Ухвала суду № 86340377, 10.12.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1792/19

№ 1-кп/183/941/19

У Х В А Л А

10 грудня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Болкарьової О.В.,

секретаря Гамаскової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР № 12018040350002563 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

за участю прокурора Шаповаленка Я.В.,

захисників Мисика О.І.,

Шрама В.Ю.,

Вислоцької Г.О.,

перекладача Зайцевої В.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться обвинувальний акт за фактом вчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , злочину, передбаченого ч.3 ст. ст.186 КК України.

25 січня 2019 року під час підготовчого судового засідання обвинуваченим ОСОБА_1 та Дерев? янку С.О. було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу, щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, мотивуючи своє клопотання тим, що ризики передбачені ч. 1. ст. 177 КПК України, які слугували підставою для його обрання існують і на цей час.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Шрам В.Ю. заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження дії його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та в чергове просив змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на домашній арешт, оскільки обвинувачений має постійне місце мешкання і за станом здоров`я йому необхідне належне лікування, яке він не отримує в умовах СІЗО.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив змінити йому запобіжний захід на нічний домашній арешт, мотивуючи свою позицію тим, що за станом здоров`я він фізично не зможе продовжувати скоювати інші злочини, крім того він має стійкі соціальні зв`язки, а саме має родину та матір похилого віку.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2. - адвокат Мисик О.І. заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження дії його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, на його думку, ризики зазначені прокурором не доведені, та просив врахувати, що ОСОБА_2. має постійне місце мешкання та родину, у зв`язку з чим, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2. також просив змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, запевнивши суд, що більше скоювати злочини не буде.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат Віслоцька Г.О. заперечувала проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження дії обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи свою позицію тим, що прокурором не доведена неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту, на який і просила змінити обвинуваченим.

Прокурор проти задоволення клопотань захисників обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2. - адвокатів Шрама В.Ю. та Мисика О.І. про зміну запобіжних заходів заперечував, наполягаючи на задоволенні заявленого ним клопотання.

Вислухавши думки учасників кримінального провадження, суд, вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинувачених, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п.79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011року, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2. , спливає 19 грудня 2019 року, судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку, оскільки на даний час судом не допитані обвинувачені, та свідки, а тому жодних підстав для зміни обраного обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт на даний час не має, заявлені ризики, зазначені в ухвалі слідчого судді та на підставі яких під час підготовчого судового засідання був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшились.

Що стосується клопотань захисників обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокатів Шрама В.Ю. та Мисик О.І про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд, вважає їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, крім вищезазначених обставин, ще й в зв`язку з тим, що захисниками в своєму клопотанні не обґрунтовано та не зазначено взагалі підстав, які свідчать про зменшення ризиків. При цьому, суд, не може прийняти до уваги твердження захисників про те, що обвинувачені мають постійне місце мешкання, оскільки практика ЄСПЛ хоча і не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Враховуючи, що санкція ч. 3 ст. 186 КК України передбачає покарання лише у вигляді позбавлення волі, суд не вбачає наразі іншої можливості запобігти ризику переховування обвинувачених від органу досудового розслідування та суду, у інший спосіб, ніж тримання їх під вартою, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2. , будучи особами, що раніше неодноразово судимі, знову обвинувачується у скоєнні корисливого тяжкого злочину. При цьому, посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Шрам В.Ю. про необхідність проходження лікування обвинуваченим ОСОБА_1 , не може бути прийнята судом, як підстава для зміни запобіжного заходу, оскільки доказів терміновості лікування та неможливості утримання і продовження лікування в умовах УВП суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 199 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Обвинуваченим:

ОСОБА_1 , продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 05 лютого 2020 року включно.

ОСОБА_2 , продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 05 лютого 2020 року включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту та обвинувачених про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та начальнику Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)".

Ухвала підлягає оскарженню до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її проголошення у відповідності до рішення КСУ від 13.06.2019 року № 4-р/2019.

Суддя О.В. Болкарьова