YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Дніпропетровська область

/

Господарський суд Дніпропетровської області

Рішення № 86331717, 05.12.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

Дата ухвалення

05.12.2019

Номер справи

904/3841/19

Номер документу

86331717

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2019м. ДніпроСправа № 904/3841/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

за позовом Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ"

до Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення

Представники:

від позивча: Добропольський А.Т.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафу за несвоєчасну доставку вантажів у сумі 124 847,80 грн. та судовий збір 1921,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, вантаж відповідачем доставлено позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

03.09.2019 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) та призначено судовий розгляд 18.09.2019 о 11:00 год.

18.09.2019 відповідачем подано клопотання про подовження строку для подачі відзиву по справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2019 відкладено розгляд справи на 10.10.2019 о 11:15 год.

Відповідач 23.09.2019 надав суду відзив на позовну заяву та пояснення від 07.11.2019 в яких зазначив, що стягнення штрафу за актами:

1. Акт загальної форми № 255 від 17.03.2019 про тимчасову затримку вантажу за накладною № 32542078 від 12.03.2019 (досилка до основної накладної № 32523045 від 10.03.2019);

2. Акт загальної форми № 255 від 07.03.2019 про тимчасову затримку вантажу за накладною про тимчасову затримку вантажу за № 32381006 від 27.02.2019;

3. Акт загальної форми № 255 від 07.03.2019 про тимчасову затримку вантажу за накладною № 32456022 від 04.03.2019;

4. Акт загальної форми № 255 від 07.03.2019 про тимчасову затримку вантажу за накладною № 32451445 від 04.03.2019;

5. Акт загальної форми № 255 від 07.03.2019 про тимчасову затримку вантажу за накладною № 32635393 від 19,03.2019;

6. Акт загальної форми № 255 від 07.03.2019 про тимчасову затримку вантажу за накладною № 32438483 від 03.03.2019;

7. Акт загальної форми № 255 від 07.03.2019 про тимчасову затримку вантажу за накладною № 32441248 від 03.03.2019;

8. Акт загальної форми № 255 від 07.03.2019 про тимчасову затримку вантажу за накладною № 32381071 від 27.02.2019;

9. Акт загальної форми № 255 від 04.03.2019 про тимчасову затримку вантажу за накладною № 32363061 від 26.02.2019;

10.Копія комерційного акту №346308/3 від 13.03.2019 про тимчасову затримку вантажу за накладною № 32542078 від 12,03.2019, є неправомірними, оскільки тимчасова затримка в перевезенні виникла не з вини АТ "Укрзалізниці".

03.10.2019 позивач подав відповідь на відзив в якому зазначив, що доводи відповідача є необґрунтованими та не відлягають задоволенню, оскільки пунктами 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Надані відповідачем акти загальної форми №255 від 04.03.2019, від 07.03.2019 та від 17.03.2019 про тимчасову затримку вантажів складені в односторонньому порядку (не містять підпису позивача) та відповідачем не надано наказу залізниці, як-то передбачено п.п. 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за N 165/3458. Позивач зазначив, що надані відповідачем акти є неналежними, недостовірними та недопустимими доказами, на підставі яких не можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

10.10.2019 судом оголошено перерву до 29.10.2019 о 14:00 год.

29.10.2019 відповідачем подано клопотання про доручення до матеріалів справи копій актів загальної форми та комерційного акту від 13.03.2019 №346308, які суд залучив до матеріалів справи.

29.10.2019 за клопотанням позивача винесена ухвала про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.11.2019 о. 12:30 год.

07.11.2019 позивач подав пояснення в яких зазначив, 19.11.2019 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.12.2019 о 10:30 год.

05.12.2019 відповідачем подано клопотання про зменшення суми штрафу до стягнення до 25%.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 05.12.2019 проголошені вступна та резолютивна частини рішення

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" у період з 01.03.2019 по 31.03.2019 здійснено перевезення до станції призначення Нікополь Придніпровської залізниці вантажів (кварцит), одержувачем яких є Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів".

Зазначені перевезення оформлені залізничними накладними: №№ 32205452, 32205478, 32126179, 32261406 (досильна накладна), 32141103, 32261414 (досильна накладна), 32342313, 32381006, 32381030, 32381071, 32363061, 32438483, 32441248, 32451445, 32456022, 32523045, 32542078 (досильна накладна), 32520975, 32635393, 32633208, 32661720 (досильна накладна), 32633216, 32633224.

За розрахунком позивача доставка вантажів за цими залізничними накладними на адресу одержувача - позивача у справі здійснена відповідачем із порушенням терміну доставки від 3 до 20 діб, що підтверджується календарними штемпелями на зазначених залізничних накладних.

Нарахований позивачем відповідно до статті 116 Статуту залізниць України штраф у загальній сумі 124 847,80 грн. відповідач не сплатив, що і є причиною виникнення спору.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України “Про залізничний транспорт”, Статутом залізниць України.

За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

За приписами ст.6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Згідно зі ст. 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Статтею 41 Статуту залізниць України регламентовано, що залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до п.1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом № 644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктами 1.1, 2.1 вказаних Правил визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км., у разі перевезення маршрутними відправками 1 доба на кожні повні та неповні 320 км Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Разом з тим, згідно з пунктом 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Залізничні накладні містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.

Відповідно до пунктів 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ст.116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Відповідно до статті 310 Господарського кодексу України процес перевезення вантажу закінчується видачею вантажу.

Відповідно до Інформаційного листа №01-06/420/2012 від 04.04.2012 Вищого господарського суду України “Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів” згідно з частинами другою і третьою статті 41Статуту залізниць України терміни доставки вантажів та правила обчислення термінів їх доставки встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644. За приписами пунктів 2.1, 2.4 названих Правил обчислення відповідних термінів починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Розміри штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, які залізниця сплачує одержувачу вантажу, встановлені статтею 116 Статуту у відсотках від провізної плати залежно від кількості прострочених діб.

Таким чином, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Згідно зі ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Правовий аналіз названих норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.2019 по справі №916/2268/18.

Вирішуючи питання (за клопотанням відповідача) про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що кількість днів прострочення доставки вантажу є відносно незначною, зобов`язання з доставки вантажу станом на день розгляду справи є виконаним, розмір штрафних нарахувань є надмірно великим порівняно з вартістю перевезення. Оскільки відповідачем не нанесено позивачу збитків простроченням за несвоєчасну доставку вантажу, суд вважає за можливе зменшити пред`явлений до стягнення штраф на 25%, який складає 93 635,85 грн., який підлягає до стягнення і підтверджується матеріалами справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людин у справі “Мантованеллі” проти Франції” звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод” є право на змагальне провадження.

Ст.13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

З доводами відповідача щодо стягнення штрафу за актами: