Рішення № 86321691, 12.12.2019, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 489/2683/19

РІШЕННЯ

іменем України

"12" грудня 2019 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої – судді Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання – Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Вознесенськ Миколаївської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

08.05.2019 року ТОВ «ВЕЛЛФІН» (далі - позивач), яке є кредитором та фінансовою установою, що здійснює свою діяльність по наданню грошових коштів у позику виключно за допомогою веб-сайту https://creditup.com.ua в мережі Інтернет, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 50516,4 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ТОВ «ВЕЛЛФІН»та відповідачем 11.04.2016 року був у відповідності до ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про електронну комерцію» укладений договір позики №30474 в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача ОСОБА_1 в Особистому кабінеті на сайті позивача https://creditup.com.ua і виконання ним певних дій, що свідчать про укладення договору і відповідно до умов якого ТОВ «ВЕЛЛФІН» надало позичальнику кошти в сумі 1200 грн. строком на 13 днів, який в подальшому шляхом укладання додаткових угод від 11.04.2016 року та від 23.04.2016 року був пролонгований на 27 днів зі сплатою відсотків за користування позикою – 1,9 % від суми позики, але не менше ніж 30 грн. за перший день користування позикою; 1,9 % від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики; 3,8 % від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, а відповідач ОСОБА_1 зобов`язувався вчасно повернути суми позики, а також інші суми згідно з укладеним договором.

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 не виконав умови договору, оскільки своєчасно не погашав позику та не сплачував відсотки за користування нею, внаслідок чого станом на 17.04.2019 року утворилася заборгованість по договору позики в сумі 50516,4 грн., яка складається з заборгованості:

- за позикою у сумі 1200 грн.;

- за процентами у сумі 24829,2 грн.;

- за простроченими процентами у сумі 24487,2 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності та про підтримання позовних вимог. У відповіді на відзив на позовну заяву (а.с. 91-134) ТОВ «ВЕЛЛФІН» спростовує доводи відповідача про закінчення строку позовної давності з посиланням на укладені додаткові угоди, якими строк повернення позики продовжувався і остаточно було визначено, що позика надається на 27 днів і мала бути повернена 08.05.2016 року, а до суду товариство звернулося 08.05.2019 року. Щодо статусу відповідача як військовослужбовця, то товариство нарахування відсотків та додаткових відсотків по договору позики від 11.04.2016 року здійснювало по 30.05.2017 року, тобто до набуття цього статусу.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву (а.с. 74-87), де позов не визнає, вказуючи, що вказаний договір позики він не укладав та не отримував грошові кошти, надані позивачем докази не є допустимими та достатніми; він є військовослужбовцем Збройних Сил України з 30 травня 2017 року і відповідно до Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності в тому числі банками, та фізичними особами, а також процентами за користування кредитом не нараховується. Також ним подана заява про застосування спливу строку позовної давності (три роки).

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – заперечує проти позову з посиланням на доводи, які викладені у відзиві на позов, в письмових поясненнях.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «ВЕЛЛФІН»та відповідачем ОСОБА_1 11.04.2016 року був у відповідності до ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про електронну комерцію», Правил надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», затверджених наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» №2-1 від 27.10.2015 року, які розміщуються на офіційному веб-сайті Позивача https://creditup.com.ua (надалі - Правила) укладений договір позики №30474 в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача ОСОБА_1 в Особистому кабінеті на сайті позивача https://creditup.com.ua та заповнення заявки про отримання позики, яка була задоволена товариством, про що позивач був проінформований шляхом відправлення CMC- повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в Особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання, здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню позивач отримав електронну копію договору позики.

Згідно п. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Приписами п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п.12 вказаної статті Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор можепередаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв’язку, вказаним під час реєстрації у його систему та додається («приєднується») до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Пунктом 6.8 Правил встановлено, що Заявник погоджується на використання у всіх відносинах, що засновані на першому договорі позики та на всіх наступних договорах позики, інших договірних угодах, що можуть бути укладені між Заявником та Товариством свого Логіну та Паролю Особистого кабінету в якості аналога власноручного підпису між Товариством та Заявником.

Таким чином, виходячи з приписів Закону України «Про електронну комерцію», Правил надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН», укладення електронного договору позики з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором не потребує наявності сертифікації ключа ЕЦП підписувача, відомостей про особистий ключ підписувача та інших ознак, властивих звичайному електронному цифровому підпису без одноразового ідентифікатору.

Невід`ємною частиною укладеного 11.04.2016 року договору позики є Правила (п.1.6 Договору).

Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що він не укладав вказаний договір позики спростовується заявкою про отримання позики, яка містить всі ідентифікуючі дані щодо його особи, а також його фото та фото належного йому паспорту громадянина України, номер банківської платіжної картки на яку мала надійти сума позики. Крім того, згідно отриманої інформації АТ «Акцентбанк» де відповідач мав договір №SAMABWFC00000395505 з відкритим рахунком і 11.04.2016 року ним отримано 1200 грн. кредитних коштів від позивача.

Згідно п. 4.9 Правил дійсність банківської платіжної картки перевіряється за допомогою резервування довільної, заздалегідь невідомої відповідачу суми від 1 до 99 копійок та з послідуючим зазначенням у відповідному полі Особистого кабінету, відповідачем точної суми, що була зарезервована. Точну, зарезервовану суму відповідач міг дізнатися шляхом звернення у банк, який емітував платіжну картку. Відповідачу ОСОБА_1 було запропоновано звернутись у банк використавши засоби CMC- повідомлень, засоби телефонного зв`язку, тощо.

Відповідно до п. 4.10 Правил відповідність зазначеної суми, підтверджує належність рахунку для перерахування позики відповідачу, та підтверджує згоду відповідача на отримання позики.

Відповідно до п. 6.10-6.12 Правил Товариство надає позику в порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в Договорі позики на рахунок банківської платіжної картки зазначеної в Заявці.

Перерахування грошових коштів здійснюється в строк не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання Договору позики Сторонами.

Датою укладання Договору позики між Товариством і відповідачем (позичальником) є дата перерахування суми позики на банківський рахунок (п. 1.4).

ТОВ «ВЕЛЛФІН» в порядку встановленому п. 1.4. Договору позики через оператора послуг платіжної інфраструктури Platon на рахунок відповідача була перерахована сума позики, що зазначена в Договорі позики, що підтверджується повідомленням від 03.04.2019 року ТОВ «Платежі Онлайн», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк - еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору доручення №ФБ211/11 від 18.11.2015 року.

При цьому, ТОВ «Платежі Онлайн», є оператором послуг платіжної інфраструктури, яке уповноважено надавати окремі види послуг в платіжній системі та здійснювати операційні, інформаційні та інші технологічні функції щодо переказу коштів, та діяльність якої регулюється, зокрема, нормами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Таким чином, реєстрація відповідача на сайті позивача ТОВ «ВЕЛЛФІН», подання відповідачем заповненої заявки на отримання позики із зазначенням номеру банківського рахунку для перерахування коштів, підтвердження позивачем заявки на отримання позики у передбачений Правилами спосіб, вчинення відповідних дій щодо отримання позики, свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений з усіма істотними умовами отримання позики, а договір позики було укладено та підписано в електронній формі, що в силу приписів ст.ст. 6,627 ЦК України, ст.ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що прирівнюється до договору у письмовій формі.

Згідно умов договору позики №30474 від 11.04.2016 року ТОВ «ВЕЛЛФІН» надало відповідачу (позичальнику) кошти в сумі 1200 грн. строком на 13 днів, який в подальшому шляхом укладання додаткових угод від 11.04.2016 року та від 23.04.2016 року був пролонгований на 27 днів зі сплатою відсотків за користування позикою – 1,9 % від суми позики, але не менше ніж 30 грн. за перший день користування позикою; 1,9 % від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики; 3,8 % від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, а відповідач ОСОБА_1 зобов`язувався вчасно повернути суми позики, а також інші суми згідно з укладеним договором.

Питання лонгації терміну повернення позики врегульовані Розділом 8 Правил надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» і обов`язковою умовою для задоволення заяви позичальника є сплата ним процентів за користування позикою.

Так, згідно банківської виписки АТ «Фідобанк» №000000000239 від 23.04.2016 року (а.с. 131) на рахунок позивача від ОСОБА_1 надійшло 303,6 грн., що підтверджує його намір укласти додаткові угоди та спростовує його доводи, що надання додаткових угод після отримання ТОВ «ВЕЛЛФІН» його заяви про застосування строку позовної давності, свідчить про намір ухилитися від негативних наслідків застосування строку позовної давності.

На операції по перерахуванню коштів через оператора послуг платіжної інфраструктури не розповсюджується дія Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, яка встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, оскільки ТОВ «Веллфін» та ТОВ «Платежі Онлайн» не є банками.

З урахуванням викладеного доводи відповідача про відсутність належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували укладання договору позики в електронному виді, отримання грошових коштів наданих позивачем є необґрунтованими.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною 4 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Аналіз вказаних вище норм законодавства, та враховуючи, що позивач здійснює свою діяльність по наданню грошових коштів у позику виключно за допомогою веб-сайту https://creditup.com.ua в мережі Інтернет свідчить про те, що надані позивачем документи у вигляді роздруківок з такого веб - сайту містять інформацію про предмет доказування, та є належними та допустимими доказами в підтвердження своїх вимог до відповідача.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку заборгованості за спірним договором позики через невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань у нього станом на 17.04.2019 року утворилася заборгованість по договору позики в сумі 50516,4 грн., яка складається з заборгованості:

- за позикою у сумі 1200 грн.;

- за процентами у сумі 24829,2 грн.;

- за простроченими процентами у сумі 24487,2 грн.

Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики. У даному випадку проценти мають бути нараховані до 08.05.2016 року (за 27 днів). Оскільки зі спливом строку на який була надана позика, припинилося право позивача нараховувати проценти за договором позики, то після 08.05.2016 року позивач не міг нараховувати такі проценти.

Таким чином, проценти за користування позикою за період з 11.04.2016 року по 08.05.2016 року складають 645,6 грн.

В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Доводи відповідача про закінчення строку позовної давності перебіг якої він вважає розпочався після спливу строку дії укладеного договору, тобто 24.04.2016 року суд вважає такими, що не відповідають матеріалам справи, оскільки сторони в день підписання договору позики 11.04.2016 року уклали додаткову угоду №1 на пролонгацію договору (а.с. 94-103), а потім 13.04.2016 року додаткову угоду №2 за умовами яких строк дії договору становив 27 днів, тобто закінчувався 08.05.2016 року позивач звернувся до суду 08.05.2019 року, в межах трирічного строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме з відповідача підлягає стягненню 71,08 грн. судового збору (1921 грн. (сплачений судовий збір) х 3,7 % (відсоток задоволених позовних вимог))

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (код ЄДРПОУ 39952398) заборгованість за позикою – 1200 грн., за процентами – 645,6 грн., а всього у сумі 1845,6 грн. (одна тисяча вісімсот сорок п`ять гривень шістдесят коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (код ЄДРПОУ 39952398) судові витрати в сумі 71,08 грн. (сімдесят одна гривня вісім коп.).

Рішення може бути оскаржене в Миколаївський апеляційний суд через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з часу виготовлення рішення суду в повному обсязі.

Рішення суду виготовлено в повному обсязі 13.12.2019 року.

Суддя: О.Є.Старжинська