Рішення № 86318913, 11.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2019 року № 640/18869/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОІЛ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу, акту перевірки, податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОІЛ» (далі - позивач, ТОВ «ОСОІЛ») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування наказу від 13.08.2019 №11518, акту від 14.08.2019 №5748/26-15-40-01/40242647, податкового повідомлення-рішення від 11.09.2019 №0000143207.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що перевірку ТОВ «ОСОІЛ» проведено з порушенням діючого законодавства, оскільки наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 13.08.2019 №11518 з додатком №1 не відповідає за формою та змістом вимогам пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Додатково позивач вказує, що податкове повідомлення-рішення прийняте у зв`язку з виявленими порушеннями, які повинні бути встановлені працівниками органі ДПС в ході перевірки та відображені в акті проведеної перевірки, протиправність наказу про проведення перевірки та дій щодо проведення перевірки нівелює правове значення податкового повідомлення-рішення прийнятого за результатом такої перевірки.

При цьому позивач вказує, що відповідно до довідки ДП «Київоблстандартметрологія» від 03.07.2019, довідки ТОВ «Нікос» від 03.07.2019 №3/7/19 та свідоцтва на повірку № П40М44405219 від 03.07.2019 проводились профілактичні роботи на АЗС ТОВ «ОСОІЛ» за адресами м. Київ, вул. Затишна, 7Б та м. Київ, вул. Здолбунівська, 16 шляхом налаштування засобів вимірювальної техніки, а саме: відпуску палива через плаливороздавальні колонки NOVA -1KED-50-0/25-1-F-1-01D фірми ТОВ «Славутич» (зав. №0560, 0559, 0756, 0757, 0850) для виявлення похибки колонки, в тому числі відпуск пального за готівку, відомостями, талонами, банківськими платіжними картками, тощо. Отже висновок Головного управління ДПС у м. Києві про порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: реалізація пального без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на контейнерній АЗС за адресою: місто Київ, вул. Здолбунівська, 16 є безпідставним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2019 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2019 в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та виклик свідків відмовлено.

Головним управлінням ДПС у м. Києві подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що фактичною перевіркою встановлено порушення позивачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» а тому висновки акту перевірки є обґрунтованими та прийняте на підставі них спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

У відповіді на відзив позивач вказує, що наказ від 13.08.2019 №11518 не відповідає Типовому зразку Наказу на проведення перевірки, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України №22 від 31.07.2014, що свідчить про нікчемність такого наказу. При цьому, позивач зазначає, що ТОВ «ОСОІЛ» сплачено на рахунок ДП «Київоблстандартметрологія» кошти за оплату послуг з проведення повірки вимірювальної техніки та складено відповіді акти здачі-приймання виконаних робіт, отже доводи ГУ ДПС у м. Києві щодо фіктивності таких робіт є безпідставними. Крім того позивач зауважує, що проведення робіт щодо повірки вимірювальної техніки на АЗС працівниками ДП «Київоблстандартметрологія» не обмежується встановленим названим товариством часом роботи для своїх працівників в офісі, а проводиться у зручний для проведення такої повірки час.

Враховуючи предмет і підстави позову, а також положення статей 12, 257, 262 КАС України, суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ГУ ДФС у м. Києві на підставі вимог Податкового кодексу України, Законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 «Про затвердження правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями» та інших нормативно-правових документів, відповідно до наказу від 13.08.2019 №11518 проведено фактичну перевірку додержання ТОВ «ОСОІЛ» вимог встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберіганні пального, за результатом якої складений акт від 14.08.2019 №5748/26-15-40-01/40242647 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: реалізація пального без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на контейнерній АЗС за адресою: місто Київ, вул. Здолбунівська, 16, що підтверджується фіскальними чеками від 01.07.2019 №11069 на суму 1223,61 грн, №11070 на суму 519,8 грн, №11071 на суму 399,99 грн, №11072 на суму 199,86 грн, №11073 на суму 519,8 грн, №11074 на суму 399,99 грн, №11075 на суму 299,92 грн, №11076 на суму 339,95 грн, №11081 на суму 779,7 грн №11082 на суму 399,99 грн, №11079 на 259,9 грн, №11080 на суму 999,84 грн, №11083 на суму 99,84 грн. та від 03.07.2019 №11084 на суму 299,92 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2019 №0000143207, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250 000 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.

У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 75.1.3 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з підпунктами 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності обставин, визначених цим Кодексом:

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 80.7 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення перевірки.

Вимоги до оформлення наказу на проведення перевірки визначено в пункті 81.1 Податкового кодексу України, відповідно до якого в наказі зазначаються: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Так, позивач вказує, що ні наказ від 13.08.2019 №11518, ні додаток до зазначеного наказу не містять періоду діяльності позивача, які належить до перевірки.

За приписами п. 2.4.1 Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України зазначено, що накази, розпорядження видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності ДФС, адміністративно-господарських, фінансових або кадрових питань.

У пункті 2.3.20 Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України вказано, що додатки до документів, крім додатків до супровідних листів, складаються з метою доповнення, пояснення окремих питань документа або документа в цілому.

Таким чином, у разі якщо наказ потребує доповнення або викладення якихось об`ємних питань, то вони можуть бути викладені у додатках до нього.

При наданні службового документа та якщо немає необхідності в копії всього документа (додатку) оформлюється витяг зі службового документа (додатку).

Відповідно до пункту 3.17 ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення» витяг зі службового документа - засвідчена копія частини тексту службового документа.

Згідно з пунктом 3.16 ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення» засвідчена копія (службового документа) - копія службового документа, що містить реквізити, які в окремих випадках надають їй юридичної сили оригіналу.

Документи, що надсилаються підприємствам, установам, організаціям, громадянам, підписуються Головою та заступниками Голови ДФС згідно з розподілом обов`язків або керівниками структурних підрозділів (у межах норм чинного законодавства) відповідно до їх повноважень.

Згідно з пунктом 2.3.27 Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України підпис складається з найменування посади особи, яка підписує документ (повного - якщо документ надрукований не на бланку, скороченого - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалів (ініціалу імені) і прізвища.

Отже, витяг зі службового документа (додаток до наказу) являється засвідченою копію частини тексту службового документа (додатка), який повинен бути оформлений з дотриманням таких вимог: у назві документа зазначається: «витяг з протоколу» «витяг з додатку» відтворюється вступна частина (якщо вона є) службового документа; з основної частини тексту документа виписується той пункт, інформація якого необхідна; відтворюється реквізит «Підпис» (без особистого підпису); проставляється відмітка про засвідчення копії та відбиток печатки служби діловодства.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що відповідачем не надано суду витребувані ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2019 копію наказу від 13.08.2019 №11518 з додатком та не спростовано доводи позивача, що додаток до наказу від 13.08.2019 №11518 виготовлено з порушенням вимог щодо формування витягу з службового документа, закріплених в Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України та ДСТУ.

Разом з тим, позови платників податків, які спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16, від 30.11.2018 у справі № 808/1641/15, від 24.01.2019 №826/13963/16.

З огляду на викладене, позов в частині визнання протиправним та скасування наказу від 13.08.2019 №11518 не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині скасування акту від 14.08.2019 №5748/26-15-40-01/40242647, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Вказана норма Порядку під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення відповідної перевірки фінансово-господарської діяльності суб`єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов`язаний підписати такий акт перевірки в зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (абзац 4 пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов`язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Отже, акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, оскільки акт перевірки є службовим документом, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення, а відтак акт перевірки та висновки, які в ньому містяться, самі по собі не породжують для платника податків настання будь - яких юридичних наслідків та не впливають на його права, обов`язки та законні інтереси.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині скасування акту від 14.08.2019 №5748/26-15-40-01/40242647 задоволенню не підлягає, оскільки не матиме правовим наслідком відновлення прав позивача.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення суд зазначає наступне.

Відповідач в акті перевірки вказує на порушення позивачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: реалізація пального без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на контейнерній АЗС за адресою: місто Київ, вул. Здолбунівська, 16, що підтверджується фіскальними чеками від 01.07.2019 №11069 на суму 1223,61 грн, №11070 на суму 519,8 грн, №11071 на суму 399,99 грн, №11072 на суму 199,86 грн, №11073 на суму 519,8 грн, №11074 на суму 399,99 грн, №11075 на суму 299,92 грн, №11076 на суму 339,95 грн, №11081 на суму 779,7 грн №11082 на суму 399,99 грн, №11079 на 259,9 грн, №11080 на суму 999,84 грн, №11083 на суму 99,84 грн. та від 03.07.2019 №11084 на суму 299,92 грн.

Так, відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» суб`єкт господарювання може здійснювати оптову та роздрібну торгівлю пального за наявності відповідної ліцензії.

Абзацом 9 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 16 з терміном дії з 03.07.2019 по 03.07.2024.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа від 21.06.2019 №21/06/19, адресованого Генеральному директору ДП «Київоблстандартметрологія» позивач просив провести повірку вимірювальної техніки, а саме: колонок паливо роздавальних для рідкого палива NOVA-1KED-50-0/25-1-F-1-01D фірми ТОВ «Славутич» (зав. №0560, 0559, 0756, 0757, 0850), які розташовані, зокрема, за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 16.

Відповідно до рахунку ДП «Київоблстандартметрологія», останнім проведено повірку 5 колонок паливороздавальних для рідкого палива.

Аналогічні відомості щодо проведення у період з 01 липня по 03 липня 2019 року повірки колонок паливороздавальних для рідкого палива за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 16 містяться в журналі перевірки паливороздавальних колонок на точність відпуску нафтопродуктів.

Так, засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 17 Закону України «Про метрологію» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, проводиться:

науковими метрологічними центрами, які мають міжнародно визнані калібрувальні та вимірювальні можливості за відповідними видами та підвидами вимірювань, та/або із застосуванням національних еталонів;

науковими метрологічними центрами, метрологічними центрами та повірочними лабораторіями, уповноваженими на проведення повірки відповідних засобів.

Делегування науковими метрологічними центрами, метрологічними центрами та повірочними лабораторіями, визначеними цією частиною, своїх повноважень щодо проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, іншим особам або залучення ними в будь-який спосіб до цієї діяльності осіб, які не мають відповідних на те повноважень, забороняється.

Порядок проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, а також норми часу, необхідного для проведення повірки таких засобів, встановлюються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, проводиться за методиками повірки, які визначаються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності, або національними стандартами.

З системного аналізу викладеного вбачається, що проведення повірки засобів вимірювальної техніки є обов`язком позивача, невиконання якого матиме правовим наслідком притягнення до відповідальності.

Щодо посилання відповідача на норми ДСТУ 3215-95 «Метрологія. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» суд зауважує, що зазначені норми втратили чинність з 10.03.2017 року.

На думку суду копія свідоцтва про повірку від 03.07.2019 №П 40М44405219 є належним доказом проведення такої повірки.

З системного аналізу викладеного вбачається, що відпуск позивачем пального 01.07.2019 в даному випадку має місце в рамках проведення повірки, а не є реалізацією пального в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Наявні в матеріалах справи докази спростовують висновки контролюючого органу про порушення позивачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та приписами податкового законодавства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, надавши оцінку матеріалам справи та наданим учасниками справи доказам, системно проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини першої цієї статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОІЛ» (02096, м. Київ, вул. Бориспільська, 1, код ЄДРПОУ 40242647) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11.09.2019 №0000143207.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОІЛ» (02096, м. Київ, вул. Бориспільська, 1, код ЄДРПОУ 40242647) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3750,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко