Рішення № 86335592, 11.12.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.2019 Справа № 905/1611/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., при секретарі судового засідання Турко А.В., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 , м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 5000,00грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 15001,10грн, пені у сумі 28316,71грн, заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 4665,21грн

Представники учасників справи:

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: представник не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 , м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 5000,00грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 15001,10грн, пені у сумі 28316,71грн, заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 4665,21грн, всього 52983,02грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором від 13.07.2012, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за кредитом у сумі 5000,00грн, заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 15001,10грн, заборгованість по пені у сумі 28316,71грн, заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 4665,21грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що в заяві про відкриття рахунку від 13.07.2012 відсутні відомості про розмір кредитного ліміту, відсутні умови щодо процентної ставки, яка буде застосовуватися у разі здійснення банком кредитування, відсутні умови щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Крім того, відсутнє підтвердження того, що саме з наведеними позивачем в позові умовами з Витягу «Умов та правил надання банківських послуг» ознайомився та погодився відповідач, підписуючи заяву про відкриття банківського рахунку; зазначив, що Умови та правила надання банківських послуг Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» не є складовими частинами укладеного між відповідачем та позивачем кредитного договору. Крім того, відповідач просить застосувати строки позовної давності до вимог позивача.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві; зазначає про відсутність підстав застосування для позовної давності.

Відкриваючи провадження у справі, судом враховано, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 07.06.2017 здійснено запис про припинення здійснення відповідачем підприємницької діяльності. Згідно з ч.8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадах, зокрема справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За змістом ст. ст.51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст.ст.202-208 Господарського кодексу України, ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов`язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, з урахуванням наведених приписів та ч. 1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України спори, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності та якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалась зазначеною особою, зареєстрованою підприємцем, розглядаються в порядку господарського судочинства.

Аналогічну позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.73).

Виходячи з вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто судом як малозначну в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Висновок щодо визначення даної справи як малозначної зроблений судом з огляду на приписи п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, для цілей цього Кодексу визначені як малозначні.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 02.10.2019; судове засідання призначене на 22.10.2019. Після відкриття провадження у справі у судовому засіданні 22.10.2019 господарський суд в порядку ч. 11 ст.176 Господарського процесуального кодексу України постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху; ухвалою господарського суду від 05.11.2019 продовжено розгляд справи №905/1611/19; судове засідання призначено на 19.11.2019 з подальшим оголошенням перерви до 11.12.2019.

У судове засідання 11.12.2019 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

З огляду на спливання встановленого ст.248 Господарського процесуального кодексу України строку розгляду справи, зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними матеріалами.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про огляд веб-сайту АТ КБ «Приватбанк» за посиланням https//privatbank.ua/terms «Архів договорів», повний договір (актуальний на 01.07.2012), розділ 3.2.1 на сторінці 306 повного договору, суд зазначає, що в задоволенні клопотання було відмовлено в засіданні 11.12.2019 з постановленням ухвали суду без викладення окремого процесуального документа в порядку ч.5 ст.233 Господарського процесуального кодексу України з занесенням до протоколу судового засідання 11.12.2019. Мотиви відмови у задоволенні клопотання позивача полягають у тому, що наявність Умов та правил надання банківських послуг на веб-сайті позивача не є спірним та відповідачем не заперечується. Разом з тим, наявність Умов та правил надання банківських послуг на веб-сайті позивача у поточний час, зокрема, архівних версій договору за наведеною позивачем редакцією, не є доказом обізнаності відповідача про зміст цих умов на час підписання анкети-заявки 13.07.2012, отже, огляд веб-сайту АТ КБ «Приватбанк» судом в порядку ч.7 ст.82 Господарського процесуального кодексу України не може призвести до встановлення обставин (фактів), якими позивач обґрунтовує позовні вимоги та які мають значення для вирішення справи, у розумінні ст.73 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

13.07.2012 відповідачем було підписано анкету-заявку про відкриття поточного рахунку (а.с. 65,66). Факт підписання анкети-заявки відповідачем визнається.

Як стверджує позивач, відповідно до цієї анкети-заявки відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 13.07.2012. Обставини щодо приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в редакції, наведеній позивачем, відповідачем заперечуються.

Разом з тим, позивач наполягає, що відповідно до договору від 13.07.2012 відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг (а.с.17-26) (надалі - Умови).

Так, за твердженням позивача п. 3.18.1.1 Умов було передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на власний вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення чи інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно з п. 3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому «Умовами та правилами надання банківських послуг». Сторони погодились, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється банком на кожний операційний день. У випадку зниження банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому даними «Умовами та правилами надання банківських послуг», клієнт зобов`язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного у повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого клієнту у будь-якій з форм, передбачених «Умов та правил надання банківських послуг». В іншому випадку грошове зобов`язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, зазначеного в повідомленні.

Відповідно до п. 3.18.1.5 Умов Кредитний ліміт стосовно до цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг» являє собою суму грошових коштів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методикою на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківськими нормативами і нормативними актами Національного банку України.

Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі «Угода»). При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених «Умов та правил надання банківських послуг», Банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні Клієнтом зобов`язань, передбачених «Умов та правил надання банківських послуг», за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування Ліміту, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування Ліміту може бути продовжено Банком на той самий строк. Термін також може бути змінений Банком згідно з п. 3.18.2.3.4 цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг». Згідно ст.212, 651 ЦКУ при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань за кредитом, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов`язань має право встановити інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). При непогашенні заборгованості у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної в повідомленні вважається простроченою (п.3.18.1.8 Умов).

Згідно з п 3.18.1.11 Умов періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування «кредитним лімітом на поточному рахунку» - не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом у цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Зменшення або збільшення заборгованості по кредиту в період безперервного користування кредитом, не впливають на зміну початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетового сальдо.

Як визначено п.3.18.1.12 Умов для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту. Процентна ставка може бути змінена Банком у порядку, передбаченому цим розділом «Умов та правил надання банківських послуг».

Пунктом 3.18.1.13 Умов встановлено, що при порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань, Клієнт сплачує Банку відсотки та пеню за користуванням кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі, передбаченому цим розділом «Умов та правил надання банківських послуг».

Відповідно до п. 3.18.1.16 Умов при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

За змістом п. 3.18.2.2 Умов клієнт зобов`язується використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 3.18.1.1 даних Умов, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п. п. 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, повернути кредит у строки, встановлені п. п. 3.18.1.10, 3.18.2.3.4, 3.18.2.2.17, сплатити банку винагороду відповідно до пунктів 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, 3.18.4.11.

Відповідно до п.3.18.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнулення»), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. (п.3.18.4.1.1 Умов).

При необнуленіі дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулення, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулення, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24 (двадцять чотири)% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулення (п.3.18.4.1.2 Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім)% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань (п.3.18.4.1.3 Умов).

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов).

Згідно з п. 3.18.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 3.18.5.1 Умов при порушенні Клієнтом порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3 термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п.3.18.2.2., 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років (п.3.18.5.7 7 Умов).

Пунктом 3.18.6.1 Умов визначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання Ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами.

Відповідач заперечує проти його ознайомлення під час укладання сторонами кредитного договору на підставі заявки від 13.07.2012 з наведеними Умовами та правилами надання банківських послуг в редакції позивача; доказів погодження відповідача саме з викладеними в позові Умовами матеріали справи не містять.

Разом з тим, відповідачем не висловлено заперечень проти розміру кредитного ліміту, наведеного в наданій позивачем довідці вих. №08.7.0.0/190814073657 від 14.08.2019, з якої вбачається встановлення відповідачу кредитного ліміту в наступних розмірах: 16.07.2012 - 1000,00грн; 11.04.2013 - 8000,00грн; 21.06.2013 - 5000,00грн, 01.03.2014 - 0,00грн, 16.07.2014 - 0,00 грн (а.с.27).

Факт видачі кредиту у розмірі 5000,00грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку відповідача (а.с.31-34), відповідачем також не заперечується.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором банківського обслуговування від 13.07.2012 з встановленням кредитного ліміту, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 5000,00грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 15001,10грн, пені у сумі 28316,71грн, заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 4665,21грн.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що укладений сторонами на підставі заяви відповідача від 13.07.2012 договір має ознаки кредитного договору, отже, до правовідносин сторін застосовуються положення Глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України). Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержанням письмової форми договору зумовлює його нікчемність (ст.1055 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.1056-1 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ст.ст.525,615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Цивільного кодексу України.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання кредитних зобов`язань утворилась та має місце заборгованість відповідача за кредитом у розмірі 5000,00грн.

Своєчасне невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а відповідач згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити, що «Умови та правила надання банківських послуг»/тарифи банку, які за твердженням позивача разом із заявою про відкриття рахунку та приєднання до умов та правил надання банківських послуг складають договір банківського обслуговування від 13.07.2012, та містять умови про сплату відсотків, комісії за користування кредитними коштами, відповідальність за несвоєчасне погашення кредиту, та до яких, підписавши заяву приєднався відповідач, не можна розцінювати як частину такого договору, укладеного між сторонами 13.07.2012 шляхом підписання заяви, оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Крім того, «Умови та правила надання банківських послуг»/Тарифи Банку, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися останнім з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із позовною заявою.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими до матеріалів справи «Умовами та правилами надання банківських послуг»/Тарифами Банку ознайомився відповідач, підписуючи заяву про відкриття поточного рахунку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, що саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядку мають здійснюватись нарахування платежів.

Судом прийнято до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, тому дійшов висновку, що до вказаних правовідносин неможливо застосувати і правила ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки «Умови та правила надання банківських послуг», що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом (27.08.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи відсутність підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг/ Тарифи банку, відсутність в заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані в матеріалах справи та надані банком такі Умови/Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору банківського обслуговування, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відтак, недоведення підписання відповідачем Умов та правил банківських послуг, які встановлюють умови кредитування, дає підстави стверджувати про недотримання у їх відношенні вимог ст.1055 Цивільного кодексу України щодо письмової форми договору. За висновками суду, розмір процентів, комісії та порядок їх нарахування не встановлений, аналогічно, не встановлені в підписаній заяві й умови відносно розміру та порядку нарахування неустойки - угода, про яку згідно ст.ст.546, 547 Цивільного кодексу України повинна бути в письмовій формі. В свою чергу, недодержання письмової форми угоди про неустойку обумовлює нікчемність такої угоди.

Викладені обставини, виходячи зі змісту ч.2 ст.215, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, дають підстави для висновку, що положення непідписаних клієнтом Умов Банку не створюють юридичних наслідків, а отже правових підстав у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України для виникнення суб`єктивного права Банку на означені комісію, пеню та проценти за зазначеними позивачем ставками суд не вбачає.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 15001,10грн, пені у сумі 28316,71грн, заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 4665,21грн.

Щодо суми заборгованості за кредитом, суд зазначає, що за змістом ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Укладений між сторонами договір банківського обслуговування від 13.07.2012 у вигляді анкети-заявки, не містить строку повернення кредиту (користування ним); протилежне сторонами не доведено. Отже, в даному випадку згідно з ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України до означених правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства про позику. Неповернення в порушення вимог ст.1049 Цивільного кодексу України в добровільному порядку відповідачем фактично отриманих та використаних коштів у сумі 5000грн, що останнім не заперечується, свідчить про неналежне (із допущеним простроченням) виконання відповідачем такого грошового зобов`язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України), з урахуванням чого позивач вправі вимагати захисту своїх прав як позичальника шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми коштів у розмірі 5000грн.

Виходячи з того, що судом встановлено факт звернення відповідача до банку та отримання останнім кредиту, суд визнає обґрунтованою заявлену позивачем суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00грн, яка підтверджується наданим позивачем розрахунком і узгоджується із встановленою сумою кредитного ліміту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 5000,00грн.

Такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

З приводу заявленої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності до позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що Умови та правила банківських послуг не розцінюються судом в якості складової частини укладеного сторонами кредитного договору, саме на чому наполягає відповідач, суд не вбачає підстав для врахування положень цих Умов та правил при визначенні строку повернення суми кредиту. Отже, заява відповідача про застосування строків позовної давності щодо вимог про погашення тіла кредиту, виходячи зі встановлених Умовами кредитування строків погашення, задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу між сторонами судових витрат, суд зазначає, що за вимогами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 1921,00грн, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ, до ОСОБА_1 , м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 5000,00грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 15001,10грн, пені у сумі 28316,71грн, заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 4665,21грн, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, Печерський район, вул. Грушевського, б.1д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 5000,00грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 181,28грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 11.12.2019 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2019.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Аксьонова