Рішення № 86346522, 16.12.2019, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/6795/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

присяжних Грінчишиної О.Ф., Трощак О.В.,

за участю секретаря судового засідання Круценко Р.Г.,

лікаря ОСОБА_4.,

прокурора Сазонова О.В.,

заінтересованої особи ОСОБА_1

особи, щодо якої вирішується питання ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Полтави цивільну справу № 552/6795/19 за заявою в.о. завідувача 11 відділення КП «ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева Полтавської обласної ради» ОСОБА_4 про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В :

В.о. завідувача 11 відділення КП «ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева Полтавської обласної ради» ОСОБА_4. 13 грудня 2019 року звернулася в Київський районний суд м. Полтави з заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява обґрунтована тим, що в КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф.Мальцева ПОР» 12 грудня 2019 року о 21 год 15 хв за направленням лікаря-психіатра ПОПНД ОСОБА_3 була госпіталізована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, ст. загострення.

Також лікар вказував, що ОСОБА_2 під час огляду ЛКК була багатослівною, дистанційно нестриманою, емоційно неадекватною, некритичною до свого стану та поведінки, що передувала госпіталізації, на питання відповідала не по суті, виказувала маячні ідеї відношення та впливу на сусідів. Категорично відмовилася від подальшого лікування в умовах КП «Полтавська облпсихлікарня ПОР».

В своїй заяві лікар просив суд ухвалити рішення про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 до психіатричного стаціонару.

В судовому засіданні лікар повністю підтримав вимоги заяви про примусову госпіталізацію ОСОБА_2

ОСОБА_1 підтримала заяву лікаря.

Прокурор в судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити.

ОСОБА_2 , за участі якої проводився розгляд заяви, не заперечувала щодо лікування.

Суд, заслухавши лікаря, думку прокурора, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що в КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф.Мальцева ПОР» 12 грудня 2019 року о 21 год 15 хв за направленням лікаря-психіатра ПОПНД ОСОБА_3 була госпіталізована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, ст. загострення.

Встановлено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново, страждає на розлади психіки та поведінки з 1978 року, неодноразово (67 разів) знаходилася на лікування. 12 грудня 2019 року за місцем проживання ОСОБА_2 відбулося займання примусу, внаслідок чого згоріла квартира та загинула мати.

ОСОБА_2 13 грудня 2019 року під час огляду ЛКК була багатослівною, дистанційно нестриманою, емоційно неадекватною, некритичною до свого стану та поведінки, що передувала госпіталізації, на питання відповідала не по суті, не могла пояснити причини пожежі в квартирі та своє місцезнаходження в цей час, виказувала маячні ідеї відношення та впливу на сусідів. Категорично відмовилася від подальшого лікування в умовах КП «Полтавська облпсихлікарня ПОР».

Відповідно до норм ст. 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Аналіз норм ст. 14 Закону дає підстави вважати, що примусова госпіталізація можлива за певних умов, а саме: особа страждає на психічний розлад, а також якщо вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Підпунктом «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікованої Верховною Радою України прийняттям Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законного затримання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг відповідно до процедури, встановленої законом.

Так, прикладом реалізації права на свободу та особисту недоторканність в контексті положень підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стосується позбавлення (обмеження) волі психічнохворих шляхом поміщення їх у психіатричний заклад, є рішення у справі Вінтерверп проти Нідерландів від 24 жовтня 1979 року.

У вказаній справі ЄСПЛ звернув увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічно хворої особи. Зокрема, особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об`єктивної медичної експертизи; психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі; дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.

Такі ж висновки містяться й в інших рішеннях ЄСПЛ, а саме - рішення від 28 жовтня 2003 року у справі Ракевич проти Російської Федерації, рішенні від 27 березня 2008 року у справі Штукатуров проти Російської Федерації.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка страждає на психічний розлад.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісією лікарів-психіатрів встановлено діагноз: шизофренія, параноїдна форма, параноїдний синдром, епізодичний тип перебігу, стадія загострення.

Зазначений діагноз було встановлено на підставах та в порядку визначеному законом, він не спростований жодними доказами.

За висновком комісії лікарів-психіатрів КП «ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева ПОР» від 13 грудня 2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зважаючи на наявність у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона виявляє реальні наміри вчинит дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих (неадекватна поведінк, наявність маячних ідей відношення на адресу сусідів, емоційна неадекватність, відсутність критичного відношення до своєї поведінки та ситуації, що передувала госпіталізації) підлягає госпіталізації до психіатричного стаціонару в примусовому порядку.

При вирішенні даної справи суд враховує висновок щодо застосування норм права, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 лютого 2018 року в справі № 2-1/07, де суд зазначив, що надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції з усіма гарантіями, що передбачені цією статтею, включно з правом на відшкодування будь-якої шкоди, завданої позбавленням свободи, якщо воно буде визнане таким, що не відповідає чинному законодавству України. Згідно з практикою ЄСПЛ щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції особа не може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо не дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

В даному випадку суд приходить до висновку про достовірність тієї обставини, що особа є психічно хворою (висновок комісії - лікарів від 13 грудня 2019 року).

Психічний розлад ОСОБА_2 є такого виду та ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні, оскільки без лікування в стаціонарних умовах є ризик того, що вона може вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї самої.

Окрім того, обґрунтованість тривалості тримання у психіатричній лікарні в залежності від стійкості захворювання ОСОБА_2 може бути визначена лікарями виходячи із наступного протікання захворювання.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень лікаря щодо необхідності лікування ОСОБА_2 саме в стаціонарних умовах.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява в.о. завідувача 11 відділення КП «ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева ПОР» ОСОБА_4. про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_2 підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 264, 265, 342 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву в.о. завідувача 11 відділення КП «ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева ПОР» ОСОБА_4 (місцезнаходження вулиця Медична, 1, м. Полтава, 36013, код ЄДРПОУ 01999075) про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 ) задовольнити.

Госпіталізувати в примусовому порядку до психіатричного стаціонару ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду підлягає негайному виконанню та може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя /підпис/ Н.Л.Яковенко

Присяжні /підпис/ О.В.Трощак

/підпис/ О.Ф.Грінчишина

Суддя Н.Л.Яковенко

16.12.2019