Рішення № 86319064, 11.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2019 року № 640/3354/19

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка Андрія Миколайовича до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Державного реєстратора прав на нерухоме майно Янович Іванни Ярославівни про визнання протиправним та скасування рішення,

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка Андрія Миколайовича (далі - позивач) до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Державного реєстратора прав на нерухоме майно Янович Іванни Ярославівни (далі - відповідач), із позовною заявою, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №42660178 від 22.08.2018 державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Янович І.Я. про відмову у скасуванні (вилученні) запису про обтяження/внесенні запису про скасування державної реєстрації за номером 6844249 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером/спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачеві у скасуванні запису про скасування державної реєстрації за номером 6844249. Позивач вважає, що державний реєстратор, вчинив дії, які суперечать та які не передбачені нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що призвело до порушення прав та законних інтересів Позивача, вийшов за межі наданих йому повноважень, зазначивши у рішенні №42660178 від 22.08.2018 неправомірну підставу для відмови у вчиненні у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Представником відповідача на адресу суду подано письмовий відзив, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. При цьому відповідачем зазначено, що оскаржуване рішення винесено правомірно, оскільки реєстраційна дій щодо скасування запису за номером 6844249 не можлива з підстав відсутності даного запису в реєстрі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Як зазначає, представник позивача,19.03.2008 між ВАТ «РОДОВІД БАНК» (17.06.2009 назва змінено на ПАТ «РОДОВІД БАНК») та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту на споживчі цілі у вигляді кредитної лінії №60/СК-001.08.2 від 19.03.2008; додаткової угоди до кредитного договору від 31.10.2008 та додаткової угоди №2 до кредитного договору від 14.05.2009 року додаються до позову).

На виконання Кредитного договору між Банком та ОСОБА_2 21.03.2008 укладено Договір іпотеки (надалі - Іпотечний договір) яким забезпечено зобов`язання Позичальника щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, пені за несвоєчасну сплату процентів, а також відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов Кредитного договору.

Згідно з п. 1.1. Іпотечного договору, ОСОБА_2 передає в іпотеку Банку належне йому на праві власності майно, а саме:

- об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - нежитловий будинок - кафе) та земельну ділянку, яка є власністю Відповідача, на якій знаходиться будинок площею 0,0397 (нуль цілих триста дев`яносто сім десятитисячних) га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - земельна ділянка), надалі за текстом разом будинок та земельна ділянка - «предмет іпотеки», «нерухоме майно». Об`єкт незавершеного будівництва літ. «А», ракушняк, обкладено цеглою, загальною площею 394,5кв. м. (триста дев`яносто чотири цілих п`ять десятих квадратних метрів), з відсотком готовності - 80% (вісімдесят відсотків).

Цільове призначення земельної ділянки - для комерційного використання.

Відповідно до п. 3.1.1. Іпотечного договору при порушенні Іпотекодавцем та/або ОСОБА_1 умов основного зобов`язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та заборгованості, а також при порушенні Іпотекодавцем та/або ОСОБА_1 умов Іпотечного договору та у випадках, встановлених законом, у Іпотеко держателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

29.12.2010 AT «РОДОВІД БАНК» звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира до ОСОБА_2 (як до поручителя) про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.03.2008 №60/СК-001.08.02. ОСОБА_2 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з зустрічним позовом про розірвання договорів поруки та іпотеки.

22.11.2011 Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира у справі №2-1519/11 позовні вимоги AT «РОДОВІД БАНК» залишено без задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_2 про розірвання договорів іпотеки та поруки задоволено в повному обсязі.

22.03.2012 Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області апеляційну скаргу AT «РОДОВІД БАНК» відхилено, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22.11.2011 у справі №2-1519/11 залишено без змін.

11.07.2012 Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України у справі №6-16057св12 касаційні скарги AT «РОДОВІД БАНК» та прокуратури задоволено частково, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22.11.2011 та Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 22.03.2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

19.02.2013 заочним Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира у справі №296/3139/12-ц позовні вимоги AT «РОДОВІД БАНК» задоволено в повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

ОСОБА_2 подано заяву про перегляд заочного рішення винесене Корольовським районним судом м. Житомира 19.02.2013 у справі №296/3139/12-ц.

22.07.2013 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19.02.2013 скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

26.02.2014 Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира у справі № 296/3139/12-ц позовні вимоги AT «РОДОВІД БАНК» задоволено частково, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 09.09.2014 у справі № 296/3139/12-ц з ОСОБА_2 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» стягнута заборгованість в розмірі 1 392 924, 93 доларів США за кредитним договором від 19.03.2008 №60/СК-001.08.02. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

27.08.2012 Корольовським районним судом м. Житомира у справі №2-3080/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задоволено, визнано право власності за ОСОБА_3 на будівлю кафе з приміщенням дозвілля і будівлею альтанки, загальною площею 469, 60 м2 та земельну ділянку площею 0, 0397 га (кадастровий номер 1810163300:09:022:0009), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

18.06.2018 AT «РОДОВІД БАНК» зроблено запит приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. щодо надання документів про вчинення нотаріальних та реєстраційних дій, на який 10.07.2018 отримано відповідь, з якої вбачається, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу 04.04.2012 знято заборони відчуження з Єдиного реєстру заборон та вилучені записи з Державного реєстру іпотек стосовно нерухомого майна: об`єкту незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Житомир, пров. Львівський, № 3-а, кадастровий номер: 18101363:00:09:022:0009, які належать ОСОБА_2 на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22.11.2011.

AT «РОДОВІД БАНК» подано апеляційну скаргу на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27.08.2012 у справі № 2-3080/12.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 02.07.2018 у справі № 2-3080/12 апеляційну скаргу ПАТ «РОДОВІД БАНК» задоволено, відмовлено ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» судовий збір в розмірі 2 400, 00 грн.

Згідно договору купівлі- продажу від 08.06.2012 ОСОБА_4 набув право власності на будівлю кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гуревич І.О. 07.04.2012 за реєстром №263, а на земельну ділянку - на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08.06.2012.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 11.07.2012 справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

19.02.2013 рішенням Корольовського районного суду м. Житомира позовні вимоги AT «РОДОВІД БАНК» задоволено в повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

AT «РОДОВІД БАНК» звернулося із заявою № 29764226 до державного реєстратора прав на нерухоме майно про скасування запису про обтяження/внесення запису про скасування державної реєстрації за номером 6844249.

За результатами розгляду заяви № 29764226 державним реєстратором Янович І.Я. Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі по тексту - Відповідач) прийнято рішення про відмову у скасуванні запису про обтяження/внесенні запису про скасування державної реєстрації за номером 6844249 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером/спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Янович І.Я. Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, 22.08.2018 № 42660178 винесено рішення про відмову у скасуванні запису про обтяження/внесенні запису про скасування державної реєстрації за номером 6844249, даним рішенням зазначено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна номер запису про обтяження 6844249, підставою виникнення якого є договір іпотеки від 21.03.2008, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я., 04.04.2012 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вилучено.

Позивач вважає таку відмову протиправною в зв`язку з чим звернувся до суду.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною 4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від Органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав; 7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

При цьому, у силу п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, у тому числі, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Згідно ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстави на, яку посилається відповідач в оскаржуваному рішення №42660178 від 22.08.2018, а саме внесення запису про скасування (вилучення) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданих рішень суду за допомогою засобів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно технічно неможливо, не передбачено.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

В зв`язку із набранням судовим рішенням законної сили позивач звернувся до відповідного органу реєстрації з вимогою про скасування запису про державну реєстрацію, внесеного на підставі рішення, скасованого у судовому порядку.

Верховний Суд України в своїх рішеннях від 21.09.2016 № 6-1685цс16 та 26.10.2016 № 6-1382цс16 зазначив, що ухвалення судом рішення про скасування обтяжень нерухомого майна банкрута та виключення запису з Єдиного реєстру заборон, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності обтяження спірного нерухомого майна іпотекою на час його відчуження у процесі ліквідації Іпотекодавця, таке обтяження є чинним з моменту його первинної реєстрації в цьому реєстрі.

Отже, в разі скасування судового рішення про скасування обтяження іпотекою нерухомого майна, на підставі якого з Єдиного реєстру заборон виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Єдиному реєстрі заборон, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису

Згідно пункту 167 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу, в тому числі і органу судової влади, у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» пункт 58). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, пункт 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пункти 49-62, від 10.05.2007).

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 24.06.2003 у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» Європейський Суд з прав людини встановлює, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку має місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном, та, відповідно, відбувається порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 26 Закону № 1952 у разі скасування на підставі рішення суду рішення про відмову в державній реєстрації прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування відповідного рішення та відновлюється розгляд документів за відповідною заявою у сфері державної реєстрації прав.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №42660178 від 22.08.2018 державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Янович Іванни Ярославівни про відмову у скасуванні (вилученні) запису про обтяження/внесенні запису про скасування державної реєстрації за номером 6844249 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером/спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій