Рішення № 86320457, 09.12.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6352/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого – судді Палюх Н.М.

при секретарі Шморгун Я.М.

з участю представника позивача - ОСОБА_1 , відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника відповідачів – ОСОБА_4 , представників третіх осіб – Тарасович О.І., Новосельської М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада, ДК «Лорта», ОСББ «Надія 36», орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням гуртожитку шляхом виселення та вселення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням гуртожитку шляхом виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1 та вселення позивачів у вказану квартиру. Свої вимоги мотивує тим, що з 2007 року він працює на ДП «Львівський державний завод «Лорта». Спільним рішенням об`єднаного профспілкового комітету та адміністрації ДП «Лорта» №84 від 01.03.2013 року йому було виділено кімнату АДРЕСА_1 . На підставі даного рішення 28.08.2013 року він отримав ордер на вселення у вказану кімнату. 04.09.2013 року він зареєструвався у наданій йому для проживання кімнаті, а в подальшому зареєстрував свою доньку. На час видачі йому ордера спірне житлове приміщення було закритим, а ключі від нього знаходилися у родичів особи, яка раніше проживала у цій кімнаті. Після її смерті родичі покійної – відповідачі самовільно без жодного дозволу чи рішення, не маючи ордера на вселення, зайняли спірну квартиру. Для вирішення цієї проблеми у кінці 2013 року він звернувся до адміністрації ДК «Лорта», де йому повідомили, що гуртожиток переданий у власність Львівської міської ради. Він неодноразово звертався до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради та Львівської міської ради із заявами щодо вселення у спірну квартиру, однак жодного результату це не дало. Між тим, ордер на вселення у кімнату АДРЕСА_1 і на далі залишається чинним, а його право користування спірним житловим приміщенням законним. Відповідачі вселилися і проживають у спірній кімнаті назаконно, чим чинять йому та його доньці перешкоди у користуванні спірним житлом, що змусило його звернутися за захистом порушеного права до суду. За наведеного просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві та просить позов задовольнити.

Відповідачі та їх представник позову не визнали, надали пояснення аналогічні наведеним у відзиві та додатково пояснили, що на час прийняття спільного рішення об`єднаного профспілкового комітету та адміністрації ДП «Лорта» від 01.03.2013 року у кімнаті АДРЕСА_1 на законних підставах проживала родичка відповідачів - ОСОБА_7 . Оскільки ОСОБА_7 була онкохворою, ОСОБА_2 вселився до своєї тітки ОСОБА_7 щоб її доглядати і з того часу постійно проживає у спірній квартирі. Гуртожиток по АДРЕСА_2 у 2012 році був переданий від ДК «Лорта» у власність територіальної громади м.Львова, а відтак спільне рішення об`єднаного профспілкового комітету та адміністрації ДП «Лорта» від 01.03.2013 року про виділення позивачу спірної кімнати та видача йому ордеру на зайняття цієї кімнати є незаконними. Між тим, правомірність проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі підтверджується інвентаризаційним актом володіння фізичною особою жилим приміщення у гуртожитку, що на АДРЕСА_2 від 28.11.2013 року. Вважають, що правом на звернення з вимогами про виселення відповідачів з гуртожитку, який належить територіальній громаді м.Львова, наділена міська рада, а не позивач, якому було видано ордер на вселення неуповноваженим на це органом – ДК «Лорта». Просять в позові відмовити.

Представник Львівської міської ради позову не визнала та зазначила, що ухвалою Львівської міської ради № 1804 від 20.09.2012 р. «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова від ДЖКП ДК «ЛОРТА» гуртожитків на АДРЕСА_3 » прийнято у власність територіальної громади м.Львова від державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА» гуртожитки на вул.Каховській,33, вул.Каховській,35, вул.П.Полтави,36. Наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури № 439 від 19.10.2012 р. «Про затвердження актів приймання-передачі гуртожитків на АДРЕСА_3 від ДЖКП ДК «ЛОРТА» у власність територіальної громади м. Львова» затверджено акти приймання-передачі гуртожитків на АДРЕСА_3 від державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА» у власність територіальної громади м. Львова. Згідно акту передачі- приймання від 19.10.2012 року гуртожиток по АДРЕСА_2 переданий у власність територіальної громади м.Львова. Таким чином, з моменту передачі гуртожитку у власність територіальної громади м.Львова ДК «ЛОРТА» втратило своє право розпоряджатись даним майном, а тому Львівська міська рада вважає, що ордер виданий 28.08.2013 р. позивачу на вселення у спірну кімнату в гуртожитку по АДРЕСА_2 є незаконним і позивач не набув права на вселення та проживання у спірному житловому приміщенні. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради позов підтримав, зазначивши, що виселення відповідачів та вселення позивача з малолітньою донькою у спірне житлове приміщення забезпечить дотримання прав дитини.

Представник третьої особи – Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомив і суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Представник третьої особи - ДК «Лорта» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомив і суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Третя особа - ОСББ «Надія 36» не направило в судове засідання свого представника, проте подало до суду заяву, в якій просить справу розглядати без участі її представника, що суд вважає за можливе.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст.9 ЖК УРСР, громадяни мають право на одержання у бестрокове користування у встановленому законом порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних чи громадських організацій. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ ЖК Української РСР.

Згідно зі статтею 127 ЖК Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до положень частини другої статті 128 ЖК Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Згідно до статті 129 ЖК Української РСР та Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Судом вставлено, що відомчий житловий гуртожиток по АДРЕСА_2 належав ДК «Лорта» та перебував на балансі ДЖКП ДК «Лорта».

Згідно ухвали Львівської міської ради № 1804 від 20.09.2012 р. «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова від ДЖКП ДК «ЛОРТА» гуртожитків на АДРЕСА_3 », Львівська міська рада прийняла у власність територіальної громади м. Львова від державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА» гуртожитки на вул. Каховській,33, вул. Каховській,35, вул. П.Полтави,36 у м.Львові.

Згідно наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури № 439 від 19.10.2012 р. «Про затвердження актів приймання-передачі гуртожитків на АДРЕСА_3 від ДЖКП ДК «ЛОРТА» у власність територіальної громади м.Львова» затверджено акти приймання-передачі гуртожитків на АДРЕСА_3 від державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА» у власність територіальної громади м. Львова. Відповідно до п. 2 даного наказу Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради наказано здійснити у встановленому порядку приймання-передачу гуртожитків на АДРЕСА_3 від державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА» у власність територіальної громади м. Львова

Згідно акту передачі приймання відомчого житлового фонду у власність територіальної громади м.Львова від 19.10.2012 року, проведено обстеження гуртожитку по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 ДК «Лорта» передала, а Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради прийняла документацію на гуртожиток по АДРЕСА_2 .

Встановлено, що у кімнаті АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки ОСОБА_7 була одинокою та страждала онколоігіним захворюванням до неї з метою догляду переїхав проживати її племінник ОСОБА_2 . Після смерті тітки ОСОБА_2 залишився проживати у кімнаті АДРЕСА_1 , де проживає по даний час.

Спільним рішенням об`єднаного профспілкового комітету та адміністрації ДП «Лорта» №84 від 01.03.2013 року виділено начальнику бюро з технічного нормування праці відділу 565 ОСОБА_5 для проживання кімнату АДРЕСА_5 .

Таким чином, на час прийняття зазначеного вище рішення у житловій кімнаті АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_7 , яка вселилася та проживала в цій кімнаті більше 20 років на законних підставах.

На підставі зазначеного вище рішення ДК «Лорта» видало ОСОБА_8 . ОСОБА_9 . ордер №134 від 28.08.2013 року на право зайняття жилого приміщення у квартирі за адресою: АДРЕСА_6 .

Згідно довідки ЛКП «Сигнівка» від 09.03.2016 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано дві особи: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15.02.2016 року та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 02.03.2016 року.

З пояснень сторін та їх представників та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 після отримання ордеру не зміг вселитися у квартиру АДРЕСА_1 , оскільки в таку займав ОСОБА_2 .

Згідно інвентаризаційного акту володіння за фізичною (фізичними) особою жилим приміщення у гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_2 від 28.11.2013 року, у квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 з 1990 р.

Відповідно до п. 1,3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передача та прийняття гуртожитків, що є об`єктами державної власності, у власність територіальних громад здійснюється відповідно до Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Прийняття гуртожитків /як цілісних майнових комплексів/ у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради /або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою/.

Згідно зі статтями 15, 58 ЖК Української PCP, ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування», виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу PCP, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української PCP, на території району, міста, району в місті: здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду; здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад; здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях, затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов; приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради, затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду; здійснюють облік громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджують списки осіб, які вступають до житлово-будівельного кооперативу, і рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу про прийом до членів кооперативу та про надання квартири; видають ордери на жилі приміщення, тощо.

На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Отже, ордер на жиле приміщення видається виконавчим комітетом відповідної ради громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, на підставі рішення про надання жилого приміщення і ордер має відповідати формі, встановленій Додатком № 7 до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених ПостановоюРади Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 № 470.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в частині другій статті 16 ЦК України.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі №6-32цс13, Верховним Судом у постановах від 17 травня 2018 року в справі № 2-64/11, від 04 липня 2018 року у справі № 590/479/16-ц.

У Рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Судом достовірно встановлено, що, як на момент прийтяття спільного рішення об`єднаного профспілкового комітету та адміністрації ДП «Лорта» №84 від 01.03.2013 року, так і на момент видачі ДК «Лорта» на ім`я ОСОБА_5 ордеру №134 від 28.08.2013 року, гуртожиток по АДРЕСА_2 перебував у власності територіальної громади м.Львова.

Матеріали справи не містять, а позивачем не надано суду доказів, на підтвердження наявності ордеру на вселення у квартиру АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_5 у встановленому законом порядку.

За наведеного, суд вважає, що ордер №134 від 28.08.2013 року виданий неуповноваженою на те особою та без відповідного рішення виконавчого комітету, а тому ОСОБА_5 не набув права на вселення та проживання у квартирі АДРЕСА_1 , а відтак реєстрація місця проживання позивача з малолітньою донькою у спірному житловому приміщенні є незаконною.

Суд зазначає, що з вимогами щодо виселення осіб, які вселилися та проживають у гуртожитку без законних на те підставі, вправі звернутися саме власник гуртожитку.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що у ОСОБА_5 та його малолітньої дочки ОСОБА_6 не виникло право на спірне житло у визначеному законом порядку, а тому в останніх відсутнє право, яке підлягає захисту, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 81, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада, ДК «Лорта», ОСББ «Надія 36», орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням гуртожитку шляхом виселення та вселення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.12.2019 року.

Суддя: