Рішення № 86350073, 03.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 грудня 2019 р. Справа № 120/1990/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Маслоід Олени Степанівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Ніконової Т.В.

представника позивача: Арустамян А.Е.

представника відповідача: Пенської О.Ю., Марисік Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Житлово-будівельного кооперативу «Гарантжилбуд" (вул. Миколаївська, б. 11, кв. 12, м. Вінниця, 21000)

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окруженого адміністративного суду звернувся Житлово - будівельний кооператив «Гарантжилбуд» (далі позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2019 року № 0001451401, № 0001421401, № 0001431401, № 0001441401, № 0001461401.

Позовні вимоги базуються на 4 наступних підставах. 1. Позивач є неприбутковою організацією з 2013 року та включений до відповідного реєстру. Оприбуткування неприбуткових організацій визначалось ст. 157 Податкового кодексу України (далі ПК України), у редакції, яка була чинна на 20.08.2013 року. До цього часу ПК України не містив ніяких інших вимог до статусу неприбуткових установ та організацій. Вимога щодо приведення у відповідність установчих документів, з`явилась у ПК України лише з 01.01.2017 року. 2. Перевіряючі дійшли помилкового висновку, що після отримання квартир фізичні особи повинні були бути виключені зі складу членів кооперативу, а також щодо наявності заборгованості з повернення пайових внесків, оскільки Закон України «Про кооперацію» містить вичерпний перелік підстав для припинення членства у кооперативі, у якому така підстава відсутня. Такий висновок є лише припущенням відповідача, а формування висновків на підставі припущень є недопустимим. 3. Стосовно взаємовідносин із ТОВ «Фавор и КО» позивач зазначає, що відповідач формує свої висновки не на підставі, досліджених в процесі перевірки, документів, а на підставі інформації, яка стосується вказаного контрагента, а не самого позивача. Також наголошує на індивідуальній юридичній відповідальності. 4. Позивач вказує на те, що висновки контролюючого органу базуються на листі Генеральної прокуратури від 18.09.2018 року про нібито встановлені порушення при отримані членами кооперативу квартир. При цьому, ані перевіряючими, ані Генеральною прокуратурою не прийняті до уваги вимоги Законів України «Про інвестиційну діяльність», «Про кооперацію», Цивільного та Господарського кодексів України. Позивач звертає увагу на те, що спорудження житла за рахунок внесків членів кооперативу з подальшим отрианням їх у власність не є порушенням законодавства і не є продажем в розумінні ПК України в цілях оподаткування.

Ухвалою суду від 25.06.2019 року відкрито провадження по адміністративній справі, справу визначено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 17.07.2019 року.

17.07.2019 року через канцелярію суду відповідачем наданий відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що положення статуту позивача не містять положень п.п 133.4.1. п. 133.4. ст. 133 ПК України. Рішенням Немірівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 11.06.2018 року позивач виключений з реєстру нерибуткових установ та організацій. Відповідачем встановлено у період 01.01.2015 року по 30.06.2018 року будівництво п`яти обєктів будівництва, замовником яких є позивач, чим порушено вимоги п.п. 133.4.6. п. 133.4. ст. 133 ПК України. ЖБК має право на отримання статусу неприбутковості після закінчення будівництва (або придбання) і здачі об`єкта в експлуатацію у разі його подальшого обслуговування та управління таким ЖБК. При цьому, такий кооператив позбавляється права в статусі неприбуткової організації здійснювати будівництво інших об`єктів.

Відповідачем встановлено, що на підставі декларацій про готовність об`єкта до експлуатації в реєстрі прав власності зареєстроване нерухоме майно на квартири та на нежитлові приміщення за громадянами (нежитлові приміщення призначались для побутового використання). Враховуючи вимоги п. 133.4.6. п. 133.4. ст. 133 ПК України ЖБК, внесені в реєстр на 01.01.2015 року, на підтвердження статусу неприбуткової організації повинні надати контролюючому органу документи щодо прийняття в експлуатацію для подальшого обслуговування житлового будинку, який споруджувався або придбавався ним, а також відсутність здійснення таким ЖБК іншого будівництва. Також до 01.01.2017 року зобов`язані привести статутні документи у відповідність до закону. Відповідач вказує, що збудовані, на замовлення позивача, житлові будинки не взяті ним в подальщому на обслуговування, а зареєстровано інші обслуговуючі кооперативи. Таким чином, матеріалами дослідження встановлено, що позивач протягом 2014-2018 років здійснював господарську діяльність, пов`язану з будівництвом та продажем житла, відповідно встановлено недотримання ним вимог п. 133.4. ст. 133 ПК України. Організації, які не відповідають вказаній нормі, є платниками податку на прибуток на загальних умовах, подають фінансову і податкову звітність, відповідно повинні сплачувати вказаний податок згідно розділу 3 ПК України.

У порушення вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 133.4.1., 133.4.6. п. 133 ст. 133, п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України позивачем занижено дохід від діяльності. Відповідач посилається на вимоги ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» та зазначає, що договори про сплату пайових внесків не є допустимим мехінізмов інвестування у житлове будівництво. Згідно типових договорів про сплату пайового внеску, укладеного позивачем із фізичними особами (асоційованими членами), перший зобов`язується організувати будівництво житлового будинку у м. Вінниця, здати його в експлуатацію, передати у власність обумовлену квартиру та організувати обслуговування будинку; а другий - здійснює оплату пайового внеску по спорудженню квартири. Розмір пайоіого внеску звлежить від вартості будівництва одного кв. м. площі квартири. Оформлення права власності здійснюється в реєстраційній службі після здачі будинку в експлуатацію, виготовлення технічної докумнтації та надання довідки про здійснення повної оплати пайового внеску.

Крім цього, згідно декларацій про готовність до експлуатації об`єкта генеральним підрядником є ТОВ «Фавор и Ко». Під час проведення перевірки вказаного підприємства встановлено, що за період з 01.01.2015 року по 31.12.12017 року ним позивачеві надавались лише послуги автокрана та реалізація будівельних матеріалів на загальну суму 254 937 грн., в том числе податок на додану вартість ( далі - ПДВ) 42 490 грн.; розрахунки з позивачем проведено у сумі 404 937 грн, у тому числі ПДВ - 67 490 грн. Взаємовідносини вказаних сторін підтведжуються первинними документами: договори на надання будівельних послуг, акти виконаних робіт, податкові накладні, видаткова накладна, платіжні доручення. У ТОВ «Фавор и Ко» відсутні документи щодо підтвердження виконання ним будівельних робіт п`яти житлових будинків у якості генерального підрядника, крім виконання будівельних робіт у січні 2018 року на суму 150 000 грн.

Відповідач також зазначає про наявність кримінального провадження у Генеральній прокуратурі України стосовно службових осіб позивача.

Згідно матеріалів реєстраційних справ житлових квартир та актів готовності об`єктів до експлуатації та матеріалів дослідження встановлено, що у період з 01.01.2015 ркоу по 30.06.2018 року на рахунки позивача надійшли кошти. Операції з оформлення права власності на квартири відповідно до законодавства вважається продажем такої нерухомості. У звязку із тим, що позивачем не були надані до перевірки первинні документи, відповідно витрати, повязані з отриманим доходом у спірний період не визнаються.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за спірний період встановлено його заниження на загальну суму 6 110 333 грн. На порушення п. 49.2. ст. 49 ПК України позивачем не подано податкові декларації з податку на прибуток за вісім звітних періодів.

За цей же період позивач не був зареєстрованим платником ПДВ. Перевіркою встановлено порушення ним п. 180.1. ст. 180, п. 181.1. ст. 181, п. 183.10. ст. 183, п. 185.1. ст. 185 п. 187.9 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України в результаті чого занижено ПДВ за спірний період на загальну суму 6 860 183 грн. на порушення п. 49.2. ст. 49 ПК України позивачем не надані податкові декларації з ПДВ за 12 звітних періодів. Згідно відомостей державних реєстрів щодо нерухомого майна встановлено, що позивач не був власником житлової нерухомості, першими власниками виступали фізичні особи, згідно вказаного переліку. Згідно вимог ПК України податкові зобовязання з ПДВ виникають у забудовника такої житлової нерухомості. Перевіркою також встановлено порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних у відповідному реєстрі за вказаний період за операціями з реалізації квартир фізичним особам.

У судове засідання 17.07.2019 року позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Судове засідання відкладено на 01.08.2019 року.

01.08.2019 року до суду позивачем надано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засідані 01.08.2019 року відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів, ухвалою суду вказане клопотання задоволено, позивача зобов`язано надати певні докази, на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві. Судове засідання відкладено на 14.08.2019 року.

13.08.2019 року до суду позивачем надана заява про відвід судді. Цього ж дня позивачем до суду частково надані докази, на виконання ухвали суду від 01.08.2019 року.

У судовому засіданні 14.08.2019 року судом прийнята ухвала про передачу справи для визначення складу суду для вирішення питання про відвід, провадження по справі зупинено.

15.08.2019 року ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Вільчинського О.В. у задоволенні зяви про відвід відмовлено, адміністративну справу передано для продовження розгляду.

Згідно наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року № 137-вк суддя перебувала у щорічній відпустці у період з 15.08.2019 року по 30.08.2019 року.

02.09.2019 року ухвалою суду поновлено провадження по справі, судове засідання призначено на 10.09.2019 року.

10.09.2019 року відповідачем надано клопотання про заміну сторони правонаступником, заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалами суду здійснено заміну відповідача правонаступником та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання відкладено на 18.09.2019 року.

У підготовчому судовому засіданні 18.09.2019 року представником позивача заявлено клопотання про відкладення засідання у зв`язку із необхідність підготування клопотання про витребування доказів, підготовче судове засідання відкладено на 11.10.2019 року.

11.10.2019 року позивачем до суду надано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів - банківські виписки, також надані клопотання про витребування документів у третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки ГСУ Генеральної прокуратури України та у відповідача. Вказані клопотання судом задоволені частково, підготовче судове засідання відкладено на 31.10.2019 року.

31.10.2019 року відповідачем до суду надано клопотання про закриття підготовчого провадження.

У судовому засіданні 31.10.2019 року позивач не заперечував проти закриття підготовчого провадження, але наголосив про можливість надання додаткових доказів, відповідач не заперечував проти цього. Ухвалою суду підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 27.11.2019 року.

19.11.2019 року позивачем через канцелярію суду надано клопотання про приєднання до матеріалів справи науково-правового висновку Інституту держави і права.

27.11.2019 року позивачем до суду надано клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експертного дослідження від 25.11.2019 року за № 05-03/121. Відповідачем до матеріалів справи надані додаткові пояснення по суті науково-правового висновку Інституту держави і права. Позивачем до матеріалів справи надано вступне слово у письмовому вигляді, згідно якого зазначено про підстави позовних вимог, які не були викладені у позовній заяві. Судове засідання відкладено на 29.11.2019 року.

29.11.2019 року до суду відповідачем надано клопотання про долучення до матеріалів справи певних документів, які були витребовані судом відповідною ухвалою та помилково не були надані ним.

У судовому засіданні 29.11.2019 року позивач не заперечувала проти задоволення клопотання. Сторони продовжували надавати пояснення по суті спору, задавали питання, судове засідання відкладено на 03.12.2019 року за клопотанням позивача для підготовки до судових дебатів.

У судовому засіданні 03.12.2019 року сторони виступили у судових дебатах, позивач долучив до матеріалів справи у письмовому вигляді свою промову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

У період з 11.01.2019 року по 16.01.2019 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача про дотримання вммог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, єдиного внеску не загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 09.07.2013 року по 30.06.2018 року. За результатами вказаної перевірки складено акт від 17.01.2019 року за № 68/1401/38562261. Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 133.4.1., 133.4.6. п. 133.4 ст. 133, п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6 110 333 грн.; п. 49.2. ст. 49 ПК України - не подано до податкового органу податкові декларації з податку на прибуток за 8 звітних періодів: за 1 квартал, півріччя, три квартал та за 2016 рік; за 1 квартал, півріччя, три квартал та за 2017 рік, а також не подані податкові декларації з ПДВ за 12 звітних періодів - щомісячно з березня по листопад 2016 року та з березень, травень, жовтень 2017 року; п. 180.1. ст. 180, п. 181.1. ст. 181, п. 183.10. ст. 183, п. 185.1. ст. 185 п. 187.9 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 6 860 183 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення 13.03.2019 року, у тому числі: № 0001421401, яким позивачеві збільшено суму податку на прибуток на 6 110 333 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 527 583 грн.; № 0001431401, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 360 грн.; № 0001441401, яким позивачеві збільшено суму ПДВ на 6 860 183 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 715 046 грн.; № 0001451401, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 040 грн. та № 0001461401, яким до позивача застосований штраф у сумі 419 352,50 грн.

Вказані податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем до ДФС України, яка рішенням про результати розгляду скарги від 31.05.2019 року залишила їх без змін.

Не погоджуючись із спірними рішеннями позивач звернувся до суд.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Стосовно податку на прибуток, суд зазначає наступне.

П. 44.1 ст. 44 ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У відповідності до вимог п. 133.4 ст. 133 ПК України не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб;

установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені, житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства).

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов`язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. Податкове зобов`язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов`язана щоквартально подавати до контролюючого органу квартальну фінансову і податкову звітність (з наростаючим підсумком) з податку на прибуток та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому статтею 57 цього Кодексу для неприбуткових організацій - платників податку на прибуток.

Встановлення контролюючим органом відповідно до норм цього Кодексу факту використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені установчими документами, є підставою для виключення такої організації з Реєстру неприбуткових установ та організацій і нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до норм цього Кодексу. Податкові зобов`язання, штрафні санкції і пеня нараховуються, починаючи з першого числа місяця, в якому вчинено таке порушення.

Відповідно до п. 49.2. ст. 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

П. 120.1. ст. 120 ПК України передбачено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно п. 34, 35 підрозділу 4 р. ХХ Перехідні положення ПК України установити, що до затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру (далі - новий Реєстр неприбуткових установ та організацій) діє Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 37 від 24 січня 2013 року.

Неприбуткові підприємства, установи та організації, внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій", не підлягають виключенню з цього Реєстру до 1 січня 2017 року.

Неприбуткові підприємства, установи та організації, внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій", що відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу, включаються контролюючим органом до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій. За бажанням неприбуткової організації вона може подати до контролюючого органу копії установчих документів.

Неприбуткові підприємства, установи та організації, внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій", що не відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу, з метою включення до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій зобов`язані до 1 січня 2017 року привести свої установчі документи у відповідність із нормами цього Кодексу та у цей самий строк подати копії таких документів до контролюючого органу.

Неприбуткові підприємства, установи та організації, які не привели свої установчі документи у відповідність із нормами пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу, після 1 січня 2017 року виключаються контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Вказані вимоги ПК України протягом періоду дїї спірних правовідносин, змінювались.

Системний аналіз наведених норм ПК України доводить, що платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків. Забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених вказаними документами.

Не є платниками податку неприбуткові підприємства на визначених умовах. Неприбуткові підприємства, повинні одночасно відповідати певним вимогам, зокрема, установчі документи містять заборону розподілу отриманих доходів ( їх частини) серед учасників та передбачають передачу активів неприбутковим організаціям або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи. Обов`язковою умовою неприбуткових пдприємств є використання доходів виключно для фінансування видатків на утримання такого підприємства, реалізації мети та напрямків діяльності, визначених установчими документами. До неприбуткових організацій, і які не є платниками податку, зокрема, відносяться житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом).

У разі недотримання неприбутковою організацією вказаних вимог, вона зобов`язана подати у визначений термін звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. Податкове зобов`язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з реєстру неприбуткових установ та організацій. У такому випадку, неприбуткова організація зобов`язана щоквартально подавати квартальну фінансову і податкову звітність з податку на прибуток та сплачувати податок.

Встановлення контролюючим органом факту використання неприбутковою організацією доходів для цілей інших, ніж передбачені установчими документами, є підставою для виключення такої організації з реєстру неприбуткових організацій і нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені. Податкові зобов`язання, штрафні санкції і пеня нараховуються, починаючи з першого числа місяця, в якому вчинено таке порушення. Крім цього, платник податків зобов`язаний за кожний звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, подавати податкові декларації. Неподання або несвоєчасне подання платником податків податкових декларацій тягне за собою накладення штрафу.

Неприбуткові підприємства, внесені до відповідного реєстру на день набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій", що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, включаються до нового відповідного реєстру. Неприбуткові підприємства, внесені до відповідного реєстру на день набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій", що не відповідають вказаним вимогам, з метою включення до нового реєстру зобов`язані до 01.01.2017 року привести установчі документи у відповідність із нормами ПК України та подати копії таких документів до контролюючого органу. Неприбуткові підприємства, які не привели установчі документи у вказану відповідність, після 01.01.2017 року виключаються з реєстру.

Крім цього, ст. 7 Закону України «Про кооперацію» (далі Закон № 1087 ) передбачено, що кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Згідно ст. 8 Закону № 1087 статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити такі відомості, зокрема, склад його засновників.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1087 членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Ст. 11 Закону № 1087 визначено, що вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Згідно ст. 14 Закону № 1087 у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай.

Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа,яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю.

Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов`язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу.

Ст. 19-1 Закону № 1087 передбачено, що член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Аналіз наведених норм доводить, що кооператив створюється засновниками на добровільних засадах, при створенні складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами, статут кооперативу містить склад його засновників. Членами кооперативу можуть бути особи, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала таку заяву, вносить вступний внесок і пай. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом. Допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай.

Порядок вступу до кооперативу асоційованих членів визначається статутом. Член житлово-будівельного кооперативу має право володіння, користування квартирою, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, такий член кооперативу стає власником цього майна, право власності виникає з моменту державної реєстрації цього права.

З матеріалів справи вбачається наступне. Позивач у спірний період 2015 - 2018 років був включений у реєстр неприбуткових установ та організацій.

Згідно р. 1 статуту позивача, який зареєстрований 09.07.2013 року, кооператив за типом є обслуговуючим, а за напрямком діяльності - житлово-будівельним та не має на меті одержання прибутку.

У відповідності до вимог р. 2 статуту метою кооперативу є задоволення, зокрема, житлових потреб його членів (асоційованих), предметом діяльності - забезпечення житлом шляхом будівництва багатоквартирного будинку за власні кошти, а також для наступної експлуатації та управління будинком.

П. 4.1. статуту визначений перелік засновників (членів) кооперативу.

Згідно п. 5.4. статуту кооператив може приймати до свого складу асоційованих членів; п. 5.7. - вступ до складу асоційованих членів кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви за рішенням голови кооперативу. Рішення про прийняття до кооперативу нового асоційованого члена затверджується загальними зборами його членів.

До матеріалів справи позивачем надана редакція статуту 2013 року, до якої не вносились будь-які зміни протягом всього періоду діяльності позивача.

Аналіз вказаних та інших положень статуту позивача доводить, що він не містить положень, передбачених п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 ПК України, які набрали чинності в 2015 році, стосовно вищевказаних додаткових вимог до статутів неприбуткових організацій.

В цьому контексті суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що вимоги шодо змін до статуту є чинними лише з 01.01.2017 року.

Як вже зазначалось, вимоги п. 133.4. ст. 133 ПК України діють з 2015 року і статути неприбуткових організацій повинні відповідати їм. А лише з 01.01.2017 року неприбуткові організації, які не привели свої установчі документи у відповідність із вказаною нормою, виключаються контролюючим органом з реєстру неприбуткових установ та організацій.

Крім цього, перевіркою встановлено будівництво, замовником у яких є позивач, п`яти об`єктів, що є порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 ПК України, стосовно того, що кооператив позбавляється статусу неприбуткової організації у разі здійснення будівництва інших об`єктів.

Збудовані житлові будинки у подальшому не взяті позивачем на обслуговування, а передані іншим обслуговуючим організаціям, що також суперечить вказаним вимогам його статуту.

Під час проведення перевірки досліджувались первинні документи стосовно надходження на рахунок позивача за спірний період грошових коштів від фізичних осіб на загальну суму 53 497 863,45 грн., які у подальшому отримували у власність квартири у відповідних збудованих житлових будинках.

В ході проведення перевірки позивачем не були надані первинні документи, що підтверджують відомості, зазначені у податкових деклараціях, відповідно не підтверджені витрати, пов`язані з отриманним доходом за вказаний період.

Крім цього, суд зазначає, що у деклараціях про готовність до експлуатації об`єктів генеральним підрядником зазначений ТОВ «Фавор и Ко». До матеріалів справи наданий акт за № 4566/1415/38394623 від 18.09.2018 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки вказаного підприємства за період з 01.01.2015 року. Під час проведення перевірки встановлено, що за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року ТОВ «Фавор и Ко» позивачеві надавались лише послуги автокрана та реалізація будівельних матеріалів, а також відсутність документів щодо підтвердження виконання ним, як генеральним підрядником, будівельних робіт по п`яти житловим будинкам.

Вказані обставини не були спростовані позивачем протягом судового розгляду справи.

Суд приймає до уваги посилання позивача на індивідуальність юридичної відповідальності. Але зазначає, що під час проведення перевірки позивачем не були надані первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Фавор и Ко». У даному випадку, відповідачем не досліджувались господарські операції по ланцюгам надання послуг ТОВ «Фавор и Ко». І позивачеві не було поставлено у відповідальність невиконання ТОВ «Фавор и Ко» своїх податкових обов`язків.

Суд зазначає, що акт перевірки контролюючого органу є носієм доказової інформації, є належним та допустимим доказом в адміністративній справі відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України.

Позивачем ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду справи у судовому порядку не були надані належні та допустимі докази на підтвердження факту перебування фізичних осіб, які отримали квартири у власність, у якості членів (асоційованих членів) кооперативу, а саме: письмові заяви членів кооперативу, посвідчення про членство, рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до членів кооперативу, затверджене загальними зборами; список усіх членів кооперативу, затверджений загальними зборами.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що документи, які містяться у реєстраційних справах (договори про оплату пайових внесків, довідки про членство, акти передачі квартир та платіжні доручення про сплату пайових внесків) є доказами членства фізичних осіб, з огляду на наступне.

Вказані документи не є достатніми доказами, оскільки підтвердити факт членства у кооперативі можуть тільки довідки про членство, інші документи опосередковано стосуються вказаного і взагалі не є належними та допустимими доказами цього факту.

Суд критично оцінює посилання позивача та надані докази стосовно відсутності у нього документів, на підтвердження членства фізичних осіб у кооперативі у зв`язку із тим, що такі документи знаходяться у попереднього керівника, з огляду на наступне.

До матеріалів справи позивачем надане звернення теперішнього керівника позивача до правоохоронних органів від 25.09.2018 року щодо відсутності передачі йому фінансово-бухгалтерських (господарських) документів колишнім керівником та проханням вжити заходи по вилученню у вказаної особи зазначених документв, а також відповідь правоохоронних органів від 24.10.2018 року із повідомленням про відсутність ознак кримінального правопорушення.

З цього приводу суд зазначає, що вказане звернення не є належним та допустимим доказом, у розумінні вимог КАС України, щодо підтвердження відсутності вказаних документів. Крім цього, звернення стосується відсутності лише фінансово-бухгалтерської документації.

Під час вступу до кооперативу його члени, у тому числі асоційовані, подають письмові заяви, сплачують вступні та пайові внески, отримують посвідчення про членство, про прийняття до членів кооперативу приймається рішення правління чи голови кооперативу, яке затверджується загальними зборами членів. Кооператив повинен скласти список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Вказані документи, окрім сплати пайових внесків, не є фінансово-бухгалтерською документацією кооперативу, а стосуються його статутної сфери (установчі документи), про них мова у зверненні не йдеться.

Протягом усього часу розгляду справи позивачеві неодноразово було наголошено на можливості відновлення вказанних документів. Але він не скористався зазначеною можливістю та не надав пояснень з цього приводу.

Крім цього, правоохоронними органами було наголошено позивачеві, що спірні правовідносини є цивільно-правовими і він має можливість захистити свої права у цивільному судочинстві. До матеріалів справи позивачем не надано доказів захисту своїх цивільних прав будь-яким законним способом, у тому числі, в порядку цивільного судочинства.

При цьому, суд наголошує, що під час судового розгляду справи позивачем було зазначено, що фізичні особи, яким були передані квартири, є саме асоційованими членами кооперативу, відповідно не повинні сплачувати вступний внесок.

Суд приймає до уваги вказане застереження стосовно сплати вступних внесків і зазначає, що квартири у власність отримали лише асоційовані члени кооперативу.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що житлові будинки були збудовані за рахунок внесків його членів, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, в матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності та кількості членів кооперативу. З акту перевірки вбачається, що кооператив отримував грошові кошти від фізичних осіб, які зазначені як пайові внески. У разі прийняття до уваги доводи позивача стосовно членства вказаних осіб, вбачається, що надходження коштів відбувалось у період з 2015 року, а початок виконання будівельних робіт, згідно декларацій про початок виконання будівельних робіт, припадає, зокрема, на березень, червень 2014 року. З наведеного вбачається, що на момент початку будівництва вказаних грошових коштів у позивача не було.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на висновки відповідача стосовно того, що після одержання квартир у власність вказані фізичні особи повинні були бути виключенні зі складу членів кооперативу, оскільки такі висновки не впливають на суть спору.

Таким чином, аналіз наведеного доводить, що позивач здійснював діяльність, яка суперечить вимогам його статуту, фактично здійснював діяльність, пов`язану з будівництвом та продажем квартир, не був зареєстрований платником податку на прибуток та не подавав до контролюючого органу відповідні податкові декларації за вісім звітних періодів: за 1 квартал, півріччя, три квартал та за 2016 рік; за 1 квартал, півріччя, три квартал та за 2017 рік.

Ст. 23 Закон № 1087 визначено, що кооперативи мають право провадити будь-яку господарську діяльність, передбачену статутом і не заборонену законом.

Виробничі кооперативи провадять господарську діяльність з метою одержання прибутку. Інші кооперативи надають послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку.

Оподаткування, облік і звітність у кооперативі здійснюються у порядку, передбаченому законодавством.

З наведеного вбачається, що позивачем не було підтверджено статус неприбуткової організації, він провадив господарську діяльність, не передбачену його статутом, з метою одержання прибутку.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на підстави, викладені у вступному слові від 27.11.2019 року, оскільки такі підстави були заявлені ним після закриття підготовчого провадження, вже під час судового розгляду справи. Крім цього, позивачем не були надані пояснення стосовно причини не заявлення таких підстав під час здійснення підготовчого провадження.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на висновок експертного дослідження від 25.11.2019 року, з огляду на наступне.

Експертом під час проведення дослідження був розглянутий акт прийому передачі установчих і бухгалтерських документів позивача від 27.06.2018 року, складений між керівниками позивача - звільненим ОСОБА_1 та новопризначеним Горленко Є.О. ; протокол загальних зборів від 24.08.2018 року та інші документи, які не були надані позивачем до суду. Експертом не були досліджені документи, які використовувались відповідачем під час проведення перевірки. Експерт В .М. Пічкур має свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта з правом проведення економічних експертиз, але під час проведення дослідження здійснювався аналіз норм права і висновки стосуються трактування та застосування норм права, що виходить за межі повноважень експерта. Крім цього, висновки експерта збігаються з позицією позивача, яка викладена у позовній заяві.

Принцип податкового законодавства щодо правомірності дій платника податків може матиме місце лише тоді, коли мова йдеться про неоднозначне (множинне) трактування норм закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або норм різних законів чи різних нормативно-правових актів стосовно прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів. І у цьому випадку, є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

В даному спорі таке неоднозначне (множинне) трактування норм закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або норм різних законів чи різних нормативно-правових актів стосовно прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів відсутнє.

У відповідності до вимог КАС України одним з принципів адміністративного судочинства є принцип змагальності сторін (ст.. 9 КАС України), відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст.. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд вказує, що позивачем не були надані докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтувались позовні вимоги.

Стосовно ПДВ, суд зазначає наступне.

Згідно п. 180.1. ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку, зокрема, є: будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

П. 181.1. ст. 181 ПК України визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

У відповдності до вимог п. 183.10. ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

П. 185.1. ст. 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 187.9 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

П. 188.1 ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

У відповідності до вимог п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування операції, зокрема, з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об`єкта житлового фонду) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об`єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об`єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв`язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

П. 120.1.2 ст. 120.1. ПК України передбачено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм доводить, що платник податку, зокрема, - це будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 грн. (без урахування ПДВ), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. Особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник ПДВ, не подала реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Об`єктом оподаткування є операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання вважається дата податкового періоду, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів на рахунок платника ПДВ або дата відвантаження товарів. Датою виникнення податкових зобов`язань виконавця довгострокових договорів (договір з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва, якщо не передбачено поетапного їх здавання) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням податків та зборів та не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг. До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів. Звільняються від оподаткування операції, зокрема, з постачання житла, крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом. Відсутність реєстрації протягом граничного строку податкової накладної в реєстрі тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`янань з ПДВ, зазначеної у такій податковій накладній.

З матеріалів справи вбачається наступне. З огляду на встановлення здійснення позивачем діяльності, пов`язану з будівництвом та продажем квартир, та яка суперечить його статутній діяльності, він також не був зареєстрований платником ПДВ.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна не встановлено факту, що позивач був власником житлової нерухомості, першими власниками житлової нерухомості визначені фізичні особи.

Як вже зазначалось, у період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року на рахунок позивача надійшли грошові кошти від фізичних осіб, було визначено заниження ПДВ за період з березня 2016 року по жовтень 2017 року на загальну суму 6 860 183 грн.

Як вже зазначалось, суд не приймає до уваги посилання позивача на підстави, викладені у вступному слові від 27.11.2019 року, оскільки такі підстави були заявлені ним після закриття підготовчого провадження, вже під час судового розгляду справи. Крім цього, позивачем не були надані пояснення стосовно причини не заявлення таких підстав під час здійснення підготовчого провадження.

Але при цьому суд наголошує, що згідно вимог діючого законодавства кооператив стає власником саме спорудженого будинку, як цілого об`єкту будівництва, а члени кооперативу лише мають права володіння і користування квартирою, яку вони займають в будинку кооперативу. Член кооперативу має право лише у подальшому викупити квартиру, якою володіє та користується. У даному випадку, право власності на квартиру фізичні особи набули одразу. Спір стосується передачі права власності не на будинок, як цілого об`єкту будівництва, а передача у власність саме квартир фізичним особам, які не є членамм кооперативу, а будинок збудований не за рахунок пайових внесків членів такого кооперативу. Згідно вимог п. 197.1.14 ПК України операції з першого постачання житла не звільняються від оподаткування. При цьому, перший продаж будинків повинен бути зареєстрованим згідно із законодавством. Як вже зазначалось, у відповідному реєстрі відсутні відомості щодо реєстрації права власності позивача на сам будинок.

За таких обставин, перше постачання житла, у даному випадку, є саме передача у власність квартир фізичним особам.

В цьому контексті суд не приймає до уваги посилання позивача на науково-правовий висновок від 28.10.2019 року Інституту держави і права ім.. В.М. Корецького. Суд також зауважує, що дослідження вказаного висновку доводить, що позивачем не коректно була зазначена фабула звернення та питання, які були поставлені на дослідження щодо надання доктринального тлумачення та застосування норм права.

Крім цього, вказаний висновок не є доказом, у розумінні вимог КАС України, що також було підтверджено сторонами по справі. А тлумачення норм права, під час вирішення справи, є прерогативою суду (ст.. 112, 113 КАС України).

Позивачем також не був виконаний обов`язок щодо подання податкових декларацій за дванадцять звітних періодів: щомісячно з березня по листопад 2016 року та з березень, травень, жовтень 2017 року.

На підставі викладеного, встановлено також відсутність реєстрації позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями з реалізації квартир фізичним особам за перод з 30.10.2017 року.

Таким чином, висновки податкового органу щодо вчинення позивачем податкових правопорушень, викладені у актв перевірки є правомірними та обгрунтованим.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, спірні податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем із додержанням вимог, передбачених ст. 2 КАС України, відповідно є правомірними та не підлягають скасування.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись Податковим кодексом України, Законом України «Про кооперацію» та ст.ст. 9, 72-74, 77, 112, 113, 241, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу "Гарантжилбуд" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2019 № 0001451401, № 0001421401, № 0001431401, № 0001441401 та № 0001461401 залишити без задоволення.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Житлово-будівельний кооператив "Гарантжилбуд" (вул. Миколаївська, б. 11, кв. 12, м. Вінниця, 21000)

Відповідач - Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 13.12.2019 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна