Вирок № 86347345, 16.12.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 326/952/16-к

1-кп/310/385/19

ВИРОК

Іменем України

16 грудня 2019 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі МельніченкоА.Д.,

за участю прокурора Ткаченка О.В.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників обвинувачених Литвиненко Т.М., Багаурі О.В., Сілкіної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області, який працює робітником у ФГ «Лідер - Дем`янов Приморського району», одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,

у вчинені злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч 3 ст. 185, ч. 2 ст. 189 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, який має середньо-технічну освіту, офіційно не працює, на громадських засадах працює тренером в обласній федерації боксу, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимий:

1) 09 березня 1994 року Жовтневим районним судом міста Запоріжжя за ч. 2 ст. 144, 46-1 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

2) 26 квітня 1995 року Запорізьким окружним судом за ч. 5 ст. 19, ч. 6 ст. 19, ст. 93 п. «а», ч. 1 ст. 222, ст. 208, 42 КК України (в редакції 1960 року) до виключної міри покарання з конфіскацією майна; вирок переглянуто 07 липня 1995 Верховним Судом України та замінено смертну кару на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна; звільнився 09 червня 2009 року по відбуттю строку покарання,

у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, українця, уродженця с. Ясна Поляна Оріхівського району Запорізької області, який має середньо-технічну освіту, офіційно не працює, одружений, на утримані має дві малолітні дитини, мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,

у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, українця, уродженця м. Запоріжжя, який має середню базову освіту, не працює, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні неповнолітню дитину, місця реєстрації не має, проживає за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,

у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,

встановив:

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК України, тобто пособництві у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненого за попередньою змовою групою осіб та поєднаного з проникненням до іншого приміщення, за наступних обставин.

03 квітня 2015 року приблизно о 02 год. 45 хвил. невстановлена під час досудового слідства особа шляхом злому навісного та внутрішнього замків торгівельного кіоску ПП « ОСОБА_1 », розташованого на території автовокзалу по АДРЕСА_7 , проникла до його приміщення.

Перебуваючи у приміщені вказаного кіоску, невстановлена під час досудового слідства особа, скориставшись відсутністю власників майна, а також відсутністю інших осіб, які могли б завадити їй вчинити злочин, умисно, з корисливих мотивів, таємно скоїла крадіжку наступного товару:

сигарети «Chesterfield» у кількості 3 блока (30 пачок) вартістю 18,40 грн. за одну пачку на загальну суму 552 грн.;

сигарети «Monte Carlo» у кількості 1 блок (10 пачок) вартістю 13,65 грн. за одну пачку на загальну суму 136,50 грн.;

сигарети «Davidoff» у кількості 1 блок (10 пачок) вартістю 19,90 грн. за одну пачку на загальну суму 199,00 грн.;

сигарети «Bond» у кількості 2 блока (20 пачок) вартістю 14,70 грн. за одну пачку на загальну суму 294,00 грн.;

сигарети «West» у кількості 1 блок (10 пачок) вартістю 13,65 грн. за одну пачку на загальну суму 136,50 грн.;

сигарети «Rothmans» у кількості 1 блок (10 пачок) вартістю 14,70 грн. за одну пачку на загальну суму 147,00 грн.;

сигарети «Прилуки» у кількості 2 блока (20 пачок) вартістю 12,50 грн. за одну пачку на загальну суму 250,00 грн.;

сигарети «LS» у кількості 1 блок (10 пачок) вартістю 13,50 грн. за одну пачку на загальну суму 135,00 грн.;

сигарети «Столичні» у кількості 1 блок (10 пачок) вартістю 11,20 грн. за одну пачку на загальну суму 112,00 грн.;

сигарети «Столичні» у кількості 1 блок (10 пачок) вартістю 11,76 грн. за одну пачку на загальну суму 117,60 грн.;

сигарети «LM» у кількості 1 блок (10 пачок) вартістю 17,40 грн. за одну пачку на загальну суму 174,00 грн.;

сигарети «Strong» у кількості 2 блока (20 пачок) вартістю 13,00 грн. за одну пачку на загальну суму 130,00 грн.;

сигарети «LM Compact» у кількості 1 блок (10 пачок) вартістю 14,20 грн. за одну пачку на загальну суму 142,00 грн.;

запальнички «Cricket» у кількості 54 штуки вартістю 12,00 грн. за одну на загальну суму 648,00 грн.;

напій «Рерsі» у банці об`ємом 0,33 л у кількості 24 штук вартістю 7,00 грн. за одну на загальну суму 168,00 грн.;

напій «Рерsі» у пластиковій пляшці об`ємом 0,5 л у кількості 24 штук вартістю 10,00 грн. за одну на загальну суму 240,00 грн.;

напій «Соса-соlа» у пластиковій пляшці об`ємом 1 л у кількості 12 штук вартістю 14,00 грн. за одну на загальну суму 168,00 грн.;

напій «Соса-соlа» у пластиковій пляшці об`ємом 0,5 л у кількості 24 штуки вартістю 10,00 грн. за одну на загальну суму 240,00 грн.;

напій «Живчик» у пластиковій пляшці об`ємом 0,5 л у кількості 6 штук вартістю 10,00 грн. за одну на загальну суму 60,00 грн.;

напій «Живчик» у банці об`ємом 0,5 л у кількості 3 штуки вартістю 10,00 грн. за одну на загальну суму 30,00 грн.;

напій «Ситро» фірми «Оболонь» у пластиковій пляшці об`ємом 0,5 л у кількості 3 штуки вартістю 7,00 грн. за одну на загальну суму 21,00 грн.;

напій «Лимонад» фірми «Оболонь» у пластиковій пляшці об`ємом 0,5 л у кількості 1 штука вартістю 7,00 грн. за одну на загальну суму 7,00 грн.;

вода мінеральна «Оболонська-2» фірми «Оболонь» у пластиковій пляшці об`ємом 0,5 л у кількості 6 штук вартістю 6,00 грн. за одну на загальну суму 36,00 грн.;

жуйки «Orbit» у кількості 3 упаковки (90 пачок) вартістю 10 грн. за одну пачку на загальну суму 900,00 грн.;

жуйки «Dirol» у кількості 1 упаковка (30 пачок) вартістю 10 грн. за одну пачку на загальну суму 300,00 грн.;

жуйки «Eclipse» у кількості 1 упаковка (30 пачок) вартістю 10 грн. за одну пачку на загальну суму 300,00 грн.;

каву фірми «Jacobs» (різних марок «Моnагhc», «Late», «Original», «Intensive») у кількості 120 стіків вартістю 3,00 грн. за один стік на загальну суму 360 грн.;

печиво «Корівка» вагою 50 г у кількості 12 штук вартістю 2,00 грн. за одну упаковку на загальну суму 24,00 грн.;

печиво «Корівка» вагою 180 г у кількості 9 штук вартістю 5,00 грн. за одну упаковку на загальну суму 45,00 грн.;

шоколадки «Джек» у кількості 21 штука вартістю 5,00 грн. за одну на загальну суму 105,00 грн.;

вафлі «Артек» вагою 80 г у кількості 2 штуки вартістю 4,00 грн. за одну на загальну суму 8,00 грн.;

батончики «Уікенд» у кількості 6 штук вартістю 5,00 грн. за один на загальну суму 30 грн.;

печиво «Traffi» у кількості 3 штуки вартістю 6,50 грн. за одну упаковку на загальну суму 19,50 грн.;

шоколад «Рісnіс» вагою 38 г у кількості 3 штуки вартістю 10,00 грн. за одну на загальну суму 30,00 грн.;

молочні вафлі вагою 80 г у кількості 1 штука вартістю 4,00 грн.;

батончик «Сash» у кількості 2 штуки вартістю 5,00 грн. за один на загальну суму 10,00 грн.;

вафлі «Сладко» вагою 80 г у кількості 1 штука вартістю 4,00 грн.;

батончик «Мілка» вагою 28 г у кількості 1 штука вартістю 6,00 грн.;

батончик «Milky Way» вагою 26 г у кількості 1 штука вартістю 4,00 грн.;

вафлі «Гулівер» фірми «АВК» у кількості 2 штуки вартістю 4,00 грн. за одну на загальну суму 8,00 грн.;

шоколадний батончик «Маrs» вагою 50 г у кількості 7 штук вартістю 10,00 грн. на загальну суму 70,00 грн.;

печиво «Браво» вагою 85 г у кількості 2 штуки вартістю 3,50 грн. за одну упаковку на загальну суму 7,00 грн.;

печиво «Тет-а-тет» вагою 75 г у кількості 5 штук вартістю 3,50 грн. за одну упаковку на загальну суму 17,50 грн.;

печиво «Хакер» вагою 75 г у кількості 1 штука вартістю 3,50 грн.;

бісквітне тістечко «Барні» вагою 30 г в кількості 3 штуки вартістю 3,50 грн. за одне на загальну суму 10,50 грн.;

печиво «ТУК» вагою 21 г у кількості 2 штуки вартістю 3,00 грн. за одну упаковку на загальну суму 6,00 грн.;

цукерка «Шрек» у кількості 1 штука вартістю 3,00 грн.;

насіння смажене соняшникове «Смачненькі» вагою 70 г у кількості 3 упаковки вартістю 3,50 гривень за одну на загальну суму 10,50 грн.;

насіння смажене соняшникове «Смачненькі» вагою 100 г в кількості 1 упаковка вартістю 5,00 грн.;

арахіс солоний «Козацька розвага» вагою 35 г у кількості 2 упаковки вартістю 4,00 грн. за одну упаковку на загальну суму 8,00 грн.;

арахіс солоний «Козацька розвага» вагою 90 г у кількості 1 упаковка вартістю 8,00 грн.;

чіпси «Мачо» вагою 20 г у кількості 2 упаковки вартістю 4,00 грн. за одну на загальну суму 8,00 грн.;

чіпси «Lays» вагою 35 г у кількості 6 упаковок вартістю 4,00 грн. за одну на загальну суму 24,00 грн.;

соломка «Солодка» вагою 40 г у кількості 2 упаковки вартістю 2,50 грн. за одну на загальну суму 5,00 грн.;

горішки «Золотий горіх» вагою 60 г в кількості 1 упаковка вартістю 4,00 грн.;

сухарики «Снекі» вагою 35 г у кількості 2 упаковки вартістю 3,00 грн. за одну на загальну суму 6,00 грн.,

які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , чим останній було завдано матеріальний збиток на загальну суму 6 497,10 грн.

В подальшому невстановлена під час досудового слідства особа за попередньою домовленістю з ОСОБА_3 , з метою приховування слідів злочину, а також своєї причетності до його вчинення, залишила викрадене майно у підвальному приміщенні домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_8 , яке перебуває у користуванні ОСОБА_3 , де він його зберігав у період часу з 03 квітня 2015 року до 08 вересня 2015 року.

08 вересня 2015 року вказане майно було виявлено та вилучено під час обшуку співробітниками Приморського РВ ГУМВС України в Запорізькій області.

Крім зазначеного, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами (вимаганні), вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами (вимаганні), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Відповідно до обвинувальних актів обвинувачені скоїли вказаний злочин за наступних обставин.

28 квітня 2015 року ОСОБА_3 з метою реалізації свого злочинного наміру, маючи намір на заволодіння чужим майном, а саме - грошима у сумі 25 000 грн., що належать ОСОБА_2 , домовився про зустріч у кафе «Оазис», розташованому по вул. Мелітопольське шосе в м. Приморську Запорізької області з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Заздалегідь розподілив між собою ролі, а саме - ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повинні були вчиняти погрози спричинення насилля над ОСОБА_2 з метою спонукання його до передачі їм зазначеної суми грошей за начебто неправомірно укладену угоду купівлі-продажу ОСОБА_2 автомобіля, а ОСОБА_3 , використовуючи своє давнє знайомство з потерпілим, повинен був разом з ОСОБА_8 вчиняти психологічний вплив на ОСОБА_2 з метою спонукання вчинити дії щодо передачі грошей вказаним особам на їх вимогу.

Так, 29 квітня 2015 року приблизно о 15 год. 00 хвил. ОСОБА_5 зателефонував на мобільний номер телефону ОСОБА_2 та запропонував йому зустрітись у кафе «Оазис». Після того, як ОСОБА_2 приїхав до вказаного кафе, його зустрів ОСОБА_5 , і вони вдвох сіли за столик біля кафе. З приміщення кафе до них вийшли ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Втрьох вони стали вимагати у ОСОБА_2 передати їм гроші в сумі 25 000 грн. за начебто неправомірну угоду щодо продажу автомобіля, який належав ОСОБА_9 . При цьому вони, використовуючи свою чисельну перевагу, висловлювали погрози фізичного насильства над ОСОБА_2 та членами його родини в разі невиконання їх вимог.

В свою чергу, ОСОБА_4 демонстрував ОСОБА_2 розкладний ніж, крутив його в своїх руках, чим надавав реальності погрозам щодо фізичного насильства над потерпілим та членам його родини.

ОСОБА_2 було запропоновано передати ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 10 000 грн. через пів години в цей же день, а решту передати їм протягом наступного місяця.

Після того, як ОСОБА_2 відмовився передавати гроші вказаним особам, ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_3 та попросив його приїхати до вказаного кафе.

Прибувши до кафе «Оазис», ОСОБА_3 зробив вигляд, що не знайомий з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . При цьому він, користуючись своїм близьким знайомством з ОСОБА_2 , запропонував йому добровільно виконати вимоги вказаних осіб та підтвердив реальність їх погроз щодо можливого фізичного насильства відносно ОСОБА_2 та членів його родини в разі не виконання вимог про передачу грошей.

Через погрози фізичного насильства ОСОБА_2 погодився на вимоги щодо передачі грошей. В свою чергу, ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_10 та запропонував йому приїхати до кафе «Оазис» з метою надання допомоги в психологічному тиску на ОСОБА_2 задля спонукання його передати гроші ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Після цього він поїхав до свого батька ОСОБА_11 . Разом з ним 29 квітня 2015 року приблизно о 17 год. 00 хвил. приїхали до кафе «Оазис», де вже перебував, крім вказаних осіб, ОСОБА_10 , який сидів з ними за одним столиком.

В подальшому ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 стали висловлювати погрози фізичного насильства відносно ОСОБА_11 , якщо не будуть виконані їх вимоги щодо передачі грошей ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_4 в своїх руках тримав розкладний ніж, який періодично направляв у бік потерпілого та його батька, висловлюючи при цьому погрози фізичного насильства та надаючи їм реалістичності.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні злочинів, за якими він обвинувачується, не визнав та пояснив суду наступне. Будинок, в якому було знайдене викрадене у ОСОБА_1 майно, належить його дружині. У вказаному будинку ОСОБА_3 приблизно рік до вказаних в обвинувальному акті подій не проживав, а здавав будинок квартирантам. Останній час перед проведенням обшуку в будинку взагалі ніхто не жив, хто міг туди привезти викрадений товар обвинуваченому не відомо. За будинком могли доглядати сусіди. Коли був живий сусід, останній говорив, що в будинку ОСОБА_3 хтось був. До домоволодіння вхід вільний, паркана немає, підвал взагалі на замок не закривається, двері тримаються на цвяху. У ОСОБА_2 грошові кошти ОСОБА_3 не вимагав. До нього в м. Приморськ приїхали ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з питань боксу, оскільки у в той час було відкриття залу по боксу. ОСОБА_3 їх зустрів, вони зупинились в кафе «Оазис». Коли ОСОБА_2 прийшов у вказане кафе, обвинувачений з ним розмовляв з приводу перепроданого потерпілим автомобіля. По місту йшла розмова про те, що ОСОБА_2 обманув покупця автомобіля, тому він повинен повернути різницю. Чи спілкувався з ОСОБА_2 ще хто-небудь, ОСОБА_3 не пам`ятає, потерпілому обвинувачений не погрожував, суму боргу для повернення не називав. Чому в кафе приїхав батько потерпілого, ОСОБА_3 не відомо, обвинувачений з ним не розмовляв. Просив постановити виправдувальний вирок.

Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив суду, що він із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 приїжджав в м. Приморськ в зв`язку з відкриттям залу по боксу. Вони зустрілись з ОСОБА_3 , спілкувались в кафе «Оазис», яке розташоване на трасі, в контакт обвинувачений ні з ким не вступав, оскільки його цікавило лише питання проведення боїв. ОСОБА_2 ОСОБА_4. не знав, хто з ним розмовляв, обвинувачений не бачив, він взагалі не звертав уваги на ОСОБА_2 , конфлікту не бачив. Ніж ОСОБА_4 в руках не тримав, у нього в руках були ключі, він їх крутив, оскільки після травми йому необхідно розробляти руку. ОСОБА_6 взагалі весь час розмовляв по телефону. Під час обшуку у ОСОБА_4 були вилучені кухонні ножі, які після експертизи йому повернуті. В кафе були бармен та офіціанти, якщо би був конфлікт, вони б його почули. Так як злочин обвинувачений не вчиняв, просив його виправдати.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він займається боксом і після тренування ОСОБА_4 запропонував йому поїхати в м. Приморськ подивитися зал, який будуть відкривати. Вони і ОСОБА_6 приїхали в м. Приморськ, подивилися зал боксу, потім пообідали в кафе «Оазис». З потерпілим спілкувався лише ОСОБА_3 , на які теми вони розмовляли ОСОБА_5 не відомо. В кафе були бармен та офіціанти, які були недалеко від обвинувачених, і тому, якщо б між обвинуваченими та потерпілим був конфлікт, вони би його побачили та викликали поліцію. Ніяких погроз на адресу потерпілого не було, коли ОСОБА_2 уходив, вони з ОСОБА_3 потиснули один одному руки. Оскільки ОСОБА_5 ніколи не знав потерпілого, обвинувачений йому не телефонував. В кафе обвинувачений нічим не погрожував ні потерпілому, ні його батьку, чому під час пред`явлення для впізнання вони зазначили, що ОСОБА_5 телефонував потерпілому, а також те, що він погрожував потерпілому та свідку - обвинувачений пояснити не може. Просив виправдати його, оскільки інкримінований йому злочин ОСОБА_5 не вчиняв.

Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що він конфліктував з дружиною, тому напросився поїхати з ОСОБА_4 та ОСОБА_13 в м. Приморськ. Коли вони приїхали в м. Приморськ, ОСОБА_6 весь час розмовляв по телефону, в кафе він навіть не заходив, жодних конфліктів не бачив. Кафе ОСОБА_6 не запам`ятав, під час слідчого експерименту кафе згадав лише за АЗС, яка була поруч і біля якої обвинувачений розмовляв по телефону. ОСОБА_6 говорив слідчому, щоб останній допитав бармена кафе, офіціантів, продивився відео з камер спостереження, що розташовані на АЗС. ОСОБА_3 . ОСОБА_6 не знав та не знайомився з ним. Просив його виправдати.

Потерпіла ОСОБА_1 пояснила суду, що на початку квітня 2015 року було здійснено крадіжку з належного їй торгівельного кіоску. Особу, яка викрала належне їй майно, до теперішнього часу знайти не можуть, але в підвалі обвинуваченого ОСОБА_3 було знайдено частину викраденого майна. Вказаний товар потерпіла впізнала по цінникам, які вона писала власноруч, та муляжам. Заподіяну шкоду їй відшкодовано не було. У разі визнання ОСОБА_3 винним, покарання просила призначити на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що йому зателефонував ОСОБА_5 і сказав, що потерпілому необхідно приїхати в кафе «Оазис», розташоване в м. Приморську по Мелітопольському шосе, щоб поговорити. Дату та час телефонного дзвінка потерпілий не пам`ятає, але це було в другій половині дня. Коли ОСОБА_2 приїхав, до нього вийшов ОСОБА_5 , вони сіли за стіл, розмовляли, потім підійшли ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Потерпілому сказали, що необхідно повернути різницю вартості проданого автомобіля, оскільки ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_14 автомобіль за 40 000 грн., а продав його за 71 000 грн. Даною інформацією обвинувачені володіли, так як вони «кришують» ОСОБА_15 велась на підвищених тонах. В кафе були лише ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , вони потерпілому не погрожували. Пізніше в кафе приїхав ОСОБА_3 , якому ОСОБА_2 сказав, що він всіх трьох «покладе», на що ОСОБА_3 сказав, що цього робити не треба. Вдруге до кафе потерпілий приїхав з батьком, ОСОБА_6 почав розмовляти з ними на підвищених тонах. Будь-якими предметами ОСОБА_2 ніхто не погрожував, в руках у ОСОБА_4 були чотки, потерпілому здалось, що це був ніж. Не знає, чому в заяві написав про ніж. Обвинувачені не говорили, що у нього або його сім`ї будуть проблеми. Про те, що у потерпілого будуть проблеми, якщо він не віддасть гроші, сказав ОСОБА_3 ОСОБА_2 послухав батька, гроші не віддав і в той же день написав заяву в поліцію. Погрози всерйоз потерпілий не сприймав, він не боявся обвинувачених, оскільки займався боксом. Після зазначених подій ніхто потерпілому не телефонував, не погрожував. Ножа у ОСОБА_4 не було, погрози на його адресу висловлював лише ОСОБА_3 , коли вони вдвох відійшли від кафе, але ОСОБА_2 сказав, що він всіх сам може розкидати. Заяву про вчинений злочин потерпілий написав не за власною ініціативою, а за ініціативою батька.

Свідок ОСОБА_11 , який є батьком потерпілого ОСОБА_2 , пояснив суду наступне. Син зателефонував йому (дату свідок не пам`ятає, в денний час) і сказав, що його попросили віддати гроші в сумі приблизно 20 000 грн. за те, що він перепродав автомобіль. ОСОБА_2 спитав у свідка, що робити, приїхав до нього і вони разом поїхали в кафе «Оазис», що розташоване в м. Приморську. Син приїхав до нього переляканий, сказав, що у нього вимагають гроші. В кафе були обвинувачені, раніше свідок знав лише ОСОБА_3 . ОСОБА_6 сказав, що необхідно віддати гроші, погроз зі сторони обвинувачених не було, ножа свідок не пам`ятає, розмова відбувалась в кафе, перешкод для виходу потерпілому та свідку не було. Після розмови в кафе свідок поїхав до райвідділу поліції, але в приміщення поліції не заходив, заяву ні він, ні син в той день не писали. Приблизно через тиждень ОСОБА_11 викликали до поліції, сказали писати заяву, на що свідок відповів, що у нього претензій до обвинувачених немає. Син свідка заяву в поліцію написав.

Допитаний судом свідок ОСОБА_16 пояснив, що під час подій, що відбулись за участю обвинувачених та потерпілого ОСОБА_2 , він відпочивав в санаторії, про події дізнався за телефоном від Бучакчийського. Свідку відомо, що ОСОБА_8 та ОСОБА_3 вимагали у ОСОБА_24 гроші за проданий автомобіль. Обвинувачені свідку не відомі, вимагали гроші вони, як зрозумів свідок, на площадці в гаражі, погроз не було. ОСОБА_16 сказав, щоб гроші нікому не давали. ОСОБА_19 сказали, що в поліції все вирішили, ОСОБА_11 повідомив, що якщо хтось зачепить його сина, він його вб`є.

Свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що обвинувачених знає лише по імені. Син свідка не вирішував з ним питання щодо продажу автомобіля, будь-яких претензій він від сина не чув. Син свідка ОСОБА_9 нікого не просив розібратися з приводу автомобіля.

Свідок ОСОБА_18 , допитаний в судовому засіданні, пояснив, що він товаришував з ОСОБА_2 . Приїхав ОСОБА_3 і сказав, що ОСОБА_9 просив розібратися за борг. Ніяких погроз не було. ОСОБА_9 за допомогою звертався і до свідка, зазначав, що ОСОБА_19 йому повинні гроші. Щодо вимагання свідку нічого не відомо.

На виклику інших свідків, допитаних під час досудового розслідування, прокурор не наполягав, оскільки більшість вказаних свідків змінили місце проживання, деякі проживають за межами Запорізької області, свідку ОСОБА_20 безпосередньо обставини злочинів невідомі, ОСОБА_9 - помер.

Обвинувачені та їх захисники не наполягали на виклику вказаних свідків.

Потерпілі після надання пояснень звернулись до суду з письмовими заявами про подальший судовий розгляд без їх участі, будь-яких клопотань суду не заявляли.

Крім допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, судом були досліджені матеріали кримінального провадження.

Згідно протоколу огляду від 03 квітня 2015 року з фототаблицею до нього було оглянуто кіоск ПП ОСОБА_1, розташований по АДРЕСА_7 на території автовокзалу, звідки було викрадено майно, належне потерпілій ОСОБА_1 (т. 4 а.к.п. 29-33).

Протоколом обшуку від 08 вересня 2015 року з фототаблицею до нього, проведеного за адресою: АДРЕСА_8 за участю ОСОБА_21 , зафіксовано, що у підвальному приміщенні, розташованому на території вказаного домоволодіння у двох картонних ящиках виявлені продукти харчування та напої (т. 5 а.к.п. 94-97).

У відповідності з протоколом огляду від 09 вересня 2015 року були оглянуті предмети, вилучені під час обшуку, проведеного 08 вересня 2015 року по АДРЕСА_8 (напої та продукти харчування). Під час огляду ОСОБА_1 пояснила, що впізнає серед цих продуктів харчування та напоїв ті, які були викрадені з її торгівельного ларька на території автовокзалу в м. Приморську 03 квітня 2015 року (т. 5 а.к.п. 66-67).

У відповідності з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06 червня 2015 року та довідкою до вказаного протоколу потерпілий ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_5 як чоловіка, який зателефонував йому 29 квітня 2018 року та першим зустрівся з ним біля кафе «Оазис», а також зателефонував ОСОБА_3 ; вказаний чоловік разом з двома раніше невідомими потерпілому особами погрожували ОСОБА_2 фізичною розправою та вимагали гроші в розмірі 25 000 грн. (т. 4 а.к.п. 186-188).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06 червня 2015 року та довідкою до вказаного протоколу потерпілий ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_6 як чоловіка, про якого під час допиту в якості потерпілого 12 травня 2015 року вказав, що він вийшов з кафе разом з хлопцем, якого потерпілий раніше бачив на фотознімках у соціальних мережах та відкритті боксерського клубу; цей чоловік разом з двома іншими безпідставно вимагав у нього гроші в розмірі 25 000 грн.; особливо агресивно цей чоловік вів себе, коли на зустріч до них потерпілий прибув зі своїм батьком (т. 4 а.к.п. 189-191).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06 червня 2015 року та довідкою до вказаного протоколу потерпілий ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_4 як чоловіка, про якого під час допиту в якості потерпілого 12 травня 2015 року вказав, що бачив його на відкритті боксерського клубу разом з ОСОБА_3 , а саме - на фотознімках в соціальних мережах; цей чоловік тримав ніж та намагався залякати його застосуванням; разом з двома іншими чоловіками вимагав гроші в розмірі 25 000 грн. (т. 5 а.к.п. 8-10).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 червня 2015 року та довідкою до вказаного протоколу свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_5 як чоловіка, який разом з двома іншими чоловіками вимагав у його сина ОСОБА_2 25 000 грн. та особисто його погрожував скалічити таким чином, що свідок буде пересуватись на інвалідному візку (т. 4 а.к.п. 192-194).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 червня 2015 року та довідкою до вказаного протоколу свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_6 як чоловіка, який стояв поруч з його сином ОСОБА_2 та вимагав гроші в розмірі 25 000 грн. (т. 4 а.к.п. 195-197).

У відповідності з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 червня 2015 року та довідкою до вказаного протоколу свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_4 як чоловіка, який тримав в руках ніж-метелик та погрожував його застосуванням; разом з двома іншими чоловіками вимагав гроші у його сина ОСОБА_2 в сумі 25 000 грн. (т. 5 а.к.п. 13-15).

13 вересня 2016 року ОСОБА_6 було запропоновано серед наданих фотознімків впізнати особу, а також обставини, за яких він бачив цю особу, а саме - особу, яку він бачив біля кафе в м. Приморську, коли приїжджав туди разом з ОСОБА_4 . Серед наданих фотознімків, в тому числі - фото ОСОБА_5 , ОСОБА_6 нікого не впізнав - протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 вересня 2016 року (т. 6 а.к.п. 119-120).

У відповідності з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 вересня 2016 року та довідкою до вказаного протоколу (т.6 а.к.п. 121-122) ОСОБА_6 серед наданих фотознімків, на яких, в тому числі, було фото ОСОБА_2 , не впізнав осіб, які були біля кафе в м. Приморську, коли він приїжджав туди разом з ОСОБА_4 .

Крім зазначеного, ОСОБА_6 за фотознімками, серед яких було фото ОСОБА_3 , також не впізнав особу, яку він бачив біля кафе в м. Приморську, коли він приїжджав туди разом з ОСОБА_4 - протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 вересня 2016 року (т. 6 а.к.п. 123-124).

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 13 вересня 2016 року ОСОБА_6 показав місце розташування кафе в м. Приморську, до якого вони приїжджали з ОСОБА_4 Назву кафе «Оазис» ОСОБА_6 не пам`ятає, оскільки в нього обвинувачений не заходив (т. 6 а.к.п. 125-126).

Доведення вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим покладається на сторону обвинувачення.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні зазначені у ст. 91 КПК України та відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування цих обставин, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

За нормою ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Ч. 2 ст. 93 цього Кодексу передбачає, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Оцінку доказів відповідно до вимог ст. 94 КПК України дає слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Спільна участь у вчиненні злочину передбачає об`єднання окремих зусиль кожного співучасника у взаємообумовлену злочинну діяльність усіх співучасників; те, що вчинюваний учасниками злочин є єдиним для них усіх; спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату злочину; причинний зв`язок між діянням всіх співучасників і загальним злочинним результатом.

Особливістю інтелектуального моменту умислу співучасників є те, що ним охоплюється усвідомлення кожним з учасників не лише характеру особисто вчинюваного діяння, а й факту вчинення всіма співучасниками одного й того самого злочину, характеру дій інших співучасників, можливість діяти спільно з ними, наявності умислу в їхніх діях, спрямованості їхніх дій (бездіяльності) на досягнення загального злочинного результату тощо, тобто усвідомлення обставин, які стосуються всіх елементів складу злочину.

За ч. 5 ст. 27 КК України пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншим співучасникам, а також особа, яка заздалегідь обіцяла приховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Переховуванням злочинця, знарядь чи засобів злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, а також придбання та збут таких предметів утворюють пособництво лише у випадку, коли вони будуть обіцяними до початку вчинення злочину чи під час його вчинення.

Не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь чи засобів злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, придбання та збут таких предметів не є пособництвом. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених ст.ст. 198 та 396 КК України.

В обґрунтування причетності ОСОБА_3 до злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК України, прокурором було надано протокол обшуку домоволодіння від 08 вересня 2015 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_8 , диск із записом вказаної слідчої дії, а також протокол від 09 вересня 2015 року огляду предметів, вилучених під час обшуку, проведеного 08 вересня 2015 року, які були досліджені судом.

Згідно з протоколом обшуку та відеозаписом проведення обшуку, в підвальному приміщенні домоволодіння, розташованого адресою: АДРЕСА_8 , були виявлені продукти харчування та напої, які в подальшому були оглянуті потерпілою ОСОБА_1 та ідентифіковані як продукти і напої, які були викрадені з її торговельного кіоску 03 квітня 2015 року.

Вказаний обшук проводився на підставі ухвали слідчого судді від 02 вересня 2015 року. Будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 користувався зазначеним вище домоволодінням в період з 03 квітня 2015 року по 08 вересня 2015 року суду не надано.

Перед початком проведення обшуку, який відбувався за участю дружини обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_21 , остання пояснила, що протягом останніх восьми місяців вони з чоловіком за зазначеною вище адресою не проживали, будинком не користувались, у вказаному будинку проживала інша сім`я.

У відповідності з фототаблицею до протоколу обшуку від 08 вересня 2015 року, вхідні ворота при вході в домоволодіння АДРЕСА_8 відсутні (т. 5 а.к.п. 96 фото № 1), запірний пристрій вхідних дверей підвального приміщення також відсутній (т. 5 а.к.п. 96 зворот).

Підвальне приміщення, в якому було знайдено викрадене майно, як вбачається з відеозапису проведення обшуку, не зачинялось на замок, двері до підвального приміщення тримались на цвяху, який вільно було відчинено особою, яка проводила обшук.

Враховуючи наведене, той факт, що суду не надано належних доказів того, що ОСОБА_3 користувався домоволодінням АДРЕСА_8 в період з 03 квітня 2015 року по 08 вересня 2015 року, а також наявність вільного доступу до самого домоволодіння та безпосередньо підвального приміщення, розташованого за вказаною адресою, в якому було знайдене викрадене майно, суд вважає, що факт того, що викрадене у ОСОБА_1 майно було залишено в підвальному приміщенні з дозволу обвинуваченого або ним самим, є лише припущенням органу обвинувачення.

З обвинувального акту вбачається, що крадіжку майна, належного ОСОБА_1 , було здійснено в 2015 році невстановленою особою. Як зазначив у судовому засіданні прокурор, вказану особу до теперішнього часу не встановлено.

Доказів того, що невстановлена під час досудового слідства особа, яка скоїла крадіжку майна, з метою приховування слідів злочину, а також своєї причетності до його вчинення, заздалегідь домовилась з ОСОБА_3 та залишила викрадене майно у підвальному приміщенні домоволодіння, яке перебуває у користуванні ОСОБА_3 , суду взагалі не надано. Таким чином, факт попередньої домовленості ОСОБА_3 з невстановленою особою перед скоєнням останньою крадіжки, про надання приміщення для приховування викраденого майна, також є припущенням прокурора.

Кримінальна відповідальність за ст. 189 КК України настає за вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близьким родичами, обмеження прав, свобод, або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання).

Смисл погрози при вимаганні полягає у залякуванні особи, до якої пред`явлена вимога, з метою забезпечити вигідну для винного поведінку. Погроза при вимаганні повинна бути реальною. Реальність погрози для потерпілого означає усвідомлення ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою погрожує винний, може стати дійсністю, якщо він проігнорує вимогу вимагача.

Обвинувачені, показання яких були логічними, послідовними, з пред`явленим ним обвинуваченням у вимаганні не погодились. Так, ОСОБА_3 пояснив, що він зустрічався з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з питань відкриття залу по боксу, вони ОСОБА_2 не погрожували, ОСОБА_3 лише запропонував потерпілому сплатити різницю вартості перепроданого автомобіля, ніж потерпілому ніхто не демонстрував, перешкод для виходу з кафе останньому не було. Обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що погроз на адресу потерпілого вони не висловлювали, гроші у нього не вимагали. Згідно з поясненнями ОСОБА_4 в руках у нього були ключі, з потерпілим він взагалі не спілкувався, будь-якого конфлікту з ОСОБА_2 у них не було. ОСОБА_6 пояснив суду, що він взагалі в кафе не заходив, потерпілого не бачив.

До джерел доказів відносяться і показання у розумінні ст. 95 КПК України, серед яких і показання потерпілого, свідків.

Ч. 4 вказаної статті передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Потерпілий ОСОБА_2 під час його допиту судом пояснив, що коли обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 сказали йому, що потерпілий повинен повернути гроші за перепроданий автомобіль, вони потерпілому не погрожували. Натомість, сам потерпілий сказав обвинуваченому ОСОБА_3 , коли той приїхав у кафе, що ОСОБА_2 сам «покладе» обвинувачених. Будь-якими предметами ОСОБА_2 ніхто не погрожував, в руках у ОСОБА_4 були чотки, потерпілому здалось, що це був ніж. ОСОБА_2 впевнений, що ножа у ОСОБА_4 не було. Потерпілий не зміг пояснити суду, чому в заяві про вчинений злочин він зазначив, що у одного з обвинувачених в руках був ніж. Обвинувачені також не висловлювали погроз щодо сім`ї потерпілого. Те, що у потерпілого можуть бути проблеми, якщо він не поверне гроші, ОСОБА_2 сказав ОСОБА_3 , але його слова потерпілий не сприйняв як погрозу. Обвинувачених потерпілий не боявся, оскільки останній займався боксом. Заяву в поліцію він написав у той же день.

Свідок ОСОБА_11 також пояснив, що з його сином була розмова про повернення коштів, але погроз під час розмови не було. Заяву в поліцію ні він, ні його син писати не збирались. Написати заяву про злочин запропонували працівники поліції.

Згідно з протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) із заявою, що 29 квітня 2015 року троє невідомих чоловіків, знаходячись біля кафе «Оазис» по вул. Мелітопольське шосе в м. Приморську шляхом погроз застосування насилля до нього, в тому числі і погрожуючи предметом, схожим на ніж, вимагали у нього гроші в сумі 25 000 грн., ОСОБА_2 звернувся до Приморського РВ ГУМВС України в Запорізькій області 12 травня 2015 року (т. 4 а.к.п. 26).

Під час пред`явлення осіб для впізнання потерпілий та свідок серед наданих фотознімків показали на обвинувачених та зазначали, що вони погрожували ОСОБА_2 , в тому числі - ножем, але вказані твердження були спростовані ними під час надання пояснень суду.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, показання ОСОБА_2 та ОСОБА_11 є суперечливими, їх твердження, дані під час пред`явлення особи для впізнання, не відповідають поясненням, даними суду.

Інші свідки, допитані судом, будь-яких пояснень щодо обставин вчинення обвинуваченими злочинів не надали.

Надаючи пояснення, обвинувачені звертали увагу суду на те, що коли вони відпочивали в кафе, там були бармен, офіціанти, які би у разі наявності конфліктної ситуації повинні були її побачити та викликати працівників поліції. Обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що під час слідчого експерименту він просив слідчого допитати вказаних свідків, подивитися камери відеоспостереження, чого зроблено не було.

Прокурор під час судового розгляду зазначив, що працівники кафе не були допитані, оскільки вони побоюються та відмовились давати пояснення, однак матеріали кримінального провадження не містять відомостей про таку відмову, про попередження свідків про кримінальну відповідальність за відмову від дачі пояснень

Під час досудового розслідування були проведені обшуки за місцем проживання обвинувачених ОСОБА_4 (протокол обшуку з фототаблицею від 08 вересня 2015 року - т. 5 а.к.п. 82-88), ОСОБА_3 (протокол обшуку з фототаблицею від 09 вересня 2015 року - т. 5 а.к.п. 100-104). В ході проведення вказаних обшуків доказів причетності обвинувачених до вчинення ними інкримінованих їм злочинів добуто не було.

В обґрунтування доведеності винуватості обвинувачених прокурором суду були надані матеріали НСРД.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно зі ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Ст. 87 КПК України визначає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, та містить вичерпний перелік таких підстав.

За нормою ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Ч. 2 ст. 93 цього Кодексу передбачає, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Оцінку доказів, відповідно до вимог ст. 94 КПК України дає суд з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2019 року по справі № 640/6847/15-к акцентувала увагу на наступне.

Якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.

Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.

Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм ст. 290 КПК України.

Враховуючи наведене, факт ненадання прокурором ухвал, які є підставою для проведення НСРД, суд приходить до висновку, що в даному випадку матеріали НСРД в силу ст.ст. 86-89 КПК України є недопустимим доказами.

У відповідності з ч. 2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Всі інші докази (диски, додані до протоколів НСРД, експертні висновки відео- та звукозапису), які є похідними від вищевказаних доказів, визнаних судом неналежними, в даному випадку також не можуть бути використані в кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Ст. 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, а ст. 8 КПК України встановлює, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Ст. 17 КПК України вказує, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наявність обґрунтованих сумнівів, встановлених судом, не узгоджується з принципом доказування поза розумним сумнівом. При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Аналогічна позиція зазначена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року, що дає підстави відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України для постановлення виправдувального вироку .

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі «Barbera,Messegu and Jabardov.Spain» від 6 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного».

У справі «Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03 20 вересня 2012 року) Європейським судом зверталася увага на фактах неможливості встановити «поза розумним сумнівом» причетність до вчинення злочину, відтак констатовано порушення ст. 14 у поєднанні з ст. 2 Конвенції в її процесуальному аспекті, у зв`язку з не проведенням державними органами розслідування можливих інших мотивів.

Крім того, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» судам вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

Виправдувальний вирок згідно із ч. 1 ст. 373 КПК України ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Аналізуючи показання допитаних в судовому засіданні обвинувачених, потерпілих, свідків, досліджені письмові докази, суд прийшов до наступних висновків.

Орган досудового розслідування не надав суду переконливих доказів того, що злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК України, який інкримінується ОСОБА_3 , був вчинений саме обвинуваченим, тому за даним обвинуваченням ОСОБА_3 підлягає виправданню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України в зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_3 .

Крім зазначеного, оскільки органом обвинувачення не доведено суду факту вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_22 підлягають виправданню за п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Підстави для обрання запобіжного заходу щодо обвинувачених відсутні.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 124 КПК України, відповідно до якої судові витрати на залучення експерта стягуються тільки при постановлені обвинувального вироку, суд вважає необхідним судові витрати віднести на рахунок держави.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК України, виправдати за недоведеністю вини обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення.

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, виправдати за недоведеністю вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не обирати.

Речові докази:

- продукти харчування та напої, передані відповідно до розписки від 09 вересня 2015 року ОСОБА_23 , залишити останній за належністю;

- речі, визнані речовими доказами відповідно до п.п. 1.1, 1.2 постанови про визнання речовими доказами від 13 жовтня 2015 року, передані на зберігання до камери схову Приморського відділення поліції Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області, повернути власникам за належністю;

- рації, два зарядні пристрої до них, оперативну кобуру, чоловічий одяг, вилучені під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 08 вересня 2015 року, передані на зберігання до камери схову Приморського відділення поліції Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області, повернути ОСОБА_3 за належністю;

- носії інформації із записами телефонних розмов, відеозаписами проведення обшуку, відеозаписами проведення допиту підозрюваних, вручення клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 , допиту свідка - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів під час досудового розслідування, компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Суддя О.М. Вірченко