Рішення № 86348543, 12.12.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6393/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Скаб В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Львівської митниці ДФС (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 39420875) про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0767/20900/19 від 30 липня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Львівської митниці ДФС про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0767/20900/19 від 30 липня 2019 року.

Свої вимоги мотивує тим, що Львівською митницею ДФС відносно ОСОБА_2 була винесена постанова у справі про порушення митних правил №№ 0767/20900/19, якою позивача було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено стягнення - 8500, грн. штрафу. Покликається на те, що ОСОБА_2 не є суб`єктом відповідальності згідно вимог передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України. Зазначає, що при розгляді справи про порушення митних правил Львівська митниця ДФС не прийняла до уваги те, що жодних транспортних засобів вона не ввозила, адже у неї не було відповідних правових підстав для ввезення такого транспортного засобу. Зокрема, це підтверджується копією технічного паспорта на автомобіль марки «AUDI А6» реєстраційний номер НОМЕР_2 код № НОМЕР_3 у якому зазначено, що співвласником даного автомобіля є Box Мар`ян і саме дана особа ввезла вказаний автомобіль. Окрім цього, дії відповідача вважає упередженими, а саме це підтверджується тим фактом, що за її клопотанням було викликано інспектора, який складав протокол. Комісією даний інспектор був викликаний, його свідчення зазначені в постанові, а пояснення свідка ОСОБА_3 , чомусь відсутні, хоча свідка ОСОБА_4 також було викликано за клопотанням і дане клопотання відповідачем було задоволено. Просить позовні вимоги задовольнити та скасувати постанову.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27 серпня 2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

18 вересня 2019 року на адресу суду надійшов відзив, згідно якого представник відповідача - Львівської митниці ДФС, просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що ОСОБА_5 перевищила більше ніж на десять діб встановлений ч.1 ст. 95 МК України строк доставки автомобіля, що перебуває під митним контролем до органу доходів і зборів призначення. Подані ОСОБА_2 документи не підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених статтею 460 Митного кодексу України. Вважають, що Львівською митницею ДФС правомірно притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а тому просять суд, відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові та просили задовольнити.

Представник відповідача - Львівської митниці ДФС в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ст.205 КАС України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, які суд вважає достатніми.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлені наступні обставини.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, 12.02.2019 року о 02 год. 00 хв. гр. України ОСОБА_6 слідувала у приватну поїздку з України до Республіки Польща через м/п «Краковець» Львівської митниці ДФС транспортним засобом марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_4 з причепом марки «ПР», реєстраційний номер НОМЕР_5 смугою руху «червоний коридор». Даним транспортним засобом перевозився автомобіль марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_6 , VIN: НОМЕР_3 .

У ході здійснення митних формальностей стосовно зазначеного автомобіля, відповідно до інформації, що міститься в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» та єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Держмитслужби України було встановлено, що вказана громадянка 01.09.2015 року о 00:32 у зоні діяльності Волинської митниці ДФС ввезла на митну територію України транспортний засіб марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_6 , VIN: НОМЕР_3 смугою руху «зелений коридор» у митному режимі «транзит» з метою особистого користування.

Згідно даних автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» та єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) станом на 12.02.2019 транспортний засіб марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_6 , VIN: НОМЕР_3 з митної території України громадянкою ОСОБА_2 не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства не поміщений.

По даному факту, 12 лютого 2019 року державним інспектором ВМО № 1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС Грунським О.В. стосовно ОСОБА_5 складено протокол про порушення митних правил №0767/20900/19 за ознаками правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, а саме за перевищення строку тимчасового ввезення транспортного засобу «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_6 , VIN: НОМЕР_3 більше, ніж на десять діб /а.с. 13-14/.

30 липня 2019 року заступником начальника Львівської митниці ДФС Македон П.М. за результатами розгляду справи, на підставі протоколу, винесено постанову про порушення митних правил №0767/20900/19 за ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено штраф у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України (надалі за текстом - МК України), порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно із ч. 1 ст. 466 МК України, адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 3.ст. 470 Митного кодексу України передбачає, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дана стаття встановлює відповідальність за порушення строків доставки товарів, які ввезені у митному режимі транзит.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 90 Митного кодексу України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до вимог п.1.ч.1.ст. 95 Митного кодексу України, встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту:1) для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Особливості тимчасового вивезення (пересилання) громадянами-резидентами товарів (у тому числі транспортних засобів особистого користування) за межі митної території України визначені ст. 372 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями, відповідно до якої тимчасове вивезення за межі митної території України транспортних засобів особистого користування здійснюється без надання контролюючому органу зобов`язання про зворотне ввезення.

Порядок допуску транспортних засобів (далі - ТЗ) до поїздки за кордон регламентовано пунктами 50-55 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, зі змінами (далі - Порядок 1388).

Відповідно до Порядку 1388 до поїздки за кордон допускаються ТЗ, на які видані реєстраційні документи відповідно до Конвенції про дорожній рух від 1968 року та номерні знаки, серіям яких присвоєні літери латинського алфавіту.

Зокрема, згідно з п. 51 Порядку 1388 у разі відсутності права власності на ТЗ оформлення документів для поїздок за кордон здійснюється на підставі заяви власника ТЗ або документів, що підтверджують право користування і (або) розпорядження ТЗ. Особам, що здійснюють поїздку за кордон, на період поїздки за їх бажанням видаються свідоцтва про реєстрацію на їх ім`я. Свідоцтво про реєстрацію, видане на ім`я власника ТЗ, і документи, які підтверджують право користування і (або) розпорядження ТЗ, зберігаються у відповідних територіальних органах з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС). Видане на період поїздки за кордон свідоцтво про реєстрацію підлягає поверненню відповідному сервісному центру МВС не пізніше ніж протягом 10 днів після повернення з-за кордону.

У пункті пропуску через державний кордон України громадянин, який переміщує ТЗ, власником якого є інша особа (юридична або фізична), подає контролюючому органу такі документи:

-свідоцтво про реєстрацію, видане на ім`я власника ТЗ, разом з документом, що підтверджує право користування і (або) розпорядження цим ТЗ,

або

-свідоцтво про реєстрацію ТЗ на ім`я особи, яка здійснює поїздку за кордон, видане сервісним центром МВС за бажанням цієї особи на період поїздки.

Документ, що підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, не подається, якщо ТЗ, який належить декільком фізичним або юридичним особам (що підтверджується відповідним записом у свідоцтві про реєстрацію ТЗ згідно із п. 6 Порядку 1388), тимчасово вивозиться за межі митної території України одним із співвласників такого ТЗ.

Судом встановлено, що є доведеним той факт, що позивач ввозив даний транспортний засіб.

Зокрема, це підтверджується копією технічного паспорта на автомобіль марки «AUDI А6» реєстраційний номер НОМЕР_2 код № НОМЕР_3 у якому зазначено, що співвласником даного автомобіля являється Box Марян.

Окрім того, Box Марян надавав пояснення в якості свідка під час розгляду митної справи, у яких підтвердив факт ввезення вказаного автомобіля саме Box Маряном, а не позивачем. При цьому, вказаний свідок під час розгляду адміністративних матеріалів повідомив, що він надавав 12.02.2019 р. письмові пояснення по даному факту, однак вказаних письмових пояснень митним органом не взято до уваги.

В ході розгляду справи про порушення митних правил, ОСОБА_5 було заявлено клопотання про виклик свідка ОСОБА_7 , оскільки такий зазначений в протоколі про порушення митних правил, а також витребування інформації щодо перетину кордону ОСОБА_2 з 01.01.2015 р. по даний час.

Друге клопотання митним органом було задоволено, але при повторних розглядах справи, вказане клопотання було не виконане, в тому числі це було з`ясовано при ознайомленні із матеріалами справи, щодо витребування вказаної інформації щодо перетину.

В подальшому, клопотання було вирішене, що підтверджується службовою запискою від 24.07.2019 р. № 3561-13-70-71/46. Однак, вбачається неточність в інформації щодо перетину, що підтверджується тим, що згідно додатку службової записки ОСОБА_5 перетинала кордон лише у 2015 році, хоча згідно двох закордонних паспортів остання перетинала кордон неодноразово після 01.09.2015 р.

Відповідач зазначає, що інформація до березня 2017 року щодо усіх пасажирів в транспортних засобах в автомобільних пунктах пропуску не вносилась у зв`язку з відсутністю відповідних граф.

Однак, згідно додатку службової записки від 01.09.2015 р. та 31.08.2015 р. є відповідна графа: П. І.Б . водія та пасажирів, які знаходяться в т/з.

Зокрема, у вказаному додатку зазначено один транспортний засіб та дві особи: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , тобто, один з них водій, а інший пасажир.

Митним органом також не спростовано того факту, що адреса за даними Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску зазначена - м.Самбір. Інспектором при митному ввезенні в режимі транзит зазначаються усі дані особи, яка ввозить транспортний засіб у режимі транзит, і лише Box Марян зареєстрований (прописаний) у м.Самбір.

Таким чином, суд вважає, що інспектором помилково було внесено позивача, як особу, яка ввезла автомобіль марки «AUDI А6» реєстраційний номер НОМЕР_2 код № НОМЕР_3 .

Окрім цього, в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_5 12.02.2019 р. слідувала у приватну поїздку через митний пост «Краковець» у формі водія, не маючи на це жодних довіреностей на автомобіль марки «AUDI А6» р.н. НОМЕР_4 та марки «AUDI А6» реєстраційний номер НОМЕР_6 VIN код № НОМЕР_3 та причіп, а також відсутні у правах водія відповідна категорія на водіння автомобілем з причіпом.

В протоколі зазначено пункт пропуску - Шегині митний пост Мостиська, однак в постанові вже зазначено митний пост Краковець. В даному випадку не зрозуміло, через який митний пост ОСОБА_5 слідувала 12.02.2019 р.

Окрім цього, відповідачем не взято до уваги і того факту, що у 2015 році з вказаного транспортного засобу були викрадені номерні знаки, а тому відповідачем було надано лист, що в разі завершення досудового розслідування та відновлення номерних знаків необхідно вивезти вказаний автомобіль.

Однак вказаний факт відкриття кримінального провадження за фактом викрадення номерних знаків не береться до уваги, з підстав, що це не може бути належним документальним підтвердженням протиправних дій третіх осіб.

Окрім цього, відповідач у своїй постанові зазначає, що ОСОБА_5 надала пояснення, що її чоловік ОСОБА_9 у грудні 2015 р. відновив номерні знаки на автомобіль.

З даного слідує, що відповідач визнав факт, що право на користування, в тому числі і ввезення на територію України спірного автомобіля було у Box Маряна, а не у позивачки, адже номерні знаки може виготовити лише власник, або співвласник, а позивачка такою не являюсь і повноважень у неї таких не має.

Під час розгляду митної справи позивачкою було заявлено клопотання про виклик інспектора, який складав протокол.

Митним органом інспектор був викликаний, його свідчення зазначені в постанові, однак пояснення свідка ОСОБА_3 , до уваги не взяті, хоча свідка ОСОБА_3 також було викликано за клопотанням позивачки, і дане клопотання відповідачем було задоволено.

Згідно із вимогами ч. 1, 2 ст. 530 МК України, законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - судом у зв`язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю.

За результатами перевірки центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, що проводив перевірку, приймає одне з таких рішень: 1) про залишення постанови без змін, а скарги - без задоволення; 2) про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд; 3) про скасування постанови та закриття справи; 4) про зміну виду адміністративного стягнення в межах відповідальності, передбаченої за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб це стягнення не було посилено.

Згідно приписів ч.1 ст. 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб /ст.55 Конституції України/.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 8 МК України визначає принципи здійснення державної митної справи.

Так, відповідно до п. 3 та п.7 ч.1 цієї статті державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості, а також додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Приймаючи до уваги усе вищенаведене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що протиправність дій позивачки та наявність в її діях складу порушення митних правил, передбаченого ст.470 МК України, відповідачем не доведені.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскаржувана постанова винесена без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, без доведення складу даного правопорушення, а також із порушенням принципів законності та презумпції невинуватості, передбачених п. 3 ч.1 ст.8 МК України.

В порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем в ході розгляду даної справи не представлено достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, доводи позивача не спростовано, а відтак прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд вважає необґрунтованим.

Наведені обставини відповідно до ст.531 МК України є підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому вимоги позивача слід задовольнити, оскаржувану постанову необхідно скасувати.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку наведеним позов як обґрунтований і доведений підлягає задоволенню. При цьому відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України оскаржувану постанову слід скасувати із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що факт ввезення транспортного засобу «AUDI А6» реєстраційний номер НОМЕР_6 VIN код № НОМЕР_3 та причепу на митну територію саме позивачкою є не доведеним, постанова про порушення митних правил № 0767/20900/19 підлягає скасуванню, оскільки є необґрунтованою, а справа закриттю.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України витрати по сплаті судового збору необхідно компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.192, 460, 458, 481МК України, ст.ст. 2, 6, 73, 77, 90, 139, 205, 241-246, 255, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов задовольнити.

Постанову у справі про порушення митних правил № 0767/20900/19 від 30 липня 2019 року, згідно якої ОСОБА_11 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500,00 грн. - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.12.2019 року

Суддя І.Р.Волоско