правової позиції посилається на практику Верховного суду, висновки якого, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України враховуються судом при виборі та застосуванні норм права.

При цьому, позивач посилається на судові рішення в яких зазначено, що сама лише інформація бази даних ЄАІС ДФС не може бути достатнім доказом ціни та на те, що зазначення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування, є недостатнім.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в даному спірному випадку підставою для коригування митної вартості товару стала не лише інформація бази даних ЄАІС ДФС, а насамперед, ненадання документів на підтвердження фактурної вартості товару та транспортних витрат. Графа 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів містить докладну інформацію щодо виявлених розбіжностей, які призвели до неможливості застосування першого методу визначення митної вартості та неможливість застосування методів, що передували резервному.

Таким чином, під час розгляду справи, доводи позивача не знайшли правового підтвердження.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури винесення постанови.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню судом.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача не відшкодовуються.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровської митниці ДФС (місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22; код ЄДРПОУ 39421732) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення згідно з вимогами частини 3 статті 243 КАС України складений 12 серпня 2019 року.

Суддя І.В. Юхно