Рішення № 86317194, 06.12.2019, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 300/689/19

Провадження № 2/300/195/2019

06.12.2019 року смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі: головуючого – судді Вотьканича В.А., за участю секретаря с/з Іванової Н.Я.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2019 р. позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності за нею на 1/2 частину квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Позов обґрунтовано тим, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 12.02.2019 р. шлюб між сторонами розірвано. В період шлюбу сторонами за спільні кошти набуто (придбано) майно, зокрема, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , про що приватним нотаріусом Воловецького нотаріального округу посвідчено договір купівлі-продажу від 05.04.2011 р., номер у реєстрі нотаріальних дій -158. Згоду на розпорядження спільними коштами відповідачу позивач як дружина надала, про що свідчить заява від 05.04.2011 року, посвідчена приватним нотаріусом Воловецького нотаріального округу, номер у реєстрі нотаріальних дій -156. У зв`язку із наведеним, оскільки нерухоме майно придбане у шлюбі, позивач просить суд визнати права спільної сумісної власності подружжя та визнати за нею права власності на 1/2 частину квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 07.10.1999 року Козлівською селищною радою Козівського району Тернопільської області. За час спільного проживання у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 12.02.2019 р. по справі № 447/2862/18, шлюб між сторонами розірвано.(а.с.7).

За час спільного проживання подружжям однією сім`єю сторонами придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , про що приватним нотаріусом Воловецького нотаріального округу Заяць С.А. посвідчено договір купівлі-продажу від 05.04.2011 р., номер у реєстрі нотаріальних дій -158. (а.с. 47).

Відповідно до відомостей, викладених у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Державним виробничим підприємством технічної інвентаризації по Воловецькому району 18.02.2011 року за номером: 29047321, загальна площа квартири становить - 64,65 (шістдесят чотири цілих шістдесят п`ять сотих) кв.м., житлова площа - 31,59 (тридцять одна ціла п`ятдесят дев`ять сотих) кв.м.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що спірна квартира набута сторонами за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя сторін і можливим є визначення часток.

З врахуванням закріплених у статті 3 Цивільного кодексу України засад справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем ОСОБА_5 право власності по 1/2 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя, задовольнити повністю.

Визнати право спільної сумнісної власності подружжя ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 , суму сплаченого нею при подачі позовної заяви до суду судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення оголошений після його складення 13.12.2019 р. о 10.30 год.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий Вотьканич В.А.