Вирок № 8632877, 05.03.2010, Голосіївський районний суд міста Києва

1 262/10

ВИРОК

Іменем України

05 березня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі : головуючого судді Бойка О.В.

при секретареві Борисейко М.О.

з участю прокурора Куца О.О.

захисника ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

підсудний ОСОБА_3 26.06.2009 року, приблизно о 04 годині 30 хвилин, знаходячись біля будинку № 29 по вул. Тарасівській в м. Києві після надання послуг з перевезення ОСОБА_2, під час конфлікту, який виник між ними на ґрунті неприязних відносин, які виникли з приводу оплати проїзду в таксі, дістав з салону свого автомобіля « Дачія Логан», д.н.з. НОМЕР_1, дерев'яну биту та погрожуючи нею нанесенням тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, ривком руки відкрито викрав з правої руки останнього мобільний телефон «Нокіа Е51», вартістю 2082,50 гривень з сім-карткою мобільного оператора зв'язку «МТС», яка матеріальної цінності не представляє, на рахунку якої були грошові кошти в сумі 130 гривень. Далі підсудний ОСОБА_3, з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, завдавши потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 2212,50 гривень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину свою визнав повністю, щиро розкаявся і підтвердив вказані у вироку обставини в точній послідовності. Просив не позбавляти волі. Збитки потерпілому повністю відшкодував.

За згодою учасників судового розгляду, відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інших матеріалів, що були зібрані в ході дізнання та досудового слідства, стосовно фактичних обставин, які правильно розуміють підсудний ОСОБА_3 та інші учасники процесу і які ніким не оспорювались.

Тому, суд обмежився дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу підсудного і приходить до висновку, що дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров 'я потерпілого.

При призначенні підсудному ОСОБА_3 міри покарання, суд враховує наступні обставини:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який класифікується як тяжкий;

- особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи.

Крім того суд врахував, що дружина підсудного ОСОБА_3 ОСОБА_4 в даний час, перебуває в стані вагітності зі строком 9-10 тижнів.

- його позицію до скоєного, а саме повне визнання вини та щире каяття;

- повне відшкодування завданих злочином збитків.

- думку потерпілого, який не має до підсудного жодних матеріальних та моральних претензій.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що помякшують покарання підсудному ОСОБА_3 є щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданого збитку. Також суд визнає як помякшуючою покарання обставиною вчинення злочину вперше.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудному ОСОБА_3, судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає, що перевиховання та виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі та застосувати статтю 75, 76, КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та поклавши певні обовязки.

Судові витрати за проведення криміналістичної експертизи, стягнути з підсудного ОСОБА_3

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання, з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обовязки.

На підставі ст. 76 КК України зобовязати засудженого ОСОБА_3 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально виконавчої системи, а також періодично зявлятись для реєстрації.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу, залишити без змін підписку про невиїзд.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 на р/р № 35226002000466, код ЗКПО 25575285, МФО 821018, отримувач платежу ГУДКУ в Київській області, для НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві за послуги експерта гроші в сумі 506, 38 (пятсот шість) грн. 38 коп.

Речові докази по справі, а саме: мобільний телефон «Nokia Е 51», чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_2 з сім картою мобільного оператора «МТС» № 8938001100105443139, що знаходиться у потерпілого ОСОБА_2 повернути ОСОБА_2, дерев”яну биту, яка знаходиться на зберіганні в камері речових доказів Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя О.В. Бойко