Вирок № 86320122, 10.12.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/7932/19

Провадження № 1-кп/442/453/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Павлів З.С.

з участю секретаря судових засідань Михавко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018140110001637 від 01.09.2019 про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бронгалівка Теребовлянського району Тернопільської області, українця, громадянина України, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше не судимого ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

за участю: прокурора Федишина В.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

встановив:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 01.09.2019, орієнтовно о 01 год. 25 хв., керуючи в стані алкогольного сп"яніння автомобілем марки автомобілем SKODA моделі OCTAVIA COMBI р.н. НОМЕР_1 , на автодорозі Нижанковичі - Стрий, ділянкою дороги між населеними пунктами с. Брониця та с. Лішня Дрогобицького району Львівської області, на відстані 1, 8 км до дорожнього знаку 5.45 Правил Дорожнього руху України (початок населеного пункту с. Лішня), рухаючись в напрямку с. Лішня Дрогобицького району, всупереч вимог Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: п. 1.5, згідно якого «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров"ю громадян, завдавати матеріальних збитків», , п. 2.3 згідно якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», п. 2.9, згідно якого «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп"яніння», п.12.1, згідно якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», п.12.2, згідно якого «у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги», під час проїзду прямою ділянкою дороги не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, в результаті чого втратив керування над автомобілем, з"їхав у кювет правого узбіччя, де автомобіль перекинувся.

Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди пасажир автомобіля SKODA моделі OCTAVIA COMBI р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 отримав наступні тілесні ушкодження: закрита черепно - мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, закрита травма грудної клітки у вигляді переломів першого та шостого ребер справа, четвертого - дев"ятого ребер зліва зі зміщенням, перелому тіла грудини зі зміщенням, накопиченням крові та повітря в обох плевральних порожнинах із розвитком плевральмонального шоку, підшкірний крововилив в ділянці лівого стегна, садно на чолі зліва, синці в ділянці п"ятого - десятого ребер зліва по задньо - під пахвовій лінії, в ділянках обох плечей, забійні рани в ділянках лівого стегна, обох колінних суглобів, які за ознакою небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи особою, яка керувала транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, в результаті чого потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав повністю. Підтвердив, що у ніч з 31 серпня на 01 вересня 2019 сів за кермо в стані алкогольного сп"яніння. Під час руху був засліплений фарами автомобіля, який їхав на зустріч, тому різко вивернув кермо, внаслідок чого автомобіль злетів у кювет. В автомобілі був також пасажир - його товариш, якій отримав тілесні ушкодження. Цивільний позов прокурора визнає. Просить суд його суворо не карати, оскільки це перша дорожньо - транспортна пригода та ще й з такими наслідками в його житті. Обіцяє в подальшому кримінальних правопорушень не вчиняти.

Крім повного визнання своєї винності обвинуваченим ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що учасники провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим і визнає фактичні обставини доведеними.

Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення. Його дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази винності у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце.

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

В даній справі, суд, призначаючи покарання ОСОБА_1 , при виборі останньому заходу примусу і порядку його відбування разом зі ступенем тяжкості вчиненого злочину, враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, а також пом"якшуючі та обтяжуючі обставини, передбачені статтями 66, 67 КК України.

При цьому, до обставин, які пом`якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї винуватості, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп"яніння.

З урахуванням наведеного, а також обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, аналізу особи винного як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, встановлених судом конкретних обставин події, оцінки поведінки обвинуваченого після вчинення злочину, що позитивно характеризує його особу, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, оскільки виключно такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

А тому, враховуючи те, що обвинувачений у вчиненому розкаюється, активно сприяв розкриттю злочину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав цивільний позов в повному обсязі, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, та приймає рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України.

Водночас, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 в період дії іспитового строку та з метою організації органом виконання покарань належного контролю за його поведінкою, на обвинуваченого слід покласти обов"язки, передбачені ст. 76 КК України.

У кримінальному провадженні прокурором Дрогобицької місцевої прокуратури Федишиним В.Б. (цивільний позивач Дрогобицька міська рада, третя особа КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради) заявлено цивільний позов в інтересах держави про стягнення 770 грн , витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 .

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З абз.1 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна»(з наступними змінами) та абз.1 п.2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір .

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно положень ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що цивільні позов прокурораслід задовольнити в межах заявлених позовних вимог.

З речовими доказами слід поступити відповідно до вимог ст.100КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 100, 349, 368, 369, 370, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред"явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України, за якою призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Федишина В.Б. в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Дрогобицької міської ради ( р/р НОМЕР_3, НОМЕР_4( інші надходження) МФО 825014, ЗКПО 38007496) 770 ( сімсот сімдесят) гривень витрат КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 .

Речові докази:

скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду від 03.09.2018 в межах кримінального провадження № 12019140110001637, на автомобіль SKODA моделі OCTAVIA COMBI р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2010 року випуску, який належить ОСОБА_3 .

автомобіль SKODA моделі OCTAVIA COMBI р.н. НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 , 2010 року випуску, переданий на зберігання на територію майданчика тимчасового утримання транспортних засобів Дрогобицького ВП ГУ НП України у Львівській області за адресою : вул.. Бориславська, 30 в м. Дрогобич Львівської області - повернути власнику - ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя Павлів З. С.