Рішення № 86321322, 11.12.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 461/8388/16-ц

пр.№ 2/464/1242/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2019 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Чорна С.З.

при секретарі судових засідань Мельник А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСББ "ОРГРЕС", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Сихівська районна адміністрація, Львівська міська рада про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні підвалом,-

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника третьої особи СРА ЛМР Кузів О.М.,

представника третьої особи ЛМР Коновалова Н.Т.,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовом, з врахуванням уточненої позовної заяви в якому просить зобов`язати відповідача ОСББ «ОРГРЕС» усунути перешкоди у користуванні підвалом у першому під`їзді багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_1 ключів від вказаного підвалу, при заміні замка надати ключ від цього замка. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що вона є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 . З 26.01.2015 по теперішній час в квартирі відсутня холодна та гаряча вода. Для відновлення водопостачання їй було потрібно перекрити воду по стоякам в підвалі, однак не могла потрапити в підвал у зв`язку з тим, що він був закритий на замок, ключів від якого їй не надали. На неодноразові її звернення в ОСББ «ОРГРЕС» їй було відмовлено у наданні ключа у зв`язку із відсутністю її частки в підвалі.

Ухвалою суду від 10.06.2019 прийнято до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСББ "ОРГРЕС", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Сихівська районна адміністрація, Львівська міська рада про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні підвалом та відкрито спрощене позовне провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні змісту позовної заяви та просить таку задоволити.

Представники третіх осіб ЛМР та СРА при вирішенні справи поклались на розсуд суду.

Представник відповідача ОСББ «ОРГРЕС» в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважаючи на те, що судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені законом, для забезпечення доказів у справі і їх витребуванні, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності,постановляючи заочне рішення, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до витягу на нерухоме майно від 04.09.2013 ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 .

Як вбачається з заяв ОСОБА_1 від 15.05.2015 та від 23.03.2018 остання зверталась в ОСББ «ОРГРЕС» про надання їй ключа від підвального приміщенням, однак ні ключів від підвального приміщенням, ні відповіді позивач не отримала.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи зі змісту положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу в спосіб, передбачений цією нормою Закону, або у спосіб передбачений договором чи законом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою КМ України № 572 від 08.10.1992року, власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено наступні терміни:

1) багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;

2) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

4) прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

6) спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5 цього закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп-/2004 у справі №1-2/2004 за конституційним зверненням громадян про офіційне тлумачення положень п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, колясочні тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього, питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

З п 4.3 зазначеного рішення вбачається, що відповідно до Конституції України всі суб`єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів. Аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і та інше), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися, відповідно до Конституції України (пункт 7 частини першої статті 92) виключно законами України. Згідно зі статтею 19 ( виключено на підставі Закону N 417-VIII 417-19 від 14.05.2015 ) Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно власників квартир складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Відповідно до цього Закону співвласники допоміжних приміщень мають право розпоряджатися ними в межах, встановлених зазначеним Законом та цивільним законодавством.

Рішенням Конституційного Суду України №14-рп/2011від 09 листопада 2011 року встановлено, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. За законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Крім того, таке функціональне призначення, як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку, має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 1 Протоколу 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено: кожна фізична або юридична особа має право мирно своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими.

А тому, враховуючи вищевказані положення закону та встановлені судом обставини справи, зокрема про те, що спірне підвальне приміщення під будинком АДРЕСА_1 є спільним неподільним майном власників квартир даного будинку, та те, що відповідач ОСББ "ОРГРЕС" чинить позивачці ОСОБА_1 перешкоди у доступі та користуванні даним підвалом, з огляду на те, що відповідач відмовляється добровільно усунути зазначені перешкоди, суд приходить до висновку, що ОСББ "ОРГРЕС" слід зобов`язати надати позивачці ОСОБА_1 доступ до користування даним підвальним приміщенням.

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалася позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає до задоволення.

На підставі ст.ст. 319, 321, 369, 382 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до ОСББ "ОРГРЕС", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Сихівська районна адміністрація, Львівська міська рада про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні підвалом - задовольнити.

Зобов`язати ОСББ «ОРГРЕС» усунути перешкоди у користуванні підвалом у першому під`їзді багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_1 ключів від вказаного підвалу, при заміні замка надати ключ від цього замка.

Стянути з ОСББ «ОРГРЕС» 768,40 судового збору в дохід держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСББ «ОРГРЕС», місце знаходження: м.Львів, вул.Тютюнників,55.

Третя особа: Сихівська районна адміністрація ЛМР, місце знаходження: м.Львів, пр.Ч.Калини,66.

Третя особа: Львівська міська рада, місце знаходження: м.Львів, пл.Ринок, 1.

Повний текст рішення суду складено 13.12.2019.

Суддя Чорна С.З.