Ухвала суду № 86331936, 13.12.2019, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.12.2019 Справа № 908/3423/19

м.Запоріжжя

Суддя Федорова Олена Владиславівна розглянувши заяву про видачу судового наказу №1222 від 27.11.2019

за заявою агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (26512, Кіровоградська область, Голованівський район, с. Наливайка)

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Оксімет Агро" (69069, місто Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, буд. 1)

про стягнення 15% штрафу у розмірі 92.844,84 грн.

Встановив

Агрофірма "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до Господарського суду Запорізької області з заявою про видачу судового наказу в порядку розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Заява обґрунтована невиконанням з боку боржника зобов`язання за договором поставки основних засобів №20085-АРS/525. У зв`язку з наявністю порушення з боку боржника договірного зобов`язання позивач, керуючись умовами 7.3 договору та приписами діючого законодавства нарахував до стягнення 15% штрафу у розмірі 92.844,84 грн. Отже, предметом позовних вимог є стягнення штрафних санкцій за порушення виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки (передачі) позивачу товару.

До заяви додано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору в розмірі 192,10 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2019 заяву про видачу судового наказу передано до розгляду судді-доповідачу Федоровій О.В.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу якщо: заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Як зазначено у Пояснювальній записці до проекту Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №6232 від 23.03.2017 у господарському та цивільному видах судочинства запроваджується можливість стягнення неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження. Так, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд видає судовий наказ про стягнення заборгованості з боржника.

Зі змісту наданих до позовних матеріалів договору поставки основних засобів №20085-АРS/525 від 24.07.2019 та Специфікації слідує, що відповідач зобов`язаний у термін до 20.08.2019 поставити позивачу техніку загальною вартістю 618.965,64 грн. та ввести її в експлуатацію, а позивач прийняти цю техніку та протягом 10 банківських днів від дати підписання Акту введення техніки в експлуатацію оплатити її вартість. Отже, зобов`язання відповідача не є грошовим, а заявлена до стягнення сума (штраф) за своє правовою природою є санкцією за порушення термінів поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо).

б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Отже, стягнення штрафних санкцій є вимогою про застосування до винної особи відповідальності за порушення зобов`язань, тобто вчинення деліктної дії в правовідносинах сторін.

Суд зауважує, що при вирішенні спорів щодо стягнення штрафних санкцій потрібно, зокрема, з`ясувати: наявність зобов`язань у сторін, які регулюються умовами договору, узгодження сторонами застосування штрафних санкцій та їх розмір; наявність порушення учасником правочину обов`язків за договором; наявність правових підстав для застосування санкцій тощо.

Отже, вимоги про стягнення штрафних та компенсаційних санкцій потребують з`ясування певних фактів і не є безспірними вимогами, як то вважає заявник.

Оскільки стягнення штрафу є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, які є предметом укладеного сторонами договору, тобто правовим наслідком деліктного вчинку сторони, враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження лише неоспорюваної заборгованості, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення штрафу за прострочення строку поставки товару не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

За правилами ч. 2 ст. 152 ГПК України суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу судового наказу до товариства з обмеженою відповідальністю «Оксімет Агро» про стягнення штрафу у розмірі 92.844,84 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.

Керуючись ч. 1 ст. 148, ст. 150, п. 3 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 152, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Агрофірмі "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю у видачі судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Оксімет Агро" (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, буд. 1, ідентифікаційний код 41197799) штрафу у розмірі 92.844,84 грн.

Судові витрати залишити за заявником.

Звернути увагу учасників судового процесу, що з судовим рішенням можливо ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади: http://court.gov.ua/fair/sud5009/. Електронна адреса господарського суду Запорізької області: inbох@zp.arbitr.gov.ua.

Відповідно до ст. 235, п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України ухвала суду набрала законної сили 13.12.2019р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя О.В. Федорова