Рішення № 86342678, 12.12.2019, Волноваський районний суд Донецької області

221/3954/19

2/221/976/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

12 грудня 2019 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Писанець Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Гурової Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волновахи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Військово-цивільної адміністрації м. Волноваха Волноваського району Донецької області про надання дозволу на в`їзд/виїзд дитини до непідконтрольної території України без згоди батька -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому зазначила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано 28.03.2019 року, що підтверджується рішенням суду про розірвання шлюбу. Від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона матеріально утримує та піклується про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток. Шлюбні відносини з відповідачем припинилися, участі у вихованні та догляді за дітьми відповідач не бере, розвитком дітей не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання та розвиток дітей не надає. У даний час фактичне місце знаходження відповідача їй не відоме. У м. Донецьк мешкає бабуся її дітей, спілкування з нею відповідає правам дитини, однак неможливі без дозволу батька дитини. Однак у зв`язку з військовим конфліктом дитина позбавлена можливості виїзду до м. Донецька. Вважає, що єдиною надією на відновлення права дитини є рішення суду у зв`язку з чим вона звернулася до суду і просить надати дозвіл на виїзд дитини до непідконтрольної території України без згоди батька строком на 5 років.

У судове засідання позивач не з`явилася, однак подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог чинного законодавства, про причину неявки суд не інформував, тому суд визнає причину неявки ОСОБА_2 неповажною і вважає можливим розгляд справи проводити у відсутності сторін, з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Дослідивши письмові докази, подані у даній цивільній справі, суд вважає, що позові вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 268 ч.5 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 30.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 62.

Заочним рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 28.03.2019 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Із наявних у матеріалах справи довідок від 25.07.2016 року за № 1438-38748, від 12.08.2016 року №1438040425 та від 25.07.2016 року №1438038749 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що позивач з дітьми зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак місце проживання/перебування зареєстровано: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої в Україні з 27.09.1991 р., держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно ч.3 ст.313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

За ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: 1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків:- якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску; якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на постійний консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном; у разі пред`явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

Відповідно до змісту ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст.2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій є тимчасово окупованою територією (ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаною Україною 21.02.1990 року, ратифікована Україною 27.02.1991року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З огляду на викладене, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо в`їзду/виїзду неповнолітньої дитини на тимчасово окуповану територію, а лише встановлено певний порядок її в`їзду /виїзду за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Разом з тим, дозвіл на тимчасові виїзди за кордон з дати набрання рішення законної сила у супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18) в якому Велика Палата відступила від правового висновку, згідно з яким пріоритетними в цій категорії справ є дотримання принципу рівності прав батьків щодо дитини. У вищевказаній постанові зроблено висновок, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.

Крім того, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13) Європейський суд з прав людини, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Однак, аналізуючи вищенаведені норми законодавства суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки виїзд дитини без згоди та супроводу другого з батьків повинен мати одноразовий характер з визначенням його початку й закінчення, однак позивач у позовній заяві просила надати такий дозвіл строком на 5 років, що суперечить встановленим нормам.

Суд приймає до уваги положення Сімейного Кодексу України, відповідно до якого батьки несуть повну відповідальність за життя та здоров`я своєї дитини. До того ж, саме позивачка, як матір дітей, має переважне право перед іншими особами на особисте виховання дітей і на самозахист своїх дітей.

Беручи до уваги те, що відповідач безпідставно не надає згоди на виїзд його дитини разом із матір`ю та, враховуючи інтереси дітей, суд вважає, що надання дозволу на виїзд за межі України без згоди та супроводу матері необхідно задовольнити частково, надавши позивачу тримісячний строк дозволу, що буде відповідати інтересам дітей та не позбавить відповідача передбаченої законодавством можливості брати участь у їх вихованні та спілкуванні з ними.

Керуючись ст.27 Конвенції про права дитини, ст.ст.8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 141, 150 СК України, п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, ст. ст. 4, 10-13, 76, 81, 83, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Військово-цивільної адміністрації м. Волноваха Волноваського району Донецької області про надання дозволу на в`їзд/виїзд дитини до непідконтрольної території України без згоди батька - задовольнити частково.

Дозволити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженці м. Донецьк, Донецької області в`їзд/виїзд до тимчасово непідконтрольної території України разом із донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою смт. Новотроїцьке, Волноваського району, Донецької області та із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем смт. Новотроїцьке, Волноваського району, Донецької області, строком на три місяці з дня набрання рішенням законної сили, без згоди та супроводу батька дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення подається до Донецького апеляційного суду через Волноваський районний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 25.032016 року Волноваським РВ ГУ ДМС України в Донецькій області, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання/перебування: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Рокитнянським РВ ГУМВС України в Київській області 04.02.2011 року, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Військово-цивільної адміністрації м. Волноваха Волноваського району Донецької області, юридична адреса: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Центральна, 88, код ЄДРПОУ 42849315.

Суддя Н.В. Писанець