Рішення № 86345129, 18.11.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16040/18

Провадження № 2/369/1035/19

РІШЕННЯ

Іменем України

18.11.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Заїка О.В.,

за участю:

прокурора Кулика О.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство», Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення і витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство», Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства з позовом до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення і витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Заявлені позовні вимоги прокурор обґрунтовував тим, що на підставі рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 09 сесії 06 скликання № 17 від 16.09.2011 ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності серія ЯМ № 322543 на земельну ділянку з цільовим призначенням для розміщення торгівельного комплексу, загальною площею 0,1837 га за кадастровим номером 3222484001:01:008:0220, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстровано 16 травня 2012 року в книзі записів реєстрації держаних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322240001002587.

В подальшому вказану земельну ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 579 від 12.05.2014 видавник: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Черняк О.В. відчужила на користь ОСОБА_3 , який на сьогоднішній день згідно витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно є власником даної земельної ділянки.

Прокурор вказував, що рішення сільської ради прийнято поза межами компетенції, тому подальша видача державного акту на право власності на земельну ділянку, подальше відчуження земельної ділянки здійснено з порушенням вимог законодавства.

Факт віднесення спірної земельної ділянки, з кадастровим номером 3222484001:01:008:0220, до земель лісогосподарського призначення підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Київське лісове господарство» 2015 року, Проектом організації та розвитку лісового господарства Виробничої частини ДЛГО «Київліс» Державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» 2004 року, Планом лісових насаджень Васильківського лісництва Виробничої частини ДЛГО «Київліс» Київської області лісовпорядкування 2003 року, планово-картографічними матеріалами, а саме планами лісонасаджень, картами-схемами розподілу території лісгоспу.

Крім того, відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 29.11.2018 № 571 спірна земельна ділянка, відповідно до матеріалів лісовпорядкування за 2004 та 2014 років, частково відноситься до 1 кварталу Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство».

Відповідно до листа ДП «Київське лісове господарство» № 02-733 від 18.09.2017 спірна земельна ділянка накладається на земельну ділянку ДП «Київське лісове господарство» (квартал 1, виділ 9 Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство»), яка перебуває у постійному користуванні вказаного підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а саме: планом лісонасаджень, картою-схемою розподілу території лісгоспу.

Згідно відповіді ДП «Київське лісове господарство» № 02-733 від 18.09.2017 спірна земельна ділянка частково накладається на земельну в кварталі 1 Васильківського лісництва, постійним користувачем якої є ДП «Київське лісове господарство», а межі та площа кварталу 1 Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство» згідно матеріалів лісовпорядкування 2014 року відповідає межам та площі згідно матеріалів лісовпорядкування за 2004 рік.

Також в позовній заяві було зазначено, що земельна ділянка за кадастровим номером 3222484001:01:008:0220 знаходиться в кварталі лісництва, відноситься до земель лісогосподарського призначення, та щодо неї не надавалося погодження для вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Київське лісове господарство». Тому спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення. Всупереч чинним на час передачі земельної ділянки норм законодавства, Крюківщинською сільська рада передала у власність землі лісового фонду, що вказує про перевищення сільською радою її повноважень.

Крім того, всупереч вимогам ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) відповідачем на підставі оспорюваного рішення від 16.09.2011 відведено у приватну власність спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3222484001:01:008:0220 з порушенням порядку зміни цільового призначення, за відсутності погодження зміни цільового призначення органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Також Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури вказав, що про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2017 році за результатами системного аналізу інформацій різних органів державної влади, установ та організацій. Наведені у позовній заяві факти свідчать, на думку позивача, про об`єктивні обставини, пов`язані зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та захисту інтересів держави.

Позивач просив суд визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право; визнати незаконним та скасувати рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 09 сесії 06 скликання № 17 від 16.09.2011 на підставі якого ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності серія ЯМ № 322543 на земельну ділянку з цільовим призначенням для розміщення торгівельного комплексу, загальною площею 0,1837 га за кадастровим номером 3222484001:01:008:0220, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати на користь держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство» з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3222484001:01:008:0220 загальною площею 0,1837 га, яка розташована в адміністративних межах Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.

У судове засідання з`явився прокурор, позов підтримав, просив задовольнити.

У судове засідання представник відповідача Крюківщинської сільської ради з`явився, проти позову заперечував, просив відмовити.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не з`явились, повідомлялись належним чином про розгляд справи, причини неявки не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з`ясувавши дійсні обставини та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

В ст. 140 Земельного кодексу України вказано, що Підставами припинення права власності на земельну ділянку є: ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України Підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом, тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку; суспільна потреба - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Дана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі за № 6-68цс15.

При цьому відповідно до частин першої та п`ятої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у справах № 6-152 від 29 жовтня 2014 року, № 6-17 цс 17 від 22 лютого 2017 року.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 № 907/238/15).

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-75цс15).

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідачем зазначалось про застосування наслідків спливу строку позовної давності, зокрема шляхом подання окремої заяви, так і вказівкою на дану обставину під час судового розгляду справи.

Суд зазначає, що ДП «Київське лісове господарство» та Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства за умови належного виконання покладених на них державою функцій повинно було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, починаючи з 2012 року.

Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області пред`явив позов в інтересах держави в грудні 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

А отже, позовні вимоги не підлягають до задоволення, з підстав спливу трьохрічного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Змістом ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно вимог ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у заявлених позовних вимогах.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 140, 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 16, 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство», Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення і витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовити.

Інформація про Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області: Код ЄДРПОУ Прокуратури Київської області 02909996, адреса місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 67.

Інформація про позивача: Державне підприємство «Київське лісове господарство», Код ЄДРПОУ 00991373, адреса місцезнаходження: 08144, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Лісна, буд. 15.

Інформація про позивача: Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Код ЄДРПОУ 35278561, адреса місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Лісна, буд. 15.

Інформація про відповідача: Крюківщинська сільська ради Києво-Святошинського району Київської області, Код ЄДРПОУ 04358566, адреса місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Балукова, буд. 10.

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Ковальчук Л.М.