Рішення № 86329008, 04.12.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2759/17

2/703/86/19 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Опалинської О.П.,

при секретарях Литвин Г.Т., Бойко Л.М., Харченко М.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Драченка В.С., Толстого Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання незаконним наказу №33-к від 03 серпня 2017 року директора дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Северина Олександра Федоровича та дій посадових осіб ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про надання згоди на звільнення начальника філії «Смілянське ДЕД» Ковтуна Віктора Анатолійовича за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що згідно наказу № 20-к від 09 березня 2016 року він був призначений на посаду начальника філії «Смілянськадорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі – філія «Смілянська ДЕД»). Наказом № 33-к від 03 серпня 2017 року його звільнено із займаної посади за нібито систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язківвідповідно до п.3 ч. 1 ст.40 КЗпП України.

Своє звільнення позивач вважає незаконним, необґрунтованим, застосованим до нього внаслідок упередженого ставлення безпосереднього керівника - ОСОБА_3 , виходячи з наступного.

З 9 березня 2016 року позивач приступив до виконання обов`язків начальника філії «Смілянська ДЕД».Підприємство на момент його призначення керівником перебувало в занедбаному стані, мало заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 322888 гривень, 100 відсотків техніки та транспортних засобів підприємства було в непридатному стані. Позивач, маючи тривалий досвід роботи на посаді провідного інженера відділу якості, технічного контролю та нових технологій Служби автомобільних доріг у Черкаській області, погодився зайняти посаду начальника філії «Смілянської ДЕД» з метою надання практичної допомоги з відродження діяльності філії, її рентабельності та беззбиткової діяльності.

При передачі підприємства позивачу його попереднім керівником ОСОБА_4 , відповідно до результатів інвентаризації було встановлено факт недостачі матеріальних цінностей, факт вирізки та викрадення опалювальних труб в адміністративному та технічних приміщеннях підприємства, про що ОСОБА_1 повідомляв листом директора ДП «Черкаський облавтодор» Северина О.Ф. для вжиття заходів по результатам інвентаризації. Однак останній, як стверджує позивач, незаконно вимагав списати вказані матеріальні цінності.

Позивач відмовився виконувати протиправні вимоги ОСОБА_3 , внаслідок чого останній почав погрожувати йому звільненням та притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Наказом ДП «Черкаський облавтодор» № 12-к від 12 травня 2017 року за результатами проведеної перевірки за квітень 2017 року з питань ведення журналу обліку подорожніх листів, відомості видачі пального, журналу заїзду-виїзду транспортних засобів та вибіркової перевірки показників ОСОБА_5 притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану, що позивач вважає неправомірним, оскільки він прийнятий на посаду начальника філії, в його трудові обов`язки не входили обов`язки водія, а також складання та підписання маршрутних листів, отримання та списання пального на автомобіль за номерним знаком НОМЕР_1 8577 АТ, так як відповідно до наказу даний автомобіль був закріплений за конкретним водієм.

16 травня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено ОСОБА_6 з посади головного бухгалтера за одноразове грубе порушення нею трудових обов`язків, що було встановлено проведеним службовим розслідуванням з 12 по 15 травня 2017 року, а саме факт підроблення головним бухгалтером ОСОБА_6 наказів по філії «Смілянська ДЕД» та як наслідок, факт незаконного присвоєння нею коштів.

Внаслідок цього, наказом № 21-к від 17 травня 2017 року, без обґрунтування причин ОСОБА_1 не було допущено до виконання службових обов`язків у зв`язку з відстороненням від виконання обов`язків керівника філії на час проведення перевірки фінансово-господарської діяльності філії «Смілянська ДЕД».

Так, на підставі наказів ДП «Черкаський облавтодор» №№ 66, 73 від 15 та 23 травня 2017 року призначено комісію для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності філії «Смілянська ДЕД» за січень - травень 2017 року. В акті даної ревізії вказано, що перевірка проведена з 15 травня по 26 червня 2017 року з відома начальника філії Ковтуна В.А, та головного бухгалтера ОСОБА_6 , що не відповідає дійсності, так як 16 травня 2017 року ОСОБА_6 звільнено з посади головного бухгалтера за порушення службових обов`язків, а ОСОБА_1 згідно вище вказаного наказу від 17 травня 2017 року, відсторонено від виконання обов`язків начальника філії.

Під час проведення перевірки позивач не мав можливості брати участь в роботі комісії, тому, відповідно,не міг знайомитися з відповідними документами, виявленими порушеннями та давати пояснення по них.

З актом перевірки позивач ознайомлений лише 18 липня 2017 року о 16 годині, що підтверджується відповідним записом на акті.

До дня його звільнення з посади - 3 серпня 2017 року, позивач не був допущений до виконання обов`язків начальника філії і не міг користуватися документами філії. В той же час листом за № 1026/11 від 18 червня 2017 року, директор ДП «Черкаський облавтодор» зобов`язав ОСОБА_1 надати до 20 липня 2017 року пояснення щодо викладених в акті перевірки порушень.

Письмове пояснення на ім`я ОСОБА_3 надано ОСОБА_1 19 липня 2017 року, а обґрунтоване доповнення до нього - 21 липня 2017 року, відповідно до його знань нормативно-правових актів та стану справ у філії,керуючись лише пам`яттю, що підтверджується копіями пояснення.

Дані названого акту перевіркипозивач вважає неправдивими, перекрученими та такими, що не мають ніякого відношення до нього, як начальника, так і до наданих йому службових повноважень, про що зроблено відповідні посилання та обґрунтування у наданих поясненнях.

Виявлені комісією порушення, на думку позивача, є порушеннями допущеними посадовими особами, що входили до складу «комісії», які не виконували своїх прямих обов`язків, передбачених посадовими інструкціями, а саме головним бухгалтером та головним інженером філії,що підтверджується їх посадовими інструкціями.

Крім того, всупереч вимог ст.ст.21,24,29 КЗпПУ при прийнятті на роботу(посаду) по переводу з ОСОБА_1 письмова трудова угода не укладалася, до початку роботи заукладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган не роз`яснили йому права і обов`язки та не проінформували під розписку проумови праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їхвпливу на здоров`я,його права на пільги ікомпенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, неознайомили з правилами внутрішнього трудового розпорядку таколективним договором; не визначили його робоче місце, не забезпечили необхідними для роботи засобами, в тому числі службовим автомобілем, не проінструктували його з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Керівництво ДП «Черкаський облавтодор» не ознайомило його з Положенням про філію, Посадовою інструкцією начальника філії, внаслідок чого порушили вимоги закону про заборону виконання роботи, не обумовленої трудовим договором,оскільки на протязі тривалого часу ОСОБА_1 виконував безоплатно обов`язки головного інженера, головного механіка, водія-експедитора та інші обов`язки так як вказані посади тривалий час залишались вакантними.

На час призначення ОСОБА_1 на посаду начальника філії його права та обов`язки були визначені довіреністю №333/10 від 10 березня 2016 року та пролонгованою довіреністю №2029/10 від 30 грудня 2016 року погодженими директором підприємства Северином О.Ф.

Одним з повноважень, наданих ОСОБА_1 вказаними довіреностями визначено право укладати, змінювати та припиняти (розривати) трудові договори з працівниками філії, які йому підпорядковані.

Начальнику філії підпорядкований головний бухгалтер філії, тому посилання в акті ревізії та наказі № 33-к від 03 серпня 2017 року про неправомірність звільнення ОСОБА_6 з посади головного бухгалтера філії начальником філії Ковтуном В.А. без погодження з ДП «Черкаський облавтодор» суперечить обсягу повноважень, що надані ОСОБА_1 вищевказаними довіреностями.

На підставі викладеного, позивач вважає наказ про звільнення його з посади начальника філії «Смілянська ДЕД» № 33-к від 03 серпня2017 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ, з посиланням на нібито систематичне порушення ним без поважних причин трудових обов`язків, незаконним та таким, що винесений директором дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Севериним О.Ф. з особистих мотивів, з використанням завідомо неправдивих даних сфальшованих актом перевірки від 14 липня 2017року.

Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 33-к від 03 серпня 2017 року про звільнення його з посади начальника філії «Смілянська ДЕД»,поновити його на посаді начальника філії «Смілянська ДЕД», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 100000 гривень та понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав вказаних у позовній заяві, крім того зазначили,що призвільненні працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України необхідно, щоб останній порушував дисципліну систематично. Систематичність означає притягнення до дисциплінарної відповідальності двічі і більше разів протягом року за порушення трудової дисципліни. В даному випадку ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише один раз, а тому систематичністьвідсутня.

Представник відповідача в судовому засіданні та відзиві, надісланому на адресу суду, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до наказу 20-к від 09 березня 2016 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду начальника філії «Смілянська ДЕД» дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Наказом ДП «Черкаський облавтодор» № 20-к від 12 травня 2017 року за неналежне виконання посадових обов`язків начальнику філії «Смілянська ДЕД » ОСОБА_1 оголошено догану. Протягом встановленого законом тримісячного строку позивач не оскаржив вказаний наказ про оголошення догани.

12 травня 2017 року на ім`я директора ДП «Черкаський облавтодор» надійшло колективне звернення працівників філії «Смілянська ДЕД» з проханням провести перевірку, в зв`язку з тим, що начальник філії Ковтун В.А. публічно звинувачував працівників філії у службовому недбальстві та численних порушеннях.

15 травня 2017 року на адресу ДП «Черкаський облавтодор» надійшла службова записка від головного бухгалтера філії Лихолай Л.А. з повідомленням про те, що цього дня начальником філії Ковтуном В.А. з її службового кабінету вилучено комп`ютер, де знаходиться база 1-С «Бухгалтерія», чим повністю паралізовано роботу бухгалтерії.

У зв`язку з цим 15 травня 2017 року ДП «Черкаський облавтодор» видано наказ про проведення перевірки господарської діяльності філії «Смілянська ДЕД» за січень-травень 2017 року та цього ж дня направлено комісію для проведення ревізії.

В зв`язку з вчиненням дій з перешкоджання роботі комісії, 17 травня 2017 року наказом № 21-к ОСОБА_1 було відсторонено від обов`язків начальника філії «Смілянська ДЕД» на період проведення перевірки, тимчасове виконання обов`язків начальника покладено на ОСОБА_7 .

За результатами проведеної перевірки фінансово-господарської діяльності філії було складено акт перевірки № 1017/1-17 від 14 липня 2017 року, яким встановлено ряд порушень, що стали підставою для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника філії «Смілянська ДЕД».Заперечуючи порушення трудового законодавства при звільненні позивача, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що раніше працював водієм у філії «Смілянська ДЕД» під керівництвом ОСОБА_1 . Коли керівник ДП «Черкаський облавтодор» ОСОБА_3 ще взимку 2017 року приїжджав до філії «Смілянська ДЕД», то в присутності трудового колективу філії він говорив, що ОСОБА_1 хороший спеціаліст, але керівник він кепський, тому потрібно його звільняти. Разом з тим свідок зазначив, з початку роботи ОСОБА_1 у філії «Смілянська ДЕД» робота підприємства дещо налагодилась – почали ремонтувати техніку, купувати необхідні запчастини, працівники забезпечувались спецодягом, відтак ОСОБА_1 проявив себе як відповідальний керівник. Вказане в судовому засіданні аналогічними показами підтвердив свідок ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він був присутній при перевірці роботи філії «Смілянська ДЕД» у 2017 році, а саме особисто виїжджав на об`єкт з перевіркою якості виконання ямкового ремонту на автодорозі Залевки/Малий Бузуків. По цьому об`єкту був виконавцем і звітувався ОСОБА_11 Перевіркою було встановлено, що роботи з ямкового ремонту на вказаній ділянці не робилися та не розпочаті.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що працює заступником головного бухгалтера ДП «Черкаський облавтодор», у 2017 році вона була залучена до комісії з перевірки фінансово-господарської діяльності філії «Смілянська ДЕД» за 4 місяці 2017 року, першого дня комісія не змогла здійснити вказану перевірку, оскільки начальником філії Ковтуном В.А. чинились перешкоди в роботі комісії, а саме не були надані комп`ютери для перевірки бухгалтерської звітності, тому спочатку проводилась перевірка паперових носіїв звітності. Свідок вказала, що вона особисто проводила інвентаризацію вибірковим методом, під час якої було встановлено відсутність карток складського обліку, крім того накладні з видачі паливно-мастильних матеріалів були складені з порушенням правил, а саме не містили підпису керівника та головного бухгалтера, також було встановлено і ряд інших недоліків, що описані в акті перевірки. Свідок також зазначила, що під час здійснення перевірки, ОСОБА_1 був відсторонений від виконання обов`язків керівника та знаходився на лікарняному. За період виконання ОСОБА_1 обов`язків керівника філії – організація була збитковою.

Свідок ОСОБА_13 , що працює провідним інженером з кадрів ДП «Черкаський облавтодор» в судовому засіданні також пояснила, що 15 травня 2017 року від працівників філії «Смілянська ДЕД» надійшла скарга на дії начальника ОСОБА_1 , крім того, зателефонувала головний бухгалтер ОСОБА_6 та повідомила про те, що з її робочого місця керівником вилучено комп`ютер з програмою «1-С Бухгалтерія», чим фактично зупинено роботу бухгалтерії та просила направити комісію для проведення перевірки. Комісія виїхала на перевірку того ж дня. ОСОБА_6 була звільнена ОСОБА_1 без погодження з керівництвом ДП «Черкаський облавтодор», обов`язки головного бухгалтера були покладені на іншого працівника – провідного бухгалтера, в зв`язку з цим було прийнято рішення відсторонити ОСОБА_1 від виконання обов`язків начальника філії. По результатам перевірки господарської діяльності філії прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади. При отриманні трудової книжки його було ознайомлено з наказом про звільнення.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні підтвердив, що він у 2017 році, працюючи провідним інженером з охорони праці ДП «Черкаський облавтодор», був залучений до комісії з перевірки фінансово-господарської діяльності філії «Смілянська ДЕД», ним особисто при проведенні перевірки були виявлено деякі порушення, що стосуються охорони праці, та викладені в акті про результати проведеної перевірки.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору(ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно із частиною 1 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Відповідно до частити 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.40 п.3 КзпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.43 КзпП України розірвання трудового договору за п.3 ст.40 КпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Отже, аналізуючи норми чинного законодавства, можна дійти висновку, що для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, необхідними є такі умови: належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання трудових обов`язків мало систематичний характер; до працівника раніше застосовувані заходи дисциплінарного стягнення.

Тому при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Як вбачається з копії наказу № 33-к від 03 серпня 2017 позивача звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків.

У цьому випадку відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання без поважних причин позивачем посадових обов`язків та не врахував положення ч.3 ст.149 КЗпП, згідно з яким при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови від 6 листопада 1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3 ч. 1 ст.40 КЗпП; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу № 20-к від з 09 березня 2016 року був призначений та працював на посаді начальника філії «Смілянська ДЕД» дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор», що підтверджується копією наказу № 20-к від з 09 березня 2016 року (а.с. 130).

Наказом № 20-к від 12 травня 2017 року ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Підставою для застосування дисциплінарного стягнення став акт перевірки від 20 квітня 2017 року.

Наказом від 03 серпня 2017 року позивач звільнений із роботи на підставі п.3 ч. 1 ст.40 КЗпП України. В наказі не вказано конкретно за яке порушення звільнений позивач. В даному випадку ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише один раз, а тому відсутня систематичність.

Окрім того звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ допускається лише за зі згоди профспілкового комітету. Однак доказів на підтвердження звільнення ОСОБА_1 з вирішенням та погодженням даного питання у профспілковій організації або відсутність такої у ДП «Черкаський облавтодор» матеріали справи не містять.

Відтак, судом встановлено, що при розірванні трудового договору з позивачем були допущені порушення норм законодавства, яке регулює вивільнення працівників, тому суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої, другої статті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 32постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів`у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці`за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок).

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд не приймає до уваги розрахунок представника позивача щодо обчислення заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки такий не відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

В якості належного та допустимого доказу позивач надав суду довідку про доходи № 15 від 12 березня 2018 року, з якої вбачається, що останніми двома місяцями роботи позивача є липень та червень 2017 року (а.с. 231 том. 1),

Крім того, суд приймає до уваги посилання представника позивача про те, що ОСОБА_1 з 13 червня 2018 року та по даний час перебуває в трудових відносинах з ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» на посаді провідного інженера відділу якості, технічного контролю та нових технологій (а.с. 1 тому 2),відтак середній заробіток за час вимушеного прогулу повинен нараховуватись до 12 червня 2018 року включно.

Заробітна плата за червень 2017 року, яка має враховуватись при розрахунку середньої заробітної плати, складає 9396 гривень 20 копійок, за липень 2017 року - 7589 гривень 80 копійок.

Виходячи з цього, заробітна плата за останні два місяці роботи позивача, яка має враховуватись при розрахунку середньої заробітної плати, складає 9396,20 + 7589,80 = 16986 гривень 00 копійок.

Кількість робочих днів у червні та липні 2017 року дорівнює 41 день. Виходячи з цього, середньоденна заробітна плата складає 16986 грн. : 41 день = 414, 29 гривень/день.

При обчисленні середнього заробітку за період затримки розрахунку з моменту звільнення необхідно враховувати, що кількість робочих днів з моменту звільнення до 12 червня 2018 року включнодорівнює 213 днів.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку дорівнює добутку середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів за час затримки і визначається як 414, 29 грн * 213 робочих дні = 88243гривні 77 копійок.

З огляду фактично встановлених обставин, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 88243 гривні 77 копійок, оскільки вказані вимоги позивача відповідають вимогам Закону та підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника філії «Смілянська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до негайного виконання.

Відповідно до ст.5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно до ч.1 ст.262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.5 ст.262 ЦПК України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін та покази свідків суд не вбачаєскладу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 172 КК України (незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю) в діяльності відповідачів, а відтак підстави для винесення судом окремої ухвали, відсутні.

Окрім цього, у разі, якщо сторони у справі вбачають склад правопорушення, то вони не позбавлені можливості самостійно звернутися до відповідних органів із заявами із зазначеними представником позивача питаннями.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до роз`яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31березня 1995 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди», під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, судом враховується характер, тривалість та обсяг спричинених моральних страждань внаслідок незаконного звільнення, вимушених внаслідок цього змін в житті позивача, ступінь вини відповідача, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і діями заподіювача.

Незаконне звільнення з роботи призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків ОСОБА_1 , його моральних страждань, переживань, необхідності у докладанні додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи характер і тривалість порушень права працівника, приймаючи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, з урахуванням вимог розумності та справедливості на підставі ст. 237-1 КЗпП Українисуд вважає,що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення в сумі 10000 гривень.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу від 03 грудня 2019 року, разом з тим не надав належних доказів на підтвердження понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за надання правничої допомоги.

Крім того, не підлягає до задоволення і вимога позивача про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з явкою до суду його представника в розмірі 10 629 гривень 08 копійок.

Так, відповідно до ст. 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, позивач не надав належних доказів на підтвердження понесених витрат пов`язаних з явкою до суду його представника в розмірі 10 629 гривень 08 копійок, а також не конкретизував в чому полягав відрив від звичайних занять та яких саме, відтак суд не знаходить підстав для задоволення зазначених вимог в частині стягнення цих витрат.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судові витрати по оплаті судового збору, від сплати яких був звільнений позивач в розмірі 2560 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 19, 43 Конституції України, ст.ст. 5-1, 40, 43, 116,117, 232, 233, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 7, 8, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 133, 137, 138, 141, 262, 263-265, 430 ЦПК України,постановою Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, постановою Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999року,Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995року, постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди», Законом України "Про оплату праці" 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання незаконним наказу №33-к від 03 серпня 2017 року директора дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Северин Олександра Федоровича та дій посадових осіб ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про надання згоди на звільнення начальника філії «Смілянське ДЕД» Ковтун Віктору ОСОБА_15 за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 33-к від 03 серпня 2017 року директора дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Северин Олександра Федоровича та дії посадових осіб ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про надання згоди на звільнення начальника філії «Смілянське ДЕД» ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника філії «Смілянського ДЕД» дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Стягнути з дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», місце знаходження юридичної особи: м. Черкаси, вул. бульвар Шевченка, 389, код ЄДРПОУ 31141625 на користь ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер2353811171, середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 235 316 (двісті тридцять п`ять тисяч триста шістнадцять) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.

Стягнути з дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», місце знаходження юридичної особи: м. Черкаси, вул. бульвар Шевченка, 389, код ЄДРПОУ 31141625 на користь ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер2353811171 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», місце знаходження юридичної особи: м. Черкаси, вул. бульвар Шевченка, 389, код ЄДРПОУ 31141625 на користь держави судовий збір в розмірі 2 560 (дві тисячі п`ятсот шістдесят) гривень.

Допустити рішення до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць та в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника філії дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів, а особами, які не були присутніми під час проголошення рішення протягом 30 днів з моменту його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Повний текст рішення суду виготовлено 13 грудня 2019 року.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 ,ідентифікаційний номер2353811171.

Відповідачі: Дочірнє підприємство «Черкаський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», місце знаходження юридичної особи: м. Черкаси, вул. бульвар Шевченка, 389, код ЄДРПОУ 31141625;

ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», місце знаходження юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51.

Головуючий О.П.Опалинська