
Справа № 709/1913/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 грудня 2019 року смт.Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Левченка В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В.Г.,
позивача - ОСОБА_1 М.І.,
представника відповідача Департаменту патрульної поліції - Котуха М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області 1 батальйону 4 роти Краснокутського Івана Васильовича, Департаменту патрульної поліції про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області 1 батальйону 4 роти Краснокутського І.В. (далі - відповідач-1) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позову зазначалося, що стосовно позивача 15 жовтня 2019 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Так, на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 гривень за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме за невиконання вимог п. 12.9 б Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).
Позивач вважав, оскаржувану постанову безпідставною, а викладені в ній обставини необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та непідтверджені доказами.
Під час зупинки автомобіля, під керуванням позивача та на його вимогу надати для огляду засіб лазерного вимірювання та фіксації швидкості руху «TruCam», яким зі слів відповідача підтверджується факт перевищення швидкості, останній відповів відмовою. В свою чергу позивач вважає безпідставною відмову відповідача надати йому для огляду та ознайомлення з відеозаписом та фотофіксацією технічного засобу, яким було зафіксовано порушення, оскільки відповідно до рішення Пленуму Верховного Суду, якщо поліцейський встановив докази, які вказують на вчинення правопорушення та посилання на них, водій має право ознайомитися з цими доказами. Водночас вважав, що відповідачем порушено вимоги ст.ст. 256, 258 КУпАП, а саме не складено протокол про адміністративне правопорушення, оскільки на його думку такий протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, але які зафіксовано в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), а також в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. При цьому, якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення. На підтвердження своєї позиції посилався на рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010. Разом з тим, посилаючись на постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16, вважав за можливе врахувати її під час прийняття судом рішення. У зв`язку з викладеним позивач просив суд скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.
Від відповідача-1 на адресу суду надійшов письмовий відзив, в якому вказував, що працівником поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості "TruCam" LTI (серійний номер 000563) зафіксовано порушення позивачем п. 12.9 б ПДР України, а саме перевищення дозволеної швидкості на 24 км/год. В подальшому з дотримання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" позивача було зупинено, повідомлено про причини зупинки, запропоновано надати необхідні документи. Після встановлення особи водія, працівник поліції в порядку передбаченому ст. 279 КУпАП, з урахуванням положень ст. 280 КУпАП здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення, роз`яснивши позивачу права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та 63 Конституції України. Розгляд справи проводився відповідно до вимог ст.ст. 258, 283 КУпАП, з урахуванням ч. 2 ст. 33, ст.ст. 251, 252 КУпАП винесено оскаржувану постанову та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Крім того, ствержував, що виробник приладу "TruCam" (LTI, США) застосував алгоритм шифрування АЕS з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі "TruCam" зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування АЕS забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі "TruCam", але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом "TruCam". Водночас вказаний прилад пройшов відповідну повірку, а можливість його використання підтверджується експертним висновком державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 27 вересня 2018 року № 04/02/03/-3008. Враховуючи викладене, вважав, що впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення ПДР та проведення їх експертиз не є обов`язковим. Стверджував, що думка позивача про необхідність складання протоколу про адміністративне правопорушення є помилковою, оскільки розгляд справ про адміністративне правопорушення, зокрема визначених ч. 1 ст. 122 КУпАП належить згідно зі ст. 222 КУпАП до компетенції Національної поліції, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 258 КУпАП виключає необхідність складання протоколу про адміністративне правопорушення. У зв`язку з викладеним відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
На адресу суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявлює самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент патрульної поліції.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2019 року залучено у справі другого відповідача - Департамент патрульної поліції (далі - відповідач-2).
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити на підставах викладених у позові. Пояснив, що в той день він їхав з міста Черкаси та заїхав на газову заправку, після виїзду із заправки, через метрів 70, він був зупинений працівниками поліції за перевищення швидкості. Вважає, що за такий короткий відрізок шляху не міг набрати швидкість яка зазначена у постанові (74 км/год). Зазначив, що він рухався у колоні за автомобілями у попутному напрямку та йому не зрозуміло чому саме його автомобіль був зафіксований. Він швидкість не перевищував та прилад "TruCam" не є належним засобом вимірювання швидкості, доказів його провини відсутні.
Відповідач-1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову на підставах викладених у відзиві відповідача-1, просив відмовити у позові. Пояснив, що прилад "TruCam" є належним засобом вимірювання швидкості, позивач перевищив дозволену швидкість руху в населеному пункті, що й зафіксовано технічним засобом.
Заслухавши пояснення сторін і дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 15 жовтня 2019 року серії ЕАК №1626452, винесеною інспектором роти №4 батальйону № 1 УПП в Черкаській області лейтенантом поліції Краснокутським І.В., позивача, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 255,00 гривень (а.с.12-15, 38). Відповідно до змісту оскаржуваної постанови позивач 15 жовтня 2019 року о 12:18 в с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області на автошляху Н-16 12 км, керуючи автомобілем рухався зі швидкістю 74 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 24 км/год. Швидкість вимірювалася за допомогою приладу "TruCam" серійний номер 000563. Своїми діями позивач порушила вимоги п.12.9 б ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Результати фотофіксації лазерного вимірювача швидкості «TruCam»,серійний номер НОМЕР_1 , на якому зафіксовано автомобіль позивача DAEWOO SENS д.н.з. НОМЕР_2 , як такий, що перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму на автомобільних дорогах додано до відзиву на позов (а.с.39), а також відображені на електронному носії інформації DVD диску (а.с.59). Суд вважає даний доказ належним, допустимим та таким, що доводить вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію»)
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з приписами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, уповноваженими працівниками підрозділів патрульної служби Національної поліції надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу.
Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 522/6111/16-а (№ К/9901/11751/18).
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. (п. 12.4 ПДР України)
Згідно з приписами п. 12.9 (б) ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п. п. 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" п. 30.3 цих Правил.
Згідно оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він керуючи автомобілем перевищив швидкість руху в населеному пункті на 24 км/год., чим порушив п.п.12.9 б ПДР України, відповідальність за що, передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Отже, порушення визначеного Правилами дорожнього руху обмеження швидкості руху, встановлено відповідачем-1 за допомогою відповідного технічного засобу, без впливу людського фактору та свідчить про перевищення позивачем дозволеної швидкості руху, за що, передбачено адміністративну відповідальність, у вигляді штрафу.
Крім того, суд враховує, що до відзиву відповідачем-1 долучено фото, на яких зображено місце розташування знаків 5.45 та 5.70 («Початок населеного пункту» та «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху»), що попереджає про здійснення відеофіксування порушень встановленої швидкості на даній ділянці дороги, а також схема місця розташування даних знаків (а.с.40, 41).
Відповідно до положень ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Посилання позивача на ті обставини, що TruCAM відсутній в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки, висновків суду не змінюють.
Наявність/відсутність приладу в Реєстрі мала значення до 01.01.2016 року, коли набув чинності новий Закон України "Про метрологію і метрологічну діяльність". Відповідно до нового закону, повторного внесення до Реєстру приладів, яким до набуття чинності закону видано сертифікат, не передбачено.
Суд також зазначає, що прилад «TruCam» - це лазерний вимірювач швидкості, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. «TruCam» автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Відповідно до Переліку засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 року № 437, вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM фірми Laser Technology, Inc., США, (номер за Державним реєстром засобів вимірювальної техніки) У3197-12 міжповірочний інтервал становить 1 рік (а.с.43).
Крім того, можливість використання виробу «TruCAM LTІ 20/20» виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку (а.с.44).
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.
Також, не спростовує здійсненого позивачем адміністративного правопорушення, факт можливого ненадання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, роз`яснень, передбачених положеннями статей КУпАП, оскільки дані недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та нівелювати встановлені працівниками поліції порушення Правил дорожнього руху.
Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 753/4366/17.
Відтак, адміністративне стягнення застосовано відповідачем у відповідності до вимог закону, у межах санкцій статті, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому, підстави для задоволення позову відсутні, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а судом таких обставин не встановлено. При цьому, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах доказами.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу) позивача суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що більшість аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, отримали достатню оцінку з боку суду в тій мірі, щоб вважати рішення суду обґрунтованим.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.2, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 286 КАС України, суд,-
в и р і ш и в :
ОСОБА_2 до лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області 1 батальйону 4 роти Краснокутського Івана Васильовича, Департаменту патрульної поліції про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя В.В.Левченко
Судове рішення № 86328545, Чорнобаївський районний суд Черкаської області було прийнято 11.12.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 709/1913/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: