Рішення № 8633071, 18.03.2010, Голосіївський районний суд міста Києва

№ 2-309/10

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2010 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Мазурик О.Ф.

секретаря Коруни О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд», треті особи: ОСОБА_2, прокуратура Голосіївського району м. Києва про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд», треті особи: ОСОБА_2, прокуратура Голосіївського району м. Києва про стягнення середнього заробітку, вихідної допомоги та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд» (далі ВАТ «Мостобуд») про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди (а.с. 1-3).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач з грубим порушенням законодавства, без погодження з профспілковим комітетом підприємства, провів необґрунтоване скорочення чисельності працівників підприємства. Посилаючись на те, що наказ про його звільнення видано з порушенням процедури, просив суд визнати звільнення незаконним та поновити його на роботі.

В червні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Мостобуд» про стягнення середнього заробітку, вихідної допомоги та моральної шкоди (а.с. 12-13).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював водієм у Мостозагоні № 2 ВАТ «Мостобуд». 23 квітня 2009 року в звязку з скороченням чисельності працівників підприємства, його звільнено з займаної посади. Посилаючись на те, що при звільненні власник не провів з ним повного розрахунку, просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, недоплачену суму вихідної допомоги та моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Ухвалою суду від 18 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 за позовом до ВАТ «Мостобуд» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди обєднано в одне провадження з позовними вимогами ОСОБА_1 до ВАТ «Мостобуд» про стягнення середнього заробітку, вихідної допомоги та моральної шкоди (а.с. 20).

В судовому засіданні позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період 23.04.2009р. по 22.05.2009р. у сумі 2573,46 грн, недоплачену суму вихідної допомоги 5202,24 грн, та суму моральної шкоди 10000 грн.

За позовом про визнання звільнення незаконним поросив суд визнати звільнення ОСОБА_1 незаконним; скасувати наказ № 31-К від 10.04.2009 року про його звільнення; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 24.04.2009 року по 01.10.2009 року та різницю між розміром середнього заробітку на новій роботі та заробітком у ВАТ «Мостобуд» за період з 02.10.2009 року по 18.03.2010 року за винятком суми отриманої вихідної допомоги. Крім того просив у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача на його користь 30000 грн. Позовні вимоги в частині поновлення на роботі не підтримав.

Представник позивача уточнений позов підтримав. З підстав викладених у позовній заяві просив його задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення (а.с. 100-103).

В судове засідання відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не зявився.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не зявилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач причину неявки суду не повідомив. Заява від нього про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, у разі неповідомлення суду причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не зявилися в судове засідання без поважних причин.

На підставі ч. 2 ст. 77 ЦПК України суд дійшов висновку, що відповідач у судове засідання не зявився без поважних причин.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до ст. 224 ЦПК України, за згодою позивача та його представника, суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник прокуратури Голосіївського району м. Києва в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити.

Ухвалою суду від 11.02.2010 року до участі у справі у якості третьої особи залучено керівника Мостозагону № 2 ВАТ «Мостобуд» ОСОБА_2 (а.с. 104-107).

ОСОБА_2, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився. Причину неявки суду не повідомив. Повідомлення про згоду на участь у справі від нього не надходило.

За згаданих обставин, у відповідності до ст. 36 ЦПК України і враховуючи думку позивача та його представника, суд вважає за можливе вирішення спору у відсутність третьої особи.

Повно та всебічно зясувавши обставини справи, заслухавши позивача і його представника та оцінивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку, вихідної допомоги та моральної шкоди слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується копією трудової книжки, що ОСОБА_1 працював водієм в Мостозагоні № 2 ВАТ «Мостобуд» (а.с. 73-76).

05.02.2009 року відповідачем затверджено розпорядження № 11 про наступне звільнення 40 процентів працівників підприємства на підставі п. 1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

06 лютого 2009 року на виконання вказаного розпорядження Мостозагін № 2 Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд» видав наказ № 26 «Про скорочення штату працівників».

11 лютого 2009 року Мостозагін № 2 ВАТ «Мостобуд» видав наказ № 9-к «Про попередження працівників підприємства про майбутнє звільнення у зв`язку із скороченням штату».

Наказом (розпорядженням) без номеру від 12.04.2009 р. форми Т-8 «Про закінчення трудової угоди» було вирішено звільнити позивача з 23.04.2009 р.

У зазначеному наказі зазначено, що профком погодив звільнення 13 квітня 2009 року.

Згідно листа запрошення № 14 від 23 квітня 2009 р., водій дільниці «Автобаза» ОСОБА_1 запрошувався на засідання профкому 23.04.2009 р. на 9:00 годин. Лист підписаний головою профкому підприємства. Позивач також підтвердив, що лише 23.04.2009 р. він запрошувався на засідання профкому, і лише з даним запрошенням він був ознайомлений, але пізніше за 9 годину дня.

З 02.10.2009 року позивач працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «АВТОБУДКОМПЛЕКС К».

Встановлено, що 03.03.2009 року позивач подав скаргу до Територіальної державної інспекції праці у м. Києві та Київської міської ради профспілок, у якій зазначив про порушення товариством процедури звільнення.

Дане звернення розглядав Київський територіальний комітет професійної спілки південно західної залізниці професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України.

Зазначеним профспілковим об`єднанням було проведено перевірку дотримання законодавства про працю у Мостозагоні № 2, за результатами якої було складено акт Правової інспекції праці Київського територіального комітету професійної спілки південнозахідної залізниці професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України. від 31.03.2009 року.

Як зазначено в акті від 31.03.2009 року відповідно п. 2 угоди між правлінням ВАТ «Мостобуд» та Радою профспілки залізничників і транспортних будівельників України з питань оплати праці, трудових і соціальних гарантій на 2006 2010 роки, правління ВАТ «Мостобуд» визнає повноваження Ради профспілки представляти інтереси найманих працівників структурних підрозділів, що входять до його складу.

Паритетним органом до ВАТ «Мостобуд» в питаннях, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, є Рада профспілки. Пунктом 6.2. перед бачено зобов`язання правління запроваджувати упереджувальні заходи щодо запобігання масовим звільненням у апараті управління ВАТ «Мостобуд», структурних підрозділах та дочірніх підприємствах, що входять до його складу.

Зазначено, що законодавством встановлено механізм захисту від необґрунтованого звільнення, який не був забезпечений при звільнені у ВАТ «Мостобуд».

Відповідно частини 2 статті 49-4 Кодексу законів про працю України, частини 3 статті 22 Закону України «Про професійні спілки, її права та гарантії», ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або помякшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Професійні спілки мають право вносити пропозиції відповідним органам про перенесення строків або тимчасове припинення чи відміну заходів, повязаних з вивільненням працівників.

Підприємство зобовязано надавати зазначену інформацію до профспілкових органів завчасно за три місяці до очікуваних звільнень.

Зазначеним актом зафіксовано, що такої інформації ВАТ «Мостобуд» до Комітету не надавав. У наданих відповідачем документах не містилось інформації, що відповідач здійснював заходи щодо запобігання звільненню або помякшення наслідків такого звільнення.

Тим самим, при звільненні відповідачем порушено вимоги частини 2 статті 49-4 Кодексу законів про працю України, частини 3 статті 22 Закону України «Про професійні спілки, її права та гарантії».

За результатами перевірки і виявлених порушень було запропоновано відповідачу перенести термін вивільнення працівників, і про вжиті заходи повідомити правову інспекцію праці Теркому ПЗЗ до 13 квітня 2009 року.

Листом № 53 від 07.04.2009 року та листом № 19 від 22.02.2010 року на адресу суду Територіальний комітет підтвердив порушення процедури звільнення зі сторони ВАТ «Мостобуд», і про обовязок відповідача перенести терміни звільнення.

Відповідно ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

ВАТ «Мостобуд» не надав жодних належних доказів, що скорочення по підприємстві відбулось з повним дотриманням норм законодавства, тим самим не довівши своє твердження про законність звільнень.

Законом не передбачено розглядати доцільність скорочення чисельності працівників підприємства, однак до компетенції суду входить перевірка дотримання власником або уповноваженим органом процедури звільнення.

Відповідачам не подано доказів, що подання правового інспектора за Актом правової інспекції праці Київського територіального комітету професійної спілки південно-західної залізниці професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України від 31.03.2009 року у 10-денний термін був оскаржений, про можливість чого зазначалося у резолютивній частині Акту.

Також відповідач не надав доказів, що позивач був ознайомлений про майбутнє звільнення. Згідно письмових пояснень відповідача, 10.04.2009 начальник Мостозагону № 2 подав голові профкому подання про надання згоди на скорочення працівників, у тому числі і ОСОБА_1 Зазначено, що були вислухано думку кожного робітника та надано згоду на їх звільнення 13.04.2009 року.

У Наказі (розпорядженні) без номеру від 12.04.2009 року форми Т-8 «Про закінчення трудової угоди», яким було вирішено звільнити позивача з 23 квітня 2009 р., зазначено про надання згоди первинної профспілкової організації «Мостозагон № 2», яка була надана 13.04.2009 року.

Однак дані пояснення та наказ(розпорядження) від 12.04.2009 р. у цій частині суд оцінює критично, оскільки у матеріалах справи міститься лист запрошення, підписаний головою профкому підприємства, № 14 від 23 квітня 2009 р., яким водій дільниці «Автобаза» ОСОБА_1 запрошувався на засідання профкому 23.04.2009 р. на 9:00 годин ранку. Наявність даного доказу дає суду підстави оцінювати критично твердження про присутність позивача на засіданні профкому 13.04.2009 р. та розгляд питання про його звільнення у його присутності. За умови належного повідомлення позивача про засідання профкому 13.04.2009 р. та його дійсної присутності на такому засіданні, у відповідача не виникало би потреби запрошувати позивача на засідання профкому повторно, у день звільнення 23.04.2009 р.

Відповідно зі ст. 49-2 Кодексу Законів про працю України, одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

З і змісту даної норми вбачається, що при наявності у працівника іншого робочого місця на цьому підприємстві, воно повинно бути запропоноване працівнику, що, не дивлячись на наявність вказаного робочого місця, у встановленому законом порядку відповідачем здійснено не було.

Відповідно частини 2 статті 43 Кодексу Законів про працю України, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у пятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не зявився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті (до 15 днів). У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

За встановленими вище обставинами, згода первинної профспілкової організації на звільнення позивача є такою, що не має юридичної сили, оскільки надана з порушенням процедури та строків розгляду питання про звільнення працівника, встановлених статтею 43 Кодексу законів про працю України.

Відповідно частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999р. № 13, при визначенні суми середньої заробітної плати слід керуватись Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року.

Відповідно пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року, що нарахування виплат обчислюється шляхом множення середньоденного (або годинного) заробітку, на число робочих днів (годин), або на число календарних днів.

Кількість робочих та календарних днів у відповідних місяцях 2009 року та 2010 року визначаються відповідно Листа Мінпраці від 30.09.2008р. № 10338/14-08/13 «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2009 рік» та Листа Мінпраці № 9681/0/14-07/13 від 25.08.2009 р. «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік».

Відповідно довідки Мостозагону № 2 № 632 від 27.04.2009 «Про середню заробітну плату» (дохід), середній заробіток позивача становить 88,74 гривні за один календарний день.

Відповідно Довідки ТОВ «АВТОБУДКОМПЛЕКС К» від 18.03.2010 р. № 30, середня заробітна плата позивача на новому місцю роботи становить 62,68 гривні за один календарний день.

Відповідно, різниця у заробітку на новому місці роботи є меншою на 26,06 гривні за один календарний день.

На підставі зазначених вище обставин та норм закону, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання звільнення незаконним, та скасування наказу про звільнення позивача від 10.04.2009 р. 31-к. У зв` язку з цим з відповідача також необхідно стягнути суму середнього заробітку за період з 24.04.2009 р. по 01.10.2009 р., а за період влаштування на нову роботу з 02.10.2009 по день ухвалення рішення суду 18.03.2010 р. стягнути з відповідача суму різниці за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Сума середнього заробітку за період з 24.04.2009 по 01.10.2009 р. (до моменту влаштування на нове місце роботи) складає 14287,14 грн. без утримання сум податків та обовязкових платежів.

Сума різниці між середнім заробітком на роботі у ВАТ «Мостобуд» та новим місцем роботи за період з 02.10.2009 по 18.03.2010 р. складає 4378,08 грн. без утримання сум податків та обов`язкових платежів.

Таким чином, до стягнення на користь позивача належать 18665,22 грн., за винятком вирахування з цієї суми сум податків та обов`язкових платежів.

Оскільки звільнення визнається судом незаконним, то одночасно не можуть застосовуватись такі стягнення, які повязані зі звільненням, як стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та отримання суми вихідної допомоги. За таких обставин, не можуть бути задоволені позовні вимоги позивача за позовом про стягнення середнього заробітку, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди, тому у задоволенні даних позовних вимог позивачу слід відмовити.

Також сума стягнень на користь позивача підлягає зменшенню на суму отриманої при звільненні вихідної допомоги 2601,12 грн .

З врахуванням цього, до стягнення з відповідача на користь позивача належать 16064,10 гривень (18665,22 2601,12), за винятком вирахування з цієї суми сум податків та обовязкових платежів.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено право працівника на відшкодування моральної шкоди від порушення його прав, розмір якого визначається відповідно законодавства. Відповідно ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оскільки звільненням був порушений звичайний уклад життя позивача, своїми діями поданням скарг та позовів позивач виразив своє внутрішнє ставлення до дій відповідача, він дійсно був вимушений витрачати свій час на непритаманні його професії дії, шукати правову допомогу, і порушення його прав є доведеним, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування моральної шкоди. Виходячи з вимог розумності та справедливості, розмір моральної шкоди суд визначає у 3 000 гривень.

Відповідно до п.2 ст. 367 ЦПК України рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заробітну плату за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 169 грн. 14 коп. (160,64 + 8,50) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

На підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, ст.ст. 40, 42, 49-2, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 3, 11, 57, 60, 88, 212-215, 218, 223, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд», треті особи: ОСОБА_2, прокуратура Голосіївського району м. Києва про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати звільнення позивача ОСОБА_1 незаконним.

Скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 від 10.04.2009 року № 31-к.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд», ідентифікаційний код 01386326, місцезнаходження м. Київ, 01033, вул. Паньківська 5, р/р 2600 0005 7255 в Київській регіональній дирекції «Райффайзенбанк Аваль», МФО 322904, на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку та різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи 16 064 (шістнадцять тисяч шістдесят чотири) гривень 10 коп., за винятком вирахування з цієї суми сум податків та обовязкових платежів.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд» на користь ОСОБА_1 3 000 (три тисячі) гривень моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд», треті особи: ОСОБА_2, прокуратура Голосіївського району м. Києва про стягнення середнього заробітку, вихідної допомоги та моральної шкоди відмовити.

Допустити негайне виконання рішення у сумі одного місячного середнього заробітку 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 20 коп., за винятком вирахування з цієї суми сум податків та обовязкових платежів.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд» в дохід держави судовий збір у розмірі 169 (сто шістдесят девять) грн. 14 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення може бути переглянуто Голосіївським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційне скарга не була подана у зазначений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя