Рішення № 86332028, 10.12.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1153/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінське товариство "УЛФ", вул. Перемоги, 20, м. Київ, 03170,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД", вул. Промислова, 29, кв.20, м. Івано-Франківськ, 76018,

про визнання права власності на майно (легковий автомобіль) та зобов`язання відповідача передати у володіння позивача майно (легковий автомобіль)

за участю:

від позивача: представники не з`явилися

від відповідача: представники не з`явилися

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінське товариство "УЛФ" (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (далі – відповідач) про визнання права власності на легковий автомобіль Chevrolet niva д.н.з. НОМЕР_1 (номер шасі НОМЕР_2 ) 2008 року зеленого кольору та зобов`язання відповідача передати у володіння позивача легковий автомобіль Chevrolet niva д.н.з. НОМЕР_1 (номер шасі НОМЕР_2 ) 2008 року зеленого кольору.

Позов обгрунтовує тим, що 01.12.2017 між сторонами укладено Договір купівлі-продажу № ЄТР-УЛФ-01/12-ОС, за умовами якого продавець (відповідач) зобов`язався продати, а покупець (позивач) - прийняти сільськогосподарську техніку відповідно до умов даного договору та оплатити її вартість. Зауважив, що позивач здійснив оплату вартості транспортних засобів, проте продавець ухиляється від фактичної передачі товару та передачі частини приналежних документів, що стосуються товару. За таких обставин, позивач не може реалізувати право на державну реєстрацію придбаного майна з огляду на відсутність у себе частини реєстраційних документів (оригіналів свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів) на таке майно (не передані продавцем) та неможливістю надати транспортні засоби для проведення огляду фахівцями експертної служби, що є обов`язковою умовою здійснення перереєстрації згідно пункту 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів". В обґрунтування позовних вимог посилався на ст.144, 174 Господарського кодексу України ст. 316, 321, 328, 392, 526, 538, 629, 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Спростовуючи доводи відповідача про непогашену заборгованість за зберігання транспортних засобів вказав на те, що позивачем у повному обсязі сплачено вартість спірного майна, що підтверджується долученими до позовної заяви платіжними дорученнями, проте відповідачем не виконано зустрічного обов`язку по передачі транспортних засобів позивачу, як це передбачено ст. 538 ЦК України. Зауважив, що твердження відповідача про існування боргу за зберігання майна не заслуговують на увагу, оскільки умовами договору не визначено плати за охорону транспортних засобів. Звернув увагу, що відповідач, підписавши акти прийому-передачі транспортних засобів, підтвердив факт переходу до позивача права власності на вказане майно. Посилання відповідача на ч. 1 ст. 667 ЦК України вважає безпідставним, оскільки ч. 1 ст. 667 ЦК України надає стороні право на отримання витрат за зберігання майна за наявності певних обставин, але не право сторони відмови від видачі товару, що фактично має місце. Зазначив, що питання витрат за зберігання майна по договору купівлі-продажу фактично є окремим спором та не може розглядатися судом одночасно з позовною заявою про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії, оскільки це є порушенням ст. 14 ГПК України.

Господарський суду Івано-Франківської області ухвалою від 23.10.2019 року постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначити на 29.10.2019 року.

04 листопада 2019 року відповідачем подано відзив на позов (вх. № 19103/19 від 04.11.2019) відповідно до якого відповідач проти позову заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити. Зокрема, вказав на те, що за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Зауважив, що відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов`язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Зазначив, що необхідні для цього витрати покупець зобов`язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором. Вказав на те, що оскільки майно (автомобіль) не було фактично передане позивачу згідно умов укладеного договору (пункт 6.1. передбачає обов`язковою умовою переходу права власності "момент фактичної передачі майна"), не було і переходу права власності на таке майно. Зазначив, що відповідач не визнає право власності на спірні транспортні засоби, оскільки позивачем не оплачено послуги охорони майна.

Суд ухвалою від 13.11.2019 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.12.2019 року.

Позивач повноваженого представника в судове засідання не направив, однак подав клопотання (вх.№21603/19 від 09.12.2019) про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач повноваженого представника в судове засідання не направив, однак подав до суду клопотання (вх.№ 21728/19 від 10.12.2019 про розгляд срави без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 ГПК України, суд встановив наступні обставини справи.

01 грудня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Управлінське товариство "УЛФ" (по договору - покупець, по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (по договору - Продавець, по справі - відповідач) укладено Договір купівлі-продажу № ЄТР-УЛФ-01/12-ОС (далі по тексту - Договір ).

Зазначений договір підписано сторонами та скріплено печатками. Даний договір припиняє свою дію після виконання сторонами своїх зобов`язань в повному обсязі (п.10.3. договору).

За умовами Договору продавець зобов`язався продати, а покупець - прийняти та оплатити вартість наземних транспортних засобів та/або сільськогосподарської техніки (далі за текстом - майно) відповідно до умов договору (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору право власності продавця на майно підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, технічними паспортами та іншими належними для даного виду технічки (одиниці) майна, документами.

Згідно з пунктом 2.1. Договору відомості про майно: найменування, вид/тип, асортимент, та інші відомості, які дозволяють ідентифікувати майно як окрему одиницю, визначаються сторонами в додатках - специфікаціях, що є невід`ємною частиною даного договору.

Крім того, між сторонами у справі підписано Додаток №1 до Договору, згідно якого продавець постачає покупцю сільськогосподарську техніку, перелічену у цих додатках та на зазначену у них суму.

Відповідно до п. 4.1. договору купівлі-продажу, передача майна, вказаного в додатках до договору, повинна бути здійснена шляхом оформлення актів прийому-передачі майна, що підписані представниками сторін.

Пунктом 4.3. договору купівлі-продажу визначено, що продавець зобов`язаний надати покупцю наступні документи: акт приймання-передачі майна та/або видаткова накладна.

Пунктом 6.1. Договору купівлі-продажу передбачено: право власності на майно, ризики випадкової втрати чи пошкодження майна, купівля-продаж якого здійснюється відповідно до даного Договору, переходить від Продавця до Покупця в момент фактичної передачі майна по актам приймання-передачі та/або видатковим накладним.

Підпунктами 7.2.1. та 7.2.2. Договору визначено, що продавець зобов`язується продати майно та передати покупцю всі необхідні документи для експлуатації майна та здійснення покупцем реєстрації майна у відповідних державних органах.

01 грудня 2017 року сторонами складено Акт приймання-передачі майна № 1 у загальній кількості 24 одиниць, в тому числі легковий автомобіль марки Chevrolet niva, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , колір д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 18 456 грн 00к. який так і не переданий у фактичне користування позивача і щодо якого виник вказаний спір.

Сторонами Договору також підписано видаткову накладну на товар (майно) та додаток до договору, що підтверджують факт здійснення господарської операції, копії яких місяться в матеріалах справи.

Факт здійснення Позивачем оплати вартості майна відповідно до умов Договору купівлі-продажу № ЄТР-УЛФ-01/12-ОС від 01.12.2017 року підтверджується платіжним дорученням № 933 від 04.09.2018 р. на суму 3 049 733 грн 72 к.

23 вересня 2019 року позивач звернулось із вимогою до ТОВ "Європа-Транс ЛТД" про фактичне передання майна, яке є предметом Договору.

01 жовтня 2019 року ТОВ "Європа-Транс ЛТД" надало відповідь на вимогу позивача, якою відмовилось фактично передавати майно у власність Покупця та вимагало сплатити кошти за зберігання майна.

Наведе стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушених прав та інтересів.

При вирішенні даного спору суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №№ ЄТР-УЛФ-01/12-ОС від 01.12.2017 року є консенсуальним, за яким продавець зобов`язався передати майно у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено в ч. 1, 2 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що до позивача не перейшло право власності на майно, оскільки воно не було йому передано (не було вручено). Умови Договору (п. 6.1) пов`язують момент набуття права власності з моментом фактичної передачі Майна по актах приймання - передачі та/або видаткових накладних. Тобто вказані документи оформляються на підтвердження факту передачі майна. В даному випадку Майно не було передано, а вказані документи - складені (оформлені). Позивач помилково вважає, що він набув право власності внаслідок підписання акту приймання-передачі, а не з підстав фактичного його отримання.

За приписами ч.1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/11266/17 щодо застосування ч. 1 ст. 392 ЦК України вказано: Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто у позивача є право власності на певне майно, і має місце факт оспорювання належного позивачу права. Отже, на підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно, тобто право власності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Оскільки суд встановив, що позивач не набув право власності на Майно, то відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ч. 1 ст. 392 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 11, ч. 2 ст. 509, ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання виникають з договору і повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ч.1 ст. 662 ЦК України та розділом ІV Договору, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Оскільки Договір є консенсуальним і в ньому не встановлено строк виконання продавцем обов`язку по передачі товару, то слід застосовувати ч. 2 ст. 530 ЦК України. позивач направив відповідачу вимогу про передачу майна 05.02.2019. Відповідач у встановлений строк зобов`язання по передачі товару не виконав.

Слід зазначити, що відповідно до п. 7.2. Договору та положень ч. 2 ст. 662 ЦК України відповідач зобов`язаний передати Майно з усіма належними йому документи.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, зокрема: відмовити в позові в частині визнання права власності на майно та задовольнити позов в частині зобов`язання відповідача передати спірне майно у володіння позивача.

Щодо судових витрат по справі, то суд зазначає наступне.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 1921 грн 00к. (за вимогу про визнання права власності на майно, як вимогу майнового характеру) згідно та 1 921 грн 00 к. (за вимогу зобов`язання відповідача передати майно, як вимогу немайнового характеру) згідно платіжних доручень № 4746 від 04.10.2019 року № 4747 від 04.10.2019 року. Інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, не заявлено.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову по вимозі немайнового характеру, суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судовий збір в розмірі 1 921 грн 00 к. В частині сплати позивачем судового збору, як за вимогу майнового характеру розмірі 1921 грн 00к., - суд залишає за позивачем.

Керуючись ст. 334, 392, 509, 525, 526, 530, 655 Цивільного кодексу України, ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 86, 123. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінське товариство "УЛФ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" про визнання права власності на майно та зобов`язання відповідача передати це майно у володіння позивача задовольнити частково.

Відмовити в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінське товариство "УЛФ" (вул. Перемоги, 20, м. Київ, код ЄДРПОУ 35428975) до товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (вул. Промислова, 29, кв.20, м. Івано-Франківськ, код 32605152) про визнання права власності на майно, а саме: автомобіль марки Chevrolet niva, 2008 року випуску, тип легковий, номер шасі НОМЕР_2 , колір зелений , д.н.з. НОМЕР_1 .

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (вул. Промислова, 29, кв.20, м. Івано-Франківськ, код 32605152) передати у володіння товариству з обмеженою відповідальністю "Управлінське товариство "УЛФ" (вул. Перемоги, 20, м. Київ, код ЄДРПОУ 35428975) майно, а саме: автомобіль марки Chevrolet niva, 2008 року випуску, тип легковий, номер шасі НОМЕР_2 , колір зелений , д.н.з. НОМЕР_1 , з приналежними документами, що стосуються цього майна.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (вул. Промислова, 29, кв.20, м. Івано-Франківськ, код 32605152) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінське товариство "УЛФ" (вул. Перемоги, 20, м. Київ, код ЄДРПОУ 35428975) - 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.12.2019

Суддя Фанда О. М.