Рішення № 86319180, 29.11.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17009/16-ц

Провадження № 2/344/430/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про стягнення 16 200,00 грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірного накладення арешту на банківський рахунок, на який здійснювалося нарахування пенсії, стягнення витрат по оплаті судового збору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про стягнення 16 200,00 грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірного накладення арешту на банківський рахунок, на який здійснювалося нарахування пенсії, стягнення витрат по оплаті судового збору про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування якого зазначив, що 19 вересня 2016 р. державним виконавцем Кушнірчуком В.В. була винесена постанова про арешт коштів боржника, ОСОБА_1 (ВП №50709530), яку було затверджено начальником Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби. Даною постановою накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках та вкладах боржника, рах. № НОМЕР_1 . в ПАТ «Ідея Банк» та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми 41 180,60 грн.

Про винесення вищевказаної постанови ОСОБА_1 , стало відомо 22 вересня 2016 року від працівників ПАТ «Ідея Банк», які сказали йому про те, що його пенсійна картка на яку здійснюється зарахування Пенсійним фондом пенсії заблокована державним виконавцем ВДВС Кушнірчуком В.В. В той же день, 22 вересня 2016 p., з метою швидкого врегулювання даного питання, а саме розблокування пенсійної картки позивач звернувся до державного виконавця Кушнірчука В.В., надавши йому виписку-повідомлення № 40.02.005182 з ПАТ «Ідея Банк» з свого особового рахунка за період з 01.02.2016 по 16.09.2016 року про поступлення пенсійних виплат на вказаний рахунок, оскільки згідно іншого виконавчого провадження з його пенсії утримується 33% аліментних платежів на двох неповнолітніх дітей. Отримавши виписку-повідомлення з ПАТ «Ідея Банк», державний виконавець Кушнірчук В.В. зробив собі копію повідомлення і дізнавшись, що на вказаний рахунок поступають тільки пенсійні кошти, зобов`язався до понеділка 26 вересня 2016 pоку розблокувати поточний рахунок ОСОБА_1 на який поступають пенсійні кошти, надіславши відповідний лист керівництву банку «Ідея Банк». 26 вересня 2016 pоку позивачу вручено під розписку постанову про арешт коштів боржника від 19.09.2016 року. Для врегулювання даного питання позивач звернувся до начальника Івано-Франківського міського управління юстиції, однак останній відмовився винести постанову про відкликання постанови ОСОБА_2 . Своїми неправомірними діями державний виконавець Кушнірчук В.В. та своєю бездіяльністю його безпосередній начальник ОСОБА_3 позбавили позивача можливості користуватися та розпоряджатися своїми пенсійними коштами, які є єдиним джерелом його доходів з 19 вересня 2016 р. по сьогоднішній день. Посадові особи фактично позбавили позивача засобів до існування, чим грубо порушили його права людини, пенсіонера. У зв`язку з цим він був змушений жити на позичені гроші, що принижувало його честь та гідність як чоловіка, громадянина.

Дії та бездіяльність посадових осіб Відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції порушили його право власності на пенсію, оскільки протягом тривалого часу позивач не може отримати свою пенсію, на яку накладений арешт.

Протиправні дії та бездіяльність посадових осіб Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби порушили нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми. Замість того, щоб провести час з дітьми, друзями, побувати на природі, займатися по господарству, позивач був змушений безкінечно ходити до Відділу ДВС, подавати численні скарги, звертатися до суду лише для того, щоб довести своє законне невід`ємне право на отримання заробленої важкою працею протягом життя пенсії. Натомість працівники Відділу ДВС замість того, щоб оперативно виправити помилку, продовжували чинити йому перешкоди та незаконно і безпідставно створювати йому формальні перешкоди у поновленні його законного права, що завдало додаткових сильних моральних страждань, переживань та порушили звичний спосіб життя. Працівники Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби навіть ігнорували засідання суду, чим додатково затягнули розгляд і вирішення скарги.

Особливого цинізму дії та бездіяльність працівників ВДВС набувають у зв`язку з тим, що вказані особи не є приватними особами чи підприємцями, а представниками держави на яких покладено обов`язок виконувати судові рішення. І тільки 29 листопада 2016 року державний виконавець Раковецький М.С. виніс постанову про звільнення коштів боржника з-під арешту ВП № 50709530. Працівники банку повідомили позивача усно, що його рахунок розблоковано з 05 грудня 2016 року, однак письмову відповідь відмовилися йому надати. Оскільки позивача було позбавлено законного права на пенсію на 2,5 місяці, то розмір моральної шкоди він оцінює у 2,5 свої місячні пенсії з вирахуванням аліментів, що в грошовому еквіваленті становить (6480,31*2,5 =16 200 грн., яку просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 08 лютого 2017 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Державну казначейську службу України (а.с.35).

Ухвалою суду від 10 листопада 2017 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Департамент ДВС Міністерства юстиції України (а.с.85).

20.06.2018 року представником Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с.129-131).

В судове засідання позивач не з`явився, попередньо подав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задоволити.

Представник відповідача Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, проти позову заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове хзасідання не з`явився, з не відомих суду прияин хоча належним чином був повідомлений про день та час слухання справи.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до листа від 03.12.2015 року ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області звернулося до УПФ в м. Івано-Франківську щодо повернення без виконання постанови № 49094130 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 4180,60 грн. боргу (а.с.7).

01.02.2016 року позивач звернувся до ПАТ «Ідея Банк» із заявою про виплату пенсії або грошової допомоги, в якій просив належні йому суми пенсії (грошової допомоги, іншої грошової виплати) починаючи з 01.02.2016 року перераховувати на його поточний рахунок, який відкрито у ПАТ «Ідея Банк» (а.с.6). Що підтверджується випискою з особового рахунку у період з 01.02.2016 року по 16.09.2016 року, де зафіксовано нарахування пенсії(а.с.9).

Постановою державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Кушнірчука В.В. від 19.09.2016 року накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках та вкладах боржника ОСОБА_1 на виконання виконавчого листа №344/14622/2015 виданого 16.03.2016 року Івано-Франківським міським судом на виконання рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 7 100 грн.(а.с.8).

Як вбачається з долучених до матеріалів справи копій скарг від 22.092016 року, 27.09.2016 року та 31.10.2016 року відповідно до яких ОСОБА_1 звертався до Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області щодо неправомірних дій державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Кушнірчука В.В. та просив скасувати постанову від 19.09.2016 року про арешт коштів боржника, оскільки арешт накладено на рахунок на який нараховується його пенсія(а.с.10,12,13).

Та 09.11.2016 року позивач отримав листа з УДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області відповідно до якого встановлено, що державному виконавцю не відомо, що рахунок відкритий виключно для отримання пенсії, чи інших доходів(а.с.14). Не погодившись з таким твердженням позивач звернувся до Івано-Франківського міського суду із скаргою про визнання дій державного виконавця та скасування постанови про арешт коштів боржника.

Так, ухвалою Івано-Франківського міського суду від 11.11.2016 року, скасовано постанову державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Кушнірчука В.В. від 19.09.2016 року про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 . та належать боржнику ОСОБА_1 (а.с.15-17).

21.11.2016 року ОСОБА_1 знову звернувся із заявою до начальника Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, в якій просив винести постанову про скасування постанови від 19.09.2016 року (а.с.18).

Та 22.11.2016 року ОСОБА_1 повторно звернувся з аналогічною скаргою до начальника ГТУЮ в Івано-Франківській області на неправомірні дії державного виконавця Кушнірчука В.В. та начальника начальника Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області (а.с.19-21).

Згідно довідки УПФ в м.Івано-Франківську встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, яка за листопад 2016 року становить 6480,31 грн. (а.с.22).

І лише, 29.11.2016 року головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Раковецьким М.С. було винесено постанову про звільнення коштів боржника з-під арешту, якою звільнено з-під арешту кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 . та належать боржнику ОСОБА_1 (а.с.23). Про що листом УДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 07.12.2016 року було повідомлено позивача(а.с.29).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статті 1174 ЦК України обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про державну виконавчу службу» та Закону України «Про виконавче провадження».

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від 11 грудня 2008 року в справі «Антонюк проти України» зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Європейський суд з прав людини в пункті 100 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» вказав, що існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірне тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди.

Тривале невиконання рішення судів підтверджено ухвалою суду за скаргою позивача на бездіяльність державного виконавця.

В обгрунтування позову, позивач зазначив, що моральна шкода полягає у психологічному дискомфорті, що порушило звичайний уклад життя, призвело до підвищеної втомлюваності, нервозності.

Що підтверджується копіями розписок від 28.09.2016 року наданих ОСОБА_1 ОСОБА_5 про отримання коштів у розмірі 200 дол.США та отримання ОСОБА_1 коштів у розмірі 200 дол. США від ОСОБА_6 розписка від 05.11.2016 року(а.с.30-32). Дані кошти ОСОБА_1 позичав на прожиття, оскільки на його утриманні знаходились діти.

За змістом частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок).

Згідно пункту 35 Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин, яка у цих правовідносинах бере участь через орган Державної виконавчої служби України (протиправність дій, бездіяльності посадових осіб якого доводиться позивачем) та орган Казначейської служби (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).

Беручи до уваги постанову Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №4 /зі змінами та доповненнями/ „Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової / шкоди", суд вважає за необхідне задоволити вимоги позивача та виходячи з засад розумності, та доведеності вимог стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача моральну шкоду у розмірі 16 200 гривень, оскільки саме ця сума, на думку суду, служитиме належним відшкодуванням моральних страждань, які позивач зазнав внаслідок неналежного виконання рішення суду через психологічний дискомфорт, хвилювання, необхідності захисту своїх прав.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно оригіналу квитанції №019693 від 04.08.2017 року, ОСОБА_1 проведено оплату адвокату Піварчуку М . І. в розмірі 2000,00 грн. (а.с. 162).

Відповідно до оригіналу квитанції №019691 від 04.08.2017 року, ОСОБА_1 проведено оплату адвокату Піварчуку М. І в розмірі 4000,00 грн. (а.с. 163).

Як вбачається з оригіналу квитанції № 319097 ОСОБА_1 проведено оплату адвокату Піварчуку М. І в розмірі 2000,00 грн. (а.с. 164).

А тому з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача слід стягнути 8 000 грн. 00 коп. витрат за надання правової допомоги.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1378,00 грн., понесені позивачем при подачі позову до суду підлягають стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 23,1167,1174 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про стягнення 16 200,00 грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірного накладення арешту на банківський рахунок, на який здійснювалося нарахування пенсії, стягнення витрат по оплаті судового збору - задоволити.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , відшкодування моральної шкоди в розмірі 16 200 ( шістнадцять тисяч двісті гривень) 00 копійок.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 8 000,00 витрат за надання правової допомоги та 13 78,00 судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Івано-Франківського апеляційного суду з дня його проголошення.

Довідка: Повний текст рішення виготовлено 09.12.2019 року.

Суддя Пастернак І.А.