Рішення № 86332051, 03.12.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2019Справа №910/12849/19За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"

про відшкодування збитків розмірі 5 877,02 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Cтасів В.І.;

від відповідача - не з`явився.

обставини справи:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" про відшкодування шкоди у розмірі 5 877,02 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/12849/19 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 29.10.2019.

У судовому засіданні 29.10.2019 судом оголошено перерву до 21.11.2019.

01.11.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що сума ремонту вказана в рахунку-фактурі №1221178 від 28.01.2019 значно завищена та частково не відповідає пошкодженням отриманим в ДТП 29.12.2018. Також, відповідач зазначив, що на виконання вимог закону сплатив страхове відшкодування в розмірі 7 622,98 грн., враховуючи вимоги ст.ст. 22,29 Закону про ОСЦПВВНТЗ, тобто з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,7 (70%).

13.11.2019 позивачем подана відповідь на відзив на позовну заяву, зокрема позивач зазначив, що відповідач пошкоджений транспортний засіб не оглядав та визначені Методикою етапи технічного огляду не виконувались, тому калькуляція №79378 від 16.08.2019 складена з порушенням Методики. Також, позивач зазначив, що звіт є лише попереднім оціночним документом, а розмір страхового відшкодування, який був виплачений на користь власника підтверджується належними доказами у справі.

01.11.2019 відповідачем подано клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи з урахуванням матеріалів судової справи з визначенням сум без податку на додану вартість (далі - ПДВ), оскільки Позивач здійснив витрати за цінами без ПДВ, на підставі рахунку-фактури №1221178 від 28.01.2019р. ФОП Мусійко О.О., який не є платником ПДВ та просив поставити наступне питання: яка вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу КІА р.н. НОМЕР_1 станом на 29.12.2018 року, внаслідок його пошкодження в ДТП 29.12.2018 року.

Позивачем подані заперечення проти задоволення заяви про призначення судової експертизи, в яких позивач вказав, що фактичні затрати, що були здійсненні для відновлення пошкодженого транспортного засобу підтверджуються рахунком відповідної СТО, на підставі якого був розрахований розмір позовних вимог, а запасні частини зазначені в рахунку-фактури №1221178 від 28.01.2019 не є новими (б/у), то фактично фізичний знос щодо них вже застосовано.

Суд, дослідивши обставини справи, у задоволенні клопотання про призначення експертизи відмовив за безпідставністю та недоведеністю доцільності та необхідності.

У судовому засіданні 21.11.2019 судом оголошено перерву до 03.12.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2018 року між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання до автоцивілки» № 06-TR, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «КІА», державний № НОМЕР_1.

Як встановлено судом, 29 грудня 2018 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «КІА», державний № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Skoda», державний № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3

Згідно постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 11.03.2019р. у справі №752/510/19, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, внаслідок чого його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124КУпАП.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди були завдані механічні пошкодження автомобілю «КІА», державний № НОМЕР_1 , який був застрахований у позивача, згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту від 09.08.2018 № 06-TR.

02 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про настання страхового випадку, а також надала усі необхідні документи для виплати страхового відшкодування на його користь.

На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 09.08.2018 № 06-TR, на підставі страхового акту від 05.02.2019 №СТ/19/0002 позивач виплатив на рахунок страхувальника 13 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.02.2019 №ID15357.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Skoda», державний № НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_3 , під час експлуатації вказаного автомобіля, вину даного водія у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.03.2019 (справа №752/510/19, провадження №3/752/1172/19).

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП 29.12.2018, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Skoda», державний № НОМЕР_2 , застрахована у відповідача відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/8947987. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Отже, відповідач є особою на яку полісом № АК/8947987 покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Skoda», державний № НОМЕР_2 , на час спірної ДТП.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. 5585 від 15.05.2019 на виплату страхового відшкодування, відповідно до якої позивач просить відповідача сплатити страхове відшкодування у сумі 13 500,00 грн.

27 серпня 2019 року ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» було здійснено часткову виплату страхового відшкодування в розмірі 7 622 (сім тисяч шістсот двадцять дві) гривні 98 копійок. Вказаний факт підтверджується листом за вих. № ЦВ 79378/У від 19.08.2019р. та платіжним дорученням № 15815 від 27.08.2019р.

У зв`язку з неповною сплатою суми відшкодування Позивач вказує на наявність у відповідача зобов`язання сплатити на користь позивача 5 877,02 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вартість матеріального збитку відповідно до рахунку-фактура №1221178 від 28.01.2019 складає 13 500,00 грн.

При цьому судом враховано, що Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз`яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Відтак, реальний розмір витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля «КІА», державний № НОМЕР_1 , склав 13 500,00 грн. Факт виплати позивачем, як страховиком цивільно-правової відповідальності потерпілої у ДТП особи, страхового відшкодування в розмірі 13 500,00 грн. суду також доведений (підтверджується платіжним дорученням №ID-115357 від 05.02.2019).

Судом враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з п. 36.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону N1961-IV, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві, виходячи з наступного.

Відповідач при здійсненні розрахунку вартості суми страхового відшкодування, виходив з даних ремонтної калькуляції №79378 від 16.08.2019.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 78 ГПК України передбачає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Законом України «Про оцінку майна та майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методикою регулюється процедури проведення оцінки КТЗ та його технічного огляду. Вказані нормативно-правові акти визначають імперативний обов`язок оцінювача, експерта, аварійного комісара, перед складанням будь-яких розрахунків безпосередньо оглянути КТЗ та встановити всі його характерні особливості (комплектацію, технічний стан), які в подальшому впливають на його вартість та відповідно на результат оцінки.

Відповідно до абзацу 2 п. 5.1. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092. визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ (в тому числі визначення показника зносу) без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Так згідно з п. 8.5 розділу VIII Методики товарознавчої експертизи калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.

Як вставлено судом та не заперечується відповідачем, особистий огляд транспортного засобу «КІА», державний № НОМЕР_1, представниками Відповідача не проводився.

Згідно з п.5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Після закінчення зовнішнього технічного огляду провадиться перевірка роботи двигуна та інших складників, а для спеціалізованих (спеціальних) КТЗ - працездатність спеціального обладнання.

У разі можливості проведення ходових випробувань (під час руху КТЗ) перевіряється робота складників КТЗ з метою встановлення їх технічного стану. Після закінчення дослідження КТЗ оцінювач (експерт) у разі потреби ознайомлює заінтересованих осіб, залучених до технічного огляду КТЗ, з його результатами.

Представник Відповідача транспортний засіб «КІА», державний № НОМЕР_1 не оглядав та визначені Методикою етапи технічного огляду відповідачем не виконувалися, тому калькуляція складена з порушенням вищевказаного пункту Методики.

Більше того, вказана калькуляція не містить підпису аварійного комісара, а підписана начальником відділу врегулювання збитків Департаменту врегулювання збитків.

У ремонтній калькуляції вказано про те, що вартість лакофарбового матеріалу зменшено на 70%, тобто Відповідач самостійно визначив без огляду автомобіля необхідність фарбувати менше половини пошкоджених деталей.

Також в даній калькуляції норматив часу робіт необхідний для ремонту дверей і боковини введені вручну, що підтверджується зірочкою біля годин навпроти крила на 1 аркуші ремонтної калькуляції (те, що дані коригувалися вручну підтверджується зірочкою *, і на останньому аркуші калькуляції внизу вказано про те, що знак * означає - дані введені вручну користувачем).

Окрім того, при розрахунку вартості відновлювального ремонту Відповідач враховує вартість технологічної мийки, проте у відзиві посилається на те, що вказані витрати не повинні враховуватися.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як було зазначено раніше, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

У протоколі огляду зазначено про пошкодження задніх правих дверей, тому заперечення з приводу того що молдинг задніх правих дверей не відображено в протоколі огляду не відповідає дійсності.

Пунктом 3.9 Методики передбачено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації.

Фактично у даному випадку, фізичним зносом є втрата запасними частинами, які були використані при відновленні транспортного засобу, своїх первісних технічних та технологічних якостей у зв`язку з тим, що вони не є новими, тобто такими що до моменту застосування для ремонту вказаного КТЗ вже знаходились у використанні (б/у) та під впливом експлуатаційного зносу. ,

Враховуючи те, що запасні частини зазначені у рахунку-фактури № 1221178 від 28.01.2019р. не є новими (б/у), то фактично фізичний знос щодо них вже застосовано.

Разом з тим, суд вказує, що звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. До того ж, Законами України «Про страхування» та «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов`язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу.

Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 року підтвердив правомірність висновків викладених у постанові Вищого господарського суду України від 10.12.2014 у справі №910/7163/14, щодо набуття право зворотної вимоги у межах фактичних затрат зазначивши, що господарські суди обґрунтовано визнали, що Законами України «Про страхування» та «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов`язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015, справа № 3-50гс15 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.03.2018р. у справі № 910/9396/17.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АК/8947987 та положення статей 9, 12, 22, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 993 ЦК України, суд вказує на те, що на відповідачеві за полісом №АК/8947987 лежить обов`язок відшкодувати за спірним страховим випадком 5 877,02 грн. у межах суми, що перейшла до позивача (13 500,00 грн.) за вирахуванням вже сплаченої суми 7 622,98 грн. та з урахуванням того, що франшиза за полісом №АК/8947987 дорівнює 0,00, тобто відповідач повинен відшкодувати позивачу 5 877,02 грн.

За встановлених обставин справи, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 5 877,02 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України у зв`язку з задоволенням позову судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, ідентифікаційний код 20344871) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 ідентифікаційний код 32382598) 5 877 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 02 коп. основного боргу, 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.12.2019

Суддя І.І. Борисенко