Вирок № 86343906, 16.12.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 1-кп/243/772/2019

Номер справи 243/8740/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16» грудня 2019 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю:

- секретаря судового засідання - Кобець О.М.,

- прокурора - Костенко М.П.,

- обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

- захисника обвинуваченого - адвоката Винник З.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 19 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019050510001000 від 21 травня 2019 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області 02 серпня 2019 року по обвинуваченню:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гоголів Броварського району Київської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, не має на утримані неповнолітніх дітей, інвалідом не являється, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2019 року приблизно о 23 годині 50 хвилин, ОСОБА_3 знаходився на відкритій ділянці місцевості, розташованій перед будівлею Богородичанської сільської бібліотеки, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, де також знаходився потерпілий ОСОБА_4

Знаходячись у вказаному місці, біля 23 години 50 хвилин 18 травня 2019 року між ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виникла сварка, де у останнього виник протиправний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ОСОБА_1 знаходячись у вказаному місці, біля 23 години 50 хвилин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, наніс один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_4 , від якого останній втратив рівновагу та впав на спину на асфальтовану поверхню.

В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_4 закриту черепно-мозкову травму: забій головного мозку 1 ступеню з травматичним субархноїдально - вентикулярним крововиливом у стадії обратного розвитку, розсіяною неврологічною симптоматикою, вазомоторною цефалгією, легким когнітивним порушенням, антено - невротичним синдромом, що відносить до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як потребуючі для свого загоєння терміну понад 21 добу.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_1 викривається наступними доказами.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав повністю свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України та суду пояснив, що з потерпілим навчалися разом у школі, відносини були дружні.18 травня 2019 року приблизно о 23 годині 50 хвилин, він знаходився на відкритій ділянці місцевості розташованій перед будівлею Богородичанської сільської бібліотеки, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , де також знаходився потерпілий ОСОБА_4 Знаходячись у вказаному місці, біля 23 години 50 хвилин 18 травня 2019 року між ОСОБА_4 та ним на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виникла сварка, де у нього виник протиправний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , оскільки той образив його подругу. З метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , він знаходячись у вказаному місці, біля 23 години 50 хвилин, наніс один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_4 , від якого останній втратив рівновагу та впав на спину на асфальтовану поверхню. Позовні вимоги Прокурора Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області, заявлений в інтересах Комунального некомерційного підприємства Слов`янської міської ради Донецької області «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» визнає повністю, а позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 визнає частково.

Потерпілий ОСОБА_4 , який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду кримінального провадження, звернувся до суду з Заявою, в якій просить суд розглянути дане кримінальне провадження без його участі, просить суд задовольнити позовні вимоги та призначити суворе покарання (а.п.54).

У відповідності до ч. 1 ст. 325 КПК України «Якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого».

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, провина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

Із Висновку судово-медичної експертизи № 237 від 18 червня 2019 року вбачається, що виявлені у ОСОБА_4 при зверненні за медичною допомогою - закрита черепно-мозкова травма: забій головного мозку 1 ступеню з травматичним субарахноїдально-вентрикулярним крововиливом у стадії обратного розвитку, розсіяною неврологічною симптоматикою, вазомоторною цефалгією, легким когнітивним порушенням, астено-невротичним синдромом, утворились від дії тупого предмету чи при падінні на таковий, можливо в зазначений термін і відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як потребуючих для свого лікування термін понад 21 добу. Виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження утворилися від дії сили достатньої для їх утворення. В наданих медичних документах ушкоджень на шкірі обличчя та волосистій частині голови не описані, в зв`язку з чим відповісти на ці питання не має можливості. Судячи з характеру черепно-мозкової травми у ОСОБА_4 , він міг виконувати обмежений об`єм самостійних дій в короткий проміжок часу до моменту втрати свідомості. Враховуючи черепно-мозкову травму у ОСОБА_4 , не виключається можливість її спричинення при обставинах на які вказує потерпілий в ході свого допиту від 11 червня 2019 року.

Із Протоколу проведення слідчого експерименту від 20 червня 2019 року вбачається, що при проведенні вказаної слідчої дії потерпілий ОСОБА_4 докладно розповів та показав обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме: потерпілий ОСОБА_4 вказав на місце, де він перебував в той момент, як отримав удар від ОСОБА_1 . Потерпілий ОСОБА_4 вказав на статисті, як саме ОСОБА_1 наніс йому удар. Потерпілий ОСОБА_4 вказав на місце, де знаходився автомобіль.

У відповідності до вимог ст. 94 КПК України, суд вважає, що слідча дія Слідчий експеримент, проведений 20 червня 2019 року з участю потерпілого ОСОБА_4 був проведений з додержанням вимог ст. 223, 240 КПК України, а саме - у присутності двох понятих та статиста.

Окрім того, у відповідності до ч. 3 ст. 240 КПК України «До участі у слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник», але це не є обов`язковим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що Протокол слідчого експерименту від 20 червня 2019 року у розумінні вимог ст. 86 КПК України є допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, встановленому КПК України.

Окрім того, як зафіксовано в Протоколі вищевказаної слідчої дії, ніяких зауважень і доповнень з боку учасників слідчої дії не надійшло.

Із Протоколу проведення слідчого експерименту від 20 червня 2019 року вбачається, що при проведенні вказаної слідчої дії свідок ОСОБА_5 докладно розповів та показав обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме: свідок ОСОБА_5 вказав на місце, де розташовувався автомобіль поруч з яким він знаходився. Свідок ОСОБА_5 вказав на статисті один удар, який було нанесено ОСОБА_4 . Свідок ОСОБА_5 вказав на місце, де знаходився велосипед ОСОБА_4 . Свідок ОСОБА_5 вказав на статисті положення в якому опинився ОСОБА_4 після удару в обличчя.

У відповідності до вимог ст. 94 КПК України, суд вважає, що слідча дія Слідчий експеримент, проведений 20 червня 2019 року з участю свідка ОСОБА_5 був проведений з додержанням вимог ст. 223, 240 КПК України, а саме - у присутності двох понятих та статиста.

Окрім того, у відповідності до ч. 3 ст. 240 КПК України «До участі у слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник», але це не є обов`язковим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що Протокол слідчого експерименту від 20 червня 2019 року у розумінні вимог ст. 86 КПК України є допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, встановленому КПК України.

Окрім того, як зафіксовано в Протоколі вищевказаної слідчої дії, ніяких зауважень і доповнень з боку учасників слідчої дії не надійшло.

Із Протоколу проведення слідчого експерименту від 20 червня 2019 року вбачається, що при проведенні вказаної слідчої дії свідок ОСОБА_6 докладно розповів та показав обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме: свідок ОСОБА_6 вказав на місце, де розташовувався автомобіль поруч з яким він знаходився. Свідок ОСОБА_6 вказав на статисті, як саме ОСОБА_1 наніс удар ОСОБА_4 . Свідок ОСОБА_6 вказав на статисті положення в якому опинився ОСОБА_4 після падіння від удару ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_6 вказав на місце, де знаходився велосипед ОСОБА_4 .

У відповідності до вимог ст. 94 КПК України, суд вважає, що слідча дія Слідчий експеримент, проведений 20 червня 2019 року з участю свідка ОСОБА_6 був проведений з додержанням вимог ст. 223, 240 КПК України, а саме - у присутності двох понятих та статиста.

Окрім того, у відповідності до ч. 3 ст. 240 КПК України «До участі у слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник», але це не є обов`язковим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що Протокол слідчого експерименту від 20 червня 2019 року у розумінні вимог ст. 86 КПК України є допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, встановленому КПК України.

Окрім того, як зафіксовано в Протоколі вищевказаної слідчої дії, ніяких зауважень і доповнень з боку учасників слідчої дії не надійшло.

Із Протоколу проведення слідчого експерименту від 20 червня 2019 року вбачається, що при проведенні вказаної слідчої дії свідок ОСОБА_7 докладно розповів та показав обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме: свідок ОСОБА_7 вказав на місце, де розташовувався автомобіль поруч з яким він знаходився, в момент нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . Свідок ОСОБА_7 вказав на статисті удар, який було нанесено ОСОБА_4 .

У відповідності до вимог ст. 94 КПК України, суд вважає, що слідча дія Слідчий експеримент, проведений 20 червня 2019 року з участю свідка ОСОБА_7 був проведений з додержанням вимог ст. 223, 240 КПК України, а саме - у присутності двох понятих та статиста.

Окрім того, у відповідності до ч. 3 ст. 240 КПК України «До участі у слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник», але це не є обов`язковим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що Протокол слідчого експерименту від 20 червня 2019 року у розумінні вимог ст. 86 КПК України є допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, встановленому КПК України.

Окрім того, як зафіксовано в Протоколі вищевказаної слідчої дії, ніяких зауважень і доповнень з боку учасників слідчої дії не надійшло.

Із Протоколу огляду місця події від 20 червня 2019 року вбачається, що об`єктом огляду є відкрита ділянка місцевості, що розташована перед одноповерховою будівлею Богородичанської сільської бібліотеки за адресою: АДРЕСА_3. Детальним оглядом встановлено, що перед центральним входом в бібліотеку мається асфальтована ділянка місцевості. З переднього боку будівлі мається три двері. Перед дверима № 1 розташовано три сходини. Перед дверима № 2 розташовано шість сходинок. Перед дверима № 3 розташована при піднята поверхня викладена плиткою. З правої сторони від будівлі розташовано паркова зона, з лівої сторони одноповерхова будівля.

Із Висновку судово-медичної експертизи № 254 від 26 червня 2019 року вбачається, що враховуючи описану в наданих медичних документах на ім`я ОСОБА_4 черепно-мозкову травму не виключається можливість її спричинення при обставинах, на які вказує потерпілий в ході свого допиту від 11 червня 2019 року та під час проведення слідчого експерименту за його участі від 20 червня 2019 року. Враховуючи описану в наданих медичних документах на ім`я ОСОБА_4 черепно-мозкову травму не виключається можливість її спричинення при обставинах, на які вказує свідок ОСОБА_6 в ході свого допиту від 13 червня 2019 року та під час проведення слідчого експерименту за його участі від 20 червня 2019 року. Враховуючи описану в наданих медичних документах на ім`я ОСОБА_4 черепно-мозкову травму не виключається можливість її спричинення при обставинах, на які вказує свідок ОСОБА_5 в ході свого допиту від 13 червня 2019 року та під час проведення слідчого експерименту за його участі від 20 червня 2019 року. Враховуючи описану в наданих медичних документах на ім`я ОСОБА_4 черепно-мозкову травму не виключається можливість її спричинення при обставинах, на які вказує свідок ОСОБА_7 в ході свого допиту від 13 червня 2019 року та під час проведення слідчого експерименту за його участі від 20 червня 2019 року.

Згідно правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.

При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Отже, з урахування викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_1 обвинувачення за ст. 122 ч. 1 КК України, знайшло своє підтвердження, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ст. 122 ч. 1 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

При визначенні міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризующих його обставин, віднесення кримінального правопорушення законодавством до злочинів середньої тяжкості, характер, ступінь його суспільної небезпеки, ступінь негативної майнової шкоди і наслідків для потерпілого, дані про особу обвинуваченого.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає ті обставини, що ОСОБА_1 щиросердно розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України - судом не встановлено.

Згідно роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

п.2 «Відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом… менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо».

Суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Суд приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_1 є осудним, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, задовільно характеризується за місцем мешкання та навчання, суд враховує також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що потерпілий наполягає на суворій мірі покарання для обвинуваченого і тому суд визнає необхідним та достатнім для виправлення і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень призначення ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах санкцій інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових кримінальних правопорушень.

Із Постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 січня 2014 року (справа № 5-48 кс13) вбачається, що загальні засади призначення покарання (ст..65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини по справі, ступень тяжкості скоєного правопорушення, характер та мотиви протиправних дій, враховуючи вищенаведені дані характеристики особи обвинуваченого і попередню позитивну соціальну поведінку, які знижують ступінь тяжкості скоєного правопорушення і ступінь небезпеки особи обвинуваченого для суспільства, суд, всебічно оцінюючи викладені обставини, приходить до переконання про можливість виправлення ОСОБА_1 без реального виконання покарання і вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням у відповідності до положень ст. 75 КК України.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд врахував досудову доповідь Слов`янського міськрайонного Відділу філії державної установи «Центр пробації» в Донецькій області від 04 вересня 2019 року відносно ОСОБА_1 , відповідно до якої, виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеку для суспільства (у тому числі для окремих осіб) (а.п.29-31).

Цивільний позов Прокурора Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області, заявлений в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої злочином у розмірі 19403 грн. 70 коп. за лікування потерпілого ОСОБА_4 в умовах стаціонару в травматологічному відділенні Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки вказана матеріальна шкода спричинена внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 .

У відповідності до вимог п.29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» «Вирішуючи цивільний позов у кримінальній справі про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я потерпілого (витрат на лікування, посилене харчування, протезування, сторонній догляд, поховання тощо), суди повинні керуватися відповідним цивільним законодавством і виходити з роз`яснень із цих питань, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами.

Вирішуючи питання стосовно цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 в частині стягнення матеріальної шкоди, суд вважає, що він підлягає повному задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 1166 ЦК України « Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала».

У відповідності до ст. 1166 ЦК України - Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода - у зменшенні майнової сфери потерпілого, що в свою чергу тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника. б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, є обов`язковою підставою деліктної відповідальності. в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, є обов`язковою підставою деліктної відповідальності. г) вина.

В судовому засіданні встановлено, що 18 травня 2019 року обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення в результаті спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження середньої тяжкості.

В судовому засіданні встановлено, що потерпілому ОСОБА_4 спричинено матеріальну шкоду, пов`язану з його лікуванням, у розмірі 11146,02 грн., яка потерпілим документально підтверджена (а.п.17-21), а оскільки вказана матеріальна шкода знаходиться у прямому причинному зв`язку з протиправними діями обвинуваченого, то суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_4 слід стягнути у відшкодування матеріальної шкоди 11146,02 грн., задовольнивши його позовні вимоги в цій частині.

У відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України « Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини…».

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" зазначено, „ що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до діючого законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:... в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків".

У відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та вина.

Обов`язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оскільки 18 травня 2019 року обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення в результаті чого спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження середньої тяжкості, а у відповідності до ст. 3 Конституції України « Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, то суд вважає, що спричинення моральної шкоди потерпілому мало місце.

Вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення потягло за собою сильні переживання та страждання, потерпілий ОСОБА_4 тривалий час відчував сильний нестерпний біль, після травми в нього часто паморочиться та болить голова у зв`язку з травмою. ОСОБА_4 був вимушений регулярно їздити значну відстань до лікарні м. Слов`янська для періодичного огляду та лікування. Приймати ліки, знеболювальні препарати

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілого в частині відшкодуванні йому моральної шкоди підлягають задоволенню частково і стягненню моральної шкоди у розмірі 5000 грн. на його користь з обвинуваченого ОСОБА_1 , що на думку суду, буде відповідати перенесеним потерпілим моральним стражданням і переживанням. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 частково визнав позовні вимоги потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди.

Речові докази по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України і призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Захід забезпечення кримінального провадження відповідно до видів, передбачених ст. ст. 131, 176 КПК України не обирався та не застосовувався.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гоголів Броварського району Київської області, РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська», яка розташована за адресою - Донецька область, місто Слов`янськ, вулиця Шевченко, будинок № 40, р/рахунок 35437019049258, МФО 820172 ГУ ДКСУ в м. Слов`янськ Донецької області, ОКПО 01991197 - 19403,70 грн. (дев`ятнадцять тисяч чотириста три грн. 70 коп.) за лікування потерпілого ОСОБА_8 в умовах стаціонару - Травматологічного відділення Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гоголів Броварського району Київської області, РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Слов`янська Донецької області, РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , у рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 11146,02 (одинадцять тисяч сто сорок шість) гривень 02 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуючий: суддя

Слов`янського міськрайонного суду Т.А.Хаустова.