Рішення № 86331909, 12.12.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/117/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2019 Справа № 908/2807/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

розглянувши матеріали справи № 908/2807/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 88 277,98 грн.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ

Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 008-32/16512 від 02.10.2019 до Фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича про стягнення боргу в сумі 88277,98 грн., що складається із заборгованості за використання опор повітряних ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній в сумі 76111,44 грн., пені в сумі 9578,76 грн., трьох відсотків річних в сумі 1078,10 грн. та інфляційних витрат в сумі 1509,68 грн. за договором № 06062014 на використання опор повітряних ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній від 17.06.2014.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2019 вищевказану позовну заяву передано на розгляд судді Боєвій О.С.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області № П-526/19 від 15.10.2019, враховуючи перебування на лікарняному судді-доповідача Боєвої О.С. з 15.10.2019 призначений повторний автоматизований розподіл вищевказаної позовної заяви у справі № 908/2807/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2019 позовну заяву у справі № 908/2807/19 передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2807/19, присвоєно справі номер провадження 12/117/19, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами без проведення судового засідання.

22.10.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача заборгованість за використання опор повітряних ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній в сумі 82454,06 грн., пеню в сумі 10473,31 грн., три відсотка річних в сумі 1243,32 грн., інфляційні витрати в сумі 1509,68 грн. В заяві вказує, що в вересні 2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» також надавало послуги згідно умов договору № 06062014 від 17.06.2014, строк оплати яких настав, але зобов`язання з оплати не виконано відповідачем.

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 ГПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Оскільки заява про збільшення розміру позовних вимог подана позивачем у відповідності до приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, з наданням доказів надіслання її на адресу відповідача, відтак вона приймаються судом до розгляду. Таким чином, предметом розгляду є вимоги позивача, викладені в заяві про збільшення розміру позовних вимог, а саме: про стягнення заборгованості в сумі 82454,06 грн., пеню в сумі 10473,31 грн., три відсотка річних в сумі 1243,32 грн., інфляційні витрати в сумі 1509,68 грн., що разом складає 95680,37 грн.

01.11.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог в порядку ст. 165 ГПК України, в якому останній проти позовних вимог та заяви про збільшення розміру позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- позивач намагається стягнути плату так званої заборгованості за використання опор повітряних ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній згідно договору № 06062014 від 17.06.2014 без достатніх правових підстав;

- п. 9.1. договору № 06062014 від 17.06.2014 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє протягом одного року, п. 9.2. договору передбачає, що строк дії договору продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить письмово іншій стороні про своє небажання продовжити дію договору не менше, ніж за 30 календарних днів до закінчення строку його дії;

- 02.05.2019 відповідач за № 29 надіслав ПАТ «Запоріжжяобленерго» письмову заяву про відсутність наміру продовжувати дію договору № 06062014 від 17.06.2014 з підстав невідповідності його нормам чинного законодавства, а саме у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж»;

- заява містила пропозицію надати відповідачу проект додаткової угоди до вищезазначеного договору, який відповідає чинному законодавству;

- на дану заяву проект нового договору, або проект додаткової угоди наданий не був, тому згідно із п. 9.1. договору дія договору припинилася 18.06.2018 з огляду на наявність письмової незгоди відповідача на його продовження;

- вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором за період з вересня 2018 по вересень 2019 є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на умовах договору;

- оскільки позовні вимоги основної заявленої вимоги на суму 82454,06 грн. не підлягають задоволенню, відтак вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат також не підлягають задоволенню;

- пояснення позивача з приводу того, що послуги фактично надаються позивачем та отримуються відповідачем не може бути підставою стягнення плати за договором, оскільки умовами договору передбачений порядок оплати та строк дії договору, а не фактичне отримання стороною послуг. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у тому числі збільшених на загальну суму 95680,37 грн. за безпідставністю.

Разом з тим, 01.11.2019 від відповідача надійшла заява на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, в якій останній просить зупинити провадження у справі № 908/2807/19 до прийняття рішення у справі № 908/540/19 та набрання ним законної сили.

07.11.2019 на адресу суду від позивача надійшли заперечення на заяву про зупинення провадження у справі, в яких останній зазначає, що відповідачем не доведено яким чином з`ясування обставин у ході розгляду справи № 908/540/19 унеможливлять розгляд позовних вимог, заявлених у справі № 908/2807/19, та як встановлені у справі № 908/540/19 обставини впливають на оцінку доказів у справі № 908/2807/19, та не зазначено наявність певних обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду справи № 908/2807/19 і встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги. При цьому вказує, що враховуючи предмет позову у справі № 908/2807/19, докази, надані позивачем і відповідачем, що дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, вважає, що підстави для зупинення провадження у справі відсутні.

07.11.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає наступне:

- заява від 02.05.2019 № 29 відповідача має назву «про відсутність наміру продовжувати дію договору № 06062014 від 17.06.2014 доки його не буде приведено до норм Закону», але з огляду на її зміст вона містить вимогу про приведення договору до вимог законодавства, направлення проекту додаткової угоди або проекту нового договору, а не про припинення дії договору;

- 22.05.2018 позивач направив на адресу відповідача повідомлення вих. № 002-16/8240 про розірвання договору від 17.06.2014 № 0602014 з 07.06.2018, а 08.06.2018 відповідь вих. № 002-16/9195 на лист відповідача від 22.05.2018 про відсутність також наміру продовжувати дію договору;

- у відповідь відповідач листом від 19.06.2018 вих. № 73 повідомив, що у зв`язку з отриманням повідомлення тільки 18.06.2018, він вважає його наданим несвоєчасно, а також зазначив про те, що з припиненням договору не погоджується, питання погашення заборгованості, що виникла за договором, пропонував вирішити шляхом проведення консультацій та переговорів, пропонував вирішити питання із підписанням проекту додаткової угоди, яка була додатком до листа;

- листом вих. № 001-32/11659 від 26.07.2018 позивач повідомив відповідача, що відзиває повідомлення вих. № 002-16/8240 від 22.05.2018;

- договір № 06062014 від 17.06.2014 є чинним, про чинність укладеного договору свідчить те, що послуги, передбачені договором, фактично надаються позивачем, отримуються відповідачем, про що свідчить розміщення оптоволоконних ліній відповідача на опорах позивача;

- рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.05.2018 у справі № 908/217/18, залишеним в силі постановою ЦАГС від 10.12.2018 встановлено, що на день розгляду справи договір від 17.06.2014 № 06062014 є чинним;

- у постанові ЦАГС від 20.06.2019 у справі № 908/2076/18 судом апеляційної інстанції зазначено, що договір від 17.06.2014 є чинним, відповідно до зазначеного рішення стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за період з жовтня 2017 по серпень 2018;

- тобто судом вже був встановлений факт дії договору після дати, яку відповідач вважає датою припинення дії договору, стягнуто заборгованість, що виникла після 18.06.2018;

- з боку позивача вживались заходи, спрямовані на внесення змін до договору № 06062014 від 17.06.2014, з метою приведення його умов у відповідність до вимог Закону про доступ, та згоди щодо врегулювання розбіжностей між сторонами не досягнуто, зміни у договір № 06062014 від 17.06.2014 не внесено, новий договір не укладено;

- договір в силу п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону про доступ діє до завершення строку його дії на умовах, визначених таким договором.

Ухвалою суду від 25.11.2019 в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 908/2807/19 до прийняття рішення у справі № 908/540/19 та набрання ним законної сили відмовлено.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 12.12.2019.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 17.06.2014 між Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", яке є новим найменуванням ВАТ "Запоріжжяобленерго" (Власник опор повітряних ліній, власник ОПЛ, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Барановим Віталієм Валерійовичем (Власник оптоволоконних ліній, власник ОВЛ, відповідач) укладено договір № 06062014 на використання опор повітряних ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору Власник ОПЛ надає Власнику ОВЛ послуги з сумісного підвісу оптоволоконних ліній на території м. Приморськ, Приморського РЕМ, ПАТ "Запоріжжяобленерго" (надалі - Послуги), а Власник ОВЛ за оплату здійснює на цих опорах підвіску 17 917 м ліній ОВЛ. Власник ОВЛ за шість місяців вводить лінії ОВЛ, про що складається та узгоджується сторонами відповідний акт вводу.

Згідно із п.п. 2.2.1. п. 2.1. Договору Власник ОВЛ зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати вартість послуг в порядку, визначеному умовами п. 3 договору.

Умовами п.п. 2.1.1. п. 2.1. Договору визначено, що Власник ОПЛ зобов`язаний на строк дії Договору надати Власнику ОВЛ у використання опори ПЛ-0,4-6/10 кВ для сумісної підвіски оптоволоконних ліній на території м. Приморськ, Приморського РЕМ.

Згідно із п. п. 2.3.1. та п. 2.3.3. Договору, Власник ОПЛ має право: вимагати своєчасної та повної оплати вартості послуг на підставі виставлених ним рахунків; в односторонньому порядку змінювати та визначати нову вартість послуг шляхом письмового повідомлення Власника ОВЛ про це не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до дати застосування нової вартості послуг. Власник ОВЛ вважається таким, що належним чином повідомлений про застосування нової вартості послуг, з моменту направлення йому про це письмового повідомлення цінним листом (з урахуванням поштового пробігу).

Власник ОВЛ має право використовувати опори ПЛ-0,4-6/10 кВ для сумісної підвіски оптоволоконних ліній протягом строку дії Договору (п. 2.4.1. п. 2.4. Договору).

Розділом 3 Договору визначено, що загальна вартість послуг, передбачених цим Договором становить 76111,44 грн., в т.ч. ПДВ (п. 3.1.). Розрахунок та розмір щомісячної оплати за послуги визначені у Додатку № 1 до Договору (п. 3.2.). Вартість послуг Власник ОПЛ має право змінювати в односторонньому порядку відповідно до п. 2.3.3. цього Договору.

Додатком № 1 до Договору сторони визначили, що розмір щомісячної плати за послуги з сумісного підвісу оптоволоконних ліній замовника ФОП Баранова В.В. на опорах ПЛ-0,4-6/10 кВ ПАТ "Запоріжжяобленерго" складає 6 342,62 грн., в т.ч. ПДВ - 1057,10 грн. з моменту вводу в експлуатацію усіх ліній ОВЛ, щомісячна сума оплати має розраховуватися згідно актів вводу в експлуатацію.

Умовами п. 4.1. - 4.4. Договору сторони узгодили, що надання послуг за цим Договором оформлюється щомісячно актами про надання послуг у звітному місяці, який підписується та скріплюється печатками Власника ОПЛ та Власника ОВЛ. Відповідальна особа Власника ОПЛ щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним, оформлює акти про надання послуг (відповідно до п. 4.1. Договору), та виписує рахунки Власнику ОВЛ на оплату послуг. Власник ОВЛ протягом 5 робочих днів після отримання від Власника ОПЛ акту про надання послуг, зобов`язаний направити Власнику ОПЛ підписаний акт про надання послуг або мотивовану відмову від підписання акту про надання послуг. У разі не підписання Власником ОВЛ акту про надання послуг та/або неодержання Власником ОПЛ підписаного Власником ОВЛ акту про надання послуг до 10-го числа місяця, наступного за звітним, акт, підписаний Власником ОПЛ в односторонньому порядку, вважається первинним документом і є підставою для проведення розрахунків, формування доходів та дебіторської заборгованості. Щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, Власник ОВЛ на підставі рахунку Власника ОПЛ здійснює оплату вартості послуг.

Відповідно до п. 9.1., 9.2. Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року. Строк дії договору продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить письмово іншій стороні про своє небажання продовжити дію Договору не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку його дії.

16.10.2014 між позивачем та відповідачем підписаний акт приймання будівництва ОВЛ по опорам ПЛ 0,4-10 кВ, згідно з яким 17917 м ліній ОВЛ прийняті в експлуатацію.

Так, на виконання умов Договору позивачем відповідно до п. 4.2. Договору оформлені акти про надання послуг та рахунки за період з вересня 2018 - вересень 2019 на загальну суму 82454,06 грн., які та направлені на адресу відповідача, а саме:

- за вересень 2018 на суму 6342,62, що підтверджується актом № 918/Дог06062014 від 30.09.2018 та рахунком № 918/Дог06062014 від 30.09.2018 - лист від 04.10.2018 № 71/02/872 (опис вкладення від 08.10.2018);

- за жовтень 2018 на суму 6342,62, що підтверджується актом № 985/Дог06062014 від 30.10.2018 та рахунком № 985/Дог06062014 від 31.10.2018 - лист від 31.10.2018 № 71/02/902 (опис вкладення від 26.10.2018);

- за листопад 2018 на суму 6342,62, що підтверджується актом № 1140/Дог06062014 від 30.11.2018 та рахунком № 1140/Дог06062014 від 30.11.2018 - лист від 30.11.2018 № 71/02/1004 (опис вкладення від 23.11.2018);

- за грудень 2018 на суму 6342,62, що підтверджується актом № 1371/Дог06062014 від 31.12.2018 та рахунком № 1371/Дог06062014 від 31.12.2018 - лист від 04.01.2019 № 71/02/33 (опис вкладення від 14.01.2019);

- за січень 2019 на суму 6342,62, що підтверджується актом № 65/Дог06062014 від 31.01.2019 та рахунком № 65/Дог06062014 від 31.01.2019 - лист від 04.02.2019 № 71/02/216 (опис вкладення від 19.02.2019);

- за лютий 2019 на суму 6342,62, що підтверджується актом № 239/Дог06062014 від 28.02.2019 та рахунком № 239/Дог06062014 від 28.02.2019 - лист від 07.03.2019 № 71/02/306 (опис вкладення від 14.03.2019);

- за березень 2019 на суму 6342,62, що підтверджується актом № 415/Дог06062014 від 31.03.2019 та рахунком № 415/Дог06062014 від 31.03.2019 - лист від 10.04.2019 № 71/02/466 (опис вкладення від 16.04.2019);

- за квітень 2019 на суму 6342,62, що підтверджується актом № 519/Дог06062014 від 30.04.2019 та рахунком № 519/Дог06062014 від 30.04.2019 - лист від 03.05.2019 № 71/02/551 (опис вкладення від 08.05.2019);

- за травень 2019 на суму 6342,62, що підтверджується актом № 667/Дог06062014 від 31.05.2019 та рахунком № 667/Дог06062014 від 31.05.2019 - лист від 03.06.2019 № 71/02/843 (опис вкладення від 12.06.2019);

- за червень 2019 на суму 6342,62, що підтверджується актом № 804/058 від 30.06.2019 та рахунком № 804/058 від 30.06.2019 - лист від 19.07.2019 № 71/02/1083 (опис вкладення від 19.07.2019);

- за липень 2019 на суму 6342,62, що підтверджується актом № 947/058 від 31.07.2019 та рахунком № 947/058 від 31.07.2019 - лист від 02.08.2019 № 71/02/1132 (опис вкладення від 07.08.2019);

- за серпень 2019 на суму 6342,62, що підтверджується актом № 1074/Дог06062014 від 31.08.2019 та рахунком № 1074/Дог06062014 від 31.08.2019 - лист від 03.09.2019 № 71/02/1237 (опис вкладення від 12.09.2019);

- за вересень 2019 на суму 6342,62, що підтверджується актом № 1169/058 від 30.09.2019 та рахунком № 1169/058 від 30.09.2019 - лист від 02.10.2019 № 71/02/1334 (опис вкладення від 09.10.2019).

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення п. 2.2.1. укладеного Договору свої договірні зобов`язання стосовно вчасного та повного розрахунку за надані послуги не виконав, у зв`язку з чим просить стягнути з останнього заборгованість за період з вересня 2018 по вересень 2019 в сумі 82454,06 грн.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 21.10.2018 по 21.10.2019 в сумі 10473,31 грн. на підставі п. 5.2. Договору. Так, вказаним пунктом договору встановлено, що за порушення строків сплати, передбачених цим Договором, Власник ОВЛ сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивач вказує на прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача, в зв`язку з чим намагається стягнути з нього три відсотка річних за загальний період з 21.10.2018 по 21.10.2019 в сумі 1243,32 грн. та інфляційні витрати за період з листопада 2018 по травень 2019 в сумі 1509,68 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір про надання послуг. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, умови розрахунків, порядок здачі та прийому послуг, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 901 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк оплати послуг за Договором сторони узгодили в п. 4.4., яким встановлено що щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, Власник ОВЛ на підставі рахунку Власника ОПЛ здійснює оплату вартості послуг.

Матеріали справи свідчать, що позивачем у відповідності до п. 4.2. Договору були оформлені рахунки на оплату послуг та акти про надання послуг за період з вересня 2018 по вересень 2019, які разом з листами надсилались на адресу відповідача, що підтверджується засвідченими копіями описів вкладення та фіскальних чеків.

Направлені на адресу відповідача акти про надання послуг за період з вересня 2018 по вересень 2019 відповідач у строк, визначений п. 4.3. Договору, не підписав, мотивованої відмови від підписання актів не надав, відтак в силу умов вказаного пункту Договору вказані акти за підписом позивача вважаються первинними документами та є підставами для проведення розрахунків.

Втім, відповідач обов`язок з оплати вартості наданих послуг за період з вересня 2018 по вересень 2019 за Договором не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 82454,06 грн.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором щодо не здійснення оплати за надані послуги, а також доведено порушення відповідачем строку оплати послуг, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості в сумі 82454,06 грн. підтверджується складеними за підписом позивача актами про надання послуг за період з вересня 2018 по вересень 2019 та виписаними на оплату рахунками. Відповідач доказів сплати боргу за надані послуги за період з вересня 2018 по вересень 2019 суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича заборгованості в сумі 82454,06 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов`язання з оплати наданих послуг з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за прострочення виконання зобов`язань з оплати наданих послуг нарахував відповідачу пеню за загальний період з 21.10.2018 по 21.10.2019 в сумі 10473,31 грн. на підставі п. 5.2. Договору.

Так, умовами п. 5.2. Договору сторони визначили, що за порушення строків сплати, передбачених цим Договором, Власник ОВЛ сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.

Дослідивши розрахунок пені суд дійшов висновку про її перерахунок у зв`язку з виявленими в ньому помилками при нарахуванні пені, а саме позивачем не враховано, що строк оплати послуг за вересень 2018, грудень 2018, березень 2019 та червень 2019 припадають на вихідні дні, а саме: 20.10.2018, 20.01.2019, 20.04.2019 та 20.07.2019.

Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені на заборгованість за актами, в яких допущені помилки за допомогою програми "Законодавство".

Пеня розрахована судом наступним чином:

1) на заборгованість за надані послуги за актом № 918/Дог06062014 від 30.09.2018, строк оплати якої настав 20.10.2018, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 22.10.2018, прострочка виникла з 23.10.2018

- за період з 23.10.2018 по 18.04.2019 (178 днів прострочення) від суми боргу 6342,62 грн. пеня складає 1113,52 грн.;

2) на заборгованість за надані послуги за актом № 1371/Дог06062014 від 31.12.2018, строк оплати якої настав 20.01.2019, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 21.01.2019, прострочка виникла з 22.01.2019

- за період з 22.01.2019 по 19.07.2019 (179 днів прострочення) від суми боргу 6342,62 грн. пеня складає 1104,83 грн.;

3) на заборгованість за надані послуги за актом № 415/Дог06062014 від 31.03.2019, строк оплати якої настав 20.04.2019, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 22.04.2019, прострочка виникла з 23.04.2019

- за період з 23.04.2019 по 17.10.2019 (178 днів прострочення) від суми боргу 6342,62 грн. пеня складає 1060,00 грн.;

4) на заборгованість за надані послуги за актом № 804/058 від 30.06.2019, строк оплати якої настав 20.07.2019, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 22.07.2019, прострочка виникла з 23.07.2019

- за період з 23.07.2019 по 21.10.2019 (91 день прострочення) від суми боргу 6342,62 грн. пеня складає 529,65 грн.

Розрахунок пені на заборгованість за іншими актами надання послуг здійснений позивачем правомірно, згідно умов договору та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені за прострочення оплати наданих послуг складає 10407,27 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича пені підлягають задоволенню частково в сумі 10407,27 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 21.10.2018 по 21.10.2019 в сумі 1243,32 грн. та інфляційні витрати за період з листопада 2018 по травень 2019 в сумі 1509,68 грн.

Дослідивши розрахунок трьох відсотків річних суд дійшов висновку про їх перерахунок у зв`язку з виявленими в ньому помилками, а саме позивачем не враховано, що строк оплати послуг за вересень 2018, грудень 2018, березень 2019 та червень 2019 припадають на вихідні дні, а саме: 20.10.2018, 20.01.2019, 20.04.2019 та 20.07.2019.

Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох відсотків річних за допомогою програми "Законодавство".

Три відсотки річних розраховані судом наступним чином:

1) на заборгованість за надані послуги за актом № 918/Дог06062014 від 30.09.2018, строк оплати якої настав 20.10.2018, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 22.10.2018, прострочка виникла з 23.10.2018

- за період з 23.10.2018 по 21.10.2019 (364 дні прострочення) від суми боргу 6342,62 грн. три відсотка річних складають 189,76 грн.;

2) на заборгованість за надані послуги за актом № 1371/Дог06062014 від 31.12.2018, строк оплати якої настав 20.01.2019, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 21.01.2019, прострочка виникла з 22.01.2019

- за період з 22.01.2019 по 21.10.2019 (273 дні прострочення) від суми боргу 6342,62 грн. три відсотка річних складають 142,32 грн.;

3) на заборгованість за надані послуги за актом № 415/Дог06062014 від 31.03.2019, строк оплати якої настав 20.04.2019, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 22.04.2019, прострочка виникла з 23.04.2019

- за період з 23.04.2019 по 21.10.2019 (182 дні прострочення) від суми боргу 6342,62 грн. три відсотка річних складають 94,88 грн.;

4) на заборгованість за надані послуги за актом № 804/058 від 30.06.2019, строк оплати якої настав 20.07.2019, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 22.07.2019, прострочка виникла з 23.07.2019

- за період з 23.07.2019 по 21.10.2019 (91 день прострочення) від суми боргу 6342,62 грн. три відсотка річних складають 47,44 грн.

Розрахунок трьох процентів річних на заборгованість за іншими актами надання послуг здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати наданих послуг становить 1239,68 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 1239,68 грн.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем наданих послуг, а наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з листопада 2018 по травень 2019 здійснений у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1509,68 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві, зокрема щодо припинення дії договору № 06062014 від 17.06.2014, суд вважає зазначити наступне.

Оцінка листуванню між позивачем та відповідачем з приводу припинення договору № 06062014 від 17.06.2014 вже надавалась в рамках справи № 908/2076/18, а саме в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2019. Так у вказаній постанові зазначено наступне: «Щодо доводів апелянта про те, що від відмовився від договору, направив позивачу повідомлення від 22.05.2018 року про розірвання договору від 17.06.2014 року №06062014 слід зазначити наступне:

Заява, про яку зазначає відповідач (том 1 а.с.155) стосується відсутності наміру відповідача продовжити дію договору від 17.06.2014 року №06062014 доки його не буде приведено до норм Закону. В самому тексті заяви зазначено прохання відповідача про розрахунок плати за доступ відповідно до вимог чинного законодавства, проведення технічної інвентаризації засобів телекомунікацій на елементах інфраструктури об`єктів доступу та з урахуванням вимог Закону про доступ надання проекту додаткової угоди до договору №06062014 від 17.06.2014 року або проекту нового договору з приводу розміщення технічних засобів телекомунікацій на елементах інфраструктури об`єктів доступу для ознайомлення та підписання.

Тому, з огляду на зміст заяви, можна дійти висновку про те, що вона містить вимогу про приведення договору до вимог законодавства, направлення проекту додаткової угоди або проекту нового договору, а не про припинення дії договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.05.2018 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення вих. №002- 16/8240 про розірвання договору від 17.06.2014 року №06062014 з 07.06.2018 року, а також направив 08.06.2018 року відповідь (вих. №002-16/9195) на лист відповідача від 02.05.2018 року про відсутність наміру продовжувати дію договору.

Позивач листом від 26.07.2018 року вих. №001-32/11659 повідомив відповідача про те, що враховуючи, що повідомлення про розірвання договору було отримано відповідачем тільки 18.06.2018 року, позивач відзиває повідомлення від 22.05.2018 року №002-16/8240, та з огляду на зазначене договір від 17.06.2014 року №06062014 є чинним та його умови є обов`язковими для виконання, у т.ч. щодо визначення вартості послуг з сумісного підвісу оптоволоконних ліній виходячи з довжини введених в експлуатацію ліній ОВЛ.

Враховуючи зазначене, договір від 17.06.2014 року №06062014 є чинним, а доводи апелянта в цій частині безпідставними.

Про чинність укладеного договору також свідчить те, що послуги, передбачені договором, фактично надаються позивачем, отримуються відповідачем, про що свідчать наявні у справі докази, в тому числі і щодо оплати відповідачем за надані послуги за період, після якого він вважав договірні відносини припиненими- за квітень 2018 року».

Матеріали справи свідчать, що 16.10.2014 між позивачем та відповідачем підписаний акт приймання будівництва ОВЛ по опорам ПЛ 0,4-10 кВ, згідно з яким 17917 м ліній ОВЛ прийняті в експлуатацію (а.с. 23).

В матеріалах справи містяться акти про надання послуг з доступу до опор повітряних ліній на територіі м. Приморськ за спірний період та рахунки на оплату наданих послуг. Вказані акти не підписані відповідачем, однак докази їх направлення позивачем на адресу відповідача в матеріалах справи наявні. Відповідач не стверджував, що послуги згідно актів не отримував. Факт надання послуг відсутність підпису відповідача на актах не спростовує.

Враховуючи викладене, твердження відповідача про безпідставність позовних вимог є необґрунтованими та недоведеними.

Разом з тим, в провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа за позовом ПАТ "Запоріжжяобленерго" до ФОП Баранова В.В. про внесення змін до договору №06062014 від 17.06.2014 на використання опор повітряний ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній.

Так, рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.05.2018 у справі № 908/217/18 встановлено, що на день розгляду справи зазначений договір №06062014 від 17.06.2014 на використання опор повітряний ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній є чинним.

Предметом спору по справі № 908/217/18 є внесення змін до п.п. 1.1, 1.2, 2.3.3, 3.1, 3.2 договору № 06062014 від 17.06.2014 на використання опор повітряних ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній, укладеного між ПАТ "Запоріжжяобленерго" та Фізичною особою-підприємцем Барановим Віталієм Валерійовичем.

Вказаним рішенням від 30.05.2018 у справі № 908/217/18 господарський суд в задоволенні позову ПАТ "Запоріжжяобленерго" відмовив в повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 рішення Господарського суду Запорізької області від 30.05.2018 у справі № 908/217/18 залишено без змін.

Таким чином, у зв`язку з прийняттям 30.05.2018 Господарським судом Запорізької області рішення у справі № 908/217/18 про відмову у задоволенні позову, та як наслідок - відсутністю внесення змін до договору №06062014 від 17.06.2014, його умови залишились в редакції від 17.06.2014 і є обов`язковими для виконання сторонами.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 4 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926, заборгованість за використання опор повітряних ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній в сумі 82454 (вісімдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят чотири) грн. 06 коп., пеню в сумі 10407 (десять тисяч чотириста сім) грн. 27 коп., три відсотка річних в сумі 1239 (одна тисяча двісті тридцять дев`ять) грн. 68 коп., інфляційні витрати в сумі 1509 (одна тисяча п`ятсот дев`ять) грн. 68 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1919 (одна тисяча дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 60 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича про стягнення пені в сумі 66,04 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича про стягнення трьох відсотків річних в сумі 3,64 грн. відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 12.12.2019 року.

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.