Ухвала суду № 86328985, 12.12.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2349/19

2-з/703/25/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Прилуцький В.О. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ (ВАТ) КБ «Надра», Філії ПАТ КБ «Надра» відділення №8, ВАТ КБ «Надра», Фонд Гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів шляхом визнання пунктів кредитного договору недійсним та у зв`язку з відсутністю у відділенні письмового дозволу банку та застосування наслідків недійсності правочину,-

встановив:

7 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Надра», філії ПАТ КБ «Надра» відділення № 8 Черкаського регіонального управління, ПАТ КБ «Надра», Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» про захист прав споживача шляхом визнання пунктів кредитного договору недійсним та у зв`язку з відсутністю у відділенні письмового дозволу банку та застосування наслідків недійсності правочину.

7 червня 2019 року справу після автоматизованого розподілу справи між суддями після закінчення повноважень судді Пасацької Л.А. передано на розгляд судді Прилуцькому В.О.

Ухвалою судді Прилуцького В.О. справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

11 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову.

Заяву мотивував тим, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_1 20 березня 2008 року заключив кредитний договір з відділенням № 8 філії ВАТ КБ «Надра» Черкаського РУ згідно якого фактично не отримував грошові кошти ні в національній ні в іноземній валюті, а за кредитні кошти в сумі 113625 грн. було придбано квартиру, однак в кредитному договорі було вказано, що він нібито отримує грошові кошти в іноземній валюті – 22882,50 доларів США. Так як грошові кошти було отримано продавцем квартири він його підписав та надав придбану квартиру в іпотеку. Про даний факт він повідомив відповідачів письмово. На даний час ним було сплачено банку вже 24000 доларів США. Однак працівники банку вимагають у нього повернення коштів в іноземній валюті вказуюючи на те, що в перерахунку в зв`язку із зміною курсу доллара він не сплатив всієї суми, що отримав.

Стверджує про те, що в нього наявні докази, які підтверджують відсутність у нього заборгованості перед банком та спростування твердження банку про отримання ним кредиту в іноземній валюті.

Відповідно до рішення Смілянського міськрайонного суду від 15 грудня 2015 року з нього на користь Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб стягнуто заборгованість за кредитом в сумі 23192,69 долари США. Державним виконавцем Смілянського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області було відкрите виконавче провадження про стягнення з нього на користь ПАТ КБ «Надра», а не Фонду Гарантування фізичних осіб заборгованості в сумі 495663 грн. 73 коп. та з його заробітної плати проводиться стягнення боргу.

На початку березня 2019 року він отримав повідомлення від Фонду Гарантування фізичних осіб про те, що його заборгованість складає 609921 грн.78 коп., що не є дійсним, оскільки згідно рішення суду сума боргу складає 459663 грн. 73 коп. Вважає, що це є вимаганням коштів та злочинною діяльністю.

Окрім того Фонд повідомив його про те, що призначені торги кредитної заборгованості позивача, що ймовірно перебачає перехід права іпотекодержателя до іншої третьої особи, що може ускладнити як користування так і володіння іпотечним нерухомим майном заявника.

В зв`язку з тим, що на даний час проводиться розгляд у цивільній справі за його позовом та у разі задоволення позову, стягнення боргу із його заробітної плати буде суперечити закону.

В зв`язку з цим просить суд зупинити стягнення на підставі виконавчого листа № 2/703/1809/15 від 28 січня 2016 року та накласти арешт і заборонити будь – яким особам у будь – який спосіб відчужувати нерухоме майно та заборонити вчиняти будь – які реєстраційні дії щодо житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві приватної власності до винесення рішення у цивільній справі.

Згідно з ч. 1 ст.154 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справу, без повідомлення учасників справи.

У відповідності з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши матеріали заяви суд приходить до наступного.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Заявник же в заяві про забезпечення позову ставить питання про встановлення заборони вчиняти дії: зупинити стягнення на підставі виконавчого листа № 2/703/1809/15 від 28 січня 2016 року; накладення арешту та заборони будь – яким особам у будь – який спосіб відчужувати нерухоме майно та заборнити вчиняти будь – які реєстраційні дії щодо житлвог приміщення, а саме квартри, яка належить йому на праві приватної власності.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Заявник просить суд зупинити стягнення на підставі виконавчого листа № 2/703/1809/15 від 28 січня 2016 року виданого Смілянським міськрайонним судом про стягнення з нього на користь ПАТ КБ «Надра» боргу в сумі 495663 грн. 73 коп.

З рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської облаті № 2/703/1809/15 від 15 грудня 2015 року вбачається, що позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О. до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором задовлено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ Надра» заборгованість за кредитом в сумі 23192,69 доларів США, що еквіваленто за курсом НБУ – 495663 гн. 73 коп. вказане рішення набрало законної сили та виконується.

Згідно ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З копії постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18 січня 2018 року вбачається, що на виконання рішення суду від 15 грудня 2015 року Смілянський МВДВС ГТУЮ у Черкаській області здійснює виконання виконавчого листа № 2/703/1809/15 та відповідно державним виконавцем звернено стягнення на доходи боржника.

Оскільки стягнення з заявника ОСОБА_1 відбувається згідно вимог чинного Законодавства, спрямовані на виконання рішення суду, яке набарало законної сили, підстав для встановлення заборони вчиняти дії шляхом зупинення стягнення суд не вбачає.

Що стосується вимоги про накладення арешту та заборони будь – яким особам у будь – який спосіб відчужувати нерухоме майно, а сме належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.

Заявник як на підставу вказаного виду забезпечення позову вказав на те, що він отримав від Фонду ГВФО повідомлення про те, що з приводу його заборгованості по кредитним зобов`язанням призначені електронні торги, що передбачає прехід права іпотекодержателя до іншої особи, що ускладнить його право користування та володіння належною йому квартирою.

З копії повідомлення від 26 лютого 2018 року дійсно вбачається, що відбувається реалізація майна банку, в тому числі права вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 . Щодо реалізації нерухомого майна у повідомлені не йдеться.

Відповідно до ч. 6 ст. 51 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване на відкритих торгах (аукціоні).

Суд, вважає, що заявником жодних документів на підтвердження обґрунтування у необхідності застосування таких видів забезпечення позову, яка накладення арешту та зупинення стягнення за виконавчим документом, суду не надано, як і не доведено неможливість виконання рішення суду, у майбутньому.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що заявником ОСОБА_1 звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, просив суд накласти арешт на належну йому квартиру, з метою уникнення можливого звернення стягнення на неї з метою погашення навяних у нього боргів перед банком.

Однак ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено лише забезпеченням позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або іних осіб.

Отже забезпечення позову шляхом накладення на майно заявника не відповідає вимогам законодаства та є порушенням норм матеріального права.

Вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду 308/8454/16- ц від 26 вересня 2018 року.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. 2, 7,18, 149-154, 258, 259, 265, 353, 354 ЦПК України, ст. 124 КУ України, Постановою Пленуму Верховного Суду № 9 від 22 грудня 2006 року, суд,-

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ (ВАТ) КБ «Надра», Філії ПАТ КБ «Надра» відділення №8, ВАТ КБ «Надра», Фонд Гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів шляхом визнання пунктів кредитного договору недійсним та у зв`язку з відсутністю у відділенні письмового дозволу банку та застосування наслідків недійсності правочину – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її складання.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК Українив новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя : В.О. Прилуцький