Ухвала суду № 86320485, 13.12.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7776/19

УХВАЛА

13 грудня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої судді Галайко Н. М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію банку, Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб» про визнання недійсними електронний торгів, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання недійсними електронний торгів, а саме, просить: визнати недійсними результати електронного аукціону щодо продажу майнових прав на нежитлову будівлю під літ. «Б-3» загальною площею 698, 9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , лот № GL53N0140822; визнати недійсними та скасувати протокол електронного аукціону № UA-EU-2019-11-20-000002-a від 11.12.2019 року.

Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить суд заборонити вчиняти будь які дії щодо подальшого оформлення результатів проведення аукціону щодо продажу майнових прав на нежитлову будівлю під літ. «Б-3» загальною площею 698, 9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , лот АДРЕСА_2 GL53N0140822 (підписання Договору купівлі-продажу майнових прав, його реєстрації, опублікування, перерахування коштів та ін.).

Заяву обґрунтовує тим, що 12 грудня 2019 року ним було подано позовну заяву до ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів та ТзОВ «Перший інвестиційний клуб» про визнання недійсними результатів електронного аукціону щодо продажу майнових прав на нежитлову будівлю під літ. «Б-3» загальною площею 698, 9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , лот № GL53N0140822 та скасування протоколу електронного аукціону № UA-EU-2019-11-20-000002-a від 11.12.2019 року. Обґрунтування позовних вимог полягає в наступному: 11 грудня 2019 року були проведено електронний аукціон, на якому було реалізовано майнові права на нежитлову будівлю під літ. «Б-3» загальною площею 698, 9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , лот № GL53N0140822, про що був складений протокол електронного аукціону № UA-EU-2019-11-20-000002-a від 11.12.2019 року. Продавцями вказаного майна є ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі Фонду гарантування вкладів на ліквідацію банку, а покупцем - ТзОВ «Перший інвестиційний клуб», тому вказані особи і сформульовані в позові як Відповідачі. Станом на 12 грудня 2019 року Договір купівлі-продажу не опублікований, очікується підписання Договору. Вважає, що проведений електронний аукціон з продажу майнових прав на нерухоме майно є незаконним, а тому його результати мають бути визнані недійсними та повинно бути скасовано протокол електронного аукціону № UA-EU-2019-11-20-000002-a від 11.12.2019 року., обґрунтування чого полягає в наступному: 1. Майно, майнові права на яке було продано на аукціоні, належить на праві власності: ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки в праві власності на нежитлову будівлю від 20.03.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О. І., зареєстрованого за № 878; ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки в праві власності на нежитлову будівлю від 20.03.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І., зареєстрованого за № 882. Право власності підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 35208426 від 20.03.2015р. та № 35212685 від 20.03.2015р. Станом на сьогодні у Львівському апеляційному суді знаходиться справа № 462/4045/15-ц за позовом ПАТ «БАНК «Київська Русь» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Позивач) до ОСОБА_1 (Відповідач -1) та ОСОБА_2 (відповідач - 2) про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. Отже, на даний час немає рішення суду, яке б набрало законної сили щодо даного майна. Відповідно до інформації, що міститься у Публічному паспорті активу лота № GL53N0140822. Дане майно відноситься до другої групи активу - майнові права. Згідно примітки, яка зазначена у публічному паспорті активу, майно виставляється на продаж як «майнові права» у випадку, якщо щодо нього існують рішення судів, які набрали законної сили та виконання яких не зупинено. Тобто, як вбачається з наведеного, Відповідач - 1 не мав правових підстав виставляти на продаж майнові права на нежитлову будівлю під літ. «Б-3» загальною площею 698, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки на момент проведення аукціону не було рішень суду, які набрали законної сили відповідно до Цивільно-процесуального кодексу України та які б підтверджували наявність майнових прав, які були продані.

З врахуванням положень ст. 153 ЦПК України, сторони в судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалась.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову та перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Пункт 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначає, що позов може забезпечуватись шляхом заборони вчинення певних дій, а п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачає, що і забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Таким чином, сторона позивача просить застосувати захід забезпечення позову передбачений законодавством.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з ч. 1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Оскільки у даному разі позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заява позивача про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, наведено прийнятні доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі невжиття заявлених заходів забезпечення, предмет позову у даній справі та заявлений захід забезпечення позову є взаємопов`язаними, а зазначені підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред`явленими вимогами, вид забезпечення позову обрано відповідно до ст. 150 ЦПК України та він не порушує прав і охоронюваних законом інтересів відповідача.

З врахуванням наведеного, а також беручи до уваги предмет позову, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку, що заяву слід задовольнити та в забезпечення позову до вирішення судового спору застосувати заходи забезпечення позову у виді заборони вчиняти будь які дії щодо подальшого оформлення результатів проведення аукціону щодо продажу майнових прав на нежитлову будівлю під літ. «Б-3» загальною площею 698, 9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , лот АДРЕСА_2 GL53N0140822 (підписання Договору купівлі-продажу майнових прав, його реєстрації, опублікування, перерахування коштів та ін.), оскільки такий буде належним, співмірним та відповідатиме описаним обставинам справи, а невжиття такого заходу може дійсно істотно ускладнити чи взагалі унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 149, 150, 153, 157, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити.

Заборонити вчиняти будь які дії щодо подальшого оформлення результатів проведеного аукціону щодо продажу майнових прав на нежитлову будівлю під літ. «Б-3» загальною площею 698, 9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , лот АДРЕСА_2 GL53N0140822 (підписання Договору купівлі-продажу майнових прав, його реєстрації, опублікування, перерахування коштів та ін.).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали про забезпечення позову направити учасникам справи – для відома.

Суд роз`яснює, що у відповідності до ч.4 ст.157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Львівського апеляційного суду, відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України – через Залізничний районний суд м. Львова.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя/підпис/ Н.М. Галайко

З оригіналом згідно.

Суддя: