Рішення № 86350164, 02.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року Справа № 160/7137/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення №UA100000/2019/000117/2 від 06.05.2019 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100030/2019/00231 від 06.05.2019р. та №UA100000/2019/000153/2 від 04.06.2019 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100030/2019/00274 від 04.06.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Київської міської митниці ДФС, в якій позивач просить: визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів:

- №UA100000/2019/000117/2 від 06.05.2019 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100030/2019/00231 від 06.05.2019р.,

- №UA100000/2019/000153/2 від 04.06.2019 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100030/2019/00274 від 04.06.2019р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішеннями Київської міської митниці ДФС №UA100000/2019/000117/2 від 06.05.2019 року та №UA100000/2019/000153/2 від 04.06.2019 року було скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення, яка вплинула на збільшення на 738 514,87 грн. відповідних платежів, що нараховуються за митною вартістю, в т.ч. на збільшення ПДВ на 597 439,74 грн., на збільшення ввізного мита на 141 075,13 грн. Позивач вважає Рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, оскільки вони не відповідають вимогам п.2 та п.4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України. Зауважено, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару були надані всі необхідні додаткові документи. Позивачем звернуто увагу на те, що винесене відповідачем рішення про коригування заявленої митної вартості, не містять докладної інформації стосовно джерел, які безпосередньо використовувалися ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу, а саме резервного. До того ж, незважаючи на свій обов`язок, у рішеннях про коригування митної вартості товарів, відповідач не навів і порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, резервний метод тощо. Також, на думку суб`єкта господарювання, відповідач не обґрунтував неможливість застосування певних другорядних методів і не конкретизував підстави незастосування цих методів, а лише перелічив їх, хоча й з посиланням на відсутність вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами.

Вказано, що наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, на думку позивача, не може бути достатнім для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. А тому, позивач вважає, що подані ним документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

03.09.2019 року на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 року відповідачем у строк, встановлений судом, було надано відзив (вх.№49282/19), в якому він у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що під час митного контролю товарів за митними деклараціями №UA100030/2019/401894 від 06.05.2019 року та №UA100030/2019/403488 від 04.06.2019 року, програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також, під час здійснення Київською міською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: в інвойсах від 02.05.2019 року №436891-92-93-94-95-96-97, від 28.05.2019 року №436899-900-901-902-903-904 та контракті №401 від 19.07.2018 року не зазначено умови оплати за товар; до митного оформлення відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МКУ подано платіжне доручення в іноземній валюті від 17.04.2019 №80 на суму 282 541,15 USD, в призначенні платежу якого вказано «оплата по контракту від 19.07.2018 №401» - в контракті не зазначено загальну суму контракту, а сума інвойсу від 02.05.2019 №436891-92-93-94-95-96-97, поданого до митного оформлення, становить 50 154,30 USD, сума інвойсу від 28.05.2019 №436899-900-901-902-903-904, поданого до митного оформлення, становить 52 635,21 USD; відповідно до п. 3.7 контракту в ціну товару включені вартість тари та упаковки, а відповідно до п. 4.1 контракту товар поставляється на умовах DАР -Дніпро (умови поставки DАР означають, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення та покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення) - до ціни товару не включено відповідно до умов поставки DАР витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення; відповідно до п. 5.1 контракту від 19.07.2018 року № 401 товар повинен мати належне маркування, тоді як п. 3.7 контракту від 19.07.2018 року №401 передбачено, що в ціну товару включені вартість тари та упаковки - відомості щодо включення вартості маркування у ціну товару відсутні; декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки DАР витрат й ризиків, пов`язаних з транспортуванням товару в місце призначення, та вартості маркування. Отже, позивач вважає, що вищевказані розбіжності у документах, поданих позивачем разом з митними деклараціями, які підтверджували вартість товарів, виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України.

17.09.2019 року позивачем подано відповідь на відзив (вх.№ 52457/19), де зазначено, що зі змісту відзиву видно, що у відповідача були відсутні достатні і достовірні докази викладених ним обставин, у зв`язку з чим, винесені відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам ст.55 Митного кодексу України, зокрема, не містять обґрунтованих причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а консультації відповідачем проведено суто формально. Також, позивач додатково відмітив, що зміст винесених відповідачем рішень про коригування митної вартості не містять обґрунтування того, що іменовані ним "розбіжності" (недоліки) в інвойсах та Договорі поставки (щодо умов оплати) будь-яким чином впливають на митну вартість товару. Зміст інвойсу відповідає нормам і вимогам Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №6. Платіжне доручення не є достовірним доказом, який може постави під сумнів правильність визначення митної вартості і твердження про розбіжність у документах. Поставка товару на умовах DAP зобов`язує саме продавця оплатити витрати на перевезення товару до названого місця призначення, тобто витрати на транспортування включені в ціну товару. А також відповідач не зазначив про те, які саме обставини мали б підтвердити документи, які він запропонував позивачу надати додатково.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.07.2018 року між Позивачем (далі також - Покупець) та іноземною компанією SMART GRACE INDUSTRIAL LIMITED (Flat B, 18/F, Success Commercial Building, 245-251 Hennessy road, Wanchai, Hong Kong, далі - Постачальник) укладено зовнішньоекономічний Договір поставки № 401.

За умовами даного Договору поставки:

п.2.1 - Покупець замовляє, а Постачальник постачає товар на умовах цього Договору.

п.2.2 - Назва товару, кількість і ціна зазначаються у рахунках на кожну партію товару відповідно.

п.3.1 - Загальна сума Договору складається з суми усіх рахунків за цим Договором.

п.3.3-Валютами платежу за цим Договором є долар США і/або Євро.

п.3.5 - Товар, який придбано Покупцем згідно з Договором передається на реалізацію на території України з кінцевим строком оплати до кінця дії дійсного Договору.

п.3.6 - Оплата товару Покупцем за Договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

п.3.7 - В ціну товару включені вартість тари та упаковки.

п.4.1 - Поставка товару має здійснюватись партіями, які узгоджуються Покупцем на умовах DАР-Дніпро (Incoterms 2010).

п.4.2 - Умови поставки можуть бути змінені за згодою Сторін та вказуються у рахунках- фактурах на відповідну партію товару.

З Договору вбачається, що укладаючи даний Договір поставки, Сторони передбачили можливість визначення умов поставки за згодою Сторін в інвойсах на кожну партію товару відповідно. І, виконуючи умови зовнішньоекономічного Договору поставки, змістом документів, поданих разом з електронними митними деклараціями, підтвердили свою згоду на поставку Товару на умовах DАР-Дніпро.

У травні 2019 року за наведеним Договором Позивач отримав від Постачальника Товар торговельної марки Lezard, Lexman, Up, Luxray (країни виробництва-TR (Турецька Республіка) та CN (Китайська Народна Республіка) на суму 50 154,30(доларів США) загальною вагою брутто 20 524,50 кг., відповідно до Іnvoice №436891-92-93-94-95-96-97 від 02.05.2019 та інших документів, на умовах поставки DAP-Дніпро, які Позивач з метою здійснення митного оформлення товару 06.05.2019 року подав Відповідачу разом з електронною митною декларацією «ІМ/40/ДЕ», якій присвоєно реєстраційний номер №UA100030/2019/401894 (далі - МД) на товари: 1. Апаратура для приєднання до електричних кіл, для напруги 220-240 Вт, не для коаксіальних кабелів та друкованих схем, в асортименті: вилка - 11600шт., колодка - 7776шт., розетка - 120240шт., розетка з/з+USB - 240шт., розетка комп`ютер + телефон - 600шт., розетка комп`ютерна -4800шт., розетка телефона - 120шт., розетка штепсельна - 1600шт., трійник - 960шт. Торгівельна марка Lezard, Lexman. 2. Апаратура для комутації електричних кіл (механічна), для напруги 220-240 Вт, в асортименті: вимикач - 48838шт., димер - 120шт., кнопка дзвінка - 240шт. Торгівельна марка Lezard, Lexman, Up. 3. Апаратура для приєднання до електричних кіл, для напруги 220-240 Вт, для коаксіальних кабелів: розетка телевізійна в асортименті - 3000шт. Торгівельна марка Lezard, Lexman. 4. Ізольовані електричні провідники із з`єднувальними деталями (вилкою та колодкою на різну кількість гнізд): продовжувач в асортименті - 1440шт. Торгівельна марка Lezard. 5. Вироби будівельні з полімерних матеріалів для постійного встановлення в будинках: бокс для автоматичних вимикачів, арт.731-2000-004 - 300шт. Торговельна марка Luxray. 6. Вироби будівельні з полімерних матеріалів для постійного встановлення в будинках: рамки в асортименті - 26034шт. Торгівельна марка Lezard, Lexman.

У червні 2019 року за наведеним Договором Позивач отримав від Постачальника Товар торговельної марки Lezard, Lexman (країни виробництва-TR (Турецька Республіка) та CN (Китайська Народна Республіка) на суму 52 635,21(доларів США) загальною вагою брутто 20 750,00 кг., відповідно до Іnvoice №436899-900-901-902-903-904 від 28.05.2019 та інших документів, на умовах поставки DAP-Дніпро, які Позивач з метою здійснення митного оформлення товару 04.06.2019 року подав Відповідачу разом з електронною митною декларацією «ІМ/40/ДЕ», якій присвоєно реєстраційний номер №UA100030/2019/403488 від 04.06.2019 на товари: 1. Апаратура для приєднання до електричних кіл, для напруги 220-240 Вт, не для коаксіальних кабелів та друкованих схем, в асортименті: колодка - 6839шт., розетка - 124309шт., розетка з/з +USB - 840шт., розетка комп`ютерна - 3360шт., розетка телефона - 240шт., розетка штепсельна - 4000шт. Торгівельна марка Lezard, Lexman. 2. Апаратура для комутації електричних кіл (механічна), для напруги 220-240 Вт, в асортименті: вимикач - 52191шт., димер - 240шт., кнопка дзвінка - 600шт. Торгівельна марка Lezard, Lexman. 3. Апаратура для приєднання до електричних кіл, для напруги 220-240 Вт, для коаксіальних кабелів: розетка телевізійна в асортименті - 3600шт. Торгівельна марка Lezard. 4. Ізольовані електричні провідники із з`єднувальними деталями (вилкою та колодкою на різну кількість гнізд): продовжувач в асортименті - 1042шт. 5. Вироби будівельні з полімерних матеріалів для постійного встановлення в будинках: бокс для автоматичних вимикачів, арт.731-2000-004 - 150шт. Торговельна марка Luxray. 6. Вироби будівельні з полімерних матеріалів для постійного встановлення в будинках: рамки в асортименті - 32040шт. Торгівельна марка Lezard, Lexman.

Відповідно до наведених МД №UA100030/2019/401894 від 06.05.2019, №UA100030/2019/403488 від 04.06.2019, загальна вартість товару визначена декларантом (Позивачем) за основним методом - а саме, за ціною, що передбачена Договором поставки.

На підтвердження обґрунтованості заявлених у митних деклараціях МД №UA100030/2019/401894 від 06.05.2019, №UA100030/2019/403488 від 04.06.2019 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з кожною декларацією Позивач надав митному органу документи, що перелічені у графі 44 МД: зазначених у митній декларації №UA100030/2019/401894 від 06.05.2019:

декларація митної вартості за №518,

рахунок-проформа Рroforma-Іnvoice №436891-92-93-94-95-96-97 від 02.05.2019 (код документу 0325),

рахунок-фактура Іnvoice №436891-92-93-94-95-96-97 від 02.05.2019 (код документу 0380),

коносамент BILL OF LADING №0606 від 02.05.2019 (код документу 0730),

документ про походження товару Іnvoice №436891-92-93-94-95-96-97 від 02.05.2019 (код документу 0862),

висновок експерта №ГО-1041 від 06.05.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документу 3016),

комерційна пропозиція Commercial offer б/н від 30.04.2019 (код документу 3022),

договір поставки №401 від 19.07.2018 (код документу 4100),

інші некласифіковані документи (код документу 9000), - зокрема: лист від 06.05.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Зазначених у митній декларації №UA100030/2019/401894 від 06.05.2019:

декларація митної вартості за №577,

рахунок-проформа Рroforma-Іnvoice №436899-900-901-902-903-904 від 28.05.2019 (код документу 0325),

рахунок-фактура Іnvoice №436899-900-901-902-903-904 від 28.05.2019 (код документу 0380),

коносамент BILL OF LADING №0606 від 28.05.2019 (код документу 0730),

документ про походження товару Іnvoice №436899-900-901-902-903-904 від 28.05.2019 (код документу 0862),

висновок експерта №ГО-1280 від 04.06.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документу 3016),

комерційна пропозиція Commercial offer б/н від 24.05.2019 (код документу 3022),

договір поставки №401 від 19.07.2018 (код документу 4100),

інші некласифіковані документи (код документу 9000), - зокрема: лист від 04.06.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Київською міською митницею ДФС при проведені митного оформлення за №UA100030/2019/401894 від 06.05.2019, №UA100030/2019/403488 від 04.06.2019 АСАУР сформовано декілька критеріїв ризику по даним МД за кодами, зокрема:

« 105-2» контроль правильності визначення митної вартості товарів;

« 106-2» витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів;

« 117-2» здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці ДФС для перевірки числового значення заявленої митної вартості.

На етапі перевірки митних декларацій Відповідач повідомив Позивача про виникнення необхідності надання додаткових документів з метою підтвердження митної вартості товару, оскільки Відповідачем було встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

Зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000117/2 від 06.05.2019:

в інвойсі від 02.05.2019 №436891-92-93-94-95-96-97 та контракті від 19.07.2018 №401 не зазначено умови оплати за товар;

до митного оформлення відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МКУ подано платіжне доручення в іноземній валюті від 17.04.2019 №80 на суму 282 541,15 USD, в призначенні платежу якого вказано «оплата по контракту від 19.07.2018 №401» - в контракті не зазначено загальну суму контракту, а сума інвойсу від 02.05.2019 №436891-92-93-94-95-96-97, поданого до митного оформлення, становить 50 154,30 USD;

відповідно до пункту 3.7 контракту в ціну товару включені вартість тари та упаковки, а відповідно до пункту 4.1 контракту товар поставляється на умовах DAP-Дніпро (умови поставки DAP означають, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення та покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення) - до ціни товару не включено відповідно до умов поставки DAP витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення;

відповідно до пункту 5.1 контракту від 19.07.2018 №401 товар повинен мати належне маркування, тоді як пунктом 3.7 контракту від 19.07.2018 №401 передбачено, що в ціну товару включені вартість тари та упаковки - відомості щодо включення вартості маркування у ціну товару відсутні;

декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки DAP витрат й ризиків, пов`язаних з транспортуванням товару в місце призначення, та вартості маркування.

Зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000153/2 від 04.06.2019:

в інвойсі від 28.05.2019 №436899-900-901-902-903-904 та контракті від 19.07.2018 №401 не зазначено умови оплати за товар;

до митного оформлення відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МКУ подано платіжне доручення в іноземній валюті від 17.04.2019 №80 на суму 282 541,15 USD, в призначенні платежу якого вказано «оплата по контракту від 19.07.2018 №401» - в контракті не зазначено загальну суму контракту, а сума інвойсу від 28.05.2019 №436899-900-901-902-903-904, поданого до митного оформлення, становить 52 635,21 USD;

відповідно до пункту 3.7 контракту в ціну товару включені вартість тари та упаковки, а відповідно до пункту 4.1 контракту товар поставляється на умовах DAP-Дніпро (умови поставки DAP означають, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення та покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення) - до ціни товару не включено відповідно до умов поставки DAP витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення;

відповідно до пункту 5.1 контракту від 19.07.2018 №401 товар повинен мати належне маркування, тоді як пунктом 3.7 контракту від 19.07.2018 №401 передбачено, що в ціну товару включені вартість тари та упаковки - відомості щодо включення вартості маркування у ціну товару відсутні;

декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки DAP витрат й ризиків, пов`язаних з транспортуванням товару в місце призначення, та вартості маркування.

У складі документів, які необхідно додатково надати, Відповідач, з посиланням на ст.53 Митного кодексу України, перелічив наступні документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

виписку з бухгалтерської документації;

ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару компанії DERNEK GRUP ELECTRIК ELECTRONIK;

копію митної декларації країни відправлення.

Також, Відповідач, посилаючись на частину 6 статті 53 МКУ, повідомив Позивача про можливість надання за власним бажанням додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларантом повідомлено відповідача листом від 06.05.2019 про відсутність можливості подачі інших додаткових документів для підтвердження митної вартості за МД №UA100030/2019/401894, та листом від 04.06.2019 про відсутність можливості подачі інших додаткових документів для підтвердження митної вартості за МД №UA100030/2019/403488.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 55, п. 2 ч. 2 ст. 52, п. 1 та 2 ч. 5 ст. 54, ч. 6 ст. 54, ч. 2 ст. 58 та ч. 10 ст. 58 МК України, органом доходів і зборів відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000117/2 від 06.05.2019 та №UA100000/2019/000153/2 від 04.06.2019 на підставі митних оформлень за митними деклараціями: від 22.01.2019 №UA100150/2019/102133, від 31.01.2019 №UA500020/2019/1045, від 16.01.2019 №UA100210/2019/84876, від 14.12.2018 №UA500010/2018/22922, від 05.03.2019 №UA100010/2019/322148, від 15.04.2019 №UA100010/2019/129999, від 16.01.2019 №UA100210/2019/84876, від 13.04.2019 №UA500020/2019/4121.

За змістом оскаржуваного рішення №UA100000/2019/000117/2 від 06.05.2019: «Митна вартість товару визначена відповідно до статті 64 МКУ із застосуванням методу визначення митної вартості №2г' (резервний метод). Попередні методи не застосовані: метод 1 - відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 52, пункту 1 та 2 частини 5 статті 54, частини 6 статті 54, частини 2 статті 58 та частини 10 статті 58 МКУ; методи 2а - у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (стаття 59 МКУ); методи 2б - у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (стаття 60 МКУ); методи 2в, 2г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 22.01.2019 №UA100150/2019/102133, від 31.01.2019 №UA500020/2019/1045, від 16.01.2019 №UA100210/2019/84876, від 14.12.2018 №UA500010/2018/22922».

За змістом оскаржуваного рішення №UA100000/2019/000153/2 від 04.06.2019: «Митна вартість товару визначена відповідно до статті 64 МКУ із застосуванням методу визначення митної вартості №2г' (резервний метод). Попередні методи не застосовані: метод 1 - відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 52, пункту 1 та 2 частини 5 статті 54, частини 6 статті 54, частини 2 статті 58 та частини 10 статті 58 МКУ; методи 2а - у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (стаття 59 МКУ); методи 2б - у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (стаття 60 МКУ); методи 2в, 2г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 05.03.2019 №UA100010/2019/322148, від 15.04.2019 №UA100010/2019/129999, від 16.01.2019 №UA100210/2019/84876, від 13.04.2019 №UA500020/2019/4121».

Процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом була проведена шляхом надіслання електронних повідомлень.

Товари, митну вартість яких скориговано згідно оскаржуваних рішень, випущено у вільний обіг за №UA100030/2019/401950 від 07.05.2019, №UA100030/2019/403505 від 04.06.2019 на підставі ч. 7 ст. 55 МК України, шляхом надання гарантій.

Сума наданих гарантій згідно зі ст. 55 МК України становить 738 514,87 грн., зокрема: мито 141 075,13 грн. та ПДВ 597 439,74 грн.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно частини 6 та 7 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у Відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

З матеріалів справи встановлено, що Відповідачем під час митного оформлення за автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (далі по тексту - АСАУР) було сформовано декілька критеріїв ризику по даним МД за вище вказаними кодами.

Проте, суд зазначає, що спрацьовування АСАУР, яку Відповідач використав для визначення форми та обсягу митного контролю відповідно до вимог частини 2 статті 361 Митного кодексу України, не свідчить про наявність порушення, а свідчить лише про необхідність додаткової перевірки для підтвердження або спростування такої можливості.

Таким чином, сприйняття даної системи як інструменту припинення чи заборони ризикових транзакцій не відповідає цілям її застосування, визначеним частиною третьою статті 361 МКУ.

Робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснена Відповідачем за допомогою лише деяких заходів, зазначених у пункті 2 вказаних Відповідачем Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689.

Необхідно відмітити, що нормативно-правові акти міністерств поширюються, як правило, на сферу діяльності міністерства або на всіх громадян та юридичних осіб. На відміну від правових актів індивідуального значення (вирок суду, наказ директора тощо) нормативно-правові акти мають найбільш загальний характер та спрямовані на врегулювання певного виду суспільних відносин і застосовуються неодноразово.

Статтею 117 Конституції України закріплено, що нормативно - правові акти міністерств підлягають державній реєстрації в порядку, установленому законом. Наразі це питання (питання державної реєстрації) регулюється Указом Президента України від 03.10.92 №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (далі - Указ 493), що був прийнятий з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій. Набувають чинності такі акти через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлено Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 (далі - Положення).

Критерієм чинності таких актів та їх застосування є їх державна реєстрація у Міністерстві юстиції України (далі - Мін`юст) та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.96 №468.

Зазначена державна реєстрація полягає у тому, що такі нормативно-правові акти проходять правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства. Положенням установлено, що державній реєстрації в Мін`юсті підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше правових норм.

Отже, викладене свідчить про те, що використаний Відповідачем нормативно-правовий акт не пройшов правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства. В зв`язку з чим, він має лише рекомендаційний характер.

Також з матеріалів справи встановлено, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, на які посилається Відповідач у своєму рішенні про коригування заявленої митної вартості, не відповідають дійсності, оскільки, у інвойсі є посилання на зовнішньоекономічний Договір поставки, змістом якого і визначені положення щодо розрахунків за товар (п.3.5 та п.3.6 зовнішньоекономічного Договору поставки).

Суд зазначає, що діюче в Україні законодавство не містить будь-яких інших додаткових вимог щодо способів відображення умов оплати за товар у зазначеному документі (а саме, у інвойсі).

Приймаючи до уваги те, що за умовами зовнішньоекономічного Договору поставки "Товар, який придбано Покупцем згідно з Договором передається на реалізацію на території України з кінцевим строком оплати до кінця дії дійсного Договору", суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом, передбаченим нормами ст.692 Цивільного Кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок Покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то Покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семи денний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, у зазначених вище рішеннях Відповідача відсутнє обґрунтування того, що приведені Відповідачем недоліки в інвойсі та Договорі (щодо умов оплати) будь-яким чином впливають на митну вартість товару.

Слід зазначити, що Відповідач був зобов`язаний обґрунтувати причини витребування ним додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд вважає, що розбіжності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до електронних митних декларацій на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування Відповідачем додаткових документів у Позивача (декларанта). Проте, тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить саме на Відповідачеві.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення від 17.04.2019 №80 Позивач (Покупець за зовнішньоекономічним Договором поставки) перерахував Постачальнику у безготівковій формі вартість придбаваємого товару частково в сумі 282 541,15 USD (доларів США). Факт здійснення перерахунку грошових коштів у безготівковій формі не спростоване ні Відповідачем, ні Продавецем товарів. Суд вважає, що платіжне доручення не містить відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а свідчить лише про підтвердженням виконання своїх зобов`язань відповідно до умов Договору поставки.

Стосовно твердження відповідача проте, що до ціни товару позивачем не включено, відповідно до умов поставки DAP витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, відомості щодо включення вартості маркування у ціну товару та не подано цих відомостей до митного органу суд зазначає наступне.

Так, офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Іncoterms 2010, за змістом яких посилання на Іncoterms 2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень.

Принципам Іncoterms 2010 чітко регламентують момент передачі прав товар і усі пов`язані з цим ризики, та визначають, зокрема:

-хто і за чий рахунок забезпечується транспортування товарів територіями країн продавця, покупця, транзитних країн, морськими та повітряними шляхами;

-обов`язки продавців у частині пакування та маркування товарів;

-обов`язки сторін щодо страхування вантажів і оформлення комерційних документів;

-місце і час переходу від продавця до покупця ризиків втрати чи пошкодження товарів.

Згідно з Іncoterms 2010 за умовами поставки DAP-Дніпро (Incoterms 2010), визначених Сторонами і в зовнішньоекономічному Договорі поставки від 19.07.2018 №401, і Інвойсах від 02.05.2019 №436891-92-93-94-95-96-97 та від 28.05.2019 №436899-900-901-902-903-904, саме Продавець несе всі витрати по доставці товару та приймає на себе всі ризики до моменту доставки товару в країну призначення.

Зокрема, термін DAP-Дніпро визначає, що готовий до розвантаження товар передається Покупцю на прибувшому транспортному засобі в погодженому місці призначення, тобто у м.Дніпро. При цьому, саме Продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару у погоджений пункт призначення (визначене місце). І саме Продавець зобов`язаний сплатити витрати, пов`язані з доставкою товару до погодженого Сторонами пункту призначення. При цьому, Продавець не має виконувати митні формальності для ввезення, в том числі, по сплаті імпортного мита.

Отже, наведене свідчить про те, що укладаючи даний зовнішньоекономічний контракт. Сторони погодили всі його істотні умови, до складу яких належить в тому числі і ціна товару, що була погоджена ними з урахуванням наведених вище умов поставки (зокрема, РАР-Дніпро). При цьому Сторони виходили з того, що ціна вже включає в себе вартість товару і витрати, пов`язані з доставкою до погодженого ними пункту призначення. Саме тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Відтак, додаткові витрати на транспортування товару Позивач не поніс.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року».

Суд також зазначає, що окреме додаткове внесення у Договорі від 19.07.2018 №401 інформації про включення у ціну товару вартості тари та упаковки (п.3.7 Договору поставки) здійснене тільки з тих підстав, що питання їх врахування у ціні товару не регулюється використаними Сторонами умовами поставки РАР-Дніпро (Incoterms 2010), але було погоджене ними при укладанні даного Договору.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до змісту гр.20 Декларації митної вартості до МД№518 та Декларації митної вартості до МД№577 (номера яких наведено у гр.7 ЕМД №UA100030/2019/401894 та №UA100030/2019/403488), витрати на транспортування до місця доставки по товарам становлять 0,00 грн.

При цьому, згідно з Правилами заповнення декларації митної вартості (ДМВ), затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012р. за №984/21296, у гр.20 підлягають відображенню витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, тільки якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Отже, відсутність даних у гр.20 ЕМД №UA100030/2019/401894 та №UA100030/2019/403488 додатково свідчить про те, що відповідні витрати були враховані Постачальником у ціні товару.

Також, висновок відповідача проте, що відсутні відомості щодо включення вартості маркування у ціну товару суд вважає такими, що не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Сторони при укладенні зовнішньоекономічного Договору мають керуватися Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.01 №201, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.09.2001р. за №833/6024 (далі по тексту Положення 201), яке містить перелік основних та додаткових умов зовнішньоекономічного договору.

За змістом пункту 1.9 зазначеного Положення №201 до основних умов віднесена в тому числі інформація щодо упаковки та маркування тощо.

Отже, відповідно до статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», з урахуванням вимог пункту 1.9 Положення №201, зміст, що викладений у пункті 5.1 зовнішньоекономічного Договору поставки, містить саме ті умови, які визначені основними і повинні бути передбачені в зовнішньоекономічному договорі (контракті), зокрема відомості про нанесене відповідне маркування.

Приймаючи до уваги місце укладання даного Договору поставки, необхідно відмітити, що жоден з діючих законодавчих чи нормативних документів не зобов`язує Сторони перелічувати у зовнішньоекономічному Договорі, з яких саме елементів витрат Постачальник склав (обчислив, визначив) ціну, за якою він постачає Покупцю товар. Погоджена Сторонами у Договорі ціна є договірною.

За змістом пункту 2.2 даного Договору «назва товару, кількість і ціна зазначаються у рахунках на кожну партію товару відповідно». При цьому, відповідно до змісту пункту 3.1 Договору «загальна сума Договору складається з суми усіх рахунків за цим Договором.

Згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.

Таким чином, відповідно до умов поставки за договором поставки від 19.07.2018 №401 та наявними у справі товаросупровідними документами, всі витрати вартості (транспортування, страхування, маркування товару тощо) вже були включені продавцем в ціну товару, відображену у документах, наданих митному органу для митного оформлення. Тому надання додаткових документів, як і необхідність окремого відображення в них вартості витрат зі страхування, митним законодавством не передбачається.

Також, з матеріалів справи вбачається, що, виходячи з положень зовнішньоекономічного Договору поставки та умов поставки, погоджених Сторонами в інвойсі, Позивач не потребував укладання і фактично не укладав будь-яких додаткових угод з третіми особами, які були б пов`язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається. У зв`язку з чим, Позивач повідомив Відповідача письмово про те, що він не має можливості надати витребовуємі Відповідачем додаткові документи.

Суд зауважує, що неподання Позивачем витребуваних додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Також, суд зазначає, що Відповідачем безпідставно не взято до уваги експертні висновки Дніпропетровської Торгово-промислової палати України №ГО-1041 від 06.05.2019 та №ГО-1280 від 04.06.2019 про те, що дійсна ринкова вартість отриманого Товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах поставки DAP-Дніпро.

Згідно з частино 1 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України», саме торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних осіб експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Відповідно до частини 2 статті 11 вказаного Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Стосовно обґрунтування Відповідачем використання другорядних методів визначення митної вартості придбаних товарів, а саме методу ґ) за резервним методом, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняті Відповідачем письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинні містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Водночас, з матеріалів судової практики на прикладі справи №820/8124/14 вбачається, що Вищий адміністративний суд України зазначив таке: «Митним органом необґрунтовано застосовано ціни на товар за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, оскільки самі собою відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте при прийнятті оскаржуваного рішення митним органом такого порівняння зроблено не було» (ухвала від 1 грудня 2015 року, ЄДРСР - 54172009).

З даного рішення очевидно, що єдино можливим доказом здійснення такого порівняння є саме рішення про коригування митної вартості. Оскільки МКУ не передбачає іншого документа, в якому орган доходів і зборів був би зобов`язаний давати свої висновки щодо відкоригованої митної вартості оцінюваних товарів.

Такий висновок узгоджується і з висновками, викладеними у п.п.3.8 п.3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року». Відповідно до них «необхідно взяти до уваги обов`язок суб`єкта владних повноважень обґрунтовувати своє рішення, тобто приймати рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України). Ключовою обставиною при коригуванні митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод, є обставина ідентичності (подібності, аналогічності) товарів. Відповідно орган доходів і зборів повинен довести обставину ідентичності (подібності, аналогічності) оцінюваних товарів та товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один із наведених другорядних методів. Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригування митної вартості».

Таким чином, орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод тощо.

Відповідно до підпункту «с» пункту 2 статті VII («Оцінка товару для митних цілей») Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту «b» цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. У свою чергу підпункт «b» цього пункту встановлює, що під «дійсною вартістю» потрібно розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції; у тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або «i» з порівнюваними кількостями, або «її» з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Із наведених положень випливає, що оцінку для митних цілей митниця повинна ґрунтувати на найближчому еквіваленті дійсної вартості, якщо дійсну вартість імпортованого товару неможливо визначити за ціною такого ж чи подібного товару. Очевидно, що ціна товару, імпортованого за іншими умовами поставки, ніж оцінюваний товар, може вважатися таким найближчим еквівалентом тільки у тому випадку, якщо митниця доведе, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, поставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар.

Суд зазначає, що зміст винесених Відповідачем рішень про коригування митної вартості не містять докладної інформації стосовно джерел, які безпосередньо використовувалися ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу. До того ж, у рішеннях про коригування митної вартості товарів Відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод тощо.

З наведених вище підстав, суд вважає, що винесені Відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам п.2 та п.4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Отже, на думку суду, відсутність витребуваних Відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення Позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання Позивачем (декларантом) запитуваних Відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування Відповідачем іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, однієї лише вказівки Відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих Позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

На підставі наведеного, суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у своїх рішеннях про коригування митної вартості товарів не перелічив наявні у нього докази того, що документи, які подані Позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновки митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необґрунтованими, а застосування методу ґ) резервний - неправомірними.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у справі №160/1329/19.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, в розмірі 11 077,73 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №853 від 23.07.2019 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 11 077,73 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів: №UA100000/2019/000117/2 від 06.05.2019 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00231 від 06.05.2019р. та №UA100000/2019/000153/2 від 04.06.2019 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00274 від 04.06.2019р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000117/2 від 06.05.2019 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00231 від 06.05.2019р. та №UA100000/2019/000153/2 від 04.06.2019 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00274 від 04.06.2019р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (пр. Гагаріна, буд.92 кв.44, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 41648343,) судовий збір у розмірі 11 077 (одинадцять тисяч сімдесят сім) гривень 73 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (бульвар Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 39422888).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник