Ухвала суду № 86331960, 13.12.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/736/19

УХВАЛА

13.12.2019 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Бака Арона Семеновича про відвід судді Фрич М.М. у справі за позовом: Першого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Калуської міської ради,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бака Арона Семеновича,

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 444 716 грн 51 к.

встановив: в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Фрич М.М.) перебуває справа за позовом Першого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Калуської міської ради до Фізичної особи-підприємця Бака Арона Семеновича про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 444 716 грн 51 к.

Згідно з ухвалою від 11.12.2019 за наслідками розгляду заяви відповідача про відвід судді Фрич М.М., суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, у зв`язку з чим провадження у цій справі зупинив до вирішення питання про відвід судді в порядку ст. 39 ГПК України.

За даними протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.12.2019 в частині розгляду заяви про відвід судді Фрич М.М. справу № 909/736/19 передано на розгляд судді Максимів Т.В.

При прийнятті ухвали, за наслідками розгляду заяви про відвід судді Фрич М.М., суд врахував таке.

Право на подання заяви про відвід судді є однією із гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, з підстав, зазначених у ст. 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Згідно з абзацом першим частини 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З аналізу господарського процесуального законодавства слідує, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді.

Заявник на підтвердження упередженої поведінки судді (відсутності особистої безсторонності), посилається на те, що жодного з поданих ним клопотань не було розглянуто і не надано відповіді, участь у судовому процесі, як відповідача, знівельована до рівня вільного слухача, світлокопія довіреності на представництво гр. ОСОБА_1 ., видана Калуською міською радою, належним чином не засвідчена, що унеможливлює його участь у судовому процесі, а також пояснення та докази позивача, які на думку заявника подані з порушенням процесуальних норм та процесуальних строків, приймалися та долучалися до справи без їх розгляду на предмет дотримання цих норм та висновку щодо цього у вигляді ухвал.

Разом з тим, суд зазначає, що наведені вище норми національного законодавства не містять всі підстави для відводу судді, оскільки відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, яка є частиною національного законодавства, також закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, заявник посилається на судову практику Європейського Суду з прав людини, згідно якої, на його думку, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи навіть тоді, коли у сторони спору лише могли би виникнути сумніви в упередженості судді.

Господарський суд оцінює критично вищевказані доводи та зазначає про те, що заявником здійснено власне довільне тлумачення рішень Європейського Суду без врахування напрацьованих ним критеріїв визначення незалежності, безсторонності у конкретних справах, враховуючи наступні позиції ЄСПЛ.

Так, зокрема, у справі "Газета Україна-Центр проти України" (заява № 16695/04), рішення від 15 липня 2010 року (набуло статусу остаточного від 15 жовтня 2010 року), у п.п. 28-32 щодо позиції Європейського Суду зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 43).

У контексті об`єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III). З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, ? правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45, Reports of Judgments and Decisions, 1998-VIII).

Таким чином, з аналізу рішень Європейського Суду з прав людини стосовно висновків про дотримання норм Конвенції вбачається: суд, який розглядає справу, повинен бути безстороннім суб`єктивно, тобто жодний його член не повинен мати будь-якої особистої зацікавленості або упередженості і вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які б свідчили про протилежне; суд повинен бути безстороннім з об`єктивного погляду, тобто, він повинен надати достатні гарантії, які б виключали будь-які законні сумніви стосовно цього. Згідно з критерієм об`єктивної безсторонності, необхідно з`ясувати, чи існують факти, встановлення яких може викликати сумніви щодо безсторонності суддів.

Дотримання принципу незалежності судом при розгляді справ в рішеннях ЄСПЛ визнається у разі відповідності суду наступним критеріям: 1) спосіб призначення його членів; 2) тривалість строку повноважень; 3) наявність гарантій проти зовнішнього впливу; 4) наявність зовнішніх атрибутів незалежності.

Незалежність як принцип стосується всієї судової системи чи статусу суддів у державі, їх взаємодії з іншими органами. Принцип неупередженості передбачає акцент на конкретній справі "зазвичай виявляється в світлі обставин конкретної справи, тобто prima facie" .

Розглядаючи заяву про відвід судді господарський суд не встановив порушень норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо незалежності і безсторонності суддею Фрич М.М.

Посилання відповідача на упередженість судді стосовно нього, схильність до вирішення спору на користь позивача, а також вплив прокуратури та міської ради на внутрішнє переконання судді вбачаються надуманими та не підтверджені жодними доказами.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення заяви про відвід судді Фрич М.М. суд не вбачає.

Керуючись статтями 35, 36, 38, 39, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ

у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Бака Арона Семеновича вх.№24499/19 від 10.12.2019 про відвід судді Фрич М.М. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Дата підписання: 13.12.19

Суддя Т.В. Максимів