Вирок № 86344457, 16.12.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/19619/19

Провадження № 1-кп/344/886/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Зеленко О.В.,

з участю секретаря Горайської Ю.В.,

прокурорів Харуна Ю.В., Данищука Д.М.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

захисника Тиніва І.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Івано-Франківськ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Злочин вчинено за наступних обставин.

30.11.2017 приблизно о 19 годині 30 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався ділянкою автодороги по вул. Набережна ім. В.Стефаника у м. Івано-Франківську у напрямку перехрестя з вул. Кармелюка. В цей час по нерегульованому пішохідному переході, який знаходиться відразу за перехрестям з вул. Кармелюка, зліва направо відносно напрямку руху автомобіля «Volkswagen Passat» проїзну частину вул. Набережна ім. В.Стефаника перетинав пішохід ОСОБА_1 , який відповідно до вимог п. 4.16 а) Правил дорожнього руху України мав перевагу у русі. При наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, водій ОСОБА_2 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, та вчинив наїзд на ОСОБА_1 .

При цьому ОСОБА_2 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 4.16 а), відповідно до якого пішохід має право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами;

п. 12.1., згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.3., який зобов`язує водія у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу;

п. 18.1., згідно якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

У результаті порушення ОСОБА_2 . Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої ОСОБА_1 згідно висновку судово-медичної експертизи № 1278 від 22.03.2018 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи та склепіння черепа, забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості, ранами, саднами та синцем в ділянках голови, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними для життя у момент спричинення; травма правої гомілки з закритими переломами великогомілкової кістки у верхній та середній третині зі зміщенням, малогомілкової кістки зі зміщенням у верхній третині, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя у момент їх спричинення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного. Так, ОСОБА_2 суду показав, що 30.11.2017 близько 19 год 30 хв рухався автомобілем марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , від супермаркету «Сільпо» в сторону мікрорайону Пасічна у м.Івано-Франківську. В районі вул. Кармелюка рухався в колоні автомобілів. У той час була темна пора доби, падав дощ, сліпило світло від зустрічних автомобілів. На нерегульованому пішохідному перехресті відчув удар, побачив, що розсипалося лобове скло. Проїхавши трохи, зупинив транспортний засіб. Сидів в автомобілі, коли до нього підійшов працівник поліції, який пояснив, що він збив людину. Був шокований. Працівники поліції рухалися позаду нього в одній колоні, тому одразу були на місці. Швидку допомогу викликав не він, скоріше всього працівники поліції. Вийшовши з автомобіля, бачив, що потерпілому вже надавали медичну допомогу. Потерпілому шкоду відшкодував у повному обсязі. Значив, що офіційно не працює, однак підробляє тимчасовими заробітками та середньомісячний дохід становить приблизно 6000-8000 гривень. Сприяв досудовому розслідуванню, повідомляючи всі обставини справи та з`являючись на всі виклики для проведення слідчих дій. У вчиненому щиро розкаявся, просив пробачення у потерпілого та просив суд суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні вказав, що цивільний позов не заявлятиме, оскільки обвинувачений відшкодував заподіяну шкоду. Щодо покарання обвинуваченому просив його суворо не карати.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, зокрема його молодий вік, те, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, не працює, неодружений; на обліках ОНД та ОПНЛ №3 не перебуває; щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків як обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Як вбачається з досудової доповіді про обвинуваченого, обвинувачений ОСОБА_2 не одружений, проживає разом з мамою, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працює, на життя заробляє тимчасовими заробітками, раніше не судимий, скарг та заяв від сусідів не поступало. 02.03.2019 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. За місцем проживання характеризується позитивно. Беручи до уваги отриману інформацію щодо ОСОБА_2 , відсутність судимостей, а також низький рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_2 без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить небезпеки для суспільства (в тому числі для окремих осіб).

З огляду на викладене, враховуючи наведені обставини щодо тяжкості злочину, особу винного та інші обставини кримінального провадження, зокрема молодий вік обвинуваченого, що раніше не судимий, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування збитків потерпілому, відсутність претензій потерпілого до обвинуваченого, позицію прокурора, що просив призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на строк два роки, позицію потерпілого, який просив суд суворо обвинуваченого не карати, позицію обвинуваченого, який також просив суд суворо його не карати, позицію захисника обвинуваченого, що просив врахувати дані, що характеризують особу обвинуваченого та призначити покарання у межах санкції статті та на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на строк один рік, враховуючи також досудову доповідь про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами. Зважаючи на викладене, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому слід застосувати до обвинуваченого ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на нього відповідні обов`язки.

Цивільний позов потерпілим не заявлявся.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз відповідно до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинуваченого.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід не обирався.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання - позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України та п. 2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави із зарахуванням на рахунок UA318999980000031118115009002, отримувач: УК у м.Івано-Франківську /м.Івано-Франківськ/24060300, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37952250, код класифікації доходів: 24060300 "Інші надходження» - 3 499 гривень 15 копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз № 4.2-1041/17 від 19.01.2018; № СЕ-19/109/26-234ІТ/19 від 27.06.2019 та № СЕ-19/109/26-646ІТ/19 від 21.10.2019.

Речові докази: згідно постанови від 04.12.2017 автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - вважати повернутим власнику ОСОБА_2 (постанова від 31.01.2018); куртку темно-синього кольору згідно постанови від 20.03.2019 - повернути потерпілому ОСОБА_1

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя О.Зеленко